Сама не подумала, нащо

— Пішла і забувши про літо.

Не вернешся більше нізащо.

Повернеш назад усі квіти…

Літала, не думала в безвіст

— Чекала повернення раю.

Сумними думками тверезості.

П’яніла від чорного чаю

Жодної битви не виграла -
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе із дому вигнала.
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа,
Давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула.