Я подивився на гроші. Звідки він їх узяв? І так скоро. Я знав усі наші джерела. І раптом я все збагнув. Я згадав любителя гонок, конфекціонера Больвіса, як він жадібно огладшував нашого "Карла" у той вечір біля бару, коли програв парі, як він промовляв: "Цю машину я куплю хоч коли.." Прокляття! Кестер продав "Карла". Ось звідки стільки грошей одразу. "Карла", про якого він казав що радше втратить, що радше руку, аніж цю машину. "Карла" в нього більш не було. "Карл" був у дужих лапах фабриканта костюмів, і Отто, котрий за кілометри на слух упізнавав гул його мотора, тапер почує його у вуличному гаморі, наче виття покинутого пса.

Я заховав лист Кестера й маленький пакунок із ампулами морфію. Безпорадно стояв я біля віконця пошти. Радніше за все я б одразу ж відіслав гроші назад. Але цього робити було не можна. Вони були необхідні нам. Я розгладивбанкноти, засунув їх до кишені й вийшов.Прокляття! Тепер я буду здалеку обходити кожний автомобіль. Раніше автомобілі були для нас приятелями, тв "Карл" був більше ніж приятель. Він був бойовим другом! "Карл" - привид шосе. Ми були нерозлучні: "Карл" і Кестер, "Карл" і Ленц, "Карл" і Пат. У безсилій люті я тупцяв, струшуючи сніг з черевиків. Ленц був убитий, "Карл" проданий, а Пат? Невидющими очима я дивився в небо, у це сіре безмежне небо божевільного Бога, який вигадав життя і смерть абі розважитись

— Еріх Марія Ремарк

"Три товариші"