Сьогодні тількі в час дня попала я додому після столь ярко проведених вихідних.Поїхали ми в Кієв в пятницю вночі, мені лічно дорога в поїзді бистро пройшла, але я думаю, шо христі і лєні так не здалося, бо вони в 5 ранку сиділи говорили а том а сьом і побудили людей.Коли ми приїхали в сталіцу, сразу ж відправились в хостел, не знаючі толком де він і чи нас взагалі туда впустять в цей час і вобщє чі він сущєствує, але все було харашо, хостел сущєствував, нас сразу заселили, всі помилися і щасливі пішли на районі гулять, десь до 12-13 годин ми там лазили, а коли зустріли другу Марину рішили поїхать на Дніпро, так уж получілось, шо ми попали не на той берег, ну не все в жизні має буть сладко.Після того ми доїхали були до поштової і ішли на хрещатик, бо хрещатик заре перекритий і там якось так, мене лічно Кієв як мосто не впічітляє, просто він має довго мучітільну історію, єдине, шо заставляє його уважать.Ми ще пішли були в глобус, з якого спускався шапік, в макдональдс, за мной стояли дві малалєткі дєвачькі, які точно не старші 13 років, одна стояла за мной прям са сваїм айпадам, а втарая масковскім акцентам сказала касірше "макфлурі с карамєлькай і дєцкая картошечька фрі бєз кєтчупа", мене це не на шутку вихарило.Після глобуса ми сразу ж попрямували на фан зону на концерт, сидіть правда було не дуже удобно, але це стоїло того, шоб побачіть все, початок мені вже понравилось два пацикі з хорватії грали на віліончєлі популярні кавери, серед них було смелс лайк тін спіріт нірвани і я заплакала, я даже не можу сказать чого, може від того, шо там неріальний звук і такого я не чекала.Потім вийшов Елтон Джон і він давав жару разом з мальчіком спальчіком.ну поймуть люди хто це.Коли Сел Елтон пішов уже з сцени, показали фільм про Фреді Меркурі і я можу з точностью сказать, шо це був геній, якій заслуговує багато багато повагі, він став одним з тих людей з якіх треба брать прімєр.І тоді був Квін, це був просто агонь, а особінно Шов маст гоу он.Після цеї пісні ми рішили вже йти, бо метро работало до 2, а вже був час з чімось і ми всі були убиті просто досмерті, в метро чуть не позасинали.Зранку ми сразу ш після того як помилися почали собирать манаткі і пішли на 36 поверх допивать те шампанське, яке не встигли допить вночі і тоді сразу ж поїхали на вокзал по білєти, так вийшло, шо Паша мав їхать додому, а ми пішли в камеру схову і в нас там були деякі проблєми, але прийшов герой і поміг нам, ріально такіх хлопців дуже мало, він нам дуже поміг, він вернувся і все розказав шо до чого, маладєц такій крепко дуже, це лєнин герой, вірніше один з них.Тоді ми поїхали в пузату хату, де з"їли нормальної їжі і тоді пішли в скверик полежать на травці, ми не одні такі були, там і голандці якісь були і ще хтось там.І саме інтірєсне було після того, коли ми поїхали до фан-зони, але рішили побуть в дворіку трохі, ми сиділи нікого не чіпаючі і до нас самі підхлдили іспанці фотографіруваться, ніхто їх не просив, ніхто з нас не був навящівий, вони все самі, це нам безмежно польстило.А Маріо і Хорхе це просто няшкі.Настількі приємні люди, шо такіх ще треба пошукать, а які вони прості, прості як двері і саме главне шо вони виховані, в спілкуванні немає нічього лишнього ніхто не на шо не намікає.А потім було саме главне-матч.Після того як іспанці виграли, на фан зоні якійсь фурор просто був, я була щаслива і дєвкі, хоть і втомлені ріально, ми валилися з ніг, але ходили по фан зоні бо нам нравилось це, от просто ходить туда сюда, до 3 ночі ми так лазили.А потім поїхали на вокзал ждать поїзда, до 5 ранку ми сиділи на підлозі на возалі і виглядали як героїні фільму "ми дети со станции зоо", мені лічно стидно стало за кієвскій вокзал, бо там лазила ахрана і будила постоянно іспанців, які спали на підлозі, бо просто місця ніде більше не було, а ті придуркі їх штурхали як в концлагері якомусь, лучше б вони дивилися за тим, шоб менше було ворів на тому вокзалі.
заре пару фоток закіну, остальні пізніше докіну на днях