ненавиджу цей інтернет. від нього одні біди. коли я не могла поповнить на телефоні і на ноуті теж не робив..я ходила гулять. з реальними людьми..в реальному світі і все було просто афігєнськи. а шо тепер? люди собі втикають вк…і все. мені бабуся розповідала, як за нею хлопчина бігав. як зривав сусідські тюльпани і ложив під дверима…мммм… і я хочу такої романтики, такої реальності. ато шо я розповідатиму своїм дітям і внукам, шо мені хлопець фотку прокоментував от ми й познайомилися? бббуууе. мене аж верне.
хіба життя заключається в лайках, коментах і сп? ммм..
всьо хуйня, братіш.. мені треба така людина, яка витягне мене з інтернету, позве гулять чи сама завалиться до мене в гості. байдуже хто це буде..дівчина чи хлопець..еххх.а такої людини нема.пічальбіда.