Можливо ви ніколи не давали людям другого шансу, і це не причиняло вам ніякого болю і розчарування…але одного разу ви будете стонати від болі і безсилля перед тим, що незможете повернути все назад…І тоді ви зрозумієте наскільки ви жорстокі! Наскільки жорстоко ви поводилися з людьми, які вам були не байдужими, тому що посилали їх, і звалювали на них усю свою злість…потрохи ми самі падаємо у цю безодню, і будуємо дорогу самотності…проблеми які самі собі створюємо стають реальними страхами…і тоді залишаємося одні…зовсім! З розумінням що нікого не залишилося, по твоїй вині…нічого уже не існує для тебе…тільки тупі дні…нестабільні люди…улюблена музика…віртуальне життя…І вже нічого нехочеться повернути, щоб знову не причиняти цю біль іншим…вибачте…