Анна
я запам"ятала свій день народження. найбільше мені з нього запам"яталось як ми лежали в гамаку і просто говорили..!! мені тоді було безмежно добре..!! було так приємно просто говорити з тобою..! через декілька днів стало все якось лайново..!! взагалі не та увага..потім мені хтось пдзвонив..пам"ятаєш? а ти відреагував так "поговоримо колись пізніше, бо я сьогодні не хочу, в мене не той настрій"..бля..а мені так хотілося це скоріше вияснити..хотілося щоб ти сказав, що це не праавда..ти й говорив..я хотіла вірити, але важко було..в той же вечір я знову подхвонила тобі, попросила щоб ти вийшов. ти якось так морозиться почав, що ти вже вдома і нікуди ти не вийдеш. навіть коли я сказала, що я все одно в парку, то ти не захотів. повівся лише на те, що я прийду сама до тебе. так ми помирилися..але таке відчуття було тоді, наче я насильно тебе змусила це зробити. відчувала себе "нав"язливою настьою локтихою." але не змінилось нічого..відносини стали ще лайновіші..і ще менше уваги..ми вже не писалися так..вже не бачилися практично..а як і писалися, то не питай як..спочатку я хотіла повернути те що було..але нічого не допомагало..стало якось гірше..тоді сталося дтп те, як із сум їхала ти відповів "мені жаль" а через 5 хв "я з хлопцями сьогодні, зловимся мо завтра".
а через декілька днів мені прийшли документи. і я пам"ятаю як ми розходилися..вночі..а на наступний день ще вирішували до кінця..і мені було так пофіг що прийшли документи, мені було пофіг що я поїду, це аж ніяк не хвилювало..бо я б і далі зустрічалася з тобою..!! але тобі так само було пофіг..і саме чця поведінка мене зачепила, саме через неї я тебе кинула тоді, а не через те, що документи прийшли..
ми розходилися, а ти ще почав тоді записи на стіні видаляти..це так цепляло також..
розійшлися..але ж знову я сама робила спроби спілкування з тобою..я розуміла, що сама тебе кинула через таке чтавлення, але не могла без тебе. і навіть коли дзвонила і попросила тебе прийти, ти прийшов. але вів себе так холодно..я знову побачила що тобі все одно. пожаліла про це. потім написала вк і забрала погуляли: побачила таку ж реацію. тоді в мене запитали чи я справді хочу вчитися в варшаві. я подумала "тебе вже нема. ти скажеш хіба що "а що мені з цього. ми вже не разом" і я відповіла що хочу".
я про це говорила з воропайом. саме він постійно підштовхував мене: "напиши йому, подзвони, забери кудись-йому приємно буде" я йому розповідала про всі невдалі спроби. а він відповідав "влад за тобою місяць бігав, тепер твоя черга". і я розуміла, що може частично й так. але в моєму випадку "я говорила що хочу бути з тобою, але боюсь." і тому відшивала. а ти бігав. а в твоєму випадку я просто бігала.
і зараз, ти говориш, що не знаєш чому вів себе так..але цікаво..чому???
моє найдовже повідомлення..) продовжанення і далі є..) але вирішила поки не писати..) бо ти скажеш, що я вася!)