У птахів немає мрій, немає світлих снів,
Немає почуттів - ненависті й любові.
Птахам не треба потягів, портів і літаків,
А хочеш, ми птахами станемо з тобою ?

Ми підірвемо світ, залишим небокрай,
І будем під зірками й хмарами літати,
Облишимо старе й новий збудуєм рай,
Ти тільки лиш скажи й птахами зможем стати.

Він усміхнувся враз й мені прошепотів:
" Ти божевільна, ні, не треба мені раю",
А я відповіла, що тисячі років
Свободи, мов води у спрагу я чекаю.

Я побіжу наверх, десятий і без слів,
Один лиш крок униз - я чи лечу, чи лину,
А ти стояв німий, і так й не зрозумів,
Що стала птахом я, та на одну хвилину.