Таке чисте, зоряне небо. Цнотливо жевріють зірки.

І більше нічого не треба, лиш дотик твоєї руки.

У мене падають зорі, об мене точиться ніж.

Витає десь у просторі, оте щось важливе "між".

Весною пахне волосся, багато краси навкруги…

Бруньок стигле колосся, і вигин брівки-дуги.

Я все те збираю в букети, і на вікні їх сушу.

У небі лунає " де ти?", роса омиває ружу.