Наша душа ходить у безкраїм світі. У світі де ми самотні і беззахисні. Проте згодом настає момент, коли ми народжуємось і з`являючись на світ, перше кого ми бачимо - це наша мама. Але оскільки ми ще зовсім малі і зовсім нічого не розуміємо, ми не зогадуємось наскільки дорога нам ця людина. Це ми дізнаємося лише напротязі життя.
Перші кроки і перші слова. Перші незграбні досягнення і невинні помилки. Все це з нею. З мамою.
Наша велика планета носить на собі багато розбитих сердець, які відчували любов матері, коли були ще маленькими, а дехто взагалі незнає цього відчуття. Проте кожному так важливо відчувати себе потрібним. А мама, це та єдина людина, яка буде любити за будь-яких умов, ким би ти не був. Мамі неважливо хто ти: гарний, не гарний, веселий, талановитий, сумний, незграбний, розумний чи несерйозний… Це все неважливо. Вона просто тебе любить.
Дуже часто ми не маємо змоги чи сили сказати про свою любов і вдячність, але я впевнена, що кожен не байдужий до своєї матері. І нам дуже болить серце коли ми сваримось зі своєю мамою. Для мене саме найгірше втратити довіру та єдність. Я боюсь побачити, як гасне іскра любові та надії. І кожен боїться втратити свою матір, бо втратити матір - втратити частину душі, частину себе.

freebird (c)