Привіт.Сьогодні по-особливому хочеться щось тут написати.Так..саме сьогодні, коли я зрозуміла, що так сильно ціную людей, які поруч, що так сильно ціную, тих хто мене любить.Мені всього лише 16, а я дивлюсь на світ вже зовсім не по-дитячому.Я вже не так довіряю людям, як раніше, тому що вони розчаровують мене.Знаю, те що відбувається зараз, всього лише початок, а далі буде набагато важче.Проте я не загадую майбутнього, я живу теперішнім.Я радію пробіжкам вранці з моєю красунею, я насолоджуюсь посмішкою моїх однокласників(лише обраних))) ), я так люблю ці чарівні вечори з НИМ, я хочу, щоб все залишалося так, як зараз.

Мій настрій скоріше божевільний, його "нормальним" назвати важко.Я обожнюю своїх любімих, бо вони-одна з причин чому я ходжу в школу.Мені вже так нестерпно хочеться осені, хочеться самостійності та свободи…Але як важко залишати тут ЙОГО, мого рідного та такого близького…З посмішкою завжди згадуватиму шкільні роки, адже всього лише місяць і цьому прийде кінець!Нехай минуле залишається позаду:сварки, негаразди, різні перешкоди-це вже було, пройшло…

вже так хочеться голубішогооо неба, яскравого, пекучого сонця та просто щастя, щоб не було цих перездач і доздач, вивчення тем та консультацій, щоб не змушували вчити вірші та щоб просто ніхто "не напрягав".

і все-таки я рада, що навчаюсь тут у НВК "Гімназія №14", бо тут в мене з*явилися перші друзі, проблеми, перший вибір(а обирати нам доводиться щодня).

Тепер писатиму тут часто про свої почуття та про свій день)