я напишу про світанок, напишу про мари. опишу свій найщасливіший ранок, напишу про весну, напишу про літо взимку, напишу про що захочеш, навіть про літючу влітку кільку. напишу як дитина з півником-льодяником обіймає добермана. як Кличко з вікна маршрутки фальцетом волає щось на кшталт "добре, мамо! " як біжимо крізь рев автомобілів, ти і я - модернізмом прибиті. хекаємо. пульс. потоптані квіти. нам разом не нудно. ми - такі діти. отак я б хотіла тобі писати про кожну дрібницю, що підриває пам*ять але виходить щось зовсім не ладне: спільното, закидай вже нарешті мене пиріжками.
