Санчо, ну чому ти так далеко?.
ти хоч відпочинь там добре, дуже прошу. адже не так багато часу залишилось.
бо приїдеш, а тут школа, уроки, вся фігня…
так що користуйся часом з користю. у тебе є чудова можливість нормально провести час.) ні, дійсно, приїдеш, підеш в школу (о ті кляті дзвінки-зошити-ручки, хай їм повилазить), жалкувати ж будеш, що просрав час, нагоду…
давай, хоча б не сумуй так, бо ж отруююєш себе і своїх рідних.
хвилююсь: \
маю надію, що з тобою все гаразд. (:
і, так - вже ж доброго ранку, світоче! :D
сьогодні буде новий день, а значить - новий шанс врятувати твоє життя-буття десь там далеко. (;
посміхнись! і не знімай цю посмішку до наступного дня! а тоді знову прочитаєш цей абзац!))
*твої очі, твій лагідний погляд і оце твоє: Дуурачкаа штоле?*
я проміняю всенький шоколад Всесвіту на хвилину такого твого погляду. от правда. що, не віриш?) і навіть всі-всі цукерки. бачиш мою жертву? :DDDD
купи собі морозива.) ні, я серйозно. знаєш, морозиво піднімає настрій навіть з від*ємної висоти (або низини, скоріш), воно ніби саме в собі несе шматочки літа, тому так тепло всередині після нього. пам*ятаю, як було -15 по Цельсію і мені довелося йти за сестрою спочатку в садок, а потім заводити її на танці. і ось, виходжу я з тієї студії, ніби йду додому, а всередині зима, навіть сніжніша та морозніша від тієї, що надворі. хоч бери і ридай. ніііі, я ж геніальна лічнАсть, я не буду ридати - ще й замерзне на щоках та під носом, щоб його…нііі, я просто купила собі морозива. так. в -15 все по тому ж Цельсію, або в 258 градусів по Кельвіну (не можу не згадати, як я абсолютно завалила фізику в цій чверті, але то таке). отже, морозиво…ескімо. смачнюююююче. дякую, вітра не було, але і рукавиць не було так само. радше дірок від бубликів повні кишені, як і в душі. але. морозиво, о таак. це був такий кайф. я думаю, наркоман-героїнщик після 3 тижнів відсутності дози мене зрозуміє. та я шуткую.) не зрозуміє мене в той момент навіть дарницький гопо-нарік.) та я ж серйозно. ти б бачив, як на мене випадкові перехожі дивилися. я же дивуюся, як швидка мене не забрала. хоча, вважаю, ті всі люди мені заздрили. так, знаю. божевільна. але, о Боже, я вільна!) а потім я ще досить довго не йшла додому. я піднялася на останній поверх свого будинку, вийшла на загальний балкон і перелізла через нього. і все це з половиною того брикету морозива.) так, і ще хвилин 15 точно сиділа там на тому парапеті. залишки морозива. сніг. вітер. музика нічного міста. блимали вогні у вікнах будинків - трохи присоромлювали за безвідповідальність, але тоді ніщо мене не обходило. ота свобода і морозиво.) ох і змерзла я тоді. боялася, що пальці дведеться відокремлювати від свого безкорисного тіла. але все гуд.) отже, морозиво. так, мова шла про морозиво) скуштуй морозива. я не маю жодної ідеї, де його ти там знайдеш, факт залишився фактом))
ось перечитал цей, з дозволу сказати, "твір". скоріш "твар", але все ж таки. він покликаний був викликати (масло масляне) посмішку на твоєму обличчі. але, боюсь, він, як і більшість моїх творів (ті, хто іноді заходить на мій пісний блог, знають, що це ж повний аут, читати мої писульки. мабуть мало клепки, щоб забити на то) із своїм покликанням радісно попрощався ще до того, як я дописала до середини.
отже, наскрізний мотив того всього вищенашкрябанного двійковим кодом: ми побачимося, вже дуже скоро. ще трохи-трохи. і хоч я сама вже бігаю тут колами, але ти ж сильний. благаю, проведи залишок часу невимовно шалено! хай там у всіх дах позриває! шальоний мікс почуттів, життя, давай, я в тебе вірю! запали там, як ти можеш :D
never give up, it's such a beautiful life!)
я ближче, ніж ти думаєш.
