от сказали мені "Напиши про Київ".. наче ото це так легко-взять і написать) що ж я за блогер такий хуйовий, як не можу свої думок викласти?) хах та і потом, якщо мене читають декілька людей (яких мені в принципі вистачає), для чого дуже стараться?) ммм.. тим більше я то для себе пишу) от перечитую попередні повідомлення і наче взагалі не я писала) сижу і згадую- як я писала.. а воно щось нікак)

а ще я помітила, що я майже в кожному пості пишу по те, що мене ніхто не читає.) навіщо? о боже, Маша) keep calm)

напиши про Київ.. а що про нього писать?) Спочатку приїхала..і ото, як дитина підземелля, чесне слово, "ОГО, ЯКІ ВЕЛИЧЕЗНІ БАГАТОПОВЕРХІВКИ, А ЯК ВСЕ СВІТИТЬСЯ, А СКІЛЬКИ ШМОТОК, А СКІЛЬКИ ЛЮДЕЙ, А ЯК ВСІ ГАРНО ОДЯГНЕНІ".. а зараз) хах.. вроді все ті ж багатоповерхівки, всі ті ж класні шмотки у вітринах, і всі ті ж люди.. але шось таки не те. Більше звикла і вже не так вражає, не так страшно) Я люблю Київ) Тут хороша атмосфера, атмосфера життя) Все рухається, змінюється, блимає. нічого не стоїть на місці) шалений ритм. зупинишся ти- тебе ж знесе цей потік людей)

Правда одне, що погано-повітря. Кияни то мабуть звикли, а от я. Мені не подобається багато кататься в машинах закритих. Я починаю задихаться.. мені не вистачає повітря, а тут то, з цими безкінечними дорогами і машинами, то тим більше. -.-

щоб вижить в Києві потрібні гроші і розум) хах. бо так багато всього хочеться, а як заглянеш в карман-можеш поплакать і піти собі додому) та і потом, навіть нічого такого по суті не купляючи. в тебе грошей немає. і де вони діваються? в от хто зна. загадка просто)

а ще, тут дуже мало знайомих людей, тобто як..вони є, а який від них толк? у кожного своє життя. кому яке діло до інших? а мені от скучно буває іноді) а сама я гулять не піду, бо цей.. незнаю. не люблю, почуваю себе, як лох) Найближчі люди далеко) надіюсь, що ще одна людина приплюсується в Києв наступного року) тоді буде веселіше)

багато мінусів і багато плюсів..

ще от що згадала- мене ніхто не контролює. оце найбільший плюс! серйозно!! я так це люблю. це така свобода. я сама знаю, що мені потрібно робить, а що непотрібно) я вже не така й маленька, як думають мої батьки) ато приїдеш додому і почнеться-гулять до 12. бббр.. скільки мені рокі 13? я люблю своїх рідних, але то що вони так чіпляються-просто ненавиджу. от через це краще в Києві) сама собі король) хах
але ж з такими тупими правилами в гуртожитку особо не погуляєш) але кому потрібні ті правила?) ехх)

короче, мої очі вивалюються на клаву і я хочу спать) це цікаво ділиться з свїми думками, але пора спать уже маленькій Машенькі) :DD

ту бі контінюєд…