Пробач, за за мою хуйьовість, впертість і бажання завжди сперечатись.

Звичкою замовкати посеред розмови.

Звичкою біситись і мовчки, в пориві гніву, калічити себе, хоч ти тут і ні до чого.

Звичкою не слухатись тебе і ображати.

І як би ти не думав і щоб не казав, ти здатен створити посмішку на моєму обличчі і зняти тягар з душі.