Місто..таке старовинне, таке чарівне, пахне дощем..і таке моє..
Іноді його хочеться просто покинути. Кинути на призволяще. На з*їдення невдахам. І ніколи-ніколи не повертатись у ці до болі знайомі і до болі проходжені, брудні, заполонені непотребом, але такі рідні і такі милі душі і оку вулиці..
А більш за все тут мене тримають, хоча ні, не просто тримають, а міцно стискають у обіймах, спогади. Тут ми гралися в пісочку в дитинстві.. тут - гойдалка нашої дружби.. а тут я крапнула морозивом на нову біленьку сукню) А це місце взагалі незабутнє… Перший поцілунок, який палає на губах, як тільки проходиш повз нього. І як це все можна покинути/забути/втратити??
Це - вулиця "тримання за ручки". Тут ми ходили лише так. І байдуже, що коїться навколо. Головне - відчувати тепло руки і кров, яка біжить звідти у самісіньке серце, яке, як шпигун якийсь, видає усі таємниці..
Місто-наснага
Коли йдеш бездумний, зліший за найтемнішу хмару, з настроєм гіршим, ніж 26 квітня…коли ніщо/ніхто/нічого не допомагає..саме тоді приходить воно - Місто-наснага. Моє місто надихає мене. Бере у обійми, міцно стискає, і, не відускає доти, доки не впевниться, що посмішка на замерзлих від мовчання губах не фальшива, не прикриваюча смуток маска, а справжня, відверта і щира. Саме воно дає мені наснагу. По краплях. Щоб жити. По трошки. Щоб дихати. Відчувати. Сподіватись. Довіряти. По трошки. Щоб не знахабніла. Лише спробуй прислухатись, і, ти також отримаєш шматочок..Обіцяю. Варто лише спробувати. І повірити. У чарівність.
Місто-натхнення
Коли немає перспективних думок. Коли твоя творчість втекла від тебе і сховалась у найглибшому колядзі розуму. Коли потрібен поштовх, а його все немає і немає..на допомогу знову приходить воно. Моє місто. Місто-натхнення. Ось цей довгоочікуванний поштовх! Ось він! Тримай. Стільки зусиль було покладено, щоб надихнути тебе. Кожен камінець, кожен листочок сприяв цьому. Місто навіть запахло ваніллю..для тебе. Користуйся. Твори. Дихай ароматом творчості, яким окутало тебе рідне місто.
Місто-доля
Де ще ти можеш зустріти свою долю, як не у рідному місті? Дощ перестає лити тільки для того, щоб ви зустрілись. Веселка іскриться і посміхається тільки для того, щоб ви зустрілись. Вулиці перетинаються тільки для того, щоб ви зустрілись. Сонечко прокидається і освіщає вам стежку один до одного, щоб ви не загубились, тільки для того, щоб ви зустрілись. Місто-доля. Твоя доля тут. У місті. І ніде більше. Бо ніяке інше місто не любить тебе ТАК. Знову ж таки..Користуйся.
І на останок побажю тобі щирості. Посміхайся щиро, дихай щиро, товаришуй щиро, живи щиро..лише щиро. Ми з містом дуже цінуємо щирість) Будь щирим - і все, що бажається - все збудеться!
© моє