Ми, підлітки, ніколи не задумуємось з приводу нашого існування, а якщо і починаємо думати, приходимо лише до хибних висновків.

Я от інколи задумуюсь - заради чого живуть дорослі, що нас оточують, до якой цілі вони йдуть і чи є, взагалі, ця ціль. І мені завжди здається, що цієї цілі нема. І від цього стає дуже лячно. Невже, коли ми станемо дорослими, ми втратимо смак життя? Я не хочу жити лише заради підвищення достатку і миттєвих приємностей.

Я хочу сміятися, кохати, літати, та взагалі, просто відчувати життя як зараз. І я дуже боюсь втратити цю можливість назавжди. Це, напевно, один з найбільших мойх страхів.