Коли земля дрижить і йде з-під ніг,

І встояти не можеш ти,

Долаючи безмежнеє число доріг,

Щоб досягти жаданої мети.

Коли зоря небесная не світить на шляху,

Збиваєшся із помислів своїх,

Не віриш більше в диво на яву,

Й брехня – це взагалі не гріх.

Коли твої душевні, щирі почуття

Розіб’ються від тисячі мерзенних слів,

І для людей не буде каяття,

І будуть жити гірше віслюків.

Коли твій розум втратив глузд

І змушує ненавидіть тебе,

Не знаєш ти на що гаразд,

Бо втратив віру ти у себе.

Тоді згадай як у дитинстві,

Як жив біля батьківських рук,

Не знав ти обману й блюзнірства,

Не відав проблем і порук.

Згадай, промовляй добре слово

Тому, хто не знає добра,

Давай, поміхнись загадково,

Неначе усе це є гра.

Знайди собі вірного друга,

Залишся із ним назавжди,

Здолаєш самотність і тугу,

І будеш веселим завжди.

Вигадай власную казку,

Яка поведе тебе в путь,

Бо мрія – це так прекрасно!

Ти тільки її не забудь!

І будеш щасливим навіки,

До самого свого кінця,

Допоки не згасне зірка,

Прекрасним буде життя.

Классный стих. именно для тех у кого все хреново