Про що любити кино?
Полюбити героїв, це спершу. А потім логічність постановки тону в режисера. А може щоби потім ти продовжував жити за героїв фільму. Або відчув тепло освітлення за спиною оператора, або ранився о крісло разом з героєм. Хотів його подружку. Аби ти її тільки хотів. Аби не зовсім кічево було в кінці. Краще дивно, живо, та про те, що може коїтися на стільці поряд. Або на ліжку поряд. Про що любити фільми? Про дивацтво та легку несуттєвість. Таку кіно буває добрим, поволі, смак приємності на зубах, або шампанське в кадрі. А коли сильні особистості, лапки зморшок біля звужених очей, накладена помада, що місцями з’їдена, а місцями нерівна від нервових ранків. А ще у кадрі пальці зминають жовтий фільтр, та ніяк не дають ладу запальничці. Дрижить. В тебе все відповідно, також. А ще кіно треба любити за відданість чомусь важливішому ніж твоя думка через декілька років. З шмат життя, що може повторюватися до втрати свідомості та білих стін у мозку. До першої весни цього року.