Іноді..
Сама інода не розумію, чому сумую ха тими чи іншими людьми.Які колись відігравали таку важливу роль в твоєму житті.Займали безліч твого часу, всю тебе потребували, твою увагу. .А враз, та ні, мабуть, не враз, а якось потихенько ваші дороги розійшись.І ти лиш з часом розумієш, що по якимсь причинам ти сумуєш за людиною, яку мабуть майже не можливо повернути. Так, ти робиш певні натяки, пишеш повідомлення, але вже немає тієї притягнутості, зникло взаємне бажання спілкуватись, хоч ти розмієш, шо ця людина свою дорогу не розділила з тобою, але все ж ти сумуєш.Сумуєш, скоріше за тим, що було і як було.І з цим нічого не вдієш, ти всеодно сумуєш.І ніколи не перестанеш сумувати.Частинка в серці завжди там залишиться..Іноді, так буває. .
