як же це так..я втомилась..я вже більше не маю сили..я вже бвльше не можу боротися..с кожним днем все більше і більше болю у цьому серці…все більше і більше…а сил, сил боротися і йти далі їх зовсім немає..немов душа вже викорстала свійсрок придатності, немов сердце вже немає ліміту на удари, скоро зупиниться. .лише видасть свої останні самі звучні удари..удари для тебе..

важко так. .жити коли ти вже нічого не знаєш..коли вже реально нічого не тішить..просто хочеться повішатись..або десь заснути..скрутитись під одіялом. .і залишитись у своїй мрії назавжди..

накінець перестати плакати..це так втомлює..очі вже виплакали весь свій колір, весь свій блиск

просто життя більше не наповнюється сенсом..взагалі, абсолютно ніякого сенсу..ніби вже все виконала..ніби вже готова..готова.

а я втомилась боротись і заставляти битись таке холодне сердце