Нікотиновозалежна…
Важко дихати безмежно..
Дим. Ще дим. І ще один..
І в легені нікотин..
Він тамує спрагу сліз
Там де страх в душу заліз
Він притупить серця звук
І замінить доторк рук
Кутаюсь мов в покривало
Вдих..Вдих..І знову мало
Іскра. Тиша. Вогник б*ється
Мені знов дим посміхнеться.
Ріже очі. В*ївся в шкіру
Я не знаю цьому міру..
Дим в волоссі. Дим на скроні
Нікотинові долоні..
Заміняє він тебе..
Не впізнаю я себе..
В дзеркалі лише обличчя
Сіре. Я тебе покличу..
Та не відізвешся. Досить
Шепіт мій знов дим відносить
Не прийдеш..Хоч це потреба
Подивлюся в темне небо
А воно немов зимове..
Влітку. І моя розмова
Перервалась. Холод лихо
Вліз під шкіру..Ріже тихо.
Не зігрітися. Ніколи.
Холод ріже, холод колить
Хай так буде. Серце спить
І тоді не так болить…
Мінус на плюс і плюс на мінус
Підчепила ніби вірус…
Згасла ще одна зоря
Закінчилось ще життя..
Ні, на жаль не божевільна
Просто час тече повільно..
Просто сумно. Просто гірко.
Бо погасла тихо зірка…
Ковтаю дим. Впускаю дим
Бо весь мій біль живе у нім..
Я так його лиш відпускаю..
Бо так самотньо..Бо чекаю..
Нікотиновозалежна..
Важко дихати. Безмежно.
Димом тебе не замінити..
Не заборониш. Треба жити…