мені хочеться сховатись від тебе….наприклад кудись поїхати далеко-далеко…може десь у засніжені гори…а може на якісь теплі моря з мексиканською музикою і смачними коктелями…або просто поїхати десь закордон..там де ще досі осінь..де нема снігу…десь туди..де я не буду згадувати тебе…твої очі…тебе всього. Мені буде зовсім не до того, я буду в захваті від поїздки…буду розглядати людей…слідкувати за їхньою мовою, манерами, стильом…захочу бути схожою на них..таких безтурботних..не сірих..не одноманітних..
ти все будеш чекати мого здвінка…а я дзвонити не буду..не тому що не хочу..а тому що трішки забуду про тебе..але то зовсім трішки…прийшовши після прогулянки або катання на лижах або купання у морі…я все-рівно згадаю про тебе…проте, до мене у двері постукає мій новий знайомий…який допомагав мені опанувати лижі, або який запропонував мені свою парасольку від сонця або який допоміг мені винести пакети з речами з магазину…і я, зачиняючи двері і бігши йому на зустріч, знов забуду тобі подзвонити….
я прийду о півночі…трохи задурманена від балачок, від нових очей, які я зустріну там..десь далеко, десь в горах, на морі або закордоном…і ти, засинаючи з телефоном в руках, так і не діждешся мого дзвінка…
ти будеш ходити по вулицях, блукати..шукати у дівчатах мої очі, мою усмішку..але, на жаль, а може і на щастя..так і не знайдеш..
думав що мені буде важко без тебе, проте, ти як завжди помилявся…адже мені добре без тебе…без тебе я дихаю впевненіше..без тебе я дивлюсь в очі усім оточуючим..без тебе я вільно, без примусу посміхаюсь…без тебе я слухаю старі пісні Beatles, Abba….без тебе якось взагалі я відчуваю себе вільнішою..набагато вільнішою, на стільки вільнішою…що мені потрібен ТИ…щоб мене стримувати!
