останнім часом стало всерівно на багато речей, які раніше я вважала важливим вмістом мого життя. після моєї недовгої, але ефективної "депресії" я переосмислила багато чого. це були дні коли справді у моїй голові було пусто і, надиво, я не думаала ні про що, але відчувала що вона повністю заповнена. щось змінилось там, всередині. і я горжусь тим, що стала набагато спокійніше сприймати все що навкруги мене. я зрозуміла, що я - це все, що у мене є. і це все повинне належати лише самому собі. я вже не думаю про людей, мені їх не шкода. егоїстичність теж заполонила мене разом із байдужістю. так що вибачайте, якщо я з кимось не привітаюсь, комусь не відповім на дзвінок, чи не зверну увагу. це означатиме, що мені байдуже на тебе.

вперше пишу пост українською мову. напевно тому, що ця зміна дуже важлива для мене.

runaway from me

так дивно, що я вже зовсім не та