Там одна дівчинка повільно й терпляче
завдавала собі болю, страждаючи від того,
що не може любити. Тобто страждаючи від
того, що не може страждати. Вона робила це,
допоки не померла. Та дівчинка була я. Потім
з її шафи вийшла інша дівчинка. Також я.
Відтепер і надалі кожна я буде страждати так,
як годиться. Натхненно й поривисто.
Синхронно з іншими. А не хочуть – так хто
їх питатиме?