Незнайомими досі барвами ти увірвався в мій світ повен надій, які варто було б лишити ще минулої осені.Завжди гарний і завжди сумний.Твй сміх нагадує зиму, а в ній ніжний сніг, що розтавши лишить тільки сум.Завжди мужній та неприступний. В самотності сивій зникає, як дим, прохолода твоїх очей. Іноді ти просто дивуєш, лякаєш, вбиваєш. Я не розумію, чому кажеш, що любиш.І вже не питаю - не знаю чи треба це знати.Не обіцяй чи зі мною будеш.Літай!Літай високо в небі!Літай мій ніжний сніг..