Всю дорогу від маршрутки до ненавісного Маку з надзвичайно привабливим лате я йшла і думала про початок цього посту. Та мої думки перебила цікава пісня Pur:Pur - Синяя Борода .. з чарівним змістом: люблячий мужчина ніжно забивав цвяхи у свою кохану «Он виноват лишь в том, что был влюблен И складывал мгновенья счастья в гроздья. Что он убил жену не топором, А медленно вбивал ей в тело гвозди.». Та було декілька слів, які міцно запали на сьогодні мені в голову. .а саме: «Как много бреда, много рвений в голове Что претворяются в прекрасное безумье.». Тільки в моєму сьогодні все перетворилося на безглуздя.
Взагалі мета написання цього дитячого плачу душі в іншому. Як часто ми говоримо «Все пречудово.» для того щоб вберегти близьких і коханих від зайвих проблем? От і сьогодні такий день..не навмисно-обставини. Та через кохання двох- третій лишається на одинці із собою навіть коли всі утрьох. Така зустріч із собою в екстремальних умовах (сподіваюсь розумієте про що я) не на користь навіть найвитривалішим «спортсменам». А куди ж мені до них? Тепер мушу писати. .писати щоб прийти трохи до тями. Так от про пречудове.. Скільки різних причин криється за цими словами..скільки чашок кави..скільки тортів та тістечок..скільки сліз та болю…скільки щирості та не правди… Сумно? А Ви посміхніться..от так от просто зараз..краще?.. мені так(якщо дійсно посміхнулись)
Та взагалі непоганий вечір але тепер зовсім самотньо. На очі трапляються самі лише написи на асфальті та люблячі парочки чи всякі подвійні штуки. .мій мозок моментально трансформує то всьо у якісь дурісні не приємні думки..жахливо.та я мужньо «сражаюсь» (на жаль слово «битися» не відображає потрібного героїзму)
Не хотілося про сумне та вже трапилося. Такі вони незрозумілі середні дні літечка 2011.