часом ти нагадуєш мені мій хронічний апендецит.так часто болиш, а лікарі кажуть: "помилковий виклик, можна видалити лише з власного бажання хворого".але ж я в якійсь мірі мазохистка, і залишаю тебе.так звикла до тебе і до того, що даєш про себе знати в зовсім не підходящі для цього моменти.але від тебе в мене забагато страждань.і думаєш, що треба щось з цим робити.і тоді їсиш, п"єш, куриш усіляку гидоту, щоб видалити..видалити..видалити.і нічого суттєво не змінюється.ти продовжуєш мучити мене, але ще гірше.це набридає.

але знаєш, я коли небудь сама, зчепивши зуби, піду під ніж, щоб тебе вийняли з мене і врятували мене від болю.(с)