все втрачено. це ти моя карма. я ніколи не позбавлюсь її.
мені важко щоразу ковтати клубок у горлі. я його триматиму в собі, як спогад про все. а все було жахливе і нестерпне. знаєш, чому я нічого не казала, коли просив піти? бо я вже сил не мала черговий раз вияснювати відносини. просто коли все іде на спад, не потрібно нічого рятувати. це одозначно кінець, без повторного початку і потворної брехні, яку я так не люблю.