Вона заряджає ту єдину канонічну кулю. Я тупо жую м*ятну жувачку і думаю про Маркеса, що у прощальному листі радив насолоджуватися смаком шоколадного морозива. Морозива мені не хочеться. Але й морозу по шкірі чомусь немає. Страх ніби заринув у гості-як сусід позичити дрель- і вшився. Дрелить когось іншого. А мені реально похуй. Чому всі так упевнені у власному безсмерті.