Сегодня на пляже читала.
— Його ще зовсім дитяча шкіра пахла чимось таким, від чого на мені згорала вся трава. Знаєте цю шерхлу траху військових аеродромів? Така ж інколи росте на жіночому тілі. Невидима з висоти чужих польотів.Чорні підпалини я до часу ховаю під одягом.
Йому на сім років менше, аніж мені. Найкращий афродизіак - ризик. Для відчуття нормальності всього, що відбувається, я й сама дедалі частіше перетворююся на дурноватого підлітка. Ми пестимо, ледь не роздягаємо одне одного просто на вулиці, моя рука в його джинсах, очі блищать, ми регочемо. Які, до біса перехожі? Я хочу його, він найкращий, мене а нудить від цього нон-стопу.
Його батьки нічого не знають.24 години на добу повної безсвідомості, але ж який зашкал лібідо.Можна сховатися під ковдрою знятої за 55 баксів за день квартири, майже не їсти, лиш несамовито уохатися без слів, час від часу перемикаючи сепедньої паршивості музичні канали велетенського телевізора. Можна, але ми цього не робимо. Поки, що.Поки я надто сильно його кохаю.Поки ще не можу втриматися від мозахізму