День сьогодні якийсь занадто висмоктуючий… сил не лишилося взагалі! сподіваюсь сон і чаріні пілюльки повернуть мене до життя.Ше ціла купа справ не дають займатися приємним нічогонєдєланієм. Але то нічо.
Так от сьогодні: була в нотаріуса- кумедна тьотя вилізла при мені у спідниці на підвіконня шоб поправити занавєску…(я була в шоці! може дверима помилилась?). .потім зясувалось шо вона ше й з собакою на роботу приперлась- молодєц! собака канєшно прикольний але блін!
Ввечері вже топала додому з харошим хлопом=) поговорили..
Голова занята папірцями, датами, телефонами, людьми..
згадалося з того, шо колись писала…якесь актуальне воно зараз:
Ми роздамо нагороди і усі будуть щасливі. В тебе і в мене буде таймер, ми будемо спостерігати, як змінюватимуться числа. Спочатку тисячі, потім сотні, а тоді уже і знайома табличка множення. Таймер покаже відстань між нами вчора і нами завтра. Не визначить різниці, та це уже і нам під силу, аби точки А і В не задалеко були.
Мені треба йти, несказане почекає, а важливе не забудеться. Пора. Я залишаю речі і махаю у вікно – ти біжиш за потягом. І все. Далі магніти на холодильнику, дати в календарі і мені скоро забракне місця на наші фотографії.
Взагалі-то і все…іду до свого песика в ліжичко (сплю з іграшоковою собацюрою-він мене не обіжає). .завтра маю плідно працювати.
Цілую мої любі! (пс: як вже поняли-сьогодні український день)