Чому розум і серце живуть окремо?! Через це дуже часто важко зробити правильний вибір. Коли логічно починаєш розмірковувати, розкладати по поличкам, то чітко розумієш, що мозок правий! Але серце(душа, почуття) воно просто повернуто дупою до розуму. Та мозок кричить, і відчуття, що кожна клітина стоїть з транспорантом зі словами: "я правий", "роби так як кажу". Та серце не чує і не бачить, або, можливо, просто ігнорує. І якщо це так, то в нього це інколи добре виходить. Чому почуття сильніші за розум?? Не розумію! Я ненавиджу вислів, а точніше як пораду: "слухай свого серця!". Та якщо б я його завжди слухала, то враховуючи як воно калатає коли я бачу гарного хлопця (особливо якщо він в ласінчиках і патлатий). Як почуття повністю заповнюють мозок, і він кричить: "Я б його…(м"ко кажучи) трах-тібідох-тібідох!" То з таким розкладом я б стала, вибачте на слові, шлюхою! І це лише один з пунктів, якщо б я враховувала, те, що воно мені там щебече..! "Слухайся свого серця"…- брррр… і який пень це придумав?! Але…але, звісно, є такі ситуації коли потрібно його слухати. Та разом з цим, я згадую цитату (з книги Марії Матіос "Щоденник страченої"): "Навіщо люди шукають диявола? Ось він- ліворуч. Серцем називається."