Іноді ми лягаємо спати в дев'ять, а іноді, не спимо по дві доби.
Іноді ми вдягаємо найшикарніший одяг, а іноді, декілька днів ходимо в тій же майці, в якій спимо.
Іноді ми кутаємося в ковдру і все одно не можемо зігрітися, тому що насправді нам холодно не зовні, а там, усередині, в серці.
Іноді…іноді нам так треба просто обійняти когось і почути лище три слова: "Усе буде добре". Заснути на чиємусь плечі. Виплакатися комусь і попросити залишитися з тобою, не залишати тебе наодинці.
І іноді, йдучи, так хочеться щоб тебе попросили залишитися…залишитися назавжди.