Холодно від слів, а не від грудневих морозів.
Мию тіло, волосся, лице, постіль, посуд, мобільний, меблі
Теплим чаєм з ромашки.
Перу в ньому одяг, чищу ним зуби, готую на ньому їжу.
Кожен мій слід, дотик, подих, погляд має пахнути ромашковим чаєм.
Тоді я очищусь від людей, рутини, різного непотребу почуттів.
Від мене не буде тхнути депресіями й розчаруванням.
Тоді вірші стануть кращими, а бажання жити частішим.
Тоді я перейду через цю ріку зими і не потону в ній.

Іра Мулярчук