YOUR-ELENA: Личное – заметка в блоге #58802472

YOUR-ELENA — Fri, 08 Nov 2013 14:34:07 +0300

цієї осені за вікном те ж саме, що й на душі
опадає листя, а з ним відлітають спогади
природа плаче зі мною, ідуть дощі
до того ж, без тебе до біса холодно

забуваються люди, події, але чомусь не ти.
невже час безсильний проти моєї пам'яті?
давно пора попрощатись і відпливти,
як кораблі відпливають з пустої гавані.

не стукати в двері, за якими тебе не чекають.
проста істина, яку все ніяк не можу збагнути.
людина не обирає того, хто її кохає.
в житті так багато "не", яких не оминути.

всі чомусь сліпо переконані, що час лікує.
лише питання: скільки має пройти того часу?
життя коротке, і, виходить, його марнують,
чекаючи дня, коли зникнуть страждання й образи.

не чекай, бо цей день все одно не настане.
все життя людина приречена на страждання.
але кохай, кохай відчайдушно і до безтями.
бо немає у світі дорожчого від кохання

Читать на Вьюи...

Viewy — социальная платформа

YOUR-ELENA: Личное – заметка в блоге #58802472