Viewy — социальная платформа

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #62836298

VIDLUNYA — Sat, 06 Sep 2014 19:54:30 +0300

Головне: тримати ноги в теплі

та спокій у серці.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #62373724

VIDLUNYA — Mon, 14 Jul 2014 00:35:50 +0300

Іноді буває надто складно розуміти людей.

Іноді будь-які жести стають надто ексентричними.

Знайте одну річ:

Якщо щоночі людина бажає вам солодких снів, а щоранку запитує"як спалось"і"які ви бачили сни",

ви просто не можете вважати її чужою.

Люди потребують всього лише 3 речі:любові, турботи та піклування.

ТОму просто будьте уважними.не прогавте людей що в змозі дати вам це, просто так, "за красиві очі".

коли людина своїм дурним повідомленням або ж дзвінком може сколихнути усе і інсценізувати вибух в середині

намагайтесь не тратити її

І коли я кажу "не трачайте людей" я маю на увазі:вам дуже довго болітиме.

Читать на Вьюи...

"Моя маленька незалежність", - здається саме так співав Вакарчук.

VIDLUNYA — Mon, 16 Jun 2014 22:38:06 +0300

Я б віддала бодай не всю себе у твої субтильні руки, у твоє прожите з горем нерозділеного щастя серце.Бодай не всю душу.

Я б просто любила і вірила,

чекала б і знала,

що зараз відчиняться двері, немов би у потойбічний світ, і знову важким кроком, втомленим від очікування зустрічі, зайдеш ти!

Я як завжди обійму і ніжно поцілую(так як тоді, як вперше) і заходитимусь розігрівати вечерю, яку, як не дивно, ти їстимеш зранку наступного дня.

Я звикла уже до твоїх безнадійних робочих буднів, я розумію і ціную усе що ти коли-небудь робив для мене.

Хоч ти і невблаганно мовчиш, я все ж відчуваю наскільки ти любиш мене, ти дихаєш любов'ю, ти вдихаєш мене у себе.

Я читаю тебе немов книгу, з початку в кінець, і роблю закладки у тобі, аби перечитувати ще раз і ще, ти ж бо ніколи не втрачатимеш сенс.

І байдуже, жодна краплинка сірої буденності не преповнить нашу чашу почуттів.

Ми танцюватимемо вальс під дощем, І щем поміж ребрами буде пекти.

І щоб там не сталось, я любитиму тебе, віритиму тільки тобі, цінуватимему, цілуватимему, і молитиму Бога за тебе.

Бо ти ж мій унікальний, до болю справжній та просто найкращий.

ТИ щораз закладатимеш моє неслухняне пасмо за вухо і ледь чутно шепотітимеш:

—Кохана, ти чуєш, я ніколи тебе не залишу, навіть коли ти сама будеш благати мене про це, ти ж бо моя "маленька незалежність" хоч і повністю залежу від тебе.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #60547238

VIDLUNYA — Sat, 15 Feb 2014 20:47:09 +0300

НЕ смій!

чуєш?

НЕ смій ніколи нарікати на себе!

Розумію що нетерпляча,

навіть іноді дика.

Та не смій ніколи опускати руки.

Ти ж згодом пожалієш про це

НЕ нарікай на своє життя

Твори власну історію, кольорову,

не схожу на інші.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #60533786

VIDLUNYA — Fri, 14 Feb 2014 21:17:39 +0300

Насправді, негаразди приходять у якись звичайний вівторок о сьомій годині вечора, коли їх зовсім не чекаєш.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #56738121

VIDLUNYA — Sat, 17 Aug 2013 23:04:23 +0300

Світ топився твоїми мріями
І лягав з ними вкотре змирившись,
Він терпів тебе непостійну,
Змінюючи завжди осінь на зиму…

Світ чекав на твою рішучість
А вона ніби грала у хованки,
Заховалась десь глибоко в серці,
І здавалось не вийде ніколи.

Світ хотів тебе бачить щасливою
Та розклав усе по полицям
А ти з народження була схибленою
І досі вважала що це дурниця!

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #56738115

VIDLUNYA — Sat, 17 Aug 2013 23:04:11 +0300

Я Воїн! Я боротись звик
за справедливість чи за волю,
Я Воїн!Я живу! НЕ зник!
І сам творю я власну долю.

Я боєць! Мене не здолати.
Я знаю для чого живу!
Я буду іти та й волати!
Загину, то й знов оживу…

Я дикий звір, незвіданая плоть
Буду іти до цілі крізь зневаги
за необхідності повзтиму хоть,
І цим я заслужу поваги!

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #54994171

VIDLUNYA — Mon, 17 Jun 2013 22:52:06 +0300

У тебе були очі неповторного кольору і я взагалі, якщо чесно, боялася тебе любити.
Ти начебто був, а начебто як і не був.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #54994089

VIDLUNYA — Mon, 17 Jun 2013 22:48:55 +0300

Хочу писати про тебе. Нанизувати довгі рядки тексту про твою посмішку, а потім закривати очі і бачити твої очі. Відчувати поряд твоє дихання і бачити невидиме клеймо від твого поцілунку на шиї. Писати речення про твої руки і сплітати наші пальці. А вкінці написати про спільні вечори, коли я ось так сиділа і писала про тебе.

Після нас, напевно, залишеться багато листів, текстів і слідів нашої любові. Наші написані думки, які об'єднали нас. Я розумію, ми будем жити, доки я буду писати про нас. Адже Ти - вигадка уяви. І, як не прикро визнавати, ти живеш лише на сторінках мого щоденника.

Мушу сказати " я шукаю тебе у реальності". Не дозволяю собі думати, що тебе не знайду. Шукаю тебе щодня і увесь час прохожу біля тебе. Я майже зустріла тебе. Тому просто вірю у твоє існування. І просто кохаю, хоча ніколи не зустрічала тебе.

Писати про нас - це невидимий звязок між нами. В мене, навіть, таке відчуття, що усе написане мною є прочитане тобою. Букви, слова, речення…все для твого існування, для нас.

Вірю, що одного разу ми будем реальні. Не буду вигадувати деталі наших історій. Коли ми будемо разом не треба буде більше писати. Ми будем насправді живі і слова сказані мною не матимуть ніякого значення. Навіщо всі ці тексти, коли моя рука буде в твоїй долоні…
А зараз я можу довго описувати твою руку, доки не відчую її дотик до себе.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52994472

VIDLUNYA — Tue, 16 Apr 2013 21:34:49 +0300

Бог створив тебе досконалим…

а ти знівечив свою душу…

покалічив своє тіло..

І так і не перестав жалітись на життя…

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52964243

VIDLUNYA — Mon, 15 Apr 2013 22:10:47 +0300

Це не радість, це всього лиш істерика…

Від того, що нарешті все із памяті стер…

Це не образа…це безглузда ілюзія…

біль, який не втамує жодна поезія…

Це не слабкість…це вічна байдужість…

Марна віра…та награна схожість…

Це не щастя…це незграбна фантазія..

деградація душ…амнезія….

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52629065

VIDLUNYA — Sat, 06 Apr 2013 18:37:49 +0300

Ніч ніжна…Ми самі..

веселе літо і трішки кави

Ти пам'ятаєш? звісно ж ні!

тобі давно це не цікаво!

Ніч тиха…ми разом

щасливий погляд й теплий дотик

я згадую усе щоразу

і це для мене як наркотик..

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52627506

VIDLUNYA — Sat, 06 Apr 2013 18:02:08 +0300

Наша музика закохалась…

Можливо і нам пора…

я б від світу ізолювалась

і це була б наша власна гра…

Та ти ж знаєш було б прекрасно…

бути разом з дня у день

ми закохалися одночасно

і почалося усе це з пісень

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52625638

VIDLUNYA — Sat, 06 Apr 2013 17:16:38 +0300

Як шкода що неможливо повернути час назад..

неможливо повернути усі ці моменти…коли ти був настільки щасливий, що здавалось нічого краще бути не може!

Неможливо повертути ту усмішку, той погляд..ті обійми..

Здавалось нічого особливого, але це так потрібно..

І як би ти не намагався це все повернути все марно…

Адже це тільки для тебе щастя..а для когось це всього лише уривок із життя…

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52623648

VIDLUNYA — Sat, 06 Apr 2013 16:28:24 +0300

Інколи ти брешеш занадто відверто..

Інколи ти відчуваєш занадто показово..

Інколи ти кохаєш занадто ліниво..

Інколи ти віриш занадто віддано..

Інколи ти хочеш занадто сонно..

Інколи ти потребуєш занадто незграбно..

Для всіх це дивно..але в цьому твоя особливість..

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52559594

VIDLUNYA — Thu, 04 Apr 2013 20:44:57 +0300

Коли я втратила близьку людину, знаєте, я так само їла, так само сміялася з друзями, так само розмовляла. У мені зовні нічого не змінилося. Але ніхто з вас не знав як я зламалась всередині, як я вщент розлетілася. Як на шматочки подрібнила все, і ніхто цього не помітив. Тому що зовні я була такою же.

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52364664

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 20:53:20 +0300

Ти причина мого безсоння. . причина втрати апетиту … причина байдужості до всього що відбувається навколо …ех…це все мої безмовні почуття до тебе … не варто було давати мені помилкових надій. (с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52351185

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 16:30:43 +0300

Так радісно коли ти чуєш свої старі улюблені пісні..і розумієш що ще не забув слова….те саме ж коли дивлюсь на тебе…і розумію що не забула усе що відчувала тоді! (с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52350910

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 16:25:39 +0300

чекати твого рішення - не можливо
чекати поки ти відповіси на повідомлення - не можливо
дивитись тобі в очі - не можливо
а написати тобі першою то це взагалі фантастика, але чогось я це роблю все частіше і частіше
мене до тебе тягне просто
знову цим відчуттям, вбивати себе, не можливо просто.*

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52350502

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 16:17:21 +0300

краще б ти плюнув мені у обличчя, аніж у душу… обличчя я б витерла, а ось що робити з душею?

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52334192

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 10:11:50 +0300

Так, для вас я, здавалось би, нормальна, проста. часто усміхаюсь.
Але ж ви не здаєте чого мені коштує цей зовнішній спокій і стриманість.
Говорите іноді, що я сильна…але не знаєте, з яким болем, стражданнями я такою стала..

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52333101

VIDLUNYA — Sat, 30 Mar 2013 09:46:30 +0300

не думай… просто зроби… скажи те, що думаєш... признайся в своїх почуттях... все ж краще спробувати, ніж потім все життя шкодувати..Повiр в себе i добийся любою цiною….Не здавайся, коли пройшов бiльшу половину шляху!…. Другої можливостi може й не бути!!!

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52317713

VIDLUNYA — Fri, 29 Mar 2013 20:33:47 +0300

Хочеш кохати? Будь ласка, кохай?

Хочеш мене, то підходь забирай,

Усю забирай і шо хочеш роби,

Тільки, бл*дь, мозок, прошу, не *би…

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52274224

VIDLUNYA — Thu, 28 Mar 2013 21:15:05 +0300

від своєї нерішучості, я хочу спалити себе на кострі..

може хоч тоді на душі стане тепліше!

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52224714

VIDLUNYA — Wed, 27 Mar 2013 20:14:08 +0300

Є люди, як наркотик - знаєш, що не можна, а тягне… А є люди, як торт - солодко, смачно, але вже нудить.

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52197749

VIDLUNYA — Wed, 27 Mar 2013 10:55:27 +0300

Ну хто вигадав що ранок - це світла і радісна пора?

Коли ти просинаєшся кожного ранку, і розімієш наскільки все погано..

(с) Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52180785

VIDLUNYA — Tue, 26 Mar 2013 21:13:30 +0300

Мені говорять, посміхайся друже!

Посміхайся сильніше.дужче,

бо в цьому вся хитрість,

тому посміхайся до тиші!

Можна мовчати, коли

немає кому вилитись щирістю,

можна мовчати, хоча

очі наповнились вірністтю…

Можеш залишитись, тут де

цінують слова повні мороку…

Можеш піти,

та не терпіти до обмороку!

Та завжди посміхайся, благаю,

Почувай себе трохи вільніше…

Посміхнись якомога сильніше,

Я на це з нетерпінням чекаю! © Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52156109

VIDLUNYA — Tue, 26 Mar 2013 13:42:59 +0300

Як добре що ти є!

Тільки ти підтримаєш мене, коли на душі скребуться кішки…

Тільки ти мене розвеселиш, коли я тільки но плакала…

Тільки ти заспокоїш мене…і подаруєш радість,

Тільки ти заставиш повірити що все буде добре..

Тільки з тобою я можу говорити просто від душі…не підбераючи слова…

Тільки тобі я можу довіритись..

розказати усі секрети…поділитись таємницею..

І мені байдуже, що про це буде знати хтось інший, мені байдуже що мої таємниці дійдуть до чужих вух…це твій вибір розказати їх чи ні…. я тобі просто довіряю…

А довіру заслужити не так легко…

Читать на Вьюи...

ех....

VIDLUNYA — Mon, 25 Mar 2013 22:45:10 +0300

Люди..ну чому ви не ідете з життя раз і на завжди…ви ж, зазвичай, знаходите спосіб нагадати про себе…зробити знову людині боляче…просто так…навідь не осмисливши цього самі…Вас не можна викинути з думок, ви там назавжди, ви просто звичка… така ж як пити каву зранку, чи прокидатись від звук набридлого до бісиків будильника…

Навіщо звикати до людей..які тільки роблять вигляд що ти їм дорогий…

навіщо вірити тому, хто просто тебе використовує..як чернетку…на яку через всі нутрощі вилізуть назовні думки і мрії…а цього не дооціниш…помнеш та викинеш через вікно…а хтось підбере…прочитає….переосмислить..

І от тобі на хвилину здасться що ти знайшов людину яка тебе розуміє, яка підтримує…здається буде поуч завжди…не покидатиме ні на мить… А ця людина всього лише перечитає декілька раз та їй набридне…А потім Вона спалить…усе що написано, разом з частинкою душі

А ти благатимеш не нагадувати про себе ніколи…а потім просто забудеш….

Та людині буде мало тільки частини душі…вона повернеться знову в твоє життя буде топтати душу знову і знову…доки ти не закричиш…істеричним криком…

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52132626

VIDLUNYA — Mon, 25 Mar 2013 21:36:21 +0300

Я так хотіла перевернути цей світ догори ногами, а превернула лиш чашку чаю…© Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52027984

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 21:26:39 +0300

Вона сиділа на ліжку,

стомлена і пригнічена..

Була засмучена мов покалічена,

Прокручувала в голові слова головні,

про наболіле, про те що далі так жити не було жодної крихти сили…

Так минула майже година….

Було надто багато сліз, істеричних криків, поламаних ребер,

та цієї звичної для всіх гри на нервах..

Вона нехтувала, брехала, зневажала всі свої принципи заради нього…

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52027137

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 21:08:18 +0300

Як щодо інших слів?

Не таких багатообіцяючих,

інтонаційних,

голосних,

як грози, пронизуючих навскрізь до кісток.

Як щодо інших снів?

Не таких чорно-білих

навідь трохи матових,

пережитих коли-небудь

знову і знову завтра…

Як щодо іншої осені?

Не такої босої, пустої,

протуманеної золотистим листям,

просоченої холодним дощем…

Як щодо іншого повітря?

Не такого димного,

міського,

пропаленого цигарковим димом,

та з вихлопним газом в легенях…

Як щодо інших запахів?

Не таких різких,

дешевих,

масових,

випадкових перехожих,

не схожих на твоїх,

не куплених в Португалії…

Як щодо іншої віри?

Не такої незрозумілої,

стемнілої,

засохлої,

затверділої

десь там, всередині, під ребрами з лівого боку….

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52026375

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:52:26 +0300

Всі навколо стали невірними,

Голослівними і навідь манірними

Всі ховають лиця під масками

І усмішку під лукавими пасмами….
© Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52025247

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:31:04 +0300

Тиша голосніша будь-якого шуму…в тиші кричить душа…

В тиші гасне вогник надії..

Усі мрії пропадають від впливу чужої думки..

У тиші тоне любов…

У тиші згадується щастя, яке більше ніколи не повернеш…

У тиші твій світ руйнується від думок..

У тиші твій світ втрачає світло і фарби, вони не блякнуть - вони пропадають, так само, як і ти в цій тиші…

Тільки в тиші ти можеш зрозуміти, як сильно ти відчував, і з якою силою всі твої почуття занурились в тишу…

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52024404

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:18:03 +0300

Зізнайся - це просто лінь

зізнайся та просто покайся

якщо ж ти прагнеш змін

то в чому проблема? міняйся..

Зізнайся - це ж просто час

біжить, не зупиняється, летить;

ти не втрачай можливості не раз,

та бережи ти кожну мить!

Зізнайся - ти ж просто існуєш,

ти не живеш, повір

ти щастя свого не будуєш,

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52023653

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:04:08 +0300

«Все нормально» — слова, які ми кажемо майже завжди і майже всім. Серце на кусочки рветься — «Все нормально»… Ревнуєш, злишся, кричиш — «Все нормально»… Плачеш по ночам в подушку «Все нормально»… Лежиш в лікарні, в реанімації ледве жива, а коли хтось звонить — «Все нормально „Кажеш, що любиш, а він — “я люблю іншу»… Тебе зсередини розриває… А на запитання «Ти як?» знову те ж саме… стандартне… щоб ніхто не здогадався і не питав чому плачеш — «ВСЕ НОРМАЛЬНО»…© Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52023573

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:02:51 +0300

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52023478

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 20:00:47 +0300

цілуйтеся при виході з дому, цілуйтеся на ніч, цілуйтеся, коли лежите разом на ліжку, на вулиці, в магазині! Гуляєте разом, готуйте їсти, граєте у компютерні ігри. Слухайте реп і рок. Танцюйте в дощ під ритми диско. Будьте прості. © Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52023106

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 19:53:09 +0300

Хочеться щирості…Хочеться довершеності…не такої у вчинках, не тієї яку прагнуть усі, …а тієї, яка у погляді…який зустрічаєш кожної ночі у своїх дивовижних снах, і яку не зустрінеш десь на вулиці* тієї, яка сховалась під тонною розпачу, десь там всередині © Наталія Атлас

Читать на Вьюи...

VIDLUNYA: Личное – заметка в блоге #52022969

VIDLUNYA — Sat, 23 Mar 2013 19:50:21 +0300

Ще трохи, зовсім трохи почекати, і буде тепло, розтане цей холодний сніг, який як завжди нагадає про найгидкіше…про те що давно хотілося викинути з голови як використаний папірець..де колись помістились усі думки…Ще трішки почекати…і життя зміниться, воно стане зовсім інше…не таке буденне…а те що ховається у мріях…
Ми перестанемо ховати своє Я, під великою кількістю непотрібного одягу, під важким пальтом…адже воно не дає тобі полетіти…кудись у далечінь…
Прийде весна а з нею нові емоції..і ми всі змінимось..навідь не помітивши цього… © Наталія Атлас

Читать на Вьюи...