Viewy — социальная платформа

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #56765459

VERONIKAP — Sun, 18 Aug 2013 22:21:44 +0300

ну вот апять почалось і кінчилось моє безтурботне веселе життя(бля Читать на Вьюи...

Лист у майбутнє

VERONIKAP — Sun, 07 Jul 2013 18:47:06 +0300

Знаю прийде той час

Коли світ увесь буде для нас

Коли зіроньку із неба

мені діставать уже буде не треба

Коли в повітрі лиш запах кохання

буде чутно мені і тобі

Коли на всі твої запитання

Будуть відповіді тільки одні

Коли більшого щастя не треба

Бо отримав його через край

Коли слід на вустах залишатиме

Тільки слово це радісне Так

Коли погляд один лиш розкаже

Як кохатиме серце моє!

І дорогу зажди він покаже

де душа моя ніжна живе

Як коштовні для мене дарунки

Стануть завжди палкі поцілунки

І від тих неземних подарунків

щось розпалить вогонь у пітьмі

І тоді вже ніщо не завадить

Поєднати навік дві душі

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #55112394

VERONIKAP — Fri, 21 Jun 2013 20:15:36 +0300

Але є в мене і позитивні нотки спогади.) Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #55111887

VERONIKAP — Fri, 21 Jun 2013 19:59:29 +0300

Ну вот і тобі я вже стаю непотрібна( Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #54509030

VERONIKAP — Mon, 03 Jun 2013 09:23:39 +0300

Вчора був прекрасний день моя Машенька вже Волошина Було дуже весело дуже є шо згадати І Діма я тобі обіцяла то приіду

Читать на Вьюи...

100% правда

VERONIKAP — Fri, 31 May 2013 08:25:52 +0300

І тут нема чим гордитися знаєте чому стосунки стали рідкістю? тому що розмови перетворилися на листування, вчинки перетворилися на дзвінки, почуття в статуси online, секс став легкодоступним, слово «любов» викидається з контексту, невпевненість затьмарює все, ревність переросла в звичку, довіру втрачено, обман став нормою, розставання стало єдиним виходом і почуття болю стало природним.

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #54401598

VERONIKAP — Thu, 30 May 2013 20:46:58 +0300

Страшнее нету одиночества, Чем одиночество в толпе, Когда безумно всем хохочется, А плакать хочется тебе… М.Ю. Лермонтов

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #54401401

VERONIKAP — Thu, 30 May 2013 20:42:04 +0300

Я дуже чекаю неділю…я хочу щоб вона була вже завтра!!!!!!!! Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #54252972

VERONIKAP — Sun, 26 May 2013 14:12:24 +0300

Найкраща подруга - це коли… Вона ревнує твою увагу до інших… Вона вкаже на твої помилки… Вона зупинить, якщо відчуває неприємність… Вона разом з тобою затіває чергову авантюру… Вона підтримає у важку хвилину… Вона схопить за руку і не дасть піти при сварці… Вона не розміняє тебе на когось іншого… Вона не стане лестити… Вона не буде заздрити… Вона не буде намагатися насолити… Вона не буде радіти твоєї невдачі… Вона ніколи тебе не забуде…

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #53833816

VERONIKAP — Sun, 12 May 2013 18:13:51 +0300

я не розумію за шо на мене ображаються деякі особи!

може якби вони пояснили то все стало б ясніше

легше було б зробити корисні висновки

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #53740559

VERONIKAP — Thu, 09 May 2013 21:07:03 +0300

І як туман… Те сяйво від знамен, І спогади терпкі, болючі, давні… Підносять ветеранам до рамен Розквітлі оберемки цвіту в травні. А їм хіба потрібна та яса, Коли ще пам'ять кулями розшита?.. А їхня юність – чорні небеса, І кров’ю розфарбована їх свита… У грудях їхніх й досі рветься клич – Вогонь терпкий палає нездоланно. А їхня доля – то червона ніч, То як туман, що підло встелить ранок. Чи їм та слава честі не гірчить, Коли заниють їх тілесні рани?.. А їхнє щастя – то зрадлива мить, Про що промовчать сиві ветерани.

Читать на Вьюи...

Довічна вам подяка!!!!

VERONIKAP — Thu, 09 May 2013 21:02:57 +0300

Ветеранам присвячується Пройшла війна, здавалося б, давно… Не чути пострілів і плачу в кожній хаті, Але рубці на серці, все одно, Не дозволяють ветеранам спати. Приходять друзі інколи вві сні Спитати, як живеш, і як родина? Чи не даремно полягли вони За Батьківщину, за свою країну? Ну що тут скажеш весняної ночі, Щоб не зганьбити пам’яті і слави? Від сорому примружуючи очі: «Шанує вічний подвиг ваш держава»… Подяка Вам, і шана, і уклін! Від тих, чиї діди пройшли крізь пекло, За те, що сонце в небі не померкло, І досі чути православних храмів дзвін!

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #53667294

VERONIKAP — Tue, 07 May 2013 16:18:11 +0300

я про тебе забулась вже давно в мене вже нові симпатії!

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #53148899

VERONIKAP — Sun, 21 Apr 2013 17:17:36 +0300

мені легко…….мені подобається те почуття легкості шо в мене є

не хочу щоб воно покидало мене

не хочу повертатися до колишніх думок і почуттів

хочу щоб ця весна в душі залишилась і до неї приєдналося яскраве тепле сонячне літо

і я вирішила хай там що ніколи не піду на поводу в інших

я самодостатня людина зі своєю думкою, і всі хто може мені давати вказівки так це тільки мої батьки

не хочу більше нікому "лизати с-аку"як би це грубо не звучало

не подобається щось розворот на 360 градусів і вон з мого життя

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #52928525

VERONIKAP — Sun, 14 Apr 2013 21:54:28 +0300

peace and love love love

Читать на Вьюи...

я знаю шо ти це прочитаєш!

VERONIKAP — Sun, 14 Apr 2013 18:54:37 +0300

А знаєш я хочу вибачитись

я була не права реально погарячкувала

ну але хіба ти тоже була права?

ти сказала нема довіри нема дружби а пам"ятаєш колись я тобі те саме казала тільки з іншої причини я думаю важливішої

довіра там ні до чого

довіра в дружбі не заключається в тому чи я даю тобі свій телефон, чи прчитати повідомлення в вк ти тоже в цьому плані не зовсім мені довіряєш

я собствєннік і дуже не люблю коли беруть мої речі без дозволу

можемо далі показувати комусь свою гордість але

я просто ХОЧУ ВИБАЧИТИСЯ я була не права

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #52806795

VERONIKAP — Thu, 11 Apr 2013 19:33:58 +0300

я хуёвая девушка.
хуёвая подруга.
хуёвая дочь.
хуёвая ученица.
хуёвый слушатель.
хуёвый собеседник.
не девочка, а хуйня какая-то

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #52357646

VERONIKAP — Sat, 30 Mar 2013 18:38:33 +0300

В музыке есть прекрасная вещь — когда она попадает в тебя, ты не чувствуешь боли. Bob Marley Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #52357361

VERONIKAP — Sat, 30 Mar 2013 18:33:12 +0300

У каждого в жизни появляется такой человек, после которого ты меняешься. И совершенно не важно, было это безграничное счастье или сумасшедшая боль. Ты просто понимаешь, что таким как раньше, ты больше не будешь.

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #51951275

VERONIKAP — Fri, 22 Mar 2013 11:52:53 +0300

мені буде років 73. я прокинуся, потягнуся і відчувши запах свіжої кави розплющу очі та побачу перед собою мого коханого дідугана з підносом у руках та сяячою посмішкою з новенькими зубними протезами. як і завжди вистрибнути з ліжка від радості, що все-таки ми побачились цього ранку, я не зможу, тому перекотившись на кінець ліжка я встану на ноги, поцілую зморшкурату верхню губу свого підстаркуватого сексуального діда, візьму до рук айпад, сьорбну кави з його чашки, так смачніше, включу старий добрий рок, в якому наші внуки нічого не розуміють, і ми з моїм дідульою похрускаємо нашими старими, але просоченими до останнього сантиметрика любовю, кістками, тряснемо рихлуватими задами і насолоджуватимемося ще одним найкращим у житті ранком втішаючись над стараннями сусідів, які вперто гримають у стіни та батареї, утихомирити ту божевільну парочку, яка не дає виспатися уже протягом багатьох-багатьох років. вони не розуміють нас. вони не закохані. досі. ми випили смачну каву мого діда, одягнули не зрозумілий ні дітям, ні тим більше внукам, наш улюблений прикид, взули затерті кеди і як завжди пішли брати від сьогоднішнього дня все. зранку йшов дощ. мій коханий дєда буркотав намагаючись заставити мене одягнутися тепліше, але зрозумівши, що в 73 цю дитину вже не змінити, взяв парасолю і побіг доганяти ту божевільну, яка тішилася під теплим літнім дощем. чи то капля дощу була на його щоці, чи….. мене схаменув його ніжний та щасливий погляд… як в 22 мої ноги оніміли і я знала що не через старість. обійняв та поцілував так, як робив це вперше….кожного дня як вперше. я досі не вміла стримувати сліз, а він досі цілував щоки по яких вони текли. здається наша любов лунала відлунням аж до неба на якому зявилося сонце. цей день був знову для нас. ми, не забиваючи голови думками про фігуру, надлишком холстерину та іншої фігні, їли піццу, морозиво і не перечили собі у бажанні сьорбнути пивка та мохіто. він чудовий, він божевільний. йому давно потрібно лікувати склероз, але більше всього його голова була хворою мною і як показали роки і мій жахливий характер, це вже ніяким способом не виправити. ми гуляли парком, каталися на тролейбусі і не дивлячись на пенсійні посвідчення не використовували їх щоб безкоштовно проїхатися. ми відвідали наші улюблені місця. вулицю, де ми познайомилися коли той шумахер наїхав на мої улюблені босоніжкиз адивившись на якусь ліву кралю, кафешку, де на літературному вечорі смішно, незграбно і перелякано робив спроби ніби випадково торкнутися моєї руки. пройшли повз провулок де він знахабніло взяв мене за талію та поцілував і де мій здоровий глузд попрощався зі мною остаточно. проходивши повз цей провулок ми зупинилися….мій дід не змінився). ми побували у багатьох місцях де були завязані наші спогади…ці вузлики були кругом і це нагадувало нам які ж ми щасливчики. після того як покаталися на роликахі на останньому ряді подивилися вечірній сеанс якоїсь комедії…чи мелодрами….чи…байдуже що це було, та нас і не цікавило, ми сіли у таксі і він попросив мене закрити очі. я обожнюю це. і він це знає. 73, а я досі живу у романтиці. приїхавши я не могла не зрозуміти що мене чекає.це зоряне небо, місяць…це був наш улюблений дах будинку. саме тут вперше він сказав словами кохаю, вперше тут ми стали одним цілим…саме тут я погодилася бути з ним завжди, саме тут ми сказали одне одному так. саме тут я зараз вкотре усвідомила, що я щаслива, що мене полюбили навіть такою яка я є, що я всі ці роки була справжньою. притулившись до нього я почула як у його грудях тихенько, але швидко бється моє кохане серце. таке сильне і мужнє як і мій коханий дід. не треба було слів. воно простукало все до останньої літери. відчувши, що я знову мерзну ще міцніше обійняв мене і ми повільно пішли додому. ми ніколи не дивувалися як дивляться на нас люди. вже звикли.ми знали, що вони уявляють себе…у 73.такими ж. це був наш звичайний особливий улюблений день. дім, тепла ванна, яку ми завжди ділимо на двох, зелений чай, перед сном декілька капель барбовалу, щоб утихомирити наші молоді серця, і я знову в обіймах коханого діда. ми досі разом, ми досі молоді та гарні одне для одного, ми досі щасливі та закохані. ми досі любимо. хіба таке може бути? так. в нас однакові мрії. ми засинаємо майже одночасно. я перша поки він гладить мені руки чекаючи коли я засну. ми мріємо проснутися завтра разом, ну або ж спати вдох далі.

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #51950782

VERONIKAP — Fri, 22 Mar 2013 11:38:30 +0300

"пилипець?

Траванула шутку блять) "зацепило дужеяк ше я маю змінитися шоб ви сволочі не були про мене такої думки блять(

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #51847037

VERONIKAP — Tue, 19 Mar 2013 18:54:58 +0300

Не отрекаются любя
Ведь жизнь кончается не завтра
Я перестану ждать тебя
А ты придешь совсем внезапно
Не отрекаются любя

А ты придешь, когда темно
Когда в окно ударит вьюга
Когда припомнишь как давно
Не согревали мы друг друга
А ты придешь, когда темно

И так захочешь теплоты
Так полюбившейся когда-то
Что переждать не сможешь ты
Трех человек у автомата
И так захочешь теплоты

За это можно все отдать
И для того я в это верю
Что трудно мне тебя не ждать
Весь день не отходя от двери
За это можно все отдать

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #51811265

VERONIKAP — Mon, 18 Mar 2013 21:01:53 +0300

ех блін хочеться драйву

а ше хочеться шаленості від любові

від справжньої любові, хочу відчувати шо прийшла весна

а це буде я впевнена вже дуже скоро)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50673728

VERONIKAP — Wed, 20 Feb 2013 22:13:42 +0300

Я тебе пою про джуманджи,
Вот такая вот моя игpа.
Покидает иногда печаль,
Так хотел бы чтобы навсегда…

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50513017

VERONIKAP — Sun, 17 Feb 2013 14:06:10 +0300

Барабанит ли дождь по крыше,
Или снег заметает будни, -
Кто-то любит тебя. Неслышно,
Незаметно, но все же любит.
Нервно курит, не спит ночами
И себя беспощадно губит.
Кто-то любит тебя. Печально,
Безнадежно почти, но любит.
Иногда, если крепко вмажет,
Он другую целует в губы.
Только любит тебя все также,
Или даже сильнее. Любит.
Жить тобою он долго будет
И смирится с судьбой однажды.
Но пока еще любит, любит…
Кто-то любит… А кто, - не важно.

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50425399

VERONIKAP — Fri, 15 Feb 2013 18:40:03 +0300

будеш свої нерви показувати комусь іншому не мені

памятаєш колись ти казала шо можеш мене закрити то я тоже терпіти не буду

хочеш стати похуїсткою ставай тільки тільки не втягуй мене в свій похуїзм

якшо в тебе якісь проблеми то просто мені можеш розказати я б підтримала

беру приклад з тебе кажу всьо прямо

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50264530

VERONIKAP — Mon, 11 Feb 2013 20:05:30 +0300

За цей час все змінилося

і я змінилася

змінилося моє ставлення до деяких особ

змінилася моя поведінка

змінився характер

і основне слово ЗМІНИЛОСЯ)

я більше не відчуваю себе лишньою, не гарною, не цікавою

з'явилася якась впевненість у собі, в своіх думках)

більше мені не хочеться підтасовуватись під когось

ще є такі люди які насправді мені друзі

а ті хто захоче мене змінити і повернути минуле підуть з мого життя назавжди!

на даний момент є ще люди в яких я сумніваюсь але думаю скоро всі відкриють своє істине лице і я зможу розібратись у свому оточенні)

може це самолюбство але моя мама мені казала не звертай увагу на амбіціі людей які тобі не близькі бо якщо будеш підстроюватись під всіх ніколи не будеш щасливою!

а наразі попереду щасливе майбутнє і жити треба так шоб було що дітям розказати))) ))

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50187273

VERONIKAP — Sun, 10 Feb 2013 10:44:26 +0300

Ахах даш всьо правильно сказала треба жити для себе)

а погуляли суперово

вот тільки чуть від мами получила(

але це того було варте)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #50021930

VERONIKAP — Wed, 06 Feb 2013 21:01:36 +0300

да може і двулічьна….(

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #49832372

VERONIKAP — Sat, 02 Feb 2013 20:40:19 +0300

так завжди

мені якби ше досі десять рочків

я тіпа маленька і не можу нікуда вийти(

та в мому віці вже дітей ражають бля

а мені навіть біля хати вийти не можна якого хєра

надоїло вже цей контроль

добре хоч зараз вже менше чим раніше

але все одно як так чого ?

блін як змінити ставлення

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #49736423

VERONIKAP — Thu, 31 Jan 2013 19:12:52 +0300

~~соплі~~ більше не буду сопляти а то на салфєтках скоро розорюсь)

зараз щаслива

і зрозуміла що щастя було близько але я його не цінувала)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #49308575

VERONIKAP — Tue, 22 Jan 2013 18:16:50 +0300

сьогодні мене запитала одна знайома дівчинка їй 12 "Вероніка чого в тебе хлопця нема?"

я почала сміятись

вона на мене глянула і сказала "ти ж гарна чого не візьмеш собі кого небудь"

а потім я їй сказала "а мені"кого небудь"

не треба")

вона ше довго зі мною про це говорила

але я подумала і згадала шо в її віці я б розмишляла так само як і вона

бо думала шо це так просто знайти хлопця з кимось зустрічатися

а зараз не хочу "кого небудь" змінились смаки і з кожним днем вони все інші

але кожен думає по своєму і не змогла б я комусь свою думку нав"язувати і мені ніхто не нав"яже

ше знайду те що шукаю)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #49070092

VERONIKAP — Thu, 17 Jan 2013 20:23:38 +0300

о боже він такий милий шо я не можу)

так насміялися)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48939983

VERONIKAP — Mon, 14 Jan 2013 21:31:07 +0300

Стало легше як поговорили)

думаю все налагодиться

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48788153

VERONIKAP — Fri, 11 Jan 2013 22:03:39 +0300

Я вже за тобою скучилась !Серйозно скучила за твоіми підйобами яких я ненавиджу

за твоіми сумашедшими шутками

та вапшє за тобою такою моєю дурочькою

вже 3 тижні тебе не бачила і якось не то

реально ти правда говориш шо не шукаю часу шоб з тобою зустрітись

наізжаєш тут на мене

ахах але ти ж тож в мене не ангелочек

всяке в нас буває але надіюсь шо всьо буде ок в новому2013

реально дуже скучила ти не уявляєш як

ти собі можеш шось напридумувати можеш ше шось таке казати тіпа сама винна

можеш собі своіх падруг любити більше ніж мене але ти в мене сама сама) люблююююююююююю

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48639075

VERONIKAP — Wed, 09 Jan 2013 09:44:04 +0300

ти робиш мені боляче чуєш?

хоча хєра з два ти почуєш

не дойде ніколи і не взнаєш шо це написано тобі

як робиш робило так і будеш робити

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48638898

VERONIKAP — Wed, 09 Jan 2013 09:39:48 +0300

я втрачаю все поступово

втрачаю себе

втрачаю друзів

і деколи стає так на душіі шо просто але не від того шо втрачаю

а від того шо не можу знати шо та чи інша людина відчуває на рахунок мене

і від цього дуже важко

щє кілька тижнів тому я думала шо знаю хто друг а хто ні

але дізнаючись які вони насправді не хочеться мати нічого спільного

хлопці які подобаються відторгують навіть не знаючи про мої відчуття щодо них

відторгують своїми вчинками

хочууу шоб ці соплі вже закінчились

але здається не закінчиться ніколи

єдине що залишається вірним це сім"я

і моя Р.Б) *

і ще декілька людей в яких я поки не зовсім розчарувалася

і надіюсь не розчаруюсь

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48134343

VERONIKAP — Sat, 29 Dec 2012 16:05:01 +0300

Ой якийсь сьогодні день скучний) цілий день вдома(думаю хочаб закінчення дня буде веселішим) Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48100006

VERONIKAP — Fri, 28 Dec 2012 21:20:22 +0300

Я сьодні бачила його він такий милий ахах тільки не судьба) Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #48098764

VERONIKAP — Fri, 28 Dec 2012 20:59:15 +0300

Так виходить шо всі хлопці які подобаються мені влюбляються в тебе!якого хєра? Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #47849499

VERONIKAP — Sun, 23 Dec 2012 11:23:25 +0300

мені якось дивно

бо недавно тільки писала шо ревную

а тепер не відчуваю нічого

до людини яка ще недавно здавалось близька тобі

тепер нема того відчуття не знаю чи щось в мені змінилось

чи просто перейшло

стала дорослішою

не знаю не хочеться більше зустрічань якихось

хочеться знайти такого щоб не на тиждень не на два а так на довше

я дуже сумніваюсь в своїй можливості знаходити спільну мову з хлопцем

ну не вмію…..

може десь існують такі курси?

аахахаххах

я сподіваюсь шо ше трошки і я знайду для себе саме тих людей які б мені підходили

сподіваюсь шо ті хто поруч зараз не зникнуть і не зрадятьі підтримають мене в момент моєї невизначеності

просто не знаю чого насправді хочу і ше немаю тої єдиної цілі

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #47378949

VERONIKAP — Thu, 13 Dec 2012 22:11:49 +0300

я тоже вмію обіжатись… Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #47126192

VERONIKAP — Sat, 08 Dec 2012 19:49:35 +0300

з початком зими стало якось легше)

чи просто так здається?

але все якось змінилося відчуваю шо і я змінююсь тільки ше не вирішу в яку сторону)

скоро вже 16…….

сподіваюсь шо дальше все буде ще краще)

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46939750

VERONIKAP — Tue, 04 Dec 2012 22:44:53 +0300

сніг на вулиці…

ммм красота….

але на душі не спокійно якось тошно….

через пару днів дн а я ше досі не знаю чибуде він в мене такий як я хочу

16……. здається вже така велика….

але в душі та й ззовні ше зовсім дитина…..

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46939658

VERONIKAP — Tue, 04 Dec 2012 22:41:16 +0300

якось всьо не зовсім правильно в нас

я б хотіла по іншому але не виходить дуже шкода

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46762455

VERONIKAP — Sat, 01 Dec 2012 16:52:33 +0300

на этот новый год я не жду в подарок
каких-то материальных вещей. единственное,
что я очень хочу - это подарок судьбы на новый год.
чтобы в следующем году у меня был рядом человек;

и я говорю не про подругу или друга.

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46762323

VERONIKAP — Sat, 01 Dec 2012 16:50:47 +0300

грубость -его конек
моя слабость ему в радость
он всегда был со мной жесток
пусть и любил, даже самую малость.
он не из тех кто чувства на показ, милок
но видимо не срослось
что-то внутри сломалось
и так резко оборвалось

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46722404

VERONIKAP — Fri, 30 Nov 2012 19:49:10 +0300

невозможно забыть человека с которым было хорошо. бывают люди, которые западают в душу. от которых невозможно избавиться. о которых думаешь двадцать четыре часа в сутки. тебе хочется их обнимать, дарить тепло и просто тихо делать их счастливыми. люди, которым можно рассказать всё. они цепляют, когда улыбаются. но в один момент, все меняется. все исчезает. как будто ничего и не было. они не уже не твои

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46420998

VERONIKAP — Sat, 24 Nov 2012 18:52:58 +0300

Доверие — это когда тебе говорят:
Знаешь, а он у тебя гуляет.
А ты отвечаешь:
Пусть гуляет, он тепло одет…

Читать на Вьюи...

VERONIKAP: Личное – заметка в блоге #46420386

VERONIKAP — Sat, 24 Nov 2012 18:42:16 +0300

мне сегодня

совсем не хочется отвечать

на чьи-то звонки,

то ли от тоски,

то ли от проклятой лени.

мне сегодня не хватает

чьей-то родной руки,

и хочется,

чтоб кто-то обнимал мои колени.

Читать на Вьюи...