Не стала вона моєю жінкою…

Вона жінка того іншого…

Вона, можливо, навіть кохає його…

Але все ж згадує мене…

того хто подарував їй щастя…

Я в цьому впевнений…

Вона мені часто сниться…

А кажуть якщо сниться, значить згадує…

А можливо я просто накручую себе…

Невже можна так безсовісно вбивати…

Вбивати того, кого кохала понад життя…

Вона же була потрібна мені більше ніж всі ті, хто крутились біля мене…

Але ж що поробиш…

Вона не моя…

Знаєш, я багато зрозумів…..

На вічність…

На її вихід з мого життя…

Через неї я став сміливішим…

А вона, здається, навпаки…

Але й осуджувати її не варто…

Вона була ближча за всіх, хто поруч…

Батьки, ви вчили не брати чужого..

Я й не взяв…

А потрібно було….

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Ти будеш моєю..

І сьогоденням будеш ти, і минулим…

І, майбутнім…

Мені байдуже на самотність….

Значить так потрібно…

Знаєш, ця біль лише розпалює мою творчість…

В моїй голові…

Ти завжди будеш в моїй душі…

Не потрібно ставати доброю до мене…

Тобі це вже аж ніяк не допоможе….

Тебе в мені – лиш на хвильку затриманого подиху….

Просто звичка моя – Ти моя наркоманія…

Читать на Вьюи...

Навіть самого сильного…

А інколи і не життя…

А людина…

Знаєте, вона з’явиться у вашому житті зовсім неочікувано…

Можливо на ваше День народження…

Можливо у похмурий або веселий день…

Але обов’язково з’явиться…

І ви зрозумієте що ця людина замінила для вас увесь світ…

Ви зможете довіритися їй повністю…

І з сильної та самостійної особи станете залежною…

Так, саме залежною…

Як від наркотиків чи сигарет…

Пройде час…

І коли ви будете повністю беззахисні…

Вона ударить вас у саме серце…

Зробить надзвичайно боляче…

Так, розумію…

Не приємно читати такі слова…

Але ж це правда…

Людина піде…

А ви так і залишитеся беззахисними…

Душа ваша буде поранена…

Тому можливо не потрібно відкривати себе повністю???

Щоб не дати шансів вдарити по болючому…

Хочете поговорити з кимось???

Знайдіть людину яка вас не знає…

Щоб далі більше не з’являлася у вашому житті…

Сядьте у потяг і познайомтеся з незнайомцем…

Так, вам стане краще…

Хоча інколи буває навпаки…

З слабкої людина стає кращою…

Проблеми роблять наш характер сильнішим…

Тому що б не сталося у нашому житті сприймайте це як допомогу…

Допомогу від когось вище…

Можливо це означає що вам час змінитися…

І лише вам обирати в яку сторону…

Читать на Вьюи...

Воно не забувається, як каже багато хто…

Не вивітрюється, не стирається…

Це ніби кидати камінь в море…

Спочатку бризки, а потім на дно…

Ось так і все наше пролежить на дні…

Як осадок чогось на дні чашки…

Мені здається, якщо людина впустив в своє життя то вона там і залишається… І звідти немає виходу назад…

А може людина забуває людину лише по власній волі???

Можливо… Але рідко…

Уявляєте, в середині в вас ціле місто…

Ціле місто людей яких ви обіцяли забути, але так і не забули…

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Кожен твій вдих….

Кожен твій видих…

Все що в тобі і з тобою було…

Починаючи з ніжних очей…

Все закінчувалося як зазвичай…

Твої руки, а особливо твої плечі…

До мурашок по шкірі…

Мені до тебе, знаєш, мільярди метрів….

Всіх хто був і є зі мною добрим….

Але ти дорожча за всіх…

Як же мені подобалося доторкатися до тебе…

Цілувати твої губи, руки, скули…

Ти моя солодка аномалія…

Читать на Вьюи...

Ні рядочка, ні букви, ні коми….

Я не розумний, тому що просто умію прощати…

Ту біль….

Ті образи…

Тебе й свою долю… Я не такий і розумний…

Але умію кохати…

Так сильно, як ти не дізнаєшся…

Так сильно, що навіть зумію пробачити…

Твоє не кохання…

І те, що ти не пробачаєш….

Нікому… ніколи…

Пробач мене, твого не розумного…

Читать на Вьюи...

І, якби я знав, коли в останній раз тебе цілував, що це - останній раз, я б ніколи не зупинився…

Хоча я і так пам’ятаю ВСЕ…

Кожну нашу зустріч…

Кожен твій подих…

Все це ніби глибоко врізалося у мою пам'ять і душу…

Повертайся…

Я завжди прийму тебе назад…

Але уже не в серце…

Ти навіки залишила шрам там…

Я звертався до лікарів, але ніхто із них не знає як лікувати такі рани…

Вони говорять що час лікує…

Тоді чому його не продають в аптеках???

Можливо тобі там погано без мене…

Але кого я обдурюю???

Тобі там занадто добре…

Він добрий та любить тебе…

Але й мені вже краще…

Я коханий…

У мене є рідна людина…

Можливо я й не покохаю її як тебе…

Але я знаю точно: вона не зрадить…

А тобі, тобі я просто дякую за пройдену школу життя…

Тобі, моє вічне кохання…

Завжди твій…

Читать на Вьюи...

Ти рада???

Скільки ж можна тримати мене…

А хоча кого я обманюю…

Скільки тебе можу тримати я????

Сьогодні я побачив точну копію тебе…

Запах, який зберігся в моїй пам’яті від тебе..

І той, який залишився на моїй футболці від нього…

Обличчя…

Тіло…

Вона – твоя копія…

Жаль що тільки вона НЕ ти…

Сьогодні я був в компанії тих, хто тебе знає…

Вони не знають наскільки добре я знаю тебе…

Вони не здогадуються що між нами було…

Знаєш, дивно…

Але чомусь ти для них ідеал…

Але ж так…

Ти сама всього добився…

Ти маєш все що захочеш…

Тому, хай думають що ти ідеальна…

Але ж це не так…

Я ж то знаю…

Хоча….

Кого я обдурюю???

Ти мій ідеал….

Назавжди…

Але прошу тебе…

Втечи з моєї голови/серця…

Тому що з життя ти вже давно пішла…

Читать на Вьюи...

Якщо чесно, ти була перша кого я втратив таким чином…

Це коли ти пішла, а за тобою пішла моя душа…

Це коли на шматки розриває, і хочеться все спочатку…

Це коли в програвачі пісні про кохання, і ти розумієш що happy end буває лише в фільмах…

Це коли всі кругом говорять: “Ти можеш сказати нам що сталось???”…

А тобі просто хочеться пригнути у глибоку яму, і щоб зверху тебе присипали кілограмами землі…

Це коли тобі стає не цікаво все і всі…

Коли хочеться зустрітись, хоча б на секунду…

Коли на обличчя того, іншого, ти хочеш вилляти гарячого чаю…

Коли на запитання: “Як на особистому???”

З біллю відповідати: “Я прошу вас, закрийте свій рот, а то почнеться знову”…

І взагалі…

Таке відчуття ніби я був пришитим до тебе…

І вже так боляче розшивати…

Мінус одна рідна мені людина…

Уявляєш???

Знову…

Ми побажали одне одному удачі, і розійшлись…

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Особливу людину, яку кохав понад усе…

Хм, можливо і зараз кохаєте…

Можливо це знак, для руху вперед???

Задумайтесь…

Наприклад, ситуація…

Ви заходите в метро…

І повз вас проходить він/вона…

І здається, час зупинився…

Ви намагаєтесь приховати, своє щастя…

Але це не так просто…

Ви розчаровані….

От, от і ваша зупинка…

А можливо сьогодні, свято????

Нууу, для прикладу день святого Валентина…

Всі святкові…

З квітами…

Щасливі…

В обмінку з коханими…

А ви одні…

Ось ви заходите у вагон…

І тут ваше щастя..

Вас наздоганяє…

Ну якщо ви чоловік, самі наздоженете його…

Щоб не втартити…

Ось він/вона підходить і просить номер…

Набираючи, його у людини перевертається серце…

Це зовні мало проявляється, але це помітно….

Ви спокійно обмінявшись номерами…

Розійшлись…

Можливо навіть, і забудете про таке знайомство…

Але ось вечером, приходить таке смс: "Я думав (ла) про тебе…"

І в серці щось холоне…

Ви починаєте зустрічатись..

Коли ти хворієш, він чи вона, доглядає за тобою…

Піклується…

Ви дурачитесь ніби малі діти…

І в той же час кохаєте як дорослі…

Щастя, вона ламке…

Але якщо це справжня доля, то своє щастя ви не втратите ніколи…

Тому моя вам порада:

Ставте крапку після кожного, хто виходить за двері вашого життя…

Читать на Вьюи...

Місяць? Два? Тиждень? Чи може рік?

Коли весь світ, стелиш їй до ніг…

А вона ноги об нього витирає…

Коли хочеться, вити від болю…

А вона сміється…

Кажуть, це пройде…

Та скільки ж можна?

Кажуть це просто, чорна смуга…

А де ж біла?

Де це, всіма обіцяне щастя?

Скільки терпіти?

Скільки, вдягати маску "щастя"…

Скільки?

Ніж в спину…

Ти обіцяла бути поруч…

Читать на Вьюи...

Навіщо душа, коли цінують зовнішність???

Навіщо відкривати людині себе, впускати в своє серце, і не почути нічого взамін???

Навіщо жити, жити в пусту???

Навіщо стільки болю у цьому жорстокому світі???

Стільки питань, і жодної відповіді.

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...