Залишу хронологію наших днів

на книжковій полиці,

твердо впевнена – дописати

навряд чи стане нагода.

Закриваю очі – реальність,

тільки справжнє життя – небилиці.

Я тобі подзвоню під ранок –

все одно сни не згадуються згодом.

І мої печальні й відверті

слова до тебе – плід уявлення,

на відміну від декого, я

блефувати не вмію.

Якщо пам'ять не можна стерти,

то нехай перекриється маренням

і якщо злобуденність насправді зло,

можна просто змінити мрії.

Я б просила у себе вибачень,

як не дивно – миритись несила,

копирсатись у своїх думках,

часом, лоскотно дуже.

Сподівання розтануть

із снігом останнім,

я тепла – панацеї, просила,

а тепер?

Не сказала тобі ні слова,

дарма фрази занадто ввись,

почуття розхитані, нерви напружені.

Пам’ятай,

ворог любові – не ненависть.

Ворог любові – байдужість.

Читать на Вьюи...

Віддаєш всю себе раз за разом.

Дати б волю і в руки ножа,

ти забула б істерики і образи –

оголилась душа.

Ти б відрізала від себе частину

і віддала йому,

тільки б він залишився ще на хвилину.

Не потрібна робота в офісі, кондомініум в центрі Нью-Йорка,

якщо він буде поряд

Ти здатна забути про мрії, про власне життя

за один лише погляд.

Ти здатна шукати воду в Африканських пустелях,

чи лютою зимою заночувати на схилах Альп,

ти здатна залишити друзів й оселю

й шукати скарби по вказівкам старезних мап.

Ти здатна пробігтися полем мін.

Ти здатна на все, але він…

Намагаєшся не плакати,

а з твоїх ран сочиться невидима кров.

Не зрозуміло – чи то любов,

коли один ладен падати,

ладен стрибнути

з сто двадцять п’ятого поверху,

навіть без поштовху,

а інший не схоче й мізинцем поворухнути.

Читать на Вьюи...

Ти знаєш, так важко писати,

коли емоції наперекір.

Не вистачає сліз, щоб ридати,

хочеться рвати на собі шкіру,

щоб подивитися - чи справді моє серце покривається чорними плямами,

коли робиш боляче словами.

Розкажи мені, як живеться серед чужих

Як воно, відчувати себе чиїмось ідеалом

Я знаю, людям завжди мало

Грошей і кохання.

Особливо останнього.

Вони не знаходять його у собі. Чи ти один із них ?

Цікаво,

щоранку люди чистять зуби,

але ніколи не чистять від думок жорстоких, злих та згубних

Свідомість

Натомість

Роблять гарні зачіски, одягаються в брендовий одяг ще,

Та чи згадують, скільком людям зробили боляче?

Дивно.

Противляться жити в квартирах з щурами,

дозволяючи заздрощам жити в своїй душі…

Чому люди бинтують рани,

"Індовазином" мажуть синці ?

але

Завжди ховають свої найболючіші місця у далеких закутках

Душі?

Мій останній страх -

те, що окрім тебе, ніхто не прочитає моїх віршів.

Читать на Вьюи...