Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Я не люблю сало, я не ношу вышиванку.Я не переплывала Днепр, и не умею танцевать гопак.На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники.Моя кровь красная, а не желто-голубая.Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказала на русском языке.Я-украинка?Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову.Мне не нужны неоновые города.Я не буду жить там, где улици без имён, а люди без отчеств.Я останусь здесь.Здесь на деньгах поэты, а не призиденты.Здесь шутят смешно, и улыбаются честно.Из сердца не вычеркнуть пятую графу.Я-украинка.Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты.Мне стали родными беззаботная Одесса и деловитый Донецк.Я верю в эту страну:я доверяю этому воздуху-он держит купол, этим людям-они держат слово.Я люблю звук машин по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и запах каштанов.Мне никогда не забыть украинской калыбельной и прогулке по Андреевском…А ещё:
Мне честно снится необьятное небо и поле подсолнухов.Я-украинка!!!!!!

а потім в неті знайшла комент

Я не їм щі і не граю на балалайці. Не ношу косоворотку і не наспівую "Камарікі". Ведмідь не моя улюблена тварюка. Моя кров червона, і синій та білий колір там з'являється тільки при передозняку. Я вийшов з полонини, і ніпрощо ніж як вівці до 25 років не знав. Москва та Лєнінград мої улюблені міста. Почуваю себе, як вдома, в працьовитому Брянску і неспокійному Грозному. За спробу віддати Южно-Курільск жовтопузим я порву на атоми! Я вірю в цю країну, вона мені рідна, як мати, як моя перша любов, як перша ніч! Світ неонових літер на готелю "Росія" доводить мене до екстазу. На моїй асі стоїть біло-синьо-червовний прапорець, а на моїх грошах - не письменники, а краєвиди улюблених міст. Я вболіваю за "Спартак". Бо я росіянин!

Читать на Вьюи...