Читать на Вьюи...

Ну що я можу сказати, хтось обіцяв зміни, а час втрачений?

І що? все?я ж…

ну що час тепер ти знов маєш все залікувати.

Читать на Вьюи...

Завдання 1. Берліннннн з коханнячком. адіюся вірю і чекаю

Читать на Вьюи...

Мене атк вразиил світялчки що капту, я давно не відчувала такої ейфорії від простого

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Бліннннннннн як класно, напенво я трішки з*їхала з розуму від цього всього, все так швидко, все так класноооооооооооо

Віііііііііііііііііііі, частинки щастя хай передадуться всім.

А ще я в такому стані доставляю людям так багато щастя, ніколи не бачила сліз щастя від моїх вчинків і слів, це так приємно, за 2 хв отримати 47 повідмолень подяки, мнее це смущяє але дуже подобається, найкраще - дарувати радість оточуючим і нічого не потребувати у відповідь.

Блін люди, я не знаю як описати моменти щастя, просто земного людського щастя

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

В моєму житті ці хвилинки наступають останнім часом дуже часто, можливо через мій стан початкової закоханості а моживо просто від того що щастя воно таке. Але закоханість це завжди добре, а коли знаєш що це навзаєм - стає тепло на душі.

Настя літає, Настя щаслива, тільки от сесія мене лякає.

Всім добра і щастя, цілую ваша Настя)

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Отже, мені випала така собі нагода побачити серце Італії - Венецію і серце моди- Мілан. Ці міста надзвичайні, заворожуючі, особоиво Венеція, але почнімо з хронології.

День 1. Прибуття, знайомство з містом,4 години пішки, намуляни ноги і загублений паспорт.

— летіли ми у Мілан із мого коханого Вроцлава, ніщо не показувало що буде дуже багато непередбачуваних ситуацій, все було сплановано, карти роздруковано, рюкзаки складено, але… ми забули подивитися на площу цього міста. Всі чомусь подумали про компактність і невелике населення цього міста. Як ми помилялися. По карті ми вирахували що д нашого готелю йти від центру хвилин 30-40, це була ПОМИЛКА., велика тотальна помилка, йшли ми 4 год, а потім псіханули і просто їхали зайцем на міському трансорті, бо зажалли 2 євро в 1 сторону.

— готель це щось

наша скромна кімната за 10 євро і сніданком,, ось така халява, просто потрібно знайти акцію в потрібний час.

Мілан…

Це не просто місто, а місто мажорів, збивання грошей навіть з повітря, місто китайців і китайських кварталів, місто пальоних сумок прада і шанель. Цей список можна продовжувати дцже довго. Але це і дуже небезпечне місто, крадуть там на кожному кроці, немає різниці що вкрасти, головне це сам процес, ось і в нашій компанії стаался халепа, в Антона вкрали ПАСПОРТ, а хто ти без візи, без білета, як вернутися? це була проблема, консульство у вихідні не відкрите, працює тільки з 9 в понеділок, а у нас вже літак о 9 за Міланом, але гроші вирішують і там майже все, ось і паспорт на місяць "порішали". Добре, що все добре закінчилося, всі вернулися в Польщу, хоча за поспорт заплатили нев*їбєнних 70 є, але це не найбільші суми, які ми потратили за раз у Італії(про це далі).

Перший день це по-суті суєта через паспорт, гтель і нічний Мілан, було дуже круто, реально, якби не намуляні ноги.

День 2. Велич Дуомо, втюхування всього підряд, сварки, наші особисті офіціанти і футболістікі, подорож до Венеції з заїздм до Верони, сороконожа, життя у гттелі-кораблі.

Отже,2 день- це не просто шик і релакс, а плани на ма бутнє. Я зрозуміла де я хочу жити в старості років і як провести свій вільний час, але про це потім, вертаюся до Мілану

Дуомо, для мене ця церква, як якись "замок з піску" який я будувала в дитинстві, я побачила що і ззовні він гарний, але велич середини і прогулянку по верхній частині- це щось

Такої архітектури я ще ніколи не зустрічала у чвоєму життя, а середина Дуомо, це просто роздзявлений рот весь той час коли ти ходиш по церкві.

Але Мілан-це місто 1 дня, пошопінгуватися і Дуомо, ну можливо ще кафешки різні і звичайно втюхання квітів на кодному кроці(ітс фрі говорили они), негрів і всяких чурок, які торгують "гавном" не просто баагто а мільйони.

Але про це не будемо.

До обіду ми були в Мілані, гуляли насолоджувалися, ще є такий малньки бонус євро- це те, що у деяких автоматах приймає замість 1євро- 50 копійок, тому Настя не могла не скористатися цією супер залявою))) )

Так і добіг день у Мілані. Не вразили мене дорогі бутікі з цінами захмарними, мене вразили вуличні музики, архітектура і ритм життя, кількість туристів і рівень життя, але це тільки до пори до часу, поки я не побачила венецію, ось моя любов.

Відправилися ми у Венецію поїздом і зразу розуміли, що ніхто наші білети за 20євро в 1 сторону перевіряти не буде, а шкода, бо гроші витрачено. Шикарні потяги, гори і ріки, виноградники, склад порше і бмв, усе це було у нас в дороі, куча сміху і сварки через дрібниці, потім всі мирилися і було добре.

Верона - це місто нашої 1 зупинки, дуже незвичне місто, плюс Шекспір додав для цього міста туристичності чи як.

Але це не головне, я мрію жити в Мальконтенто, це містечко маленьке-маленьке, але зі свом річковим каналом з яхтами, спокоєм релаксом і зеленими насадженнями, квіточками на кодному кроці і романтикою в повітрі.

Чекаючи автобус до готелю ми розважали місцевий народ, співаючи пісню нашої подорожжі, нам підтанцьовували і всі мило цсміхалися, не знаю як це передати словами

Фотографія не найкращої якості, але вона показує наші стомлені і щасливі обличчя, навіть Вісин тут є, а Віталькі немає, але ладно.

Жили ми у готелі- кораблі, все зроблено як у каютах, дуже гарно, шкода що фото не зробила, а ще в цьому готелі надзвичайно тонкі стіни, було дуже багато неловких моментів, але ладно.

Сороконіжка, яка десь взялася у нас в номері, розмови і фільми ахахаххаахах, тут особливі просто були фільми.

І тут наступає день шаленства і емоцій істерики і 140 км по трасі, паніки, криків і спаленого носа, єбаних 2 євро ні за що.

День 3. Венеція- моя любов

Ранок нічого цікавого, автобус іноземці і тут опп міст- який нас везе з материка, все ми бачимо Адріатичне, нейомвірного кольору море, гандоли і відчуваємо це повітря, справжнє морське повітря, я знаал що венеція це гарно, але щоб настільки нікол не могла подумати.

просто подивіться на це фото, воно заворожує, ці ліхтарі, вода, гандольєри, мільойни чайок і така смама кількість туристів, вуличні музичик, незлічена кількість мостів маленких і великих, запах піцци і я, все що потрібно для щастя.

Такої радості я не відчувала давно, головний канал венеції це щось, обов*язково потрібно опкататися на гандолі або пароплачвико, не пошкодувати гроші і просто покайфувати, подивитися на велетенські лайнери, усміхнутися, пофантазувати, Венеція так і просить про це.

Все булоб бдоюре якби час не йшов так швидко, ми не замітили як підійшов час прощатися з цією казкою.

Але не все так просто як здається, ось тут і починається божевілля нашої 6. Віришили ми поїхати іншим потягом, пізнішим, а не тим який у нас був у білетах написаний, вирішили хлопці і дівчата побалувати себе пастої і піццою перед прощанням з венецією і навіть не замітиили що це був останній поїзд, який нам підходив, всі інші по 50 євро в 1 сторону і це проблема.

Вечеряли ми у крутезному місці прям під старовинними куполами і магами, який простоли гроші за свої фоуси, було смачно, але маленький нюанс- 2 євро за місце? про таке потрібно попереджати, це ще пів біди. Діти відправиился на вокзал, сіли в поїзд і ахнули від здивуванн, ми зразу зрозуміли що нас звідси попруть найближчим часом, але ми ризикнули. Надіялися наздогнати нас потяг і пересісти у Вероні у своє купе.

На жаль, такого не сталося - навпаки проблеми ісерика і розуміння того що нас вивели з поїзду, добре що без штрафу і у нас не має іншого шляху, а ільки наздоганяти наш потяг у вероні.З того містечка у цей час нічого не їхало, лишвється 40хв і ми ставемо все ан карту, сідаємо в таксі і ризикуємо проїхати 55 км за 40 хв, дкую таксисту, який згодився нас підвезти порушуючи всі правила, він гнав на 140 км в годину, їхав на червное, рои усе можливе аби ми встигли і ми це зробили. АЛЕ ЦІНА ЗА ТАКСІ ШОКУВАЛ ВСІХ 100 ЄВРО!!!!! це майже 2000 грн за 55 км, але іншого виходу просто не було, приїхали ми у верону о 21 37, залишаєтьс 3 хв, ми бігли як могли, я загубила по дорозі бети на всіх, аел добре що їх підібрали дівчата, хтось з обслуговувааня поїздів переплутав перон і написа замість - 8 перон, і все це за 3 хв, але ми це зробили ми пережили найгірше, ми добігли, ми справилися з цим випробуванням.

Я побувала на морі і звичайно загоріла дуже сильно, морський зага все ж таки, тепре хожу з червоним носом, ось так.

І знову нічний Мілан,1 автобус о 4 ранку, а на вулиці тільки 00 00, все закрито навіть вокзали, макі і все нше, місто просто заснуло, а що робити нам? ми бісилися, грали крокодила кричали на всю центральну площу, співали.

Ось так непомітно промайнал ніч, а сил не залишилося взагалі, я не пам*ятаю як я попала у Вроцлав і коли взлітав і сідав літак, все було в сні.

Подорожувати круто, а ще кльовіше подорожувати не самому або 2 людям, а хоча б 4.

Читать на Вьюи...

ЩО РОБИТИ? ЧЕКАТИ?

КРИЧАТИ?

ПРИЇДЬТЕ

ПРОШУ

Читать на Вьюи...

Ну вот я і вернулась.

Піздєц твориться в нашому житті? Так, я згідна. Йобані люди все портять.Марнують своє безцінне життя. Кончені, а ще з більш конченими людьми живу я.

ЗА цей навчальний рік, я зрозуміла що не хочу мати справи в побуті з українками, всі думають, а чого ж? так з ними так заєбісь, хоч розумієте один одного, а ніфіга, з нимим в мільярд разів гірше.

Ну можливо мені так пощастило, але ж блять двічі. А головне - це не характер а просто лінь, чому не можна взяти і поприбирати хоча б у себе в речах, чому потрібно збирати гори ванючої посуди а потім її в останій момент мити, чому не можна помити підлогу і волосся лікувати, щоб не випадали, як в старої жінки?

ДЛя мене це парадоксально, бо це настільки елементарні речі, мені здається для кожної людини, а особливо для дівчини, ми ж маємо бути хазяйками, а не засирати все довкола. Ну не розумію я цих 2 куріц, просто не розумію, просто хочеться нічкою їх вдушити і ще я поняла що хлопці більш чистіше і охайніше живуть ніж дівчата, не знаю як всі, але з тими що я спілкуюся завжди чистота і порядок, просто ідеальні кімнати, а до мене коли приходять вгості, то або лижить два п*яних в хламідомонаду бревна або гори немитої посуди і вонь в кімнаті.

Як мені це набридло, не можу дочекатися омріяних 2 місяці і свалити звідси к чертям.

ЗАЇБАЛИ ЦІ КУРІЦИ.Верне просто, фу

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Це означає, що життя настільки прекрасне, що не потрібно ним ділитися з іншими.

Прийшла весна і стало якось дуже крутезно в душі, в світі, життя розцвіло.

Навчання звичайно напрягає, але це проблема, яка вирішується, хоча і з труднощями.

У мене все добре, а завтра буде ще краще. Приїде моя Щастя до мене. Будемо разом жити і проводити час, добре що в мене вихідний в п*ятницю, останній вихідний.

Настпуні 4 дні мають бути неймовірні, я в цьому впевнена.

Весна принесла часткові зміни.

Усім тепла і радості

Читать на Вьюи...

1 - це те, що, їду я собі в трамваї і дивлюся на табло, а там пише що сьогодні в мене День Ангела, а потім табло змінюється і появляєтья дата - 27, а це означає що мені 18 і 1 місяць. Все сходиться, карма, доля і все таке

2- це те, що уже на протязі кількох днів я зустрічаю одну і ту саму людину в переході, в автобусі, будь- де на вулицях Вроцлава і саме з ним пов*язане моє ДН, тому що я їхала в автобусі 27 січня і він уступив мені місце ще тоді і це було так мило, бо я була не виспана, але водночас щаслива. Блін це так дивно і круто зустрічати його в 33плюс, в переході, а сьогодні ми усміхнулися один одному і коли йшли назустріч і пройшли повз один одного, то обернулися, зупинилися і подивилися.

Теж доля. Цікаво чим це все закінчиться. 27 число - ти мене дуже радуєш

Взагалі 27 число мені дуже подобається, бо день народження в моїх 2 любімок, але звичайно ця дата і дуже боляча для мене, якась паталогія, але неоднлзначність - це те що йде разом зі мною по життю. Ось так

Читать на Вьюи...

Найгірше - це зрозуміти що ти непотрібна цій людині, ти для неї ніхто- простий знайомий, перехожий, давній друг не знаю. У мене були такі плани, у мене знову сполохнули почуття.

Найгірше -коли ти любиш людину, від неї шаленієш, покриваєшся мурашками і думаєш думаєш, а йому срать, для нього ти сіра маса, він шаленіє від тої іншої.

Чому хтось 1 засідає в серці і все, чому всі кажуть -забудь, але навіть не здогадуються наскільки це важко, боляче, знати що ти не потрібна. А він тобі сниться, ти просинаєшся і просто розумієш, що це сон і така блін ну чому це не реальність, а так все як у житті.

Ми спілкувалися, а все це було через жалість до мене? мені так боляче це чути, мені так важко це чути, це так важко пропустити через своє серце і зрозуміти, що ти не потрібна, а для мене ти та шаленість, той кусочок щастя і надії, ти ніколи не зникнеш з мого серця, не знаю чому але це так, а я так і залишуся простою перехожою.

Мені не потрібен ніхто, я буду чекати, але я не буду чекати "через жалість", а чекатиму "щирості", можливо колись цей день настане, але кого я обманюю, себе не обманути.

У мене з*являється спілкування з іншими, а мені просто срать, у мене було стільки шансів бути з кимось, але навіщо?-якщо не з тобою.

А найгірше - це знову усвідомлювати себе непоттрібною.

Влада сказала що час все лічить, але я чомусь не вірю, її чомусь він не залічив і мене якось теж не дуже, пройшов майже рік, а це не зникло, а навпаки розгорілося, розшаленіло.

Якщо ми знову спілкуватимемося, я буду як дурна посміхатися і робити вигляд що все добре, ти запитаєш чи це кінець, а я відповім, про що ти говориш-звичайно, вже давно між нами тільки спілкування, але це не так.

Найгірше те, що ми обманювали двоє і будемо далі це робити, тому що твоя правда буде для мене дуже болючою, а моя очевидною. Я буду просто вигадувати казки із мрій, а ти ходитимеш по землі теж нещасним.

Ось так і живемо.

Доросле життя із своїми правилами, болючими і дуже жорстокими. Чому саме ти і так надовго… а люди правду казали

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Так сумую, можливо побачу аж в травні, а могла якби не грьобаний екзамен. Так не вистачає ріних поряд, коли так боляче і важко, коли опускаються руки. Потрбіні не друзі, а саме рідні.

Говорю з вами голинами аби загладити свій душевний біль, але не виходить, кілометри розділяють.

Так хочеться до вас і заздрю тим у кого батьки поряд, маєте можливість обіміть і поцілуйте маму, поговріть з братом чи сестрою і поприкалуйтеся з татом, колись будете шкодувати що не проводили цей час разом більше…

Читать на Вьюи...

Вернулася у минуле, в якому було так легко і ще без проблем, все почалося після нього, ніби був останній денб безтурботного життя і дитинства. Ех круто було, сумую…

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Я не згідна з таким жити, хочеться просто бути і не залежити від іншої людини, від її погляду, усмішки і дій. Це так важко пояснити, але так легко попастися і віддатися цьому почуттю!

Не позаздриш тут і от я писала що відпустила, але тут нахлинули спогали і мої сьогоднішні слова, це просто грьобаний фейл, зате викрутилась.

Тяжко, але інколи так легко, поки не наступають дні спогадів і емоційного минулого. Коли вже заживе ця душевна рана? Як сказала моя мама, ти можеш зараз забути, а через років так 20, коли ти навіть не будеш пам*ятати про цю людину, вона різко з*являється у твому житті і тебе накриває, накриває з головою, океан емоцій і тієї шаленості, хочеться тільки єдиного бути з ним і це правда. ТИ забуваєш про все, бо це така можна сказати перша доросла шаленість. Справді це шаленість, це не любов, а порив, потяг.

Бажаю всім знайти щастя

Читать на Вьюи...

Але це підняло мій настрій і підвищило адреналін у крові надовго.

Більше ніколи не сяду в машину до тебе, да ну нафіг, краще пішки або на трамвайчику. Бо це капуткапут.

Але гет лакі і всякі видригони це круто, особливо потішило " блін ми всі не сядемо, бо тут дитяче крісло, - пофіг, в багажнік його, не влазить, все одно сунь" ахахахахаха. Весєлє. Нарешті кінець тижню, в когось намічається бухач, а можливо і ні, настільки лінь навіть сходити в магаз ахахахахахахаха.

Загалом одні екшени і вертальоти в голові.

Всім зданих екзаменів і гарних індексів.

Читать на Вьюи...

У всьому винна довбана латинь, яка зіпсувала мені геть настрій, я ходила цілий день надута і навіть нічого не хотіла чути про своє день народження, простий день, ті самі емоції і ті самі люди. Прийшовши додому, я отримала багато вітань по скайпу, по телефону, смс, знову приємності, але це все одно не те, не вистачало сюрпризу, екшену якогось, емоції, хоча сльози сьогодні були неодноразово.

Привітання мене потішили вночі, бо почути щирість від людей, від яких не очікувала - шокуюче. Гжегож, якого Артьом і Антон навчили вітання українською, ці пісні в 1 ночі, ця усмішка від теплих слів сказаних Льошою, просто дурна посмішка і все. Звичайно крутезне привітання Аліни і Влади, батьків, ахаххаха Ярика привітання потішило теж, спеціально для мене навчився грати мелодію на піаніно, достойно похвали, Сашені теплі слова, усе було круто, але все одно не вистачало чогось особливого.

Пройшов день, знову довбана підготока до колоквіумів, ниття по скайпу, що це унилий день і тут стук в двері, я розумію що зараз буде щось неймовірне і я не прогадала.

Забігає толпа, обливають мене шампанським, обнімашки, целовашкі і звичайно подарунки, приємності, маленькі приємності

Усі щасливі, особливо я, пофіг що лишилися потьоки на стінах, пофіг що прийдеться платити кауцію, зате море щастя і сміху, а ще я дякую за подарунок у вигляді сексі-мшмексі білизни, про яку я мріяла))) ) цьом, ти завжди знаєш що дарувати. 18 кіндерів і квіти - це ж мрія кожної дівчини, а головне від щирого серця, еххххх такого дня я собі і уявити не могла

такого дня я й очікувати не могла, дякую за все, безмежно щаслива і шлю усім привіти і цьомікі….

тепер я доросла дівчинка, навіть не віриться, офіційно 18…

Удачі мені сьогодні уже

Читать на Вьюи...

Тебе, тебе чи тебе?

Відчуваю себе сучкою…

Читать на Вьюи...

Навіщо знову, навііщо зараз, коли і так все котиться по прямій униз. Коли нерви вже не витримують і просто хочеться кричати. Невже у мого організму немає інстикту самозбереження, а є тільки функція - картати себе, причиняти душевний біль і визнавати помилки коли вже так пізно.

Коли я склала "Віш ліст 2014" ти був на 2 місці після "здати сесію". Так хочеться нарешті відпустити, нарешті забути і почати життя без цього клаптика в серці, без цього чекання на невідомо що і розчарування - все більшого і більшого. Чому не можна піти як справжній чоловік або ж залишитися назавжди, можливо не назавжди, але так гідно залишитися?

Пишу це, а серце обливається… просто дуже стидно за мої помилки і за несказані слова, згадується сон і наше прощання, прощання яке тривало в реальності так швидко, а в сні так нереально гарно, так ніжно. Ці обійми я як ніби зараз відчуваю, ці дотики і поцілунки, усмішка в якій можна потонути і все…

Я проснулась, я у реальному важкому світі. Чому не можна на хвильку на кілька хвилин втілити сон в реальність, я б все сказала і ти б теж нарешті зрозумів усе.

І після всього залишаються тільки сни, це останнє що нас об*єднує, це наш зв*язкок, ось і все, наступила та реальність…

Ти ніколи цього не прочитаєш і не побачиш, я ніколи про це не розкажу і не подзвоню сказати. Час втрачено, залишились тільки гарні спогади і наші сни, ось і все. Здається план виконано, по- тихеньку відпускаю

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Ахахахаах якось срать, виросла чи що? Напенво так.

Цей Рік, навіть напишу з великої букви, бо, Ти, сука, відзначився дуже дуже у моєму житті, майбтньому, минулому, сьогоденню і взагалі, Ти, був найгіршим у моєму житті. Недавно передивлювалася відео з 1 січня і просто заливалася від сміху, а всі ж так надіялися що він буде найафігенніший, особливо я сама перша кричала, найафігенніший-фраза года. Що най, то най.

В цьому році я і втратила, і знайшла, і літала, і гірко і боляче падала, закохувалася і розчароввувалася, сам 2013 просто почався не так як треба, ці всякі вертальоти в голові, дурні поступки, зразу після бою курантів.

Але було звчиайно багато і хорошого. Знайомства, старі і вірні друзі, подорожжі, нове життя, в решті-решт, це відчуття нереального щастя.Все було.

Звичайно і негативного було багато, але не будемо про те, що вже відболіло. Шкода тільки, що я все-таки не поставила остаточної крапки над і з 1 людиною, напевно не варто, а можливо і варто, час покаже, але це точно уже не в цьому році.

Год голубой лошаді подари мені голубого друга ахахахахха, хоча наепвно він у мене вже з*явився, але не друг, а знайома моделька-кучеряшка ^_^

Рік змії уходить, да зміючок багато в цьому році було, таких справжніх зміючок.

Я відчуваю зміни, я відчуваю прихід нового, тому немає ніяких переживань і вагань, надіюсь, що в 2014 ми нарешті зробимо те, що задумали, це стосується Влади, надіюсь, що в 2014 році Ти, зробиш правильний вибір, це стосується Аліни, надіюся що в 2014, Ти нарешті навчишся миттєвому вибору, це стосується Саши, а що стосується, Насті, то Настя, нарешті розбереться в собі і своїх незрозумілих почуттях до деяких гражданіньчіків і можливо, все буде добре і все вийде.

Нас чекає багато нових днів і, Я, обрету свое счастье, амінь

Абнімашкі, целовашкі, Хеппі Нью Єар, дорогуши ви мої

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Хочеться туди, де бурлить життя, де збуваються мрії і поруч нестандартні і цікаві люди, де кожен день щось нове, а що тут, а тут одні сірі буднки і не тільки буднки, одноманітність, буденність. Так хотіла нарешті додму, але мене розчарувало ось це додом. Назад уже, в дорогу і у Вроцлав.

Тільки знову тільки я приїду у Вроцлав, захочу в Луцьк і так завжди, парадокс моїх мрій.Забрати б рідних і друзів і тоді було б усе прекрасно

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

милості від Сашенькі, люблю тебе…

Читать на Вьюи...

Дякую мої любі, цьомікаю.

Навіть якось писати не хочеться, бо це емоції які не описуються, інтрига ахаха

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Блін, просто не знаю що робити

Конєц, кропка

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Ніколи не знаєш що тобі потрібно для щастя, адже це мить, мить, яку не можна прогавити. Ти можеш навіть не помітити як воно пробіжить мимо, а ти не встигнеш кліпнути очима, ти можеш позіхнути, а воно вже втікло.

Яка ж формула щастя, як здобути його?

Ось це і питання. Питання яке хвилює мене дуже тривалий час. Як віднайти те щастя, не матеріальне?

А дуже просто. Воно криється у простих пересічних речах, у безглуздих і непомітних для когось, але не для тебе. Хтось просто не помітить ту чи іншу річ, а ти будеш у цей момент щаслива, бо саме ця вона принесе щастя саме тобі.

Щастя не пояснити на прикладах або рівняннях, не вивести формулу і не знайте щось схоже. Воно вимірюється у емоціях і усмішках людей- це єдине що я можу сказати.

На даний момент мене розділяють кілометри простору для щастя, когось океани і моря, когось просто невпевненість, а комусь не вистачає підтримки.

Після довгої розлуки обійняти людину, після сварки зробити перший крок, налагодити відносини з давно забутим другом, рожеві хмари коли сумно, іній зранку коли ти йдеш в університет, гаряче какао і сніданок, принесений тобі в постіль, теплі слова на ніч, хрускіт снігу, усмішка посторонньої людини, довгожданна річ у тебе в руках, покупка собаки, подорож, яка не сплавнована, а спонтанна. Ось щастя. Ось ті емоції.

Для того щоб віднайти щастя потрібно мати світлу душу і думки, не заздріть іншим, а просто мрійте і дійте.

Усміхніться, а можливо саме в той момент прийде те довгожданне воно?

Ніхто не знає, а треба спробувати.

Можливо вам для щастя не вистачає сліз, поплачте і відчуєте.

Ось я відчуваю, що моє щастя уже на порозі, на порозі моєї душі і тіла, воно огортає мене і все… пройшло, мить, секунда, подих, втрачено і знову відправлятися на пошуки того незвіданого і такого короткочансого.

Шукайте і будьте щасливими.

Ваша Н.

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Це була маленька несподіванка для мене, я вже на портьєрні задовбала всіх, бо знають якщо йде Настя, то запитати чи прийшов лист до покою 409) Сьогодні 2 рази питала і на 3 нарешті отримала його.

Як я вже говорила - ці хвилини, коли ти отримуєш і розпаковуєш лист, дивишся на подаруночки і читаєш з усмішкою на очах ці теплі слова найемоційніші, найщиріші.

Як сказв мій знайомий "я не знав що існує романтика в дружбі". Він дуже здивувався, що люди ще не забули про листування, каже, що привик отримувати листи тільки з банку чи за якісь штрафи, а тут від подруги і такий велкий.

Дякую, дякую, відповідь ти отримуєш на місці і це будуть мої обнімашки))) )

Зберігаю усі твої листи і перечитую коли мені сумно і холодно, вони мене зігрівають і підбадьорюють.

Дякую, що ти в мене є, ми тебе з Щастям любимо. Обов*язково поїду в ІКЕЮ і куплю рамочку і поставлю в себе на столі і буду милуватися.

Обнімаю і цьомікаю Щастя, а тобі воно через нього передасться.

До зустрічі в найближчому майбутньому, ще всього 2 тижні і додомці.

Твоя Н.

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Незважаючи ні на що, я продовжую сміятися і жити, сприймаю все як виклик і спробу щось змінити. У мене є підтримка, пінок під задніцу і велетенський урок, але я все одно відчуваю що наступлю на ті самі граблі, знову буде розриватися усе всередині і це жахливе відчуття використаності.

Не вкладається в голові, але це факт. Фатальна помилка мого життя, фатальний вчинок і відвертість. Збіг обставин?

Я не вірю в збіги, я вірю в карму і в своє світле майбутнє, не довіряю тепер остаточно і як сказала мені одна людина починаю по-трошки ненавидіти людей.

Ви показуєте все чатіше і доводите своїми вчинками свою гниль. Можливо хтось і так про мене думає, але я стараюсь бути щирою.

Дякую усім за увагу.Все не буде як колись, усе змінилось, але, на жаль, ті люди, які я думала змінилися так і залишилися тими нікчемами…

СЕЛЯВІ

Читать на Вьюи...

Блятть, тепер мені знову боляче, а говорили ж люди, говорили, но я Настя, довірлива дурочка, повірила, прийняла, відкрила всі свої думки.

Знову моєю довірливість скористались і все, кінець. Треба завжди робити не так як говоитть твоє серце.

Тепер все коту під хвіст, все з рук валиться.

Ну як?чому саме я?

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...