Читать на Вьюи...

Гарячих батарей й води у крані.

Чи нам насправді все ще рано

Або уже згоріли ми до тла.

Нам хочеться банального тепла,

Палких обіймів, що відкинуть втому.

Ми хочем, щоб було нам це знайоме,

А не лише обійми з напівсна.

Хіба талант не є магнітом щастя?

Життя показує, насправді навпаки.

І ми давно уже не (малюки),

Давно вже ми попали в життя снасті.

Здається, щастя поруч, ось, поглянь,

Повсюди посмішки, розваги поцілунки.

Ми хочем теж напитись цього трунку.

Ми вже втомилися від вічних цих завдань.

У нас багато є недоліків, проте

Ми краще тих, шепотячих за спиною,

Бо головне залишитись людиною,

А не залишитись назавжди аби-де.

Читать на Вьюи...

твій образ подібний творінь ренесансу

поезія твого голосу зачіпає кожну клітинку

кожен рядок,

виходячи за поля

ти схожий на запах озону улітку.

твій погляд для мене вже дуже знайомий

та кожного разу від нього незвично,

а руки твої - це окрема картина

багатством почуттів вона насичена.

ти, той кого я називаю красивим

і досі, зізнаюсь, бувало це рідко

чи куриш, чи п*єш вже немає це значення

я хочу щоб поруч були твої очі,

я хочу втонути у синій безодні

я хочу відчути назавжди твій дотик.

Читать на Вьюи...

І час перемоги, здавалось пройшов

Ми будемо разом, ще довго стояти

Об*єднає нас вселенська любов.

Любов, що не коштує нам ні копійки

Ми жертвуєм силами заради мети

Ми будем кричати про це без зупинки

Хай як вони хочуть закрить нам роти

Об*яднує нас не бажання вбивати

Ми всі тут зібрались у мирнім бою

Чомусь же вони нас саджають за грати

Безжально вбиваючи волю твою

Вернулись кати на рідну країну,

Безжальні істоти, бажаючі зла,

Хочуть створити з країни – руїну,

Яка б вже до цього вона не була!

Хай залишаються сили,

Все що у нас іще є,

Ми переможемо, вірю,

Бо сила в народі є!

Читать на Вьюи...

Кто вылечит одним лишь взглядом.

Здесь столько всяческих проблем,

И куча скучных, грязных тем.

И если ты сейчас один,

В закрытом мире из машин,

Услышь меня, приди ко мне,

Открою дверь, и в тишине,

Мы посидим и помолчим,

И с тихим ветром полетим

Туда где нет таких проблем,

Туда где меньше глупых тем.

Ты просто будь со мною рядом,

Согрей меня, одним лишь взглядом,

И даже здесь и в этом мире,

Закрывши дверь в своей квартире,

Мы сможем быть наедине,

Что лучше чем одним, вдвойне.

Ты просто будь со мною рядом.

Не надо слов, скажи лишь взглядом,

Сейчас твое и «да» и «нет»

Или чуть слышный твой «привет»,

Теперь уже совсем не надо,

Будь просто тем кто будет рядом.

Читать на Вьюи...

Уже пора покинути капкан.

Життя на цьому злому дні-

Набридло вже мені!

Уже немає тут скарбів,

Ти все забрав, чого хотів,

Немає місця для чудес,

Тож підіймемось до небес!

́Тепер усе в наших руках,

Тож побори свій дикий страх!

Попутний вітер нас чекає-

В нове життя він відправляє!

Життя на цьому злому дні,

Осточортіло вже мені!

Читать на Вьюи...

я частина гри,

назовні вільний,

це ж насправді грим!

Ніби сліпий,

я йду серед полів,

зовні спокійний,

я в думках летів…

Читать на Вьюи...

ті ясно сині квіти,

без душ і болю.

Хотіли як вони

бути і ми з тобою.

Блакитною росою,

сонячним ранком тихо.

Пішли ми б із тобою

Навіки з цього світу.

Давай підемо навесні,

Тоді так гарно пахнуть ночі,

І сяють твої ясні очі,

По-особливому тоді…

Читать на Вьюи...

І ми в той час не зімкнули очі,

Які зловили те світло фари,

Ідемо вулицями, мов примари.

Твій ясний погляд тепер тьмяніє,

І я любити більше не вмію,

Не вмію мріяти і обіцяти,

Тепер так мало є що сказати.

Немає вітру, тут надто тихо,

О ні, не треба нам цього лиха!

Відчути відчай, в обіймах ночі

В ці гарні миті я вже не хочу.

Підкрався ранок на землю тихо,

Прощай назавжди, минула втіха!

Читать на Вьюи...

Між нами незламна стіна.

Ми помираєм, хоча

Нас ще ніхто не убив.

Ми не подібні, але

В нас повно спільних страхів.

Ми неповторні, хоча

Копій мільйони нас.

Ми бачим колір, проте

Все надто сіре в цей час.

Краплі дощу на очах

Залишились після весни.

Чи це був дощ, чи був град -

Поясни!

Читать на Вьюи...

Хіба розкажеш ти про це народу?

Хіба існують ще слова,

Що можуть розказати яка твоя душа?

Дощ б'є у вікна - ти мовчиш,

Але в душі ти в повен голос вже кричиш!

Можливо тільки на папері,

Відкрити в душу свою двері!

Вдалі поети виберуть слова

Бо мова їх нова, бо мова їх жива!

Повір, можливо тільки на папері

Відкрити в свою душу двері!

Читать на Вьюи...

І нам лишилось тільки довести,

Що наші душі не крихкий кришталь,

Ми повні сил, ми сильні наче сталь,

Ми здатні все перемогти

Немає слів "не можу", мусим все змогти.

Кожен момент - це справа наших рук,

І хай не спинить нас невдалий рух.

Помилки зроблені хай будуть нам уроком,

І у щасливі дні великим кроком,

Життя іде вперед - іди і ти,

Не зупинись, не діставши мети.

Читать на Вьюи...

Прокинься з світу забуття!

Ти хочеш бути кимось - будь!

Не хочеш - назавжди забудь!

Твоє життя не назавжди,

Прокинься ти, прокинься ти!

Яскраві барви звідусіль,

Усе в твоїх руках - май ціль,

І йди до неї до кінця,

Бо скоро всі займуть місця,

Майбутнє лиш в твоїх руках,

Бори свій страх, згуби свій страх!

Читать на Вьюи...

кожна хвилина життя

Це суперечить моменту,

моменту смішного буття

Світлий сонячний промінь

вже не приносить утіх

Тільки тихенький спомин,

і ледь чутний сміх

Ти вже не той хто прагнув,

стати кимось значним,

Ти вже не той хто вранці

ніколи не слухав новин

Боїшся сміливих кроків,

боїшся будь-яких дій

Не хочеш складних уроків,

не справджуєш власних надій.

В кожній хвилині буття,

не сумнівайся, будь!

Не псуй своє життя,

в кожній хвилині суть.

Читать на Вьюи...

Без крапельки вологих сліз

Коли усі твої страждання

В душі

Я так люблю миті мовчання

Я вмію змовчати завжди

Душевні муки, поривання

Повинні жити у тобі!

Напевно це несправедливо

Палкі емоції - живі,

Але насправді як жахливо

Відкрившись втратити зв'язки.

Читать на Вьюи...

Яскравим сяйвом восени

Ти посміхнешся без причини

Прийшли, здалось, прекрасні дні

Та все ніяк не відпускає

Той біль у грудях, так болить

Як він тебе не помічає

І коли поруч Він стоїть.

Сьогодні він для тебе відчай

І сум і сльози і печал

Та в той же час для тебе вічний

він сміх і радість у очах.

Кохання може убивати

Ізсередини й без ножів

Кохання важко забувати

Й не повернуть минулих днів.

Читать на Вьюи...

Є сто варіантів кричати,

Залишилось нам ще кілька хвилин -

І стане можливим літати.

Колись випадково знайде хтось в тобі

Цю злість, страх, ненависть, загублену совість.

Я вірю, що скоро настануть ті дні,

В які миті щастя не є випадковість.

А поруч зі мною живуть голоси,

Які, як ніколи, ще вірять у щастя

На світі буде багато краси,

Коли не важливі ні колір, ні масті.

Дивись у майбутнє! Прозоре чи ні

Минуле не треба чіпати.

Бо завтрашній день на твоїй стороні -

Не треба моменту чекати!

Читать на Вьюи...

Від сліз залишились…

Тільки у наших снах

Листи залишились.

Тільки чужі помилки

Навчать нас жити тепер.

Тільки порожні рядки

Стануть постійність.

Нас змінять чужі слова.

Нас не міняють світи.

Нам треба мова нова,

Та слів забагато старих

Ти завжди поруч, але

Так треба, коли нема.

Це не самотність, але

Я плачу біля вікна.

Читать на Вьюи...

Ніщо-тепер мій новий стиль.

Я не зрадію вже нічому.

Твій погляд- проданий текстиль.

Щоб не забути цю усмішку,

щоб не забути ці вуста,

я викарбовую насмішку:

"привіт, як справи"-пів листа.

Хай не звучить це як кохання,

не хочу цих невірних слів,

моє натомлене бажання -

казати кілька тисяч днів.

Мені не треба розуміння,

це будуть знову лиш слова,

нехай прокинеться сумління,

якщо не чує голова.

Все йде по колу - проходить.

Все вимагає моїх змін,

а час проходить і проходить,

а ми живем без перемін,

дзеркальний відблиск нас лякає,

немає усмішки в устах,

і день у день отак минає.

Ти ж не міняється. О страх!

Потрібно лінію ламати,

потрібно "йти нам до мети",

або мету саму міняти

або мету цю перейти…́

Читать на Вьюи...