Viewy — социальная платформа https://viewy.ru VIEWY! Вьюи — это социальная платформа для ведения блогов и каналов обо всем на свете. ru mail@viewy.ru (Viewy Social Network) https://viewy.ru https://viewy.ru/favicon/favicon-152.png Viewy — социальная платформа MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #63604952 https://viewy.ru/note/63604952 https://viewy.ru/note/63604952 Fri, 19 Dec 2014 20:42:32 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Акварельные стихи про море. Жизнь длинною в десять станций

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61979937 https://viewy.ru/note/61979937 https://viewy.ru/note/61979937 Sun, 08 Jun 2014 20:25:54 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Одиночество

Когда теряет равновесие

твоё сознание усталое,

когда ступеньки этой
лестницы

уходят из под ног,

как палуба,

когда плюёт на человечество

твоё ночное одиночество,
-

ты можешь

размышлять о вечности

и сомневаться в
непорочности

идей, гипотез, восприятия

произведения искусства,

и - кстати - самого
зачатия

Мадонной сына Иисуса.

Но лучше поклоняться
данности

с глубокими её могилами,

которые потом,

за давностью,

покажутся такими милыми.

Да.

Лучше поклоняться
данности

с короткими её дорогами,

которые потом

до странности

покажутся тебе

широкими,

покажутся большими,

пыльными,

усеянными компромиссами,

покажутся большими
крыльями,

покажутся большими
птицами.

Да. Лучше поклонятся
данности

с убогими её мерилами,

которые потом до
крайности,

послужат для тебя
перилами

(хотя и не особо чистыми),

удерживающими в
равновесии

твои хромающие истины

на этой выщербленной
лестнице.

И. Бродский
1959
Читать полностью:https://yablor.ru/blogs/iosif-brodskiy-odinochestvo/535576

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61768349 https://viewy.ru/note/61768349 https://viewy.ru/note/61768349 Sat, 24 May 2014 19:04:47 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Коли до губ твоїх лишається півподиху,
коли до губ твоїх лишається півкроку —
зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко.

Щось шепчеш зачаровано і тихо ти,
той шепіт мою тишу синьо крає!
І забуваю я, що вмію дихати,
і, що ходити вмію, забуваю.

А чорний птах повік твоїх здіймається
і впевненість мою кудись відмає.
Неступленим півкроку залишається,
півподиху у горлі застрягає.

Зіниці твої виткані із подиву,
в очах у тебе синьо і широко…
Але до губ твоїх лишається півподиху,
до губ твоїх лишається півкроку.
Григорій Чубай

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61750698 https://viewy.ru/note/61750698 https://viewy.ru/note/61750698 Fri, 23 May 2014 15:59:00 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я входил вместо дикого зверя в клетку,
выжигал свой срок и кликуху гвоздем в бараке,
жил у моря, играл в рулетку,
обедал черт знает с кем во фраке.
С высоты ледника я озирал полмира,
трижды тонул, дважды бывал распорот.
Бросил страну, что меня вскормила.
Из забывших меня можно составить город.
Я слонялся в степях, помнящих вопли гунна,
надевал на себя что сызнова входит в моду,
сеял рожь, покрывал черной толью гумна
и не пил только сухую воду.
Я впустил в свои сны вороненый зрачок конвоя,
жрал хлеб изгнанья, не оставляя корок.
Позволял своим связкам все звуки, помимо воя;
перешел на шепот. Теперь мне сорок.
Что сказать мне о жизни? Что оказалась длинной.
Только с горем я чувствую солидарность.
Но пока мне рот не забили глиной,
из него раздаваться будет лишь благодарность.
Бродский

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61750682 https://viewy.ru/note/61750682 https://viewy.ru/note/61750682 Fri, 23 May 2014 15:57:10 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я вас любил. Любовь еще (возможно,
что просто боль) сверлит мои мозги.
Все разлетелось к черту на куски.
Я застрелиться пробовал, но сложно
с оружием. И далее: виски:
в который вдарить? Портила не дрожь, но
задумчивость. Черт! Все не по-людски!
Я вас любил так сильно, безнадежно,
как дай вам Бог другими — но не даст!
Он, будучи на многое горазд,
не сотворит — по Пармениду — дважды
сей жар в крови, ширококостный хруст,
чтоб пломбы в пасти плавились от жажды
коснуться — «бюст» зачеркиваю — уст!
Бродский

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61442442 https://viewy.ru/note/61442442 https://viewy.ru/note/61442442 Mon, 28 Apr 2014 17:07:08 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> "Я такой важный индюк, что не могу позволить, чтобы кто-то поступал согласно своей природе, если она мне не нравится. Я такой важный индюк, что если кто-то сказал или поступил не так, как я ожидал – я накажу его своей обидой. О, пусть видит, как это важно – моя обида, пусть он получит ее в качестве наказания за свой "проступок". Ведь я очень, очень важный индюк! Я не ценю свою жизнь. Я настолько не ценю свою жизнь, что мне не жалко тратить ее бесценное время на обиду. Я откажусь от минуты радости, от минуты счастья, от минуты игривости, я лучше отдам эту минуту своей обиде. И мне все равно, что эти частые минуты сложатся в часы, часы – в дни, дни – в недели, недели – в месяцы, а месяцы – в годы. Мне не жалко провести годы своей жизни в обиде – ведь я не ценю свою жизнь. Я не умею смотреть на себя со стороны. Я очень уязвим. Я настолько уязвим, что я вынужден охранять свою территорию и отзываться обидой на каждого, кто ее задел. Я повешу себе на лоб табличку «Осторожно, злая собака» и пусть только кто-то попробует ее не заметить! Я настолько нищ, что не могу найти в себе каплю великодушия – чтобы простить, каплю самоиронии – чтобы посмеяться, каплю щедрости – чтобы не заметить, каплю мудрости – чтобы не зацепиться, каплю любви – чтобы принять. Ведь я очень, очень важный индюк!" - ОШО.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61440879 https://viewy.ru/note/61440879 https://viewy.ru/note/61440879 Mon, 28 Apr 2014 15:01:22 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> а такі як він не міняють Всесвіт, не складають гам
не поклоняються щораз новим моїм богам
не намагаються проламати мою броню
просто від таких іскорки, як від вогню

а такі як я не пробачають образ і біль
вміють придумати собі як проблему так ціль
можуть перетворити себе у руїни
бо такий як він на тому кінці країни

бо такий як він не бавиться у пророка
він терпить мене, хоч зі мною й велика морока
просто коли він дивиться в очі - від нього криє, - то, певно, фатум
я подолаю і час і простір, буду міняти місця і дати

телефоную до нього щойно:

любий, привіт, я приїду в суботу
віриш чи ні - я забила на іспити
завтра вже точно кину роботу
чую - всміхається:

круто, мала, але хто ти?

Читать на Вьюи...

]]> Зі сходу на захід https://viewy.ru/note/61358093 https://viewy.ru/note/61358093 Sun, 20 Apr 2014 21:24:32 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> У цей важкий для країни час українська молодь вирішила показати єдність своєї держави не лише на карті, а й у серцях громадян. Ініціативу підтримав міський голова Львова Андрій Садовий. Тому у короткий час була створена акція "Зі сходу на захід". Мета акції полягає в тому, щоб на власному прикладі продемонструвати неподільність українського народу та України. Протягом десяти тижнів львів'яни приймають до себе гостей зі сходу та півдня країни. Донецьк, Маріуполь, Запоріжжя, Харків та Дніпропетровськ вже відвідали культурну та кавову столицю. Наступними поїдуть студенти та впускники Луганська, Кривого Рогу та Криму. Для того щоб взяти участь в акції, треба відповісти на декілька запитань анкети та чекати на відповідь. Результати можна отримати телофонним дзвінком або листом на вашу пошту, як влайсне й отримала я.

Вперше почувши про цю акцію десь місяць тому, я навіть й подумати не могла, що мені випаде такий шанс бути відібраною для участі. По перше дізналася я про акцію через спільноту у соціальній мережі, що вже викликає певну недовіру. По друге якось не вірилось, що із багатьох учасників я потраплю в число тих ста тридцяти щасливчиків, котрі поїдуть до міста левів. Тому побачивши лист-запрошення до Львова моєму щастю та подиву не було меж. Навіть тримаючи у руках білет та чекаючи на потяг, я все ще не могла повірити, що це відбувається саме зі мною. Проте були й певні острахи через цю поїздку. Важко було уявити, що треба оплатити лише квитки на потяг, а всі інші витрати бере на себе міська влада Львова. Також дивувало, що звичайні студенти без ніякої винагороди погодилися бути волонтерами та витрачати свій вільний час на нас. Звичайно, лякало й те, що їдеш один, без знайомих. Але як виявилося пізніше всі ці страхи були настільки безглуздими, що зараз згадуються з доброю посмішкою. Знайомі знайшлися дуже швидко, а волонтери вже звираються з візитом у відповідь.

Львів зустрів нас своїм звичайним квітневим станом погоди - дощем. Проте чи могло це зіпсувати нам настрій? Навпаки, Львів - напевно єдине місто, котре не можливо уявити без дощу. Отже наша мандрівка Львовом почалася із залізничного вокзалу о шостій ранку. Залишивши речі у гуртожитку Католицького Українського Університету ми вирушили на екскурсію в старий Львів. Дивні відчуття переповнювали, поглинали, накривали нас. Відчуття того, що відбувається певна манія. Площа Ринок, Оперний театр, Каплиця Боїмів, Палац Корнякта, Бернердинський монастир - все це я бачила власнима очима. Пані екскурсовод привітно розповідала історію міста, і здавалося нібито ти потрапляєш у інший вимір, час зупиняється і от-от ти побачиш перед собою упряж коней, котра швидко про цокає по стародавній бруківці. Першого дня ми побачили все - так я думала наприкинці екскурсії. Львів - місто левів, що спостерігають за тобою звідусіль, кави, котру треба смакувати лише насолоджуючись вулицями міста та чарівних людей, кожен з яких з радістю на мить стане твоїм особистим гідом. Саме такі враження справив на мене Львів першого дня, але то був лише початок. Стомлені ми приїхали в гуртожиток та впали в млосне царство Морфея. Ранок був прохолодним. Зустрівшись з координатарами ми зрозуміли, що нас чекає багатообіцяючий день. Організатори не давали нам й хвилини для роздумів. Поснідавши ми відпраивлись у місто, щоб брати участь у квесті "Об'єднай країну". На той час наша група вже мала гарні стосунки, але цей квест відкрив усіх з інших сторін, мали за мету об'єднати країну, а як наслідок об'єдналися самі. Наступним місцем, що ми відвідали був Личаківський цвинтар. Це не можливо описати словами, це треба лише бачити власними очима. Захоплює дух, коли відчуваєш се нейсмовірне, магічне дійство, що там відбувається. Натхненні ми вирушили до Високого замку. Львів нарозхрист показує себе лише с того місця. Поки мт відкривали для себе все нові й нові сторони міста Лева, нас уже чекав міський голова Андрій Садовий. Людина завдякі которій ми мали змогу відчути увесь той набір почуттів радості та щастя, виявилася неймоірно цікавою та простою. Недивно, що саме Андрій Садовий є мером Львова, він повінстю імпонує та вписується в атмосферу міста. Другий день виявився не менш виснажливим за перший. Ми були дуже змореними, але абсолютно щасливими. два дні пролетіли в шаленомі темпі і ось настав третій - день прощання. Прощалися ми с містом, одне з одним, з чарівною атмосферою міста. За тими прощанням не помічаєш, що вже сидиш в потязі і прямуєш до дому.

Для кожного мета поїздки була різною, але всі зійшлися в одному: стереотипи подалані і ти вже чекаєш, коли зможеш насолодитися містом кави, шоколаду, бруківки та левів ще раз.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61096020 https://viewy.ru/note/61096020 https://viewy.ru/note/61096020 Sat, 29 Mar 2014 15:07:03 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Вона була красуня з Катеринівки.
Було у неї п'ятеро вже вас.
Купляла вам гостинчика за гривеник,
топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.
Галдущики сушила на тину.
Така була хороша молодиця
і мала мрію гарну і чудну.

У ті часи, страшні, аж волохаті,
коли в степах там хто не воював, -
от їй хотілось, щоб у неї в хаті
на стелі небо хтось намалював.

Вона не чула зроду про Растреллі.
Вона ходила в степ на буряки.
А от якби не сволок, а на стелі -
щоб тільки небо, небо і зірки.

Уранці глянеш - хочеться літати.
Вночі заснеш у мужа на плечі.
Де б маляра такого напитати?
Навколо ж орачі та сіячі.

Уваживши ту мрію дивовижну,
приходив небо малювать шуряк.
Вона сказала: - Перестань, бо вижену.
У тебе, - каже, - небо, як сіряк.

Якийсь художник у роки голодні
зробити небо взявся за харчі.
Були у нього пензлі боговгодні,
став на осліп, одсунув рогачі.

У нього й хмари вигинались зміями,
уже почав і сонце пломінке.
Вона сказала: - Ні, ви не зумієте.
Злізайте, - каже. - Небо не таке.

Вона тим небоа у тій хаті марила!
Вона така була ще молода!
Та якось так - то не знайшлося маляра.
Все якось так - то горе, то біда.

І вицвітали писані тарелі,
і плакав батько, і пливли роки, -
коли над нею не було вже стелі,
а тільки небо, небо і зірки…

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61068779 https://viewy.ru/note/61068779 https://viewy.ru/note/61068779 Thu, 27 Mar 2014 08:38:55 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> А може, я несправедлива до неї?

А може, саме таку дружину треба козакові, —

до печі і до городу, до коней і до свиней,

і до ради, і до поради, і вночі до любові?

Таку м’якеньку і теплу, як перестиглу грушу,

щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась.

Приніс чоловік додому свою потовчену душу,

а жінка, як подорожник, до всіх виразок приклалась.

Що в неї й хата не хата, а так — прикалабок раю.

У неї — на двох глупоти, у нього — розум на двох.

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

зате як прийде додому, — для жінки він цар і бог.

На неї можна нагримать, і можна її побити.

Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.

Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

А там треба тільки женитись. Ото женився — і все.

Так дай же вам боже щастя. Прибийте собі підкову.

Нічим не журися, Грицю. Усе, як я, промине.

Але ні навмисно, Грицю, ні просто так, випадково,

ні словом лихим, ні добрим ніколи не згадуй мене.


Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #61037581 https://viewy.ru/note/61037581 https://viewy.ru/note/61037581 Mon, 24 Mar 2014 14:08:47 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Він дивився на мене тупо
Очицями, повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівом лице рябе,
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя…
Ліниво тяглася отара хвилин…
На світі безліч таких, як я,
Але я, їй-богу, один.
У кожного Я є своє ім’я,
На всіх не нагримаєш грізно,
Ми — це не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народу одвічне лоно,
Ми — океанна вселюдська сім’я.
І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995477 https://viewy.ru/note/60995477 https://viewy.ru/note/60995477 Fri, 21 Mar 2014 11:10:39 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Нічого такого не сталось.
Бо хто ти для мене? Сторонній.
Життя соталось, соталось
гіркими нитками іронії.

Життя соталось, соталось.
Лишився клубочок болю.
Нічого такого не сталось.
Ти просто схожий на Долю.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995459 https://viewy.ru/note/60995459 https://viewy.ru/note/60995459 Fri, 21 Mar 2014 11:08:41 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.

Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995425 https://viewy.ru/note/60995425 https://viewy.ru/note/60995425 Fri, 21 Mar 2014 11:02:04 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995413 https://viewy.ru/note/60995413 https://viewy.ru/note/60995413 Fri, 21 Mar 2014 11:00:13 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Життя - як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від'їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази -
все разом.

Хто їде в м'якому.
Хто - у плацкартному.
Хто - в комбінованому.
Хто - в загратованому.

Квадрати - грати,
залізні рамки, -
можна зорями
грати в дамки.

А дехто - зайцем.

Зупинки.
Аварії.
Перон.
Гучномовці.
Зали чекання.
Карти.
Вагони - партії.
Вагони - службовці.
Вагони - аристократи.
Люстра -
електрична сестра орхідей.
Черга. Буфет. Каси.

А не можна так, щоб для всіх людей -
вагони першого класу?

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995375 https://viewy.ru/note/60995375 https://viewy.ru/note/60995375 Fri, 21 Mar 2014 10:52:25 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Вирлооке сонце
сідає на чорну скелю.
З неба, гір і свободи собі збудувала дім я.
Небосхил для людини - якраз відповідна стеля.
Піднімеш думку - і не розіб'єш їй тім'я.

Майстрували нам стелю до млості, до одуру,
із найкращих ідей, з настановами згідно,
знявши мірку з пресованих бовдурів
і пружинно-спіральних негідників.

Спіральним зручно.
Високим не дуже.
Високим зроду таке личило,
щоб те, за що ладен віддати душу,
думку твою підгинало й калічило.

Висока думка в'юнитись не вміє.
Впиралась чолом у погашені гасла,
крізь товщу стелі росла в надію
і, як свіча, без повітря гасла.

Боліла правдою. Плакала віршами.
Чистими ранами революції зняла.
Училась мовчати. На бантині вішалась.
Або йшла милуватись північним сяйвом.

Морозами бита, муштрована покиддю,
виходила сива з тих академій.
На довгих столах вимирала покотом
від різних редакторських епідемій.

А люди питають:
- Де геніальні повісті?
Де думка епохи, весела й печальна? -
Поїхала у закритому поїзді.
Похована на цвинтарі мовчання.

Слухайте, ви, що ідеї розплямкали,
чиїми руками ту стелю роблено, -
воскресла думка, встає над уламками,
живою водою правди покроплена!

Золото мистецтва за переляком сплавити,
добути з брехні - ненадійна алхімія.
Єдина стеля мистецтва - правда.
Піднімеш поезію - і не розіб'єш їй тім'я.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995353 https://viewy.ru/note/60995353 https://viewy.ru/note/60995353 Fri, 21 Mar 2014 10:46:51 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло одзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995259 https://viewy.ru/note/60995259 https://viewy.ru/note/60995259 Fri, 21 Mar 2014 10:33:44 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть, — це завжди Колізей.

І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.

Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!

Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:

— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваши леви лижуть мені ноги.
І ваши слуги насміялись з вас.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60995188 https://viewy.ru/note/60995188 https://viewy.ru/note/60995188 Fri, 21 Mar 2014 10:25:18 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> … І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60962732 https://viewy.ru/note/60962732 https://viewy.ru/note/60962732 Tue, 18 Mar 2014 18:34:37 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Часто ми замислюємося над тим, які в нас моральні цінності? Єдине, що можу сказати я, в кожного вони різні, а в когось їх взагалі не має. Чи то нам так здається, що в когось їх немає? Саме ці питання порушує у своїх творах перлина української літератури, видатна поетеса, талановита письменниця - Ліна Костенко.
Лише людина, котра сама являється високоморальною, може так натхненно писати про моральний вибір. В кожного з нас був такий момент, коли треба було обирати: залишитися собою, чи піти наперекір власним цінностям. Кожен сам обирає свою долю. Єдина людина, яку Ви маєте звинувачувати у власних бідах, дивиться на Вас з дзеркала. Саме це й промовляє поетеса в одному с звоїх віршів:
" Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці. "
Хто краще за Ліну Костенко може знати, як важко обирати, а потім тяжко розплачуватись за свій вибір: через власні тверді принципи і переконання, вона протягом довгих років не видавлася, як то кажуть "писала в шухляду", і тим не менш залишалася вірною сама собі. Єдине, що вона завжди просила в людей - в будь-якому випадку залишатися людьми.
" І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі

хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими! "
Чи завжди ми цінуємо ту неймовірну особливіість, часто ми згадуємо, що ми на цій Землі саме люди? Це наша найвища моральна цінність. А чи пам'ятаємо ми, що довкола нас також люди? Вони теж мають душу, переймаються, страждають, радіють, кохають - живуть. Чому ж за зраду людей досі немає покарання ? Тобто порушити писаний закон не можна, бо покарають, а закон моральності - легко. Не може цього зрозуміти й письменниця у своєму історичномуромані "Маруся Чурай":
" Зрадити в житті державу - злочин,
а людину - можна?!" Ліна Костенко - людина, якою можна й треба пишатися. Вона та, яка не шукає легких шляхів, не використовує людей, подає приклод нежіночної мужності. Саме тому її ліричні герої сповнені непідробної чистоти у діях і намірах, вони такі ж як і вона. Наприклад лірична героїня вірша Ліни Костенко "Виходжу в сад, а він чорний і худий" нарозхрист відкриває нам свою душу. Вона не женеться за матеріальним, вона цінує духовну частину, радше віддає, аніж приймає.
" І я прийшла не струшувать ренклод

і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,

а я прийшла у час твойого смутку. "
Моральні цінності - те що має кожний головний герой творчості Ліни Костенко. Він може бути бідним чи заможним, малим хлоп'ям чи білоусим ділдусем, але одне залишаєтья незмінним - він ніколи не зрадить моральності. Звичайно напротивагу честним моральним людям письменнниця створила незліченну кількість контрастніх героїв. Проте чи залишилися вони в нашій пам'яті? Відповідь очевидна. Так і в житті. Якщо Ви не забудете свої моральні цінності, то й не забудуть Вас.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60950438 https://viewy.ru/note/60950438 https://viewy.ru/note/60950438 Mon, 17 Mar 2014 19:38:15 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Е.Евтушенко
В дружбе не надо пешек,
в дружбе не надо ферзей,
но танцевать, как от печек,
надо всегда от друзей.

И безо всяких "надо",
просто, без ничего,
дружба - не чувство стада, -
чувство себя самого.

Люди сильны друг другом.
Да не обманет их
лезущий вверх по трупам
бывших друзей своих.

Люди сильны друг другом -
так тому и бывать,
и никогда подлюгам
этого не оплевать!

Люди сильны друг другом.
Чтобы с друзьями срастись,
не обязательно цугом
холкою в холку плестись.

Люди сильны друг другом,
так, словно Севером - Юг,
так, словно пахарь - плугом,
так, словно пахарем - плуг.

Люди сильны друг другом.
Что равнодушья мерзей?
Люди сильны испугом
вдруг потерять друзей.

В битвах и перед казнью
или на Млечном Пути
люди сильны боязнью
в чем-то друзей подвести.

В лица друзей каменья -
это по морде себе.
Люди сильны неуменьем
друг друга предать в беде.

Сколько утрат у России -
водкою их не запить!
Люди сильны бессильем
мертвых друзей забыть.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60844206 https://viewy.ru/note/60844206 https://viewy.ru/note/60844206 Sun, 09 Mar 2014 16:19:30 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Почему все не так, вроде все, как всегда:
Тоже небо – опять голубое,
Тот же лес, тот же воздух и та же вода,
Только он не вернулся из боя.

Мне теперь не понять, кто же прав был из нас
В наших спорах – без сна и покоя.
Мне не стало хватать его только сейчас,
Когда он не вернулся из боя.

Он молчал невпопад и не в такт подпевал,
Он всегда говорил про другое,
Он мне спать не давал, он с восходом вставал,
А вчера не вернулся из боя.

То, что пусто теперь, - не про то разговор,
Вдруг заметил я – нас было двое.
Для меня словно ветром задуло костер,
Когда он не вернулся из боя.

Нынче вырвалось, будто из плена, весна.
По ошибке окликнул его я:
- Друг! Оставь покурить! – А в ответ – тишина:
Он вчера не вернулся из боя.

Наши мертвые нас не оставят в беде,
Наши павшие - как часовые,
Отражается небо в лесу, как в воде,
И деревья стоят голубые.

Нам и место в землянке хватало вполне,
Нам и время текло для обоих.
Все теперь – одному. Только кажется мне –
Это я не вернулся из боя.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60606307 https://viewy.ru/note/60606307 https://viewy.ru/note/60606307 Wed, 19 Feb 2014 20:26:06 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Шумел осенний лес. Казалось, что сейчас
Он обезумел. Гневно бушевала
Его листва. Сгущалась мгла вокруг.
Я слышал: мощный дуб свалился вдруг,
Он падал, издавая вздох тяжелый.
Детей внезапно охватил испуг, —
Прижались к матерям, цепляясь за подолы.
И выстрела раздался резкий звук,
Прервав проклятье,
Что вырвалось у женщины одной.
Ребенок, мальчуган больной,
Головку спрятал в складках платья
Еще не старой женщины. Она
Смотрела, ужаса полна.
Как не лишиться ей рассудка!
Все понял, понял все малютка.
— Спрячь, мамочка, меня! Не надо умирать! —
Он плачет и, как лист, сдержать не может дрожи.
Дитя, что ей всего дороже,
Нагнувшись, подняла двумя руками мать,
Прижала к сердцу, против дула прямо...
— Я, мама, жить хочу. Не надо, мама!
Пусти меня, пусти! Чего ты ждешь? —
И хочет вырваться из рук ребенок,
И страшен плач, и голос тонок,
И в сердце он вонзается, как нож.
— Не бойся, мальчик мой. Сейчас вздохнешь ты
вольно.
Закрой глаза, но голову не прячь,
Чтобы тебя живым не закопал палач.
Терпи, сынок, терпи. Сейчас не будет больно. —
И он закрыл глаза. И заалела кровь,
По шее лентой красной извиваясь.
Две жизни наземь падают, сливаясь,
Две жизни и одна любовь!

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60593633 https://viewy.ru/note/60593633 https://viewy.ru/note/60593633 Tue, 18 Feb 2014 22:08:32 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> На одному з малих полустанків я чекаю поїзда зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не знайшли цікаві. Протяг має в’їдливий присмак паровозного сизого диму, і стоїть неумитий присмерк за розхитаними дверима. Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний постійний шум… Я поклала папір на коліно, я стривожені вірші пишу. Наче прозу пишу — без розбивки на рядків розмаїті пласти, щоб здавалось на перший погляд, що пишу я звичайні листи. Власне, це недалеко від правди. Інша форма — той самий зміст. Адресовані людям вірші — найщиріший у світі лист. Ліна Костенко, «Лист»

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60030748 https://viewy.ru/note/60030748 https://viewy.ru/note/60030748 Mon, 13 Jan 2014 22:20:42 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> А люди йдуть. За одним другий і третій, і так без кінця. Вороги й друзі, близькі й сторонні — і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов. Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний!

Михайло Коцюбинський, «Intermezzo»

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #60010775 https://viewy.ru/note/60010775 https://viewy.ru/note/60010775 Sun, 12 Jan 2014 18:59:15 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Ми дихаємо одним повітрям, хоча
Декілька сот кілометрів між нами. Маю надію,
Що ми п'ємо одне й те ж пиво.
Було би краще, якби ми читали однакові книги,
Подорожували в одному напрямку, разом входили у депресію
І виходили з неї, курили одну сигарету на двох,
Спали в одному ліжку: так, як колись.
Мені смертельно набридло кидатися в обійми інших,
Гріти інші руки, дихати іншим волоссям,
Кінчати у презервативи.
Хороша моя, я постійно думаю як ми могли б назвати наших дітей,
Я хочу від тебе дитину, гладити твій живіт, вслухатися
В нього, наче в улюблену музику, хочу зав’язувати
Твої шнурівки і купувати для тебе фрукти, хороша моя,
Я хочу разом з тобою прокидатися і засинати,
Користуватися однією електронною скринькою,
Присвячувати тобі вірші, хороша моя,
Я хочу, аби весь світ вимовляв твоє ім’я.
Я дуже далеко, тобто я майже поруч, тобто я майже в тобі,
Тобто, я - майже ти, я відчуваю, як вибухають
бульбашки твоїх поцілунків – у мене від цього кровоточать
барабанні перетинки, я знаю, що дегустатори твоєї шкіри
зранку покинуть тебе, - від цього я починаю горіти і пити,
я чую твої стогони – від цього я перестаю дихати.

Будь зі мною, народжуй мені, дряпай мені спину,
Чекай мене ввечері, розповідай смішні історії,
Клади на мене ногу під час сну, читай мої вірші першою,
Просто будь щасливою разом зі мною.

Ми з тобою неймовірно рідні, бо
Дихаємо одним повітрям.

Я кохаю тебе.

Андрій Любка

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #59873373 https://viewy.ru/note/59873373 https://viewy.ru/note/59873373 Sat, 04 Jan 2014 21:26:07 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Мне жаль, что тебя не застал летний ливень
В июльскую ночь на балтийском заливе,
Не видела ты волшебства этих линий –
Волна, до которой приятно коснуться руками,
Песок, на котором рассыпаны камни,
Пейзаж, не меняющийся здесь веками.

Мне жаль, что мы снова не сядем на поезд
Который пройдет часовой этот пояс
По стрелке, которую тянет на полюс;
Что не отразит в том купе вечеринку
Окно, где все время меняют картинку,
Что мы не проснемся на утро в обнимку.

Поздно ночью
Через все запятые дошел наконец до точки.
Адрес, почта –
Не волнуйся, я не посвящу тебе больше ни строчки.

Тихо. Звуки.
По ночам до меня долетают редко.
Пляшут буквы –
Я пишу, и не жду никогда ответа.

Мысли, рифмы.
Свет остался, остался звук, остальное стерлось.
Гаснут цифры –
Я звонил, чтобы просто услышать голос.

Всадник замер.
Замер всадник, реке стало тесно в русле.
Кромки, грани –
Я люблю, не нуждаясь в ответном чувстве.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #59785500 https://viewy.ru/note/59785500 https://viewy.ru/note/59785500 Sun, 29 Dec 2013 18:00:00 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Все хочу я увидеть.

Хочу испытать,

Все, кроме смерти,

И услышать все шепоты мира

и все его грохоты.

Но даже и то, что небесный Госплан

отпустил мне по смете,

я честно приму.

И вместе с друзьями

потрачу до крохотки…

Все желания могут исполниться,

кроме самого яркого —

колеса машины времени

ржавеют – несмазаны…

А мне б

откусить

от того матросского яблочка!

А мне бы

почуять

рукопожатье товарища маузера!..

Это вовсе не кровь,

это время в жилах играет.

Пусть потом разберутся,

кто гений,

кто трус,

кто воин.

Ведь не тогда человек умирает,

когда умирает,

А тогда, когда говорит:

«Я собой доволен…»

Я собой доволен…

И можно готовить деньги,

заказывать место на кладбище

и траурный выезд…

А в соседнем сквере

кудахчут хорошо одетые дети.

И не знают еще,

что им досталась эпоха —

на вырост!

Мы об этом тоже не знали.

Мы не верили, что состаримся.

И что однажды

на сердце у каждого

истина выжжется:

никогда не бывает Счастье

конечной станцией!..

…Потому-то и кружится этот мир.

Потому он

и движется.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #59699309 https://viewy.ru/note/59699309 https://viewy.ru/note/59699309 Tue, 24 Dec 2013 05:48:15 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> —2 ст.ложки горчичного порошка
-2 ст.ложки репейного масла
-1 желток яйца
-2 ч. ложки сахара
-2 ст.ложки теплой воды

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58929209 https://viewy.ru/note/58929209 https://viewy.ru/note/58929209 Thu, 14 Nov 2013 16:09:39 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Вірші-це невдалі спроби самогубства,
Дощ починається з хмари, смерть починається з
Осені, ти починаєшся з мене,
Стежити за годинником-це ніби проростання трави,
Ніколи не забуду як ти танцювала у темряві,
втомлена і без музики, ніколи не забуду цю осінь, це лезо, ці
вени, зашморг, твій язик, наче ніж, по шиї.

Піклуватися про бродячих собак, вичитувати пожовтілі
газети, розчісувати волосся.Розкривати євангеліє
на будь-якій сторінці, довго читати, довго читати вголос так,
ніби це я на початку нашої ери ходив по світу, так, ніби
це я брехав апостолам, так, ніби це мене
розіп"яли.

Спілкуватися з поетами, всякими іншими художниками-
Скульпторами-акторами, стежити за розвитком політичних подій,
Так, ніби телевізор-це величезне вікно у простір.
Найбільше чомусь люблю фотографуватися на голих
Ландшафтах, скажімо, восени, дуже жалкую, що
Неможливо сфотографувати запах, те, що поза кадром,
Тому мушу описувати, довгі вервечки слів
Нанизуючи на стандартний папір, мушу багато
Пити, аби писати, просто багато пити, просто
Багато писати.

Ніколи не забуду як ти танцювала в темряві, бо
Дощ починається з хмари, смерть
Починається з осені, ти починаєшся з мене.

Ти залишаєшся у моїх спогадах, наче на проявлених
Фотоплівках, найчастіше згадую тебе, перебуваючи в
Темряві(під час сну, наприклад), найчастіше згадую
Тебе танцюючою в темряві: без
Музики, втомлену, але щасливу.

Ти любиш мене?-питає тебе Ісус,
відрізаючи вухо Ван Гогу.
Час від часу, аби змінити життя, приймаю іслам
Чи вступаю до якоїсь комуністичної партії,
Розважаюся примітивно, майже відмовившись
Від наркотиків, усуваюся від сексу, пам"ятаючи як
Ти танцювала у темряві.Надзвичайно багато уваги
Приділяю приготуванню їжі, збираннб опалого листя,
Жолудів, старанно підкопую молоді дерева, дощ
Починається з хмари, смерть починається з осені,
Ти починаєшся з мене.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58854034 https://viewy.ru/note/58854034 https://viewy.ru/note/58854034 Sun, 10 Nov 2013 17:36:21 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> меня нельзя обвинить в постоянстве, но я люблю тебя больше, чем себе может позволить человек в этот век в этом просторе в этом пространстве ты - чистейшая нота, услышанная мной, в детстве, в церковном хоре. ты - суббота, когда просыпаешься и у тебя только одно дело - море. я не буду что-то доказывать, я же не пастор, чтобы кричать "поверьте, поверьте", но встретив тебя, я начал бояться смерти.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58712911 https://viewy.ru/note/58712911 https://viewy.ru/note/58712911 Sun, 03 Nov 2013 17:37:19 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> When you leave school you understand that the time to choose your future profession has come. It's not an easy task to make the right choice of a job. I have known for a long time that leaving school is the beginning of my independent life, the beginning of a far more serious examination of my abilities and character. I have asked myself a lot of times: "What do I want to be when I leave school?" A few years ago it was difficult for me to give a definite answer. As the years passed I changed my mind a lot of times about which science or field of industry to specialize in. It was difficult to make up my mind and choose one of the hundreds jobs to which I might be better suited. A couple of years ago I wanted to become a doctor. I thought it was a very noble profession. I was good at biology in the 8th form. I wanted to help people who had problems with health. I knew that a doctor should be noble in work and life, kind and attentive to people, responsible and reasonable, honest and prudent. A doctor, who is selfish, dishonest can't be good at his profession. I tried to do my best to develop good traits in myself.

I think that one of the most difficult things is to plan one’s own future. But a person may suppose what he or she would like to do in the near future. I have not decided about my future profession yet. Life is quite difficult now, but I want to have an interesting job. I would like my work to be connected with different countries and people. I’d like to communicate with people at my work. I also hope to enter some higher educational establishment and gain more knowledge and more friends.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58393106 https://viewy.ru/note/58393106 https://viewy.ru/note/58393106 Fri, 18 Oct 2013 22:50:07 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]>

Ймення

Так, ти мене образив, душа плаче
І я вагаюсь з запитанням: "Чи любив? "
Бо ти немов сліпий, або не бачиш,
Що ти мене без пам'яті згубив.
Але я хочу бути лиш с тобою,
Тебе я хочу бачить кожен день,
Не хочу відчувати того болю,
Що ти мені доніс без зайвих ймень.
Так, я тебе образив, мила, знаю,
І я картаюсь, бо не знаю, чи любив?
То добре чи погано, але бачу,
Що я тебе без пам'яті згубив.
Можливо хочу бути я с тобою,
Можливо хочу бачить кожен день.
Пробач, що відчувала того болю,
Що я тобі доніс без зайвих ймень.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58390832 https://viewy.ru/note/58390832 https://viewy.ru/note/58390832 Fri, 18 Oct 2013 21:16:18 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> встречала ты любовь
как часто ты встречала тех,
которых не пугает это "бремя "
которые теплом смогли наполнить твою кровь
которые посеяли в тебе, надежды -семя

как много радости внутри
когда ты произносишь его имя
и не желаешь ли порой, - уйти
пройдя, закрывши глазки, мимо

как сильно жаждешь ты его
в минуты долгого молчанья
и бьётся ль сердце от того
когда - он тут !
когда сбылось твое желанье

как жадно ценишь время с ним
сжимая его руки, крепко - крепко
и не ударишь ли его когда он уязвим
ножом посердцу ему метко

как безустанно ждешь его
когда вернется долгожданный
надеюсь ты не врешь
в глаза когда ты говоришь,
что в мире самый для тебя он важный

как сильно ты желаешь
утрами просыпаться рядом с ним
и будешь ли ты с трепетом внутри
слова тихонько на ухо шептая
все обещания заветные блюсти
которые когдато ты давала

как смотришь на других
когда он на секунду отвернулся
не думаешь ли о деяниях дурных
тогда когда прохожий хитро улыбнулся

как часто ты судьбу благодаришь
за то что вы нашли друг друга
и про кого ты говоришь
с ухмылкой протянувшийся до уха

боишься ли ты потерять его
страшась оставить ваше время в прошлом
как быстро ты отвыкнешь от всего
что было с ним, и только с ним, возможным

Ниша

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58194852 https://viewy.ru/note/58194852 https://viewy.ru/note/58194852 Wed, 09 Oct 2013 20:59:59 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Чи справді відстань - ніби перевірка
На силу почуттів кохання, дружби?
Мені завжди здавалось: це не мірка,
Це не відрядження, потрібне в термін служби.
Це йде від серця, це - твоя душа,
Де глибини немає і кордонів.
Тому живи ти хоч у США -
Нема забутих на землі районів.
Не треба ситуації шукати,
Не треба сцен для ревнощів чи сварок.
Знайди хвилинку часу написати
Так просто й лаконічно "Добрий ранок".
Не треба думати: забули всі одразу,
Не знають про що буде йти розмова…
А сам ти часто дзвониш? Хоч по разу
Ти подзвонив всім тим, про кого мова?
І відстань, згодна, дещо розкриває,
Дає можливість краще зрозуміти
На кого в тебе часу вже немає,
А з ким ще є про що поговорити.
Та це не означає так глобально:
Тепер немає друзів, всі знайомі.
Не спілкуватись- це цілком нормально,
Коли нема можливості такої:
Хтось з головою включений в роботу,
Можливо, хтось закоханий уперше…
Отримуємо ще якусь турботу
І часу подзвонити тільки менше.
Для мене відстань - тільки довжина.
Це кількість кілометрів між тілами.
І хай там океан, глуха стіна,
Високі вежі та залізні брами.
А можна вдвох сидіти зовсім поруч
Та бути найчужішими людьми.
Хіба різниця: в право чи ліворуч?
Однаково далеко. Посуди…
Найголовніше - не розташування,
Не частота отриманих вістей.
Є в серці щира дружба і кохання,
А в голові - думки про цих людей.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58192692 https://viewy.ru/note/58192692 https://viewy.ru/note/58192692 Wed, 09 Oct 2013 19:51:44 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Представьте себе, что существует банк, который переводит вам каждое утро сумму 86400 рублей.Сумма, оставшаяся от этой суммы после дневных трат, не переходит в счёт следующего дня. Ночью счёт обнуляется.Что бы вы делали с деньгами?

«Старались растратить всё до последней копейки» - скажете вы.На самом деле у каждого из нас есть такой банк.Имя этого банка – время. Каждое утро нам предоставляется кредит в 86400 секунд.Каждую ночь счёт обнуляется.Остаток не идёт в счёт следующего дня. Нет минуса на счету. Каждый день начинаетновый отсчёт. Если вы не использовали дневной кредит – потеря только ваша. Нет пути назад.Нельзя взять взаймы у следующего дня. Мы обязаны жить настоящим в счёт того времени, которое выделено нам в данный день.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #58025274 https://viewy.ru/note/58025274 https://viewy.ru/note/58025274 Wed, 02 Oct 2013 21:32:22 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я вважаю, що успішніми по справжньому стають лише ті, хто має високі моральні цінності, які не зміняится ні за яких обставин, хто ніколи не обезчестить себе, заради винагороди чи помірного життя, і хто знає ціну честного існування. Не завжди вдається жити правильно, проте кожен врещті решт, отримає те, на що заслуговує.

Першим аргументом на користь моєї думки, може бути те, що навіть скрививши душею один раз, можна схопити бога за бороду. та через певний проміжок часу, настане розуміння того, що можливо ви не бога за бороду схопили, а підписали угоду с дьяволом. І тоді крім облазня, вам і чекати нічого не доведеться. Бо бумеранг долі забере у вас у рази більше, ніж ви отримали того разу, коли пішли на компроміс з власним сумлінням.

Тема мого роздуму порушується у драмі Стівена Кінга "Зелена миля". Головний герой Пол Еджкомб - людина добра, порядна, щира, з тягою на душі переступає через свій принцип: не вбивати невинного, на перший погляд, він не зазнає ніякого лиха від цього вчинку, навіть навпаки живе життям повним щастя та радості. Проте, як сказав сам головний герой "іноді зелена миля здається такою довгою", "зелена миля" була занадто довгою для Пола, це і було найбільшою його розплатою. Отже, краще нічого нового не отримати, аніж втратити все вже здобуте.

Також моє переконання грнунтується на тому, що завжди треба бути честним і відвертим перед собою, не зраджувати свої принципи, навіть під тиском та погрозами. Можливо одразу результату від цього буде мало, проте визнання з часом завжди прийде до такої людини, а це найбільша винагорода й успіх для кожного з нас.

Згадаймо постать видатного поета з полтавщини Михайла Ялового. Захоплює незламність його характеру, жагуча віра в правильність своїх вчинків, невідступність від власних принципів до самої смерті. Патріотизм вирував в ньому, поки кров не охолола, через непідкорення поета радянській владі. Михайло Яловий міг би, як і більшість своїх сучасників, зламатися та піти на поводу у нової політики, проте поважав би він сам себе після цього? Відповідь очевидна, а коли ти не поважаєш себе, тебе не поважає й оточення. Він був розстріляний лише через те, що мав власну думку та намагався її відстоювати. Незавжди честні люди стають успішними будучи ще живими, проте честь їх не вмирає ніколи.

На завершення сого роздуму підсумую, що би ти не робив, пам'ятай, все повернеться тобі у стократному розмірі. Кожен бачить сенс у різному, хтось живе тут і зараз, і не думає про наслідки, а хтось обирає чистий шлях, задля безхмарного майбутньного. Фортуна залишаеться там де незаплямовано, у бруді вона не просяє довго.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57835036 https://viewy.ru/note/57835036 https://viewy.ru/note/57835036 Wed, 25 Sep 2013 17:55:27 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Р. Рождественский

Если вы есть – будьте первыми,
Первыми, кем бы вы ни были.
Из песен – лучшими песнями,
Из книг – настоящими книгами.

Первыми будьте и только!
Пенными, как моря.
Лучше второго художника
Первый маляр.

Спросят вас оробело:
“Кто же тогда останется,
Если все будут первыми,
Кто пойдет в замыкающих?”

А вы трусливых не слушайте,
Вы их сдуйте как пену,
Если вы есть – будьте лучшими,
Если вы есть – будьте первыми!

Если вы есть – попробуйте
Горечь зеленых побегов,
Примериваясь, потрогайте
Великую ношу первых.

Как самое неизбежное
Взвалите ее на плечи.
Если вы есть – будьте первыми,
Первым труднее и легче!

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57798953 https://viewy.ru/note/57798953 https://viewy.ru/note/57798953 Tue, 24 Sep 2013 09:34:57 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Значит так, мои дорогие) Пиш вам я уже 2 раз этот 'секрет'))
За ошибки или не те буквы изиняюсь сразу, т9 не работает давно (
Итак) Для сия действия нам необзодимо:
1) сила духа
2) четкая картина будущего мч;
3) терпение.
Если сошлись все 3 аункта, то вы на правильном пути, девчата)))
Значит так) Бепем лист а4, предварительно можноо и нужно(!!!!) представить в голове своего человека!!!
НУЖНО ПреДСТАВИТЬ КАЖДУЮ МЕЛОЧЬ!
Например:У моего молодого человека голубые глаза, волосы темные, кожа загорелая, без вредных привычек:не пьет, не курит, не колется.
Стиль в одежде…., голос…. и так далее)))
При ссорах он ведет себя тпк, не ревнует/ревнует, материальное состояние.
машина есть/нет(не считаю это главным показателем:когда думала своего мч не видела его за рулем :)
Пишем нч а4 все все это подробно, добавляя свои аункты)
в конце благодарите вселенную за вашу скорую встречу))
запечатывайте конверт, кладете в укромнле месио, настраиввйтесь на позитив и не проморгайте встречу) судьба столкнет вас))
можно использовать вырезки из журналов)
ВАЖНО:ЕНЕ ОПИСЫВАЙТЕ ЧЕЛОВЕКА, КОТОРОГО ЗНАЙТЕ ИЛМ БЕЗОТВЕТЕО ВЛЮБЛЕНЫ!!!!ищите свое)))
Мы с моим любимым познакомиоись через неделю после письма вк, а 2 авнуста у нас годовщина) Верьте и все получится)))

НЕ ИСПОЛЬЗУЙТЕ ЧАСТИЦУ 'НЕ'.
ТОЛЬКО ЧЕТКИЕ ПРЕДЛОЖННИЯ.например:он не толстый.
надо:у него споритивное телосложение

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57776467 https://viewy.ru/note/57776467 https://viewy.ru/note/57776467 Mon, 23 Sep 2013 13:06:11 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Роберт Рождественский
«За тобой через года…»

За тобой через года иду, не колеблясь.
Если ты — провода, я — троллейбус.
Ухвачусь за провода руками долгими,
буду жить всегда-всегда твоими токами.
Слышу я: «Откажись!
Пойми разумом: неужели это жизнь — быть привязанным?!
Неужели в этом есть своя логика?!
Ой, гляди — надоест!
Будет плохо».
Ладно!
Пусть свое гнут — врут расцвеченно.
С ними я на пять минут, с тобой — вечно!
Ты — мой ветер и цепи,
сила и слабость.
Мне в тебе, будто в церкви,
страшно и сладко.
Ты — неоткрытые моря,
мысли тайные.
Ты — дорога моя,
давняя, дальняя.
Вдруг — ведешь меня в леса!
Вдруг — в Сахары!
Вот бросаешь, тряся, на ухабы!
Как ребенок, смешишь. Злишь, как пытка…
Интересно мне жить.
Любопытно!

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57776438 https://viewy.ru/note/57776438 https://viewy.ru/note/57776438 Mon, 23 Sep 2013 13:03:54 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Журавли Мне кажется порою, что солдаты, С кровавых не пришедшие полей, Не в землю эту полегли когда-то, А превратились в белых журавлей. Они до сей поры с времен тех дальних Летят и подают нам голоса. Не потому ль так часто и печально Мы замолкаем, глядя в небеса? Сегодня, предвечернею порою, Я вижу, как в тумане журавли Летят своим определенным строем, Как по полям людьми они брели. Они летят, свершают путь свой длинный И выкликают чьи-то имена. Не потому ли с кличем журавлиным От века речь аварская сходна? Летит, летит по небу клин усталый — Летит в тумане на исходе дня, И в том строю есть промежуток малый — Быть может, это место для меня! Настанет день, и с журавлиной стаей Я поплыву в такой же сизой мгле, Из-под небес по-птичьи окликая Всех вас, кого оставил на земле.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57650382 https://viewy.ru/note/57650382 https://viewy.ru/note/57650382 Wed, 18 Sep 2013 20:17:35 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Найди меня, пожалуйста, в толпе
И обними тихонечко за плечи.
Я точно знаю, что в моей судьбе
Должна произойти с тобою встреча.

Я точно знаю - ты сейчас идешь
Один сквозь теплый летний вечер,
И ты пока еще не сознаешь,
Что это ты идешь ко мне навстречу.

Ты где-то есть - но как набраться сил,
Чтобы найти тебя, чтобы дождаться?
Чтобы спросить: "Ну где ж ты столько был? "
И радостно к щеке твоей прижаться.

Узнай меня из тысячи других
И улыбнись - мне большего не надо,
Я все пойму и так, без слов пустых
И навсегда с тобой останусь рядом.

Найди меня, пожалуйста, скорей
И сильными, горячими руками
Мою ладонь холодную согрей
И научи летать над облаками.

И так я этой встречи жду,
Что, и сама порой не сознавая,
Всегда, когда по городу бреду,
Тебя в толпе ищу, не уставая.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57620919 https://viewy.ru/note/57620919 https://viewy.ru/note/57620919 Tue, 17 Sep 2013 18:56:21 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> День 1. Песня, засевшая тебе в голову
День 2. Песня, которая всем нравится, кроме Вас
День 3. Песня, которая заряжает вас энергией
День 4. Песня, от которой Вам становится грустно.
День 5. Песня, которая напоминает Вам о ком-нибудь
День 6. Песня, напоминающая вам о детстве.
День 7. Песня, которая напоминает Вам о каком-то конкретном событии
День 8. Песня, слова которой вы знаете наизусть.
День 9. Любимая песня о любви.
День 10. Песня, которая усыпляет Вас
День 11. Исполнитель, вызывающий уважение, хотя его музыка совсем не нравится.
День 12. Песня, которая вам очень нравится, но вы прохладно относитесь к самому исполнителю
День 13. Песня, за любовь к которой Вам стыдно.
День 14. Песня, которая вам совершенно не нравится, хотя исполнитель – один из самых любимых.
День 15. Песня, которую Вы любите за её текст.
День 16. Песня, которую Вы раньше любили, а теперь надоела.
День 17. Песня, которая нравится вам, но не нравится никому из вашего окружения.
День 18. Песня, от которой у Вас мурашки по коже.
День 19. Любимая песня о любви.
День 20. Песня, которую Вы слушаете, когда Вы злы на что-то.
День 21. Песня, которая заставляет Вас смеяться.
День 22. Песня, которая заставляет задуматься о смысле жизни.
День 23. Песня, которая описывает Вас.
День 24. Песня, вызывающая необъяснимую боль в душе.
День 25. Песня, которую Вы можете сыграть на музыкальном инструменте.
День 26. Песня, которую бы Вы хотели научиться играть.
День 27. Песня, которая есть у Вас в нескольких перепевках.
День 28. Музыка, вызывающая отвращение.
День 29. Ваша любимая песня в это же время в прошлом году.
День 30. Песня, которую Вы любите слушать на ходу.

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57543017 https://viewy.ru/note/57543017 https://viewy.ru/note/57543017 Sat, 14 Sep 2013 22:42:00 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> У меня в комнате душевая кабина. Там живёт комар по имени Катрина. Мы с ним сдружились очень. Я желаю ему доброго утра и спокойной ночи

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #57371138 https://viewy.ru/note/57371138 https://viewy.ru/note/57371138 Sun, 08 Sep 2013 15:50:39 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Их расстреляли на рассвете,
Когда еще белела мгла.
Там были женщины и дети
И эта девочка была.

Сперва велели им раздеться
И встать затем ко рву спиной,
Но прозвучал вдруг голос детский
Наивный, чистый и живой:

Чулочки тоже снять мне, дядя?
Не осуждая, не браня,
Смотрели прямо в душу глядя
Трехлетней девочки глаза.

" Чулочки тоже" - и смятеньем на миг эсесовец объят
Рука сама собой с волненьем вдруг опускает автомат.
Он словно скован взглядом синим, и кажется он в землю врос,
Глаза, как у моей дочурки - в смятенье сильном произнес

Охвачен он невольно дрожью,
Проснулась в ужасе душа.
Нет, он убить ее не может,
Но дал он очередь спеша.

Упала девочка в чулочках…
Снять не успела, не смогла.
Солдат, солдат, что если б дочка
Вот здесь, вот так твоя легла?…

Ведь это маленькое сердце
Пробито пулею твоей…
Ты Человек, не просто немец
Или ты зверь среди людей?…

Шагал эсэсовец угрюмо,
С земли не поднимая глаз,
впервые может эта дума
В мозгу отравленном зажглась.

И всюду взгляд струится синий,
И всюду слышится опять,
И не забудется поныне:
Чулочки, дядя, тоже снять?"

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #55516712 https://viewy.ru/note/55516712 https://viewy.ru/note/55516712 Fri, 05 Jul 2013 14:42:54 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я могу тебя очень ждать,
Долго-долго и верно-верно,
И ночами могу не спать
Год, и два, и всю жизнь, наверно!

Пусть листочки календаря
Облетят, как листва у сада,
Только знать бы, что все не зря,
Что тебе это вправду надо!

Я могу за тобой идти
По чащобам и перелазам,
По пескам, без дорог почти,
По горам, по любому пути,
Где и черт не бывал ни разу!

Все пройду, никого не коря,
Одолею любые тревоги,
Только знать бы, что все не зря,
Что потом не предашь в дороге.

Я могу для тебя отдать
Все, что есть у меня и будет.
Я могу за тебя принять
Горечь злейших на свете судеб.

Буду счастьем считать, даря
Целый мир тебе ежечасно.
Только знать бы, что все не зря,
Что люблю тебя не напрасно!

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #55444178 https://viewy.ru/note/55444178 https://viewy.ru/note/55444178 Wed, 03 Jul 2013 11:05:26 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> МІЖ ІНШИМ

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивим

Читать на Вьюи...

]]> MRSBEAN: Личное – заметка в блоге #55371733 https://viewy.ru/note/55371733 https://viewy.ru/note/55371733 Sun, 30 Jun 2013 19:51:59 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> ак як і більшість. Леона Вишневська: : так як і більшість. Мені зовсім не кортить круасанів і кави в ліжко, мені не потрібні нові сукні, мене цілком влаштовує один дешевий запах. Але краще б я таки вдавала кокетливу неприступність, була байдужою трішки, щоб ти від бажання ліз на стіни, кусав лікті й коліна дряпав. Мені не потрібна фальшива залежність, тонни уваги і монітор, де б транслювались усі твої дії. Якщо хочеш піти-іди, але обережно, поки спатиму. Я тебе відпущу і все зрозумію.Мені не потрібні манірні вистави. Я не хочу, щоб було яскраво, мені вистачає, коли матово. Я не вимагаю середземноморських круїзів, брендових ресторацій, номерів у готелі для нафтових магнатів, я не прошу жодної картини Моне… Мене цілком влаштовує затишок в двох кімнатах і я з легкістю можу вмістити всі свої речі у половині валізи. Знаєш, не приходь до мене, коли я хворію, не намагайся запам'ятати втомленим моє лице. Є така любов…на кінчику вії, коли ти не маючи нічого, насправді маєш все.

Читать на Вьюи...

]]> Да! https://viewy.ru/note/55320129 https://viewy.ru/note/55320129 Fri, 28 Jun 2013 23:05:17 +0300 MRSBEAN MRSBEAN nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Счастье – это когда запнулся в начале текста,
А тебе подсказывают из зала.
Это про дочь подруги сказать «одна из моих племянниц»,
Это «пойду домой», а все вдруг нахмурились и замялись,
Приобнимешь мальчика – а у него румянец,
Скажешь «проводи до лифта» - а провожают аж до вокзала.
И не хочется спорить, поскольку все уже
Доказала.

© Вера Полозкова

Читать на Вьюи...

]]>