Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Пишу тут не для того щоб мене жаліли чи захоплювались. В моєму житті немає суперських історій чи захоплюючих моментів, я просто хочу записувати свої думки і свої емоції, щоб навіть через кілька місяців відкрити і подивитись чого я досягла чи до чого опустилась. Сподіваюсь це допоможе працювати над собою.

Новий розділ життя. Не зовсім і новий, просто інша робота, більша відповідальність, і ти не сидиш на самоті, а оточений людьми і кожному від тебе щось треба. Ну не зовсім всім від тебе щось треба, просто ти не один. І директор серйозна людина.

Так, про мене, я багато туплю на цій роботі, і кожного дня відчуваю свою тупість. 9 місяців в підвалі, точніше 5 років навчання зробили мене тупішою. Але якби я сама хотіла розвиватись то нічого мені б не помішало. Бувають моменти коли замислююсь над тим, що треба було залишатись і сидіти в підвалі, там хоть, як не було роботи можна було дивитись Charmed, а тут сидиш і втикаєш, стараєшся робити вигляд, що ти працюєш а зайнята.

Сьогодні прогорнула попередні записи і рівно рік назад я змушувала себе слідкувати за тим, що вживаю і зайнятись своїм тілом. За цей рік змінилось тікльки кількість кг і не в меншу сторону. Лінива свиня.

FAT FAT FAT FAT FAT FAT FAT

FATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFAT

Подивилась серіал Me mad fat diary.

Порадувало що він британський, і що невідомі актори, але… В житті такі товстухи як вона не зустрічаються з такими красенями як Фінн. Люблю такі серіали, коротенькі, змістовні і з яких ти можеш підчерпнути корисну інфу для себе.

Добре, час спати.

Добраніч!

Читать на Вьюи...

До нового року залишилось 7 днів, а в мене ще купа справ не зроблено. одарунків немає! А все через довбану стипендію, яку нам затримують на місяць. А все через те, що в заборгованість університуте становить 4 000 000. ЗБС.

Так, напряжонні ситуації у кімнаті. Я не ідеальна, в мене теж бувають свої зайоби, але сердитись на те, що в мене зателефонував телефон і я говорила, це вже смішно. Бачте, принцесу розбутила і вона не виспалась. Їбать, мені може не дихать доки ти спиш?

Аааааа. хочу вже звалить. Ще 3 дні і буду вдома.

Завалити модуль №1 - done.

Завалити номер два №2 (який дали спиасти) - done.

Закрити сесію за 3 дні - місія розпочата.

Молодчинка. Пишаюся.

Читать на Вьюи...

День Святого Миколая. Було смішно коли ми зранку клали один одному подарунки. В той момент коля я витягла їх і вже збиралась вставать, проснулась Н., а я прикинулась сплячою красунею. Пізніше, як вона вийшла "перебіжками" добралася до пункту призначення і виконала свою місію. Пізніше на парах, ми з Л. сміялися від того, як то всьо відбувалося. Отже подарунки: Н. подарувала нам цукерки із Soocre з надписамии "Ханига"(це моя) і "ДЛП"(дєвушка льогкого поведения, це Л); Л. - чай, що мені виявилось дуже дивним і вафельки артек. Я, в свою чергу, палички кіндер і пачку M&M's.

Мамулька теж приготувала мені подаруночок - перчатки теплі теплі. А ще сьогодні в секонді купила курточку осінь/весна і шапку зелену-зелену. Майже задоволена покупками.

Читать на Вьюи...

Вчора ходили на Голодні ігри: у вогні. Надзвичайно. Дуже сподобалось Останній раз, коли я була так задоволена, ми дивились Метро. Актори ністільки вжилися в ролі, що вони не просто грали, а проживали ті всі події. Фільм пройшов на одному подиху. Спецефекти зачаровували. Щодо нових акторів, Джоана Мейсон була саме такою в моїй уяві, чорненька невеличка собою, правда була більш фігуриста, але це нічого. Фінік, доки я не подивилась фільм, була розчарована вибором даного героя, адже для мене це був якийсь Аполон. Що я хочу сказати, Сем Клафлін впорався зі своїм завданням, і був неперевершиним Фініком. Френсіс оуренс, а тобі респект і уважуха. Чудова робота, одна з найкращих. З нетерпінням буду чекати продовження.

Читать на Вьюи...

Спочатку хотіла порівняти екранізації знаменитої повісті про кохання "Ромео і Джульєта", але після того, як склалися події хвилин 20 хвилин назад, то взагалі нічого не хочеться. Л. переписується зі своїм другом і щось заговорили за майдан, спитав чому вона зараз не ходить і де всі поділись? Вона сказала шо Н. працює, а я просто пасівна. І його відповідь просто вразила: 90 кг пасіва?

СУКАБЛЯТЬЯЖНЕТАКАТОВСТА!

Хочеться просто "вийти у вікно". Не можуть бути всі однакові. Правильно, щл я не люблю людей, вони мене бісять. Я соціопат? Да, так і є. Мабуть ніколи не знайду ту людину, яка буде сприймати мене такою яка я є.

Корочє, хуйня якась малята.

Читать на Вьюи...

Останнім часом мене нічого не цікавить. Не цікаво дивитись фільми. серіали втратили свій ефект, книги втрачають свою "магію". Що трапилось?Лінь.депресія? Набридло навіть буди похнюпленим гномом. Перед тим, як заснути, уявляю інше життя, що я інша людина, енергійна, весела, все встигаю і досягаю всього. А прокинувшись вранці, розумію, що я нікому не потрібний опорно-руховий апарат із різним начинням всередині.

Хотіла написати про останню прочитану книгу Н. Спаркса, алле немає натхнення.

Нещодавно зрозуміло, що не можу відповісти на такі прості питання як: улюблена книга, фільм, передача, пісня і т.д. І це не тому, що не читаю, чи не дивлюсь нічого, а від того, що я не можу виділити найголовнішлого. Навіть улюблені речі набридають.

Замисливштсь про майбутнє, ввело в ступор, що я погано знаю свою найкращу подругу (хоча разом ми вже 21 рік). Не те, що я зовсім її не знаю, я просто не можу відповісти на елементарні запитання: улюблені квіти, книга, фільм, улюблений колір. Що вона не навидить їсти, що дратує і т.д. Хоча, можливо, вона як і я не може визначитись.

Читать на Вьюи...

Особливо нема чого записувати для приємного переглядання в майбутньому. Деякі скарги на дівчат/сусідок. Трохи зіпсовані стосунки. Євромайдан. З кожним днем люди мітингують по різним причинам, спочатку за ЄС, потім за імпічмент президента, завтра за відставку Табачника, деякі на майдані кричать "Волю Юлі".

Дійсно вражає, як люди зорганізувались і вийшли на майдан, і справді, "Ми -сила", але те, в що це перетворюється нічого доброго не приносить. Чесно кажучи, трохи ображають коментарі мітингувальників, які образливо закликають стояти на майдані, біля деяких універів "вартові солдати" силоміць не пускають на пари, стоять біля вхідних дверей. Навіщо? Якщо студент захоче, він може піти після пар. Для чого примушувати? Ми живемо, поки що, у вільній країні, і кожен має право на вибір. Шановні, не робіть такого. Адже в кожного громадянина є певні конституційні права і власна думка.

Дякую за увагу. Наболіло.

Читать на Вьюи...

Мабуть, у людей із надлишков ваги трапляються такі випадки, коли вони розуміють, що потрібно щось робити з цим. Я поламала кровать, свою. Точніше одну із досточок, та що посередині. Смішно і грішно.

Дівчата хочуть іти на Євромайдан, Л., навіть получила пиздяки від свого дяді, що ми нікуди не йдемо. Так, це звичайно круто відстоювати свої права, але я вважаю, що не в нашій країні.

Читать на Вьюи...

Отже, дійшла до ноута і можна розписати свої враження після подорожі у кохане місто.

Їхати в потязі було дуже жарко. Майже не спала. Але була дуже щаслива ступивши на перон. Правда трохи протупили, треба було викликати таксі і одразу після Коліної квартири поїхати до Яни, а я сиділа, втикала години 2-3.

Перший день блудили просто по Львову, всі були стомлені, замучені, але все ж ніби раді. Наступного дня приїхали Гудіки і ми пішли гуляти разом із екскурсоводом. Така кльова чувіха, так захопливо розповідала, в якийсь момент, здалося, що якби вона була моєю вчителькою з історії, то можливо я вчила б цей предмет. Дізналась, досить багато цікавих речей, тих яких не знала.

А ввечері був ресторан. Гарний дизайн, смачні страви, тепла атмосфера. Я так обожнюю коли збирається наша родина, згадуються різні історії, пригоди, просто приємні моменти. Навіть сидіти мовчки в такій компанії тепло. А коли говорили тости, мммм. Думаю, якщо тебе там не було, то не зрозуміти мого захвату. Всі заздрять тому яка в нас родина. Круто було те, що всі приїхали, ніхто не відморозився. Це показує те, наскільки один одного цінують і поважають.

Весело було споглядадти за поведінкою наших хлопців, коли мами і папи заводили розмову про внуків. Вони так смішно обурювались і як завжди все звернули на мене, що це я маю розірвати " гордієв вузол" нашої родини.

Гуляли по нічному Львову, піднімалися на круту гору, дуже потомилися і невимовно "вдячні" були Колі і Юлі. Так. про Юлю. Взагалі не вписується в родинне коло. Сиділа з таким виразом обличчя ніби її примусили там сидіти, при чому жопою на голках. Виставляла себе на показ, і взагалі не подобається вона мені і Кі теж. Але, як кажуть мами "це Колін вибір і ми маємо його поважати, яка б ця Юля погана не була".

Ще раз впевнилась в тому, що Тоша і Діма один за одного горою. І коли Дімончика говорив про те, що Тошик буде переїжджати в Одесу, то в нього сльози навертались. У них виробилась ціла система по збиранню на роботу, працювали як справжня команда. Барти одним словом.

Тішить, що Яріку сподобалась наша родина, а він сподобався їм. Хотя він і не мій хлопець, але майбутній зять, дуже цьому рада. І те, що він трохи перебрав ніяк не вплинуло на то. Якщо людина добра і не виставляє себе на показ, то всім сподобається.

Одружуйтесь уже!!!!

Було надзвичайно сумно відїжджати. Ніби шмат серця залишила на вул.В.Великого,32. А ще, прийшла в голову думка, що і Київ я люблю, особливо за швидкий темп життя. І що більшості людей на тебе начхати, і метро, і..не придумала ще.

Треба вже серйозно задуматись над своїм майбутнім.Ще 5 місяців і я буду вільною птахою у цьому шалено-жорстокому світі.

Читать на Вьюи...

Львів.Прочитавши, почувши, побачивши це слово не потрібно нічого пояснювати. Все зрозуміло без слів.

Львів - замість тисячі слів =)

Права була Катерина Володимирівна коли казала: "Чим більше чекаєш тим менше отримуєш."

Так чекала на ці дні, надіялась і мріяла як всьо буде кльово. А зараз в середині якась така каша, і тільки "риб'ячі голови плавають". Зрозуміла наскільки бідно живуть батьки. Треба задуматись над цим питанням. Як зробити так, щоб мені і батькам жилось краще. Дуже важко усвідомлювати, що ти груз для своїх батьків. Те що я провчилась 5 років в університеті не врятує становища.

Задумуюсь над варіантом вчинити як Бель.Податись у повії?

Читать на Вьюи...

Коли приїжджаєш додому, то перші 25 хвилин просто неймовірні, ейфорія, дуже щасливий, що побачив батьків, обійняв, а потім починається… І ти розумієш, що не можеш знаходитись з ними в одному будинку. Одвічне непорозуміння поколінь. Чому так трапляється? Я ж люблю їх понад усе, але чим старше стаю тим більше не можу найти спільної мови, особливо з папою.

Читать на Вьюи...

Важко споглядати на те, як згасає життя. Я не можу заходити і провідувати бабушку. Я навіть боюся уявити як їй важко - важко жити. В такі моменти хочеться мати якусь суперсилу щоб забирати біль, чи просто зупинити страждання.

Дивлячись на це боюся старіти. Не хочеться так страждати, не хочеться щоб твої діти і чоловік ображалися на тебе, не хочеться думати про смерть. Від болю хочеться плакати, кричати, руйнувати все навколо.

Читать на Вьюи...

Я знала, що бит псує стосунки. Але не думала, що так скоро. Сьогодні Л. цілий день ходить надута на мене. З чого все почалося? З того, що вчора вона казала, що буде роздавати листівки на хрещатику.а сьогодні вже каже, що не знає туди дороги, по-друге вона постійно скаржилась на те, що я йду ззаду, а що мені було ще робити? Розпихати людей які йдуть на зустріч, щоб йти біля неї? Зате, вона пропускала мене вперед і сама йшла позаду, то в чому питання? По третє я запізнилась на 20 хвилин, а вона почала розказувати, що чекала на мене 40 хвилин, а до цього 2 часа стояла на роботі? Їбать, я в цьому винна? Да, я запропонувала роботу, ти заробила 100 грн за день і ти ще не вдячна. А ще не хотіла йти на Хрещатик, бо каже, "Я не хочу стоять там якщо дощ почнеться". Ахуєть просто. А те шо я хвора там буду стоять то нічого? І скажи будь ласка якого хуя не брати з собою парасольку якщо ти знаєш що передавали дощ?Скоріше б уже додому! А головне строїть із себе невинну овечку.

Читать на Вьюи...

Похмілля дивна штука. Бува воно є, а бува його нема, але замість похмілля може бути надірване горло, соплі з носа і температура. Треба лікуватись.

Вчора було 80 років нашому факультету. Був концерт у червоному конкурсі, хтось виступав, але ми як завжди туди не пішли, просиділи в макі.

Сходили в портер, там відкрили караоке. Було прикольно, але мікрофони трохи не лабали, деякі дівчата заважали нам співати, а в цілому я задоволена вчорашнім вечером.

Досих пір не купила собі штани. У понеділок точно треба буде поїхати, бо колінси протруться скоро і буду гола ходити. Ніщита задовбала.

Читать на Вьюи...

Ходила в театр разом із Таньою. Дуже сподобалось. Надзвичайна вистава. "Ромео і Джульєта". Закохалась у Ромео, гарний, з голубими очима, підкачаним тілом. Як зняв майку вся потекла, більш ні про що думати не могла окрім як про секс із його участю. Як він підіймає своїми сильними руками, і цілує, і обіймає….ааааааа

І взагалі гра акторів була чудовою і приємною. Ми сиділи на 6 ряду, майже по центру. І не близько і не далеко. Гарні місьця.

Подивилась ще філь "Околофутбола". Не сподобалась кінцівка. Та шлюха все ж вирішила чекати Єгора з в'язниці чи ні? Додумуй хто як хоче.

Загалом чудовий вечір.Гаррні вихідні. Порадували.

Читать на Вьюи...

ЗНову вчора ночував у нас Валентин. Це ми так проводили його з Л. додому, що напились і продовжили нашу п'янку у нас на хаті. Вроді в низ з Н. вчора секс був, ну я принаймні чула тихенькі стони, хоча вона каже, що ніц не було. Хай там як, то їх справа.

День золога. Ураа.вітаю сама себе. Не пішла туди. Точніше пішла, але сиділа як лох сама, бо чекала доки у нас буде нтанець, не могла підвести дівчат. Правда збилась пару раз, але то таке.

Я іду до Львову. Ураааааа.

"Збирайся крихітко, ми їдемо до Львову". У понеділок брателло заїде за мною і поїдемо купувати квитки, щоб бути в одному купе, хоча я б зберегла гроші і поїхала у плацкарті. Ну то таке. Я вже планую, як би то його з Яриком зустрітись. Дурна. І шо подарувати тьоті на др? А, забула сказати це ж ми на днюху їдемо. Я навіть не маю уяви як то всьо буде, але мені здається, що має бути круто.

Треба підсобирати грошви, а то і в Хмельницький маю з дівками поїхати, і у Львів, і день студента скоро. Треба якусь сукню купити. Одні витрати, а прибавок нема.

Дівки поїхали додому. Нарешті я трохи відпочину від них. Скучнувато, але я можу побути наодинці зі своїми думками. Приємний вечір. Вина не вистачає.Алкоголічка.

Читать на Вьюи...

Одноманітність. Набридло. Поняю хоч у своєму блозі.

Читать на Вьюи...

Все якесь таке одноманітне. Хочеться якогось струску, драйву, пригод кінець кінцем. Відносин. Хочеться закохатись і бути щасливою.

Вже все набридло, дівчата, інтернет, навчання. Дивлюсь на себе в дзеркало і не можу зрозуміти, що цій людині потріно від життя, чого вона хоче, що її цікавить? Що мене цікавить?

Нічого. Абсолютно НІЧОГО. Не можу знайти собі заняття до смаку.

Читать на Вьюи...

Досить не поганий день. Останню пару почав вести Єгор. Маленький хлопчик, але такий кумедний. Розповідав про метро.

"Я не понял, разговорчики!

—Как тебя зовут?

— На Е.

—Евгений?

— Нет

— Егор?

— Да (и милая детская улыбка)

Получается, что метро, это общественный транспорт который под землей возит людей. Метро - это паровоз, который под землей возит людей.

Давайте не будем обсуждать кто, кого и как.

А вам снятся сны о том, что в метро не ездят поезда и люди не могут туда войти, потому что там огромный монстр?! Вот и мне тоже."

Загалом, дуже кумедний малий, за ті 20 хвилин його "виступу" ми насміялися більше ніж за два дні.

Приїхав Вовка на концерт, сьогодні підемо в портер, але я дуже хотіла б відіспатись.

Читать на Вьюи...

Вчора ходили знайомитись із ще одним другом Л. Пішли в портер той що на хрещатику. Хотіли посидіти культурно, попити пивка. Ні, треба було набухатись водки, по 200 гр кожному. Потім ще додому купили пляшку водки, пива. А запивали ми водку пивом. Нормально, да? Як це ще нікому погано не було.

Н. переспала з Скомой, і половину цього дійства я чула. Але як сьогодні вияснилось в кімнаті було продовження, бо на балконі вони вже почали трахатись. Вирішили піти в кімнату бо там було не зручно, і Н. з трусами в руках від балкону дійшла до кімнати.

Пішли на одну пару і я зробила доповідь.

Трохи бісить те, що Н. вважає мене якоюсь крисою через те, що я переписуюсь з Бутусом. Я розумію Л. з однієї сторони. Якби хтось із моїх дівчат переписувався з Яріком, то я б жовчу сходила. Але він єдина людина яка мені пише. Хоть з кимось переписуюсь в цьому грьобаному вк.

Заїбась в мене подруги.

Обідно, що вони ведуть себе так ніби мене не існує. Коли ми гуляємо з кимось чи навіть втрьох, чи просто сидимо в кімнаті і Н. має що розповісти, то ніколи не скаже "Маша, слухай" чи ще якось, вона зажди звертається до Л.

Читать на Вьюи...

Лошара. Як можна було написати все в подробицях про свої походеньки і заховати десь так, що сама не знайду. А від кого було ховати? Ой не можу. Тупа людина, прибацана.

Щож, почну з того, що ми побухали в портері на арсенальній, потім за традицією пішли на хрещатик в портер. Як завжди півтори години чекали на таксі, замерзли як останні шлюхи.

О 5 ранку прокинулись і погнали на потяг. Він був не дуже зручний, сидіння не відхилялись, але нам не помішало це і трохи поспали.

Нас зустріли папа і Іванка з квітами (квіти предназначались для Л.). Заїхали в секонд по бистрячку, потім поїхали до стоматолога, поки Л. в нього була ми пішли у кафешку "Мамин хліб". Дуже гарне, мені сподобалось, уютненько. Зустріли одну знайому Аркадія, вона довго на нас дивилась і потім з переляканими очима сказала:"Я не здам". Ми випали. Заїхали в магазин де смажать дуже смачні пирожки. Дешево і смачно. Буду в Хмельницькому, потрібно буде туди ще навідатись.

Заїхали до дєдушки з бабушкой, нас накормили, напоїли самогонкой і ми поїхали вже додому.

Переодяглися в червону форму з номерами 1- Л., 2- я, а 3 - Н. Поспали трошки, бо були дуже змучені. Повечеряли всією родиною. В Л. є ще рідний старший брат, він теж приїхав. І от сидимо за столом і тато такий каже №Номер 3 і 1 бачу. А в тебе який?(до мене звертається) " Випрямляю груди в перед, щоб номер було краще видно і тут він каже "Та я ж не розмір питаю, а номер на футболкі". Засмущав одним словом. Після вечері пішли до бару, одні хлопці які п*ять пиво, і ми, три леді, з бутилкою водки. Після закриття бару пішли на кладку до озера, поспівали. Зайшли в гості до одного чувака, допили водку, він приніс ще наливочки із вишні та смородини. Забрали О. і пішли додому.

Впали в туалеті, бо чогось було дуже смішно, прогриміли на кухні і пішли спати.

Зранку будили, щоб піти на гриби, але ми спали до обіду. Потім все одно поїхали по них, нахбирали три відра і два пакети, заїхали на польське кладовище (окрім покоцаних старих камяних воріт не було нічого цікавого), заїхали за тереном.

Бігенько зібралися, пішли накривати на стіл в гуртожиток. Поприходили гості, всі понапивалися, дівки трохи посралися. Сходили в клубєц в якому не було жодної живої душі окрім собаки, протанцювали дві пісеньки і діскач закрили. Я прокаталась на мотоциклі(всі були здвивовані). Л. переспала з пацаном якого любить, але в нього є дівчина. Що він до неї уствує, відомо тіки йому.

На цьому наші пригоди не закінчуються. Замість Києва поїхали до Житомира. Пів дороги їхали стоячи, а потім вже звільнились місця і можна було посадити свій зад.

Не миті, не бриті, не нафарбовані поїхали в общагу, закинули сумкки і пішли святкувати день народження Пехти. Потусили в пабі, відвідали клуб Індіго, напились хто трошки, а хто добре. Одного чувака навіть стошнило в таксі був весь обриганий і він і машина і сусід. Ми з Л. поїхали ночувати до Бутуса(це той чувак в якого вона закохана). Сіли на кухні, змусила його зробити мені чаю, а то щочь горло почало боліти. Пішли покупалися по черзі. Гнав з мене за те що я повна, сміявся з моїх ляшок, пропонував різні солодощі. Я звичайно теж від нього не відставала і такі концерти викидала, що Л. була здивована.

Лягли спати. Хотів спати зі мною, але ж якось боком і прискоком я відморозилась. Пізніше вийшло так. що я пішла до них на діван, гнали трохи бєса, а потім лягли спати і він почав мене обіймати. Я вже не знала як відморозитись. Правдами і не правдами зігнала його на інше ліжко, і аж потім до мене дойшло, що треба було залишатись на своїй кроваті і можливо б вони провели ніч разом(першу!).

Наступного дня погуляли по місту, покатались на роліках і поїхали на Київ. Правда пропустили 4 маршрутки бо ніяк не могли розпрощатися.

Читать на Вьюи...

Втрачати рідну людину це завжди тяжко. Дуже шкодую, що невдалося по-людськи попрощатися з бабой В., потрібно було доглядати свою бабушку, доки дід пішов на похорон.

Так хотілося плакати, але було трохи не зручно бо уйма незнайомих людей спостерігають за тобою.

А ще сьогодні у Л. день народження і треба бути веселою, а на душі криси шкрябають. Хочеться заховатись від усього світу.

На Київ їхала зі своїм Хрещеним. На прощання він обійняв і сказав "Дзвони", але що я що він розуміємо, нахто не подзвонить. Ми спілкуємося двічі на рік по телефону по 1 хвилині.

Читать на Вьюи...

Померла бабушка В. А я цілий день згадую її посмішку і слова "Моя красуня", "Ти ж там у Києві знайди гарно хлопця. Нам потрібен син депутата".

Нехай земля вам буде пухом.

R.I.P.

Читать на Вьюи...

Мда..Правду казала моя вчителька з математики. "Чим більше очікуєш, тим менше отримуєш". Я думала, що сьогодні буде просто нереальний вечір, бо мали приїхати хлопи на футбол. Вони то приїхали, і гра була досить не погана 1:1. А от після гри: хлопці приїхали на бусіку і тому мали відразу після гри повертатися в Одесу, Рустам пішов бухати з якимись диббілами, я морозилась від Саші, сама не знаючи чому.

Зато Н. викричалася-виматюкалася. Я помилувалася попкой Брюса, яка в нього розтяжка, це просто капець. Мені стидно стало, що він хлоп і так гарно може розставляти ноги.

Післязавтра в Л. день народження. МИ з Н. подаруємо їй книжки ті що вона бажає, сподіваюсь вони їй сподобаються і вона буде щаслива.

А ще сьогодні вирішила роздрукувати один листочок на якому буде написано мій фізукультурний розклад і після ДН Л. зайнятися собою. Бо не годиться, ні в які ворота не лізе, якщо так і далі піде то я у двері не пройду.

Читать на Вьюи...

Казала мені мама, казала сестра, а я вперлась як баран. Не ватро було обрізати чьолку, або хотя би нормально пояснити парехмахеру ЯКУ Я ХОЧУ. А все це відбулось тому що я "побєдітєль по жизні".

Ну це ж не рука і не нога, правильно? Відросте. Треба трохи зачекати. Подумаєш, що у вівторок приїде ціла команда футболістів з Одеси, а я буду як довбень якийсь, а ше у п'ятницю їхати до Л. на її др. Зато буде мені урок.

Н. сьогодні іде на побачення з Максом. Це дуже мило, але треба і своє особисте життя налагоджувати, а то жити чужими емоціями і подіями якось "не в кайф". А де його взяти? Треба виходити гуляти, але ж ми гуляємо, і якось нормально ми нікого не можемо підчепити, одні ідіоти.

Якось ми пішли в наш любий портер і підчипили там 40-річних мужиків. Ночували у них в квартирі, але нічого не було, окрім того, що я бігала в туалет цілу ніч. Ще дзвонила до свого колишнього однокласника, щось йому розказувала про те що ми забрели до якихось мужиків і мені страшно. Ой, аж страшно згадувати.

Передостанній раз як ми ходили до портеру, то познайомились з хлопами 23-26 років, один такий не поганий, але не то. Я сама вже толком не знаю який мені потрібний. Але треба хоть якийсь, щоб хотя би дізнатись "ЩО ТАКЕ СТОСУНКИ" і як то мати людину з якою можна поговоритиі показитись. Та і зайнятися сексом, звичайним людським сексом. З одного боку в 21 бути незайманою це багато про що каже, але в такі роки моя мама вже мене народила.

Як каже моя мама: " На кожний товар є свій покупець". Ох, мамуся, твої слова та Богу у вуші. Все приходить з часом, правильно? В мене все ще попереду. Головне не залишитись старой дівой. Якщо до 23 не пересплю визву хлопа-проститутку. ахахах

♪ ♫ ♪ ♫ ♪ ♫

Щойно дізналася, що приїде Саша з Одеси, який в минулому році положив на мене око. І тепер він побачить мене таку "красотку" розповнівшу та ще з обрубком замість чьолки. От весело завтра буде.

Читать на Вьюи...

Казала мені мама, казала сестра, а я вперлась як баран. Не ватро було обрізати чьолку, або хотя би нормально пояснити парехмахеру ЯКУ Я ХОЧУ. А все це відбулось тому що я "побєдітєль по жизні".

Ну це ж не рука і не нога, правильно? Відросте. Треба трохи зачекати. Подумаєш, що у вівторок приїде ціла команда футболістів з Одеси, а я буду як довбень якийсь, а ше у п'ятницю їхати до Л. на її др. Зато буде мені урок.

Читать на Вьюи...

Хто сказав, що людина може все пам'ятати? Вже півроку, як в моєму житті відбуваються різні дивакуваті пригоди. І нещодавно я зрозуміла, що починаю їх забувати (деякі хотілось б і не згадувати, але саме вони і не виходять з голови).

Робити записи мене надихнула книга Бель де Жур "Тайный дневник девушки по вызову". До речі, також є серіал знятий за мотивами цієї книги. В головній ролі знімається Біллі Пайпер. Можна переглянути.

Щож, за цей місяць було багато кумедних, дивних і смішних пригод.

Взяти до уваги наше вселення у нову кімнату. В ній було так пусто, що навіть мухи не хотіли літати. Але ми з дівками зробили з неї лялечку. Хто не заходить каже, що в нас дуже гарно. Ми натирили кучу поличок, шкаф, тумбочки, стільці (більшу частину натирила я, так я в той період дівчата були вдома). Хто скаладав двохповерхове ліжко? Ми! Самі! Комусь розказати не повірять.

Вчора до нас приходив І.Д. колишній хлопець Н. Прикольний хлопець. Любить погнати з Н., але не жостко. Ми вчора приготували плов і дуже смачний салатик. Захавали це всьо, випили 0,7 Хлібного дору на 4 і пограли в Еліас. Досить занятна гра. Щос схоже на крокодила. У фільмі "4 Рождества" головні герої мали можливість в неї пограти. Да, дуже кльова гра, емоції б'ють через край.

♪ ♫ ♪ ♫ ♪ ♫

Н. і І.Д. були в парі, а я з Л. Ми це вирішили на чу-ва-чі.

Найсмішніше з вчорашнього вечору:

Н.: коли ти приходиш до школи, заходиш в клас, і ти там нікого не знаєш, то хто ти?

І.Д.: ніхто.

♪ ♫ ♪ ♫ ♪ ♫

І.Д.: Це орган, він, він, це кровотворчий орган

Н.: Сілізьонка!

І.Д.: Да.

Н.: Їбать! Ти знаєш, що це кровотворчий орган? Звідки ти це знаєш?

І.Д.: Ну, я ж просто в школі вчився.

Читать на Вьюи...