В тих днях які сховали в піснях, не лишили сумління

Хтось проніс короткий шлях у вітрах, який пустив коріння

Тепер у словах почуття не знайти співчуття

Тебе лишають рабом свого серцебиття, це теж чиєсь творіння

Сміття наносить в життя, сирість холодних районів

Віра не дійде кордонів, навіть коли ти складова тих полонів

Поки в тобі є душа, а не жертва циклічних шаблонів

Читать на Вьюи...

Ми ще побачимось,
Коли розведуть бетонні мости, на мому районі
Сльози не нестимуть солі, а даруватимуть волю
Що здатна сама той час знайти
Де почнуть цвісти мармурові хрести
Які змогли прорости
Цього я не міг відвести
Розкидав впливові листи
З висоти свідомості
Яка не простить
Ігнорувати пости
Стане кусати хвости
Моєї долі самоти
Саме ти, є мотивом мети
Виною мною цього донести
А поки ти вільна - лети
Ти ж знаєш де знайти перспектив
Коли ми побачимся ще, хтось не зможе біль нанести
Не наповнити пустоти, коли ти вже її відпустив

Читать на Вьюи...

Я бачу тебе тільки коли опускаю очі
Не все як ти хочеш, можна сховати у світлі ночі
Ключі від тебе тонуть в руці у моїй кишені
Стрибкі дешеві, ти усвідомлюєш хто лишився у ролі мішені
Я вичерпав себе, тут лишень, стимули спущені
Але скоріше буде - Ще ні!

Підвішені рядкі, я знаю нащо я тут
Твій маршрут зводиться в фігуру кут
Ти ж знаєш, тебе там давно ждуть
Але не суть!

Великі кораблі самі не тонуть
Мої стимули ростуть, з самого мокрого дна
Так мало бути, і я знаю що таке глибина
Невагомі імена зносить навіть вітер
Не прийняти всіх моїх літер
Зате для тебе це все що я витер

Когда сука" убирается" в мясо, то теряет контроль !

Читать на Вьюи...

Де в моїх шухлядах Бенджамін, і не один
Ти маєш знати не вдихаючи від води
Бажання у тому щоб не помер молодим,
Виношує той хто тебе створив
Водить негоди, Сивобородий,
Що є для кожного брата свобода
Погода роздягає людей, і хтось навчився виносити насолоду
Породу часто псує почуття голоду
На білих стінах багато холоду, афішам мого Мокрого
На пусту голову не знайти дорогу, і платити буде дорого

Очі вміють приносити щастя
Серцебиття на зап"ястях
Поки ти є гостем в усіх реальностях
Поки так вирішили на небесах, ти є в наявностях
В знайомих для себе місцях

Ти знаєш…
Те що не живе в під"їздах, не передати по поїздах

Може останній раз підняти на дах і відібрати страх

Щось не стримне, романтикі ховають у прозах

Увага в"яне у вазах, хоча нехай це не зразу

Я точно знаю чиїм наказом, це звело нас разом

Батько небес раз за разом, підвішує ці рядки для мене,

Щось незбагненне, я маю зробити писемним

Знову і знову, беручи цей посил за основу

Слова творять розмову, як я фанатично люблю ці умови

Байдуже що там навколо плюс одне соло - готово.

Читать на Вьюи...

Всі холодні тіла бачили один світ
Зараз спочивають там, де не передати привіт
Не тримають орбіт, власники що довершили свій заповіт

Тут все настільки стабільно,
Хворі через вікна покидають свою божевільню
Аби почуватися вільним, не потрібні мобільні та жити суспільно
Душа також мобільна, ти знаєш жити смертельно
Парадокс! Ми всі йдемо по однй паралелі
В останньому тунелі не працюють панелі
Це Світ Паралельний
Створений Всевишнім ретельно
З нашої палати плата буде смертельна
Скинемось з вікон не за віком, може стати фатально.
Не дарма наш діагноз - жити феноменально.

Читать на Вьюи...

Репродукція власної смерті

Затерті адреси - знають, що виношують конверти

Спискі тих, хто має померти

Кого серед братів треба стерти

Нова адреса, і запрошення на небеса

Почав все сам, а кінець привів до Христа

Не з проста, бачив великі міста

Де перестав контролювати вуста

Зверхньо спостерігавши за номіналом листа

Став тим хто розтанув

Прийнявши образ туману

Ставши клієнстом обману

Хоча пішов ти рано

Час був для тебе тираном

Мої герої пера, полишали свої долі

Народжені в неволі, я сам завдав їм болю

Знаєш, листи посипались,

Та хтось таки був наді мною.

Читать на Вьюи...

Коли останні сходинкі приймуть мене на цитати

При всьому бажанні, ти вже не зможеш мене дістати.

Час уцінює гроші і приносить результати

Я не лишив себе в задимлених стінах, і навчився літати

В той час як думки творять нові дії

Кожен вартий тих, кого не лишив у подіях

Час міняє лице і змінює мрії

Горять не тільки секрети, але що ти тут вдієш?

Бідність творить нових людей і нові проблеми

Пляшкі котяться, за звичним маршрутом системи.

Свобода в тому, хто з дому, пішов у світ за христами

Всі будемо там, як лишимо гонку з листами

Байдужість відбирає людей у людей

Так шкода… Клятви не здати в музей - їх всіх час розвезе й,

Єдиний басейн, привітно прийме за вітром

Хто йшов, і бачив у цьому ритми

За алгоритмом, прихватить з собою й сліпих

Хтов вже не бачив цілі, чи то просто до неї не встиг.

Читать на Вьюи...

Може останній раз підняти на дах і відібрати страх

Щось не стримне, романтикі ховають у прозах

Увага в"яне у вазах, хоча нехай це не зразу

Я точно знаю чиїм наказом, це звело нас разом

Батько небес раз за разом, підвішує ці рядки для мене,

Щось незбагненне, я маю зробити писемним

Знову і знову, беручи цей посил за основу

Слова творять розмову, як я фанатично люблю ці умови

Байдуже що там навколо плюс одне соло - готово.

Читать на Вьюи...

Сьогодні кеш зробив для мене день
Лиця щасливих людей, у мотиві ситих кишень
Я гортав календарі на січень, народження рішень
Лишав себе тиші, він всі проблеми за мене рішить:

Стиль стелив під себе голови вустами, (він іншим вже не стане)
Мої вислови натисли стиснути їх ненависників
І це нависло змивши моє місто намистами
Що намолив у храмах,
Вын зараз вистрелить, ти знаєш полишавши шрами
Звук побіжить газетами, не лишившись тільки між нами.

Читать на Вьюи...

Автобуси возять наповнені ранки заспаних думок

Цикли зводять постійність у вітряний замок

Реальність сковує мрії і дії летять у кам"яний блок

Швидкі купюри розбирають, як розбирають красивих жінок

За тим Всевишній забирає нас, до колекції своїх помилок

Бачучи це, ніхто не може, зробити фінальний свисток

Потік безкінечних думок зводиться до слова "життя"

Відверті слова і без гаджетів, створюють покриття

Що єднає серця, як поняття не винних єднає стаття

І все триває, поки під рукавом присутнє серцебиття

Одна безсонна ніч разом зводить не тільки два дні

Ранок може родити не один слід на спині

Рядки вгризаються в мої думки і лишають себе на стіні

І це зовсім не то що лишив мені мороз на вікні

Потоплені спогади з часом вспливають в брехні

Бідні розуміють що возять воду на свому судні

На висоті лише ті, хто забув свою душу на дні

Читать на Вьюи...

Ти ж не зможеш покохати

То про яке кохання ми можемо говорити?

Кинути пару теплих слів

На десять холодних днів

Гадаєш я цього хотів?

Раніше тупо не розумів

Не просив, та настрій легко змінив один дзвінок

Наче списом у спину без упину, спихнув

Мене на цей крок

Я вже тупію від думок

Не вірю містиці зірок

Бо впевнений вже вперто

Буде не гарно

Сказати все відверто

Тому даремно

Лізти в землю (де холодно і темно)

Якщо ще рано,

Краще зализувати на сонці ці рани

Байдуже одужувати

Аби одужати дюжину

Мужніх словом, щоправда напружено

Таких як ми

Триматися разом

І уникнути війни..

Читать на Вьюи...

Знімаю грати

Біжу крізь білі стіни

Своєї постійної палати

Палає попіл, десь через кімнату

Лютіють кати

І знаєш брате, за таке треба карати!

Карати давно не в моді

Бомжі з торбами горді

А в мене той самий

Капюшон на білій морді

І більше не їбе, мені так добре!

Щось не подобається?

Пройди будь ласка на х*й

Руками не розмахуй

Мені нема чого втрачати!

Подобається грати?

Ставлячи на кон бабусені карати

Ну то грай далі!

Характер характерний сталі

Але вже проїбав свої медалі!

Читать на Вьюи...

Знову не спані ночі

Червоні очі, і всі щось хочуть…

Я підіймаюсь з ліжка

Вже зовсім не смішно,

Одягаю маску

І далі вірю у цю йобану казку

Просто пробач будь ласка…

Пил в очі, дурна відмазка…

Рву ці сіті, ненавиджу болі колючі миті

Ну.. змії, ви вже ситі?

Серця в обох закриті

А на томість-брудна совість

Це бій за вдих, покажи свою готовність!

Не передати як зайобують ці тексти

Ненавиджу цю ліру нести

Free вуличний, не пести!

Та і ти не пес! просто прагнеш небес

Вже котрий рік, зачарований

Цією грою

Хворий квіткою

Хочеш зі мною?

Читать на Вьюи...

Я не хотів тобі цього казати, але із серця лине

Ти забудь мене, і це мине

Кров стине, а біль плине

І я її не покину!

***

Було боляче

Ліве плече десь серед ночі

І знаєш.. більше так не хочу

Скляні очі, не охочі ласки

Я тебе прошу

Зрозумій будь ласка

Це ж життя, не казка

***

І не турбуйся, я сам зніму завісу

Скину до низу свою творчу кризу

Вилізу, і не скажу тобі усіх думок

Не допишу цих пару строк

Бо може завтра все буде Оk

І я проклинатиму цей листок

***

А нині.. пишу це людині яка того не варта

Мої карти не знають жартів

І я всерйоз на старті

Це гонка проти смерті

Не дивись це не для тебе і треба стерти

Всі Паті і концерти

Кохати й не померти

Аби донести

І ти змогла мене зрозуміти

Тільки пробач, якщо побачиш

Та серця вже не відкрити..

Читать на Вьюи...

Красива стерва

З.їдає нерви

Псує шедеври

У пошуці нової жертви

Продовжує вперто перти

На вдачу карти

Кажу тобі втікай, все це не жарти

Три шари жару

Міняє почуття на пусту тару

Таро розсікається об ауру

Усюди аурум

Біжи, сприйми за смертну кару

Продає власну цноту

Позує перед фото

Ненавидить моє мото

Старається вилізти з свого болота

Повір брате..

Не завжди виходить взаємно кохати

Кажуть їх буде багато

Умій терпіти

Життя не просте, а нам ще жити й жити

Жорстока егоїстка

Не пропустить жодного багатого

Немов би сітка

Кидається на мертвих президентів мітко

Скажеш мені про любов?(краще повір сусідці)

Не бійся, все буде швидко..

Зализуй шви

Не зберігайся, тікай з цієї гри

Через порти, підземні канали

Доки не знайшли і кулею в канаві

Клен у Канаді

Губи в помаді

А Реп у серці мому

Це єдине те, що не віддам нікому!

Читать на Вьюи...

Трошки про вічне

Легким дотиком фактично

Все ж Фрі не вічний

Талант не віщий

Сприйми це ман, будь вище

Дивись як музика діє на мої нерви

Зірву водний, і видихну шедевром

Промо сон на рвану постіль

Солодка сіль, відчуй мій стиль

Трохи зусиль і блокнот вже не пустий..

Каста пасторів Вести вчить писати

Реп класика стелиться пазлами

Вузлами з нервів, через примхи стерви

Реп не вмер від того що ти з плеєра стер

Дійшов свого рівню, строго рівно

Подихом рівним, ламані крила на краю прірви

Попри всі спокуси лишився вірним

Перш за все сомому собі, і тим хто з ним

Вельможні жертви мого сюжету

Ковтали куплети і заздрили мертвим

Тим з ким вона не була люб"язна

Блазні та духовні в"язні

Усіх пов"язано в одні кайдани

Брудні майдани

Це все мої теми

Піднімаю темпи, терпи рими

Зубоскали ласкали кусали різали

Ламали ржаві метали

Атмосфери метану відганяли від сну

Зісковзну на хмарах диму

Подумала Мері, малюючи нову картину сумну

Всі ми не безсмертні

Боїмося смерті, а фітіль горить

Я пережену його, зміню все в одну мить

Дожени, спробуй зупинить..!

Читать на Вьюи...

Не кажи мені про любов!

Не розказуй вуличному звіру про свіжу кров!

Я вірив людям, і став диким немов

Віддав усе що мав

Коли ще себе поважав

Вважав мораль продав

Радий що вчасно озирнувся

До чого Фрі скотився?

"пробач, ти помилився"..

Я вирву серце

Забуду все це!

Видалю і зам.яті на сто проЦентів

Без соплів та пустих слів

Хотів аби ти зрозумів

І зупинитися зумів!

Тут всі мої емоції

Викладені у музиці

Знаю не легко сприймати теми ці

Лишу це у своїй колекції

Нащадкам у поетиці..

Іноді і сам, так хочу повернутись до тих дитячих літ

Де як і всіх звали з вікна на обід

Серце до кохання як лід

Весняний цвіт

Вільний політ..

Любов, взаємність, побачення

Це все приємні речі

До речі знаєш як пече

Коли це не доречно

Мабуть безглузді експромти

Фективні креативи

Не шукай мотиви

На серці злива

Мене дістатись неможливо..

Читать на Вьюи...

Вулична романтика

Молодого романтика

Задушеного, від міського крика

Проста тактика

Драматика смішна, бо змішана генетика

Наче Продажного політика

Ну я чекаю, де твоя критика?

Дощ покрив розпечений асфальт

Розвантаження над містом, наче ctrl del та аlt

П"яний Кальт, ховав за тінню морду

Від патрульного ескорду

Пестив даму руду

Зтягував з плеча клямку, від дощу брудну

Натягував, наче полотно, здавши зміну

Розмальовував картину свого життя нудну

Мотивом зуби в шию

Думав, тексти завтра піду підшию

В"яжучи лілію на її талію

Будував пози за межами реалії

А обіцяв будинки моди, та Італію..

Кричав-"я млію..!"

Мабуть безсонна ніч була вчора

Йшов узором

Судячи візуально з вечора

Хоча вже не доречно

Є гроші, і майбутнє забеспечено

Інкогніто..!

В літературних колах

Він був узором у матьорих лахах

Наче у снах, один проти тищі

Конкурентів романтикою нищив

Ламав гранітні стіни

Дивився німі фільми

Читав Стівена Кінга, і спав постійно

Старався бути самостійним

І ось, ти вільний!

Випив вчорашнє вино

Вимкнув кіно

Закрив вікно

Тактика Романтика

Банально, але Воно..

Біти, релізи, акапелла, мінуса

Немов зранку роса

Вроджена краса

Мого міста

Звісно, тут і поставлю крапку

Побачимося завтра зранку

Читать на Вьюи...

Весна гріє повітря

В серцях заграла арфа

Пернаті хочуть тигра

А ти гра,

і не варта більшоuо

Вищого мінору

Прибери з столу!

Те що тебе гріло

Що це? -Це приватне діло

Ти так і не зрозуміла

Розум іноді псує тіло

Кілок всадять з спини

а за лаве знімуть провини

Ти в тому світі, де живуть тварини.

Читать на Вьюи...

Відсидівший талант вирвався за межі свідомості

Душа легка, більше не підвласна закону невагомості

Все по-совісті,

Підіймається і водить Всевишнього батька в помислах

Дар на крилах, а не в тілах, вичерпує з себе повністю

Вчинки по-совісті, не стануть прах, коли дійде кінець до повісті

Ти знаєш, одна любов здатна топити брили льоду

Прийми це як дар, виносити насолоду

Над головами тих, хто не з тих

Що відчайдушно серед криг застиг

Аби простір встиг, то все донести у душі простих

І що сталось, чому я затих…

Десятий поставив мені за умовами рамки

Високі ставкі та безликі вчинки

Вірвалися в сусідню реальність, розкинувши всі уламки

Лірика на батл зламала бажання

Рядки на паузі, для мене ставили випробування

Питання зачипало тему їхнього існування

Народження ночі та чергування днів

Сеанси віршованих снів у замкнутих секретах слів

В чому куплетів причина?

Яким чином не дає спочину духовна частина?

Частина, вселена в людину, чи талант від Бога?

Шанс не лишитися простим, а дійти до сенсу слова

Чи стане даром, не впасти босу в ноги

А дасть змогу, оббивати вищі пороги.

Читать на Вьюи...

Ти маєш знати:

Дуже скоро я відчую що належу тобі і буду тому зовсім не радий

Шукатиму поради, як безпорадний, сонця з під граду

Я викраду тебе з листя листопаду…

Нами ж вигаданого саду…

І нізащо не признаю зраду

Така досада

І ти настільки таємнича й чиста

Я зізнаюся в цьому урочисто

Ти знаєш, яка душа зараз легкозаймиста

Тема болюча, я відрахую намистом

Ми пройдем з тобою, ще не одне місто

Якщо піти по змісту:

Моя любов не дає мені спати

Я той єдиний хворий твоєї палати

Давай я буду твоїм квадратом, Малевича

Ти замалюєш мене

Всього ж мрія відмираюча

Я буду вбирати твої фарби

Ніби життя повністю втратило барви

І мене тягне до тебе, як лихоманка хворого до скарбу

Топлячи журбу

Я програю лише тобі цей бій

Аби знову не відчувати біль

Він більше не мій, і як хочеш, так і розумій

Я той самий злодій чужих мелодій

Та годі, це лише в моїх куплетах

Насправді любов давно вже не живе в букетах.

Десь в туалетах, в атмосверах мінету за добру монету

І ніби ніхто окрім нас, вже не врятує планету

Нехай ти прийшла до мене з нету

Я зовсім не твого менталітету

Простіше спробувати сигарету

Ніж малювати портрети

Тим не менш ти знаєш майже всі мої секрети

І навіть то як я бачу в снах, твої силуети

Я відчуваю і там, як згораю в твоїх очах

Без меча, рахую краплини в дощах

Поки душа затаїлася в кущах

Ховаючи обличчя цих почуттів

Вітер принесе лише кілька пелюстків, для тебе

Але чи тобі вони треба?

Читать на Вьюи...

А так по-правді мені з себе вже смішно

Результат очевидний, і ці почуття тут лишні

Ну ти поняв, да? Як всі твої колишні

Коли біток колише, і чай зтягує кришу

Я не зливаюсь в раковину, ти бачиш що я пишу

Чим наповнюю до країв тишу?

А що як завтра буде ше гірше?

Будь впевнений, це діло ми не лишим!

Все по совісті, без шрамів на зап"ясті

Пестим не проти шерсті, наші рими пухнасті!

Якщо наше життя - це гра, то ми козирної масті

І хто сказав, що пацани не варті щастя?!

Ти бачиш я знайшов своїх людей навіть у місті Лева

Не так одразу, але підійметься наша душевна флейва

Я покажу тобі насправді талановитих людей

Ти нас не помічаєш, бо живеш у гетто, закомплексованих свиней

І ми розкажем, що душа має речі, дорожчі від твоїх грошей

Знаєш про що я?

Точно не про любов до твоїх очей

Читать на Вьюи...

Осінь знову кидала в нас литям

Тоді любов винесли разом з сміттям

А ми не знали, і далі грали вчорашнім життям

Сьогодні це влилося в мене, саме таким почуттям:

Серце куталось в простинь

Відчуваючи не заплетені коси тої самої пані

Осінь.

Лишався єдиний спосіб,

Звести помилкі гріховності в постіль

Але не затримуй мене, бо вже о шостій

Я маю зустріти сонце

Все повториться там же, ти маєш знати це місце

Пам"ятати моє лице

І де не місЦеві, рахують матеріальне взірЦем

Поверхі летять зверху до низу

Не збираючи при тому валізи,

Відштовхуючись від карнизу

За тим пронизує криза обіцяного екстазу

—Ти пам"ятаєш що було минулого разу?

—Здається так, ми не втримали домовлену паузу…

Читать на Вьюи...

Це сталось, і я пропустив свій фатальний удар

Ти маєш знати,

Старі відносини можуть мати ціну як антиквар

(Прийми це в дар)

Пустий бульвар може знати більше ніж бар

Стареньку Джессі, і весь її нічний гонорар

Світло фар, не просвітить мої абсурди

Як стальний характер, не пробачить зради і бруду

Я бачив людей, та не бачив в них правди

Слухав погоду, її поради

Та мій Бог всерівно спускав на нас гради

Виногради, ставали лимонадом

А не благородним вином

Нащо було йти з дому, якщо самою вертати додом?

Любов не може бути фоном

Коли емоції б"ють фонтаном і зігрівають теплом

І де я був, що не встояв перед цим станом!?

Всевишній знає що колись цей стан настане

Я підійму стрілку від нуля, і вже не встану

Повстану у вимірі вічного спокою

Розплачуся за все, і розплата буде жорстокою

Хтось змінить щось, і може саме ти

Лишишся в просторах, гордої самоти

Читать на Вьюи...

Доки сигарета тліла

Душа покидала своє тіло

Спогади тремтіли…

Ти отримала тепло якого так хотіла

Це тепло кипіло, пара відлетіла…

Любов тліла, з середини боліло, ми того не розуміли

Ця людина здичавіла

Вільні вітри позатягували мої рани

Молитва жила в мені роками

Всередині душі, і ніколи не вийде на екрани!

Я вже завтра підійму очі в гостях Величного Лева

Втрачу розум, мабуть так і треба

Атмосфера кришталева,

Вітер обіймає глянцеві дерева…

Моя королева підійме контрасти

Що не дасть мені впасти, принципи скласти

Я дочекався зустрічі з гривастим!

Не відчуваючи баласти, видуваючи контрасти

Тобі цього не відкласти, не спишуть фантасти

Повір є ті, що не дадуть мені пропасти

Читать на Вьюи...

Я пам"ятаю цей район

В очах дитини, з поверха розбитих вікон

Махне на сон, з поважним віком

В пам"яті лишиться тупіковим криком

На згадку всі випадкі:

Забиті в крила стріли

"Давай на стадіоні, на рази" бо так веліли

Все що боліло, душі на простріли

Тим, кого вже не зустріли

А злість з віком, вагомо постаріла

Рукави продутих вен

Уникали стон сирен

Ніздрям був добре знайомий третій терен

І по-суті, ніхто нікому нічого не винен

Але ще є таке коли нема

Як тепла, коли зима

Схема, хоча дарма,

Сюди раз на рік теж заходить весна

А от спробуй, хоч у снах

Не викрити свій страх

Відчути у словах, впевненість вищу

Не відчути як води в дощу

Може й відпущу…

Читать на Вьюи...

Всі Такі милі, зі своїми ляльками

Настрої підняті кульками

Дорогими цяцьками

Ну чи не настрої,

Підняті вже ціцьками.

Назавжди разом, ага,

Я бачив таких зв"язаних мотузками

Але одна дорога на двох буде вузькою (Розірветься кусками!)

Десь тут був Amour?

—Це хто? -Забий, та це з французької!

Да ладно…

Не те щоб мені дуже того не хотілось

Моя любов у твому серці, просто не вмістилась

Мені чисто по-пріколу

Нафоткати тебе десь голу

Повзати вночі по полу, по колу

Щоб випити розсолу

Розлити колу…

Позлити сусідів,

Два тижні не побритись

Казати шо відсидів.

А шо там буде далі

Поки приховують вуалі

І де ти? Тобі допомогти?

Тут я, мої брати

Ти маєш запам"ятати:

Таких як ти, ми будемо карати… ;)

Читать на Вьюи...

авно не крило по сотому разу зразу з головою

Алєг, ти ж давно вже не страждав цьою хуйньою

—Да, але приїхали за адресою, а не за мною

—Може й так, але вони за твоєю спиною

—Ой блять, а пам"ятаєш як гуляли зимою?

—Звичайно пам"ятаю, бо то було не зі мною!

І ти всім щось винен

Навіть баригам на районі пару гривен

Просто прийшов час послати щиро

Прямо нахуй, кожне друге рило

Звалити із миром, лишивши родину

Повірте, ви дали свій вирок

Але покі ніхто не спустив курОк мені в затилок

Через мальованих курок, і всі таки милі…

Сорок фігурок стриптезрок

Поставили на зеро

І про що я? Це ж був вівторок

Голова повна дірок.

Скоро допишу останній срок

А вам то шо?

Тут в кожного своїх проблем мішШок

—Записав, да? І хараШо…

—Ну то я пішов?

—Давай ще нам щось про любов

Та збав, і це… ти вибач, я збрехав

Проблем і так багато

Дивись я залажав, для тебе це свято!

Думок багато взято

А текст один, як вже почав - читай завзято

Будь відданим одній справі

Не лишай свої проблеми державі

Нас тут ніколи не держали…(!)

А ще, я дуже вдячний людям, яким я довіряю повністю

Щиро люблю їх, до кінчиків совісті!

Це вже навіть не вірш, а якась повість

Але якщо хтось доїсть до кінця

Значить ці роздуми - дійшли заданого місця

Торкнулась твого серця моя вулиця

А може й просто скулишся

Да ладно, я розумію лінь вступає в дію

Я вже просто пишу, а значить я вмію

Сотий текст між іншим,

Колись, я про нього тільки мріяв

Пам"ятаю абсолютно всіх хто дав мені старт

Далі сам увійшов в азарт

Валив всьо без карт

Тепер - десерт

Для тих хто зі мною завжди

Зажди, тепер ми разом назавжди,

До сивою бороди.

Ці роздуми злито з духовної вроди

На, не соромся, бери…

І вже кінець моєї сповіді

Хай пляшуть бляді,

В любому випадку вони для мене - бліді

Це тільки для моїх людей

Ці 60 рядків та ідей

Мій сотий, духовний апогей

Не для чужих очей

Читать на Вьюи...

Ти не можеш знати,

Де поділися ті, хто вже покинув свої палати

І з кого, вже кришать свої салати

Ржаві лати, не складуть спокою спати

Сильні лапи, не змусять довго страждати

Мусиш чекати, на днях мають на квартирник завітати

Вари грати!

Ти знаєш, з тобою не стануть гратися

Вони не ті, що звикли спілкуватися

Полишивши свої коми

Чекали зустрічі роками

Передавали втому руками

Сумарно лишились з тобою ворогами

Розмова без жодного слова

Вдова була паперова,

Тепер ти знаєш, що кров мармурова

Будь обержний!

Підставити може кожний

А наслідки будуть тривожні!…

Читать на Вьюи...

Втрачений сенс відносин

Любов нині відносна

Тебе літак відносить

Це все мене виносить

І нічьо не шкода,

Шкода тих хто просить!

Як просто…

Любов в полоску

По лоскуту, й, поцілунками на здачу

А там вже все проплачено

Басейн номер і тачка

А чьо?… Стане погано - сядемо поллачимо

Роки вже за плечима

Ти десь, за межами країни

Я на районі, стікають години

Дві різні людини

Однакові години

Виносить прямо з спини

Дивись, ця любов гине

Мені подобається навіть твоя мама

З того всього, лишились нині грами

Виносить, бо відносини, що будувалися роками

Сьогодні валяються під ногами

Біль - це те, що провокує рани

Любов - не те, що лишилося між нами.

Читать на Вьюи...

Паперові клоуни самі вистрибують на іскри,

Топлячі ладан в кадило, тиснуть ці рими із мене під тиском

З віком, розводять вогнище

Вогнище нище,

Вогнище нищить!

Найперше тих хто від мене блище

Від них, іскри летять найвище!

Ти знаєш, таких доходить до тищі

На тиші

Усні брати (миші)

Не здадуть екзамен твоєї біди

Вір мені, це скоро дасть свої плоди

Лиця блідні, і знай вони бідні

На дні, так і впадуть воднині

Як краплі по вікні, але не нині

Самі ж винні (!)

Людині, Не легко увійти в довіру

Дикому звіру

(Але це сталось!)

І перехожим не стане міри

Втримати кликами свою віру

Ти віриш, він є, і був закоханий в Іру

Здуру, маски час рухає під фальшою людей

Диявол переписує пискі на спискі, приймає нових гостей

Пара брудних ідей

І той святий, не навішає тут духовну цноту

Розрахується тет-а-тет, за позацерковну роботу

За рештою ботів, піде розважатим Богів

Під владою психа із джостиком Соні

Буде пити кров із безодні

Час виставить рахунок, із вчора на сьогодні

Читать на Вьюи...

Усі дні вже вижаті, на максимум

Слова солодкі вжиті, втратили стимул

На осаді приторний шум, мул

Мій струм,

Більше не пробиває твоє серце

Весна просить любов (-Любов, а де це?!)

Цей травень порішає, знаю

Нам не стане більше болю

Ти знайдеш свого героя

А шо я..?

Кожен в собі тримає волю

Я на тебе все не звалюЮ, це не дежавю

Все без приколів,

Короткі розмови кусаються до крові

Не подружилися дві долі

І чисто пох_й, чиї далі грітиму долоні

Усі почуття вилиті на цьому полотні

На тлі, вже не в полоні

Всьо добре, да…

Мала, і ти така мінлива,

Як божевільного мрія

З квітня остання неділя

—Ностальгія,

А шо подієш?

І в принципі, то й сонце ще не гріє

Давай пускай лаштунки, це наша остання дія

Читать на Вьюи...

Вже два місяці, як не плачу за нет

І з економіки, просрочений вже завтикав проект

Про етикат - давно зірвав вже етикетку

А на сніданок КіттіКет, бо на кармані самі монеткі

*

Ти маєш малий, і тобі мало

Береш гроші у мами,

По суті собі на папіроси

Хтось під церквой просить

А з когось й того досить

Хай постить, і ніби просто

*

Мої стоптані Найкі,

Вже не гризе навіть сусідська лайка

І це той стан, коли спадають гайки

Або ж не гріє майка

*

Ладно…

Я на учьобу, з неї пішки

А чьо холодне ліжко?

Не зігріла баба кішка

—Олег, ну це вже слІшком

От так я і прийшов додом

валився із думок дурдом

А за вікном, дощ йде повним ходом

Ніби і ситуація проста

Кредитка дійсно пуста?

Тоді настрій не з проста

Читать на Вьюи...

Кров із повік,

Довіку зливав на тих

Хто зрадив мене!

Династії міняли вік,

І знай, це також не мине

Я вибачав, та мої пси всерівно кусали тЕбе!

Мілітаризм у шрами, а в принципі не трЕба

Хвилі цілують берег

Завжди із двох сторін

Збиваючи пристрасть об камні

Як сто нездійсненних змін

А нині небо затянути хмарами

Мої рани шрамами

І ті хто вночі гуляє парком шАрами

Зкатували згусткі з вуст шарАми

Ти ж прости, та я тепер вже зовсім інший

Проший минулий із дворів, включно до цих слів

Я вирвався із снів

Гострив зуби системі

І ці слова своїм, для тих хто ще не в схемі

Читать на Вьюи...

Ей ти, на мій район не лізь!

Дивись, ми скрізь

А за душею тільки злість

Ми з тих місць,

Що давно забуті Богом

—Ти чуєш гном!?)

Не переходь нашу дорогу

Тримай стійку зустріти за рогом

Моїх пацанів на Найках

Дружня шайка

Здеруть останню майку

Тут життя дворове

Гнилі мажорикі зливають сюди своє лаве

Але усі свої, і нас це пре

Це прес наш аперкот, рве

Твій персонаж

Відчув мій стаж,

Ти поняв хто тут страж, да?!

Читать на Вьюи...

Повір, я вил"ю всі хворі думки на папір

Завагітніє чорнилом, родиться твір

Ти увійдеш в мій вимір,

І не закриєш двері

Запитаєш для кого ці рядкі?

—Ці рядкі для неї…

А в моїй голові зараз стільки проблем

Що можна в"язати з них світер

Збилися так, що не видме вітер

По колу гонка з собою, гонка двох літер

Скажи мені хто лідер?

Десяткі літер, злитих відер алкоголю

Аби відчути штучну волю

Викликати в собі героя

А ми давно не діти

Наші проблеми не подіти

Прийде час, і любов не стане гріти

Бог перестане нас терпіти

Подумай тоді, що туди, візьмеш з собою ти?

Безумовно, любов це модно, вибираєш

Але приходить час, і просто не вигрібаєш

Як ні як без друзів ти не виживаєш

Та в принципі…

Це не в моїх принципах

Нав"язуватись в ролі принца

Упс.. Вибач, ти мене не зміниш, це мої руїни

Старий Олег вже десь за межами країни

Як таксі, безхарактерні машини

Діти Шансону

Да ну вас… Краще пішки, я не вернусь додому

Читать на Вьюи...

От, три місяці як з нами 20 - 11

Самому давно вже не тринадцять

Але поряд все ті люди

І повір, без них ніяк не буде

Впевнений, ніколи не забуду

Серед вовків і бруду

Свої пси із тих дворів

Де текстами душу грів

З ними ж хворів

В куплети приспіви подвоїв

Із тих дворів, де сам на це присів

Дурів, за душу брало як має бути

І більше не спорю, це також не забути

Читать на Вьюи...

Віриш, не дивлячись у очі

Стиль валив мене ще з касет, магнітофону

Сторожили зривали у підземці мікрофони

Щось цікавіше, за секс і стони

То бУло фоном…!

Так я залежний,

І на сьогоднішній день

Дякувати, зустрів потрібних людей

Сотні ідей, писаних на касети

Вибивали в аут, вже за першим сетом

І другій том,

Закрутив на диски

Римував сам, не брав з чужої миски

Слухав, не вводили під тиском

Тут я і ти, мета вже наша близько

Не дивишся в очі, але віриш

Одна кров, незалежно від типу шкіри

Нажаль вже не вініли

Щирі рими, збивають міри

Та білі Найкі, брати одної віри.

Роки летять, я далі так хочу

Проводити всі ночі точно

Ручка-зошит, поки мінус шепоче

Бачиш,

Ти віриш не дивлячись у очі.

Читать на Вьюи...

Третя ночі, ніби як час спати

Забитися у кут кімнати

Нате… речитатив нічний

Апокаліпсис покаже, хто є немічний

Навіть Твіттер спить вже

Боже.. Невже сон допоможе?!…

Луцьк втикає Сімпсони

Рівне лаштоване на сни

А я просто чекаю своєї весни

Доки сніг потане

Любов одна, і та тоне

В твому характері

На сцені харакірі

Показати повністю..

В прямому ефірі

Ненавість переважає,

І аплодує цьому в партері

Списані парти матами

Наче боксери халатами

Навчання вкрите жартами

У скронях жар тому

Спробуй збити втому

А справа в тому,

Що всеодно піду таким як є

І нехай тебе не цікавить життя моє

Тебе ж немає

Принципи ламаються,

Коли втрачаєм

Еліта як завжди в універах

На татових Каєнах

А я той самий, в тих самих білих кедах

Зриває дах,

На тих же двох колесах

І криє так, що навіть не хочу Мерседеса!

Хіп - Хоп також той самий

На мінусах, між нами

Що гріли наші серця роками

Пульсом під рукавами

Рядкі писані своїми ж руками

Зажди, ми лишимо свій слід назавжди

Рими, у тексти зв"язавши!

Читать на Вьюи...

Чому я досі хворий тобою?Ти забрала брата

Вкрила горою земляною

І далі під прицілом, ті хто з тобою

На разах, поведуть себе героєм

Їх було двоє,

І кожен мав сенс житя

А хто знає? Може наступним буду я?!

Давай, карбуй ім"я

У пам"яті близьких

Стели асфальт слизький

Роки на хрест, на дерв"яну доску

Крізь поділку ціни спідометра

Життя віддати плоско…

Чесно? Не боюсь тебе, а навіть хочу

Я пам"ятаю все, пусту дорогу, без страху очі

Все бачив, а не зупинився

Ти помилилась, вибач, посміхнися

Я бачу як для тебе гинуть мої друзі

Твої сліди іноді засвідчує на органах УЗІ

І всі щось радять, і вічно груЗять

Що ти того не варта, щоб просто завязать.

Кажуть колись дограюсь, буде і смерть і драма

Та знаю що не зможу, ти вже мені вибач, мама

Читать на Вьюи...

Подивись, я майже не змінився

Я поряд тебе, лише озирнися

Той самий, стою перед тобою

Досі граю в те, що люди звуть любов"ю!

Тільки нині дзвоню тобі

І хочу просто разом помовчати

Зовсім не від того, що немаю що сказати

Безглуздо говорити

Коли током б"є кричати

Знаю, треба зачати

Життя по-новому

Скинути з балкону

Показати повністю..

Усі старі альбоми

Бо ми, ще не впали від втоми

(В кому)

А те що маємо,

Не віддамо нікому!

І кому як не тобі знати

Я не маю лишнього бабоса

Сніг зустрічаю, в тих самих білих кросах

І хтозна…

Поки не босий

Як хтось просить на колінах в боса

Головне всі ситі, і поки цього досить.

Ти знаєш мене з середини таким

Яким не знає дим

Тим, що не знає ніхто

Але усі попсові номера, вирвані з Шапіто

І то.. Там є страховка

В житті його величність Страх

А толку!?

Читать на Вьюи...

День у день, погляд нанизує на вдих

Сотні незнайомих

Сотні нових ароматів ловить подих

Наподив, знаходив і тих що залишались

Це була казка, і вона кінчалась.

З року в рік, ми переступаємо поріг

Це досвід, для тих хто зрозуміти зміг

Десятий, добігає свого кінця

Зрештою, все стає на свої місця

Кінець місяця..

Свої завжди зі мною

Завжди підтримають, і зрозуміють тему мою

Вже пил на мікрофоні

Показати повністю..

За вікном на фоні

Сніг на підвіконні

Люди п"яні,

Трохі сонні

Сотні, мурах що тягнуть на собі ялинкі

До своїх будинків

За тим куранти, сон і п"яний стан

Потім замутим ще і там, наче одні зі ста

Нащо чужі міста, тут історія проста

Де тільки ти і я

За нами білий фон

Вітер, і подих в унісон

Можливо п"яний сон

Емоції фонтаном

Під ейфорійним станом

Рано повернимось під ранок

Вийдемо з за рамок

Цензуру на замок

Зробим на зустріч крок

А якщо навіть, все не так піде

Непереймайся, є той хто любить тебе

І він тебе знайде

А поки ще 10тий йде

І ліпить сніг

Зустрінь Новий Рік

Завтра все буде добре, знай

Якщо то я зтобою,

В планах намічай

Читать на Вьюи...

Плітки з клітки зависників

Ситі із висновків

Статистикі її випускників

Поглядами рухають сніг

З тих хто спаринг переміг

Їх одиниці,

Хто переступив поріг

Той зміг

А скільки таких хто у ногах поліг?!

Ти навіть близько не підходь, не верши гріх

Аура збиває з ніг!

Тихо сиди, не підіймай душевні бурі

Вір відчайдушні бунтарі

Вершили свій акт на цвинтарі!…

Їх кров нанизували биті ліхтарі

І вір це мудре апріорі

Родом з народних територій

На решту твоїх вибриків, теорій

Пилом поліг вже мораторій!

Море історій якщо вийдеш з своїх мрій

Повстанеш у попіл на долонях

Ув"язнений у крематорій…

Читать на Вьюи...

Віч-на-Віч

А значить очі-в-очі

Сам-на-Сам, чого ти так не хочеш

Давай глянем мою історію відкрито

Бо що тут говорити!?…

Кінець 10-го року

Відверто з 6-го, почались мої перші кроки

4роки, пасом від сторожил ловив уроки

Я рухаю тексти у музику із 6-того і доки.

Блокнот із текстами на музику

Зносився в рюкзаку,

І хто б знав, на чому рима тримається

Показати повністю..

Але це мова честі

Повір, із цим не граються!

Грають ті що у грошах купаються

Ну тут немає мови,

Гравці вже не зізнаються

Ти засуди мене

Це вийде проти тебе

Але здається,

Не це тобі тут треба

Запам"ятай мої губи

Ти скоро їх загубиш!

І тільки сльози по трубах

Кликані душевним брудом

Колони спогадів, з тих днів

Стануть для тебе домом

Ти заїбешся воювати

Із власним же полоном

Повір, настане крах моралі

За часом гляди наступлять і мої реалі

Тримай його, він тут!

(А може вже і далі… ;)

Читать на Вьюи...

Те що пускає небо,

Те падає на душі

Те що не збулося

У сОбі я задушу

Усі брудні думкі,

Ті що беруть за душу

Очистить моє срібло

І я знайду тебе, словесне ушу

Бо мені так потрібно!

Досі не знаю, нащо ці куплети

Слухача не купити,

Значить афіші можна здерти

А решту треба стерти

Це те що, скажуть коли вмер ти

Я пам"ятаю в плеєрі грав Смокі Мо

В зливу йшов, закинув випадково погляд,

У чуже вікно

Бачив якійсь серіал, чиєсь кіно

Холодно було, та якось всеодно

Відчував їх душі,

А дощ далі пронизував

Холодним душем.

Зверху валив до грішним душам

А це як кисень, відмовся і задушим

Зливав вилицею міський шум

Лишавши за собою,

Мокре повітря й сум

І от кінець, ніч, зима

В мене вже інша сторона вікна

Сніг відблискує, морозяними вечорами

Люди розкидують ногами

Мороз не втримав, у суграбах шрами

І в кожного своя любов, свої драми

10-тий рік, і він залишиться із нами.

Читать на Вьюи...

Домашнього гатунку

Лови, осінню думку

І вже, фактично пусто в мому шлунку

Я знаю, що маю вийти за лаштунки

Сальвадор Далі

Ніколи не творив картини невдалі

Так і ми ідем,

Хапаючи життя моралі

Просто, йдемо далі

Збираючи до купи всі деталі

Рухаючи це все в фіналі

Життя як на роялі

Бувають темні, бувають дні більш вдалі

Але ми писали-працювали й надалі

Показати повністю..

Кусали ті місяці невдалі

З ними ідеї які крали

Хоча ми не зважали

Писали, свого не віддали

А літа не стало

Ти разом з сонцем, якого, так мало

Так мало бути,

Старе треба забути

Будувати нове

Тільки б качало, тебе і мене

А решта мине…

Час сплине…

Година за годиною

Стрілки рухались млинами

Все стине

Разом за хмарами

За вітром марили

Лишались шрамами

У серці ранами

Тих кого ранили

Зимніми ранками

Битими битами

Й різані рамками

Мірялись зАмками

Розбивались в замкІ

Що вартували на серці

Гадаючі, що так відкриєш дверці

Хоча, це фактично неважливо

Можливо, осінь мінлива

Трохі сонця, за тим холодна злива

І ці всі зриви,

Лиш прояви її любові

В телевізорі,

І сльози зорі різали

Часом пам"ять зрізали

В усіх по різному

Лишали тільки мізер

""(Мій мізер). .

На ранок чай і повідомлення

<Ти як там? Не скучай>

Не впадай у відчай

Відчалюй далі

На теплі береги

Де стане нам наснаги

На нові куплети

Підземної саги

А направді..

Я продовжую скучати

За своїм Львовом

Місто, що є домом

Списане 10-тим томом

Запаковані альбоми

Снейкі, Брукі, Боун"и

І всі ті лиця

Що досі мутять Сторі

На Західній столиці..

Читать на Вьюи...

Ти мене не бачиш

І не помічаєш

Але я тут надовго, плани намічаю,

І знай, я не відчалю

Давай без відчаю

Я голодний, придумай чаю

Намутим ще два куби позитиву

Впусти під гриву

І скорше в клуб,

Бо вже на грані зриву

Так як мій Львів любить лише зливу

А я знаю, ти любиш тільки свою сраку

Так любиш, що спала би раком.

Показати повністю..

Vk. com, відвідуєш сходу,

Як прийшла додом

Хоча ти мене і не цікавиш

Придумай краще кави (Ж)

Знай, я ваЖний, я маю справи

Тому помовч, я знаю хто не правий

Дививсь рекламу по ТБ -

Згадав про тебе

Глянув фото - кіт зригнув

Прибрати треба

І всюди одне й теж бидло

Одне не модне

Інше просто набридло

А признати стидно

Тепер вже я тебе не чую

Мала, тебе не видно

Читать на Вьюи...

Усі ми маємо друзів, І так до того часу, доки друзі,

Не починають "мати" нас (09.)

І це "мати", не опишуть жодні мати

Та все ж, я спробую сказати.

Отож, давай поглянемо чого вартий ти

Якщо забрати, усі твої панти

Твої тексти, це твої грати

І далі за них ти не будеш грати

А звідти де ти зараз, ще треба вигрібати

Ти помилився вже не вперше

Показати повністю..

І не вдруге,

А це значить, тебе вже не можна назвати другом

Я зменшу оберти, і скину цю напругу

Краще, слухай 10-того частину другу

Твої рими

Лишились з тими

Що не втікли далеко

Від фейку й гриму

А свої панти, давай якось стримуй

Ти не пацан, а тряпка

І на епітетах тут ставлю крапку

А я почну спочатку

Зірву усі печаткі

А ти лишишся там де і є

Ти проїбеш так усе життя своє

Мені то похер, Тільки час тліє

Прийдуть часи, де тебе ніхто вже не зрозуміє

А мрія на майбутнє, від отрофації і не зігріє

А в принципі,

Тобі не зрозуміти мої принципи

Не пацани, іди звідси..

Читать на Вьюи...

Зимовий листопад

Фінальний напад

І я у його лапах

Чекай, знайомий запах

Я не зламався,

Я не на задніх лапах!

В затертих лахах

Лахаю із пульсом в рукавах

Це значить я існую

Значить це не в снах

І поки музика, качає кров у серце

Я обіцяв, що не забуду все це

Твоє лице

Наче змальване митцем

Що творить з чистим серцем

Канони мого мікрофону

Ловили звуки дзвони

Що падав, десь поза фоном балкону

І білим балахоном,

Маячив серед світла фар

Кутаючись за шарфом,

Творився новий шар.

Читать на Вьюи...

Грай у своє кіно,

Де Жан Рено

Ля мінор і Доміно

Що домінує в кінозалах

Як фотоспалах вдома на екранах

Мені і з нею непогано

І померати рано

Вітер залікує рани

І може марно

Піском змалює цю картину

І вже яку годину…

Збираюсь написати аби щось

Часом розумію,

Що багато мрій ще не збулось

Показати повністю..

Хочеш Кричати?

А чи почує хтось?

Можливо, і мені здалось

Ну це відносно просто

Ти твори своє кіно,

І заливай у серце возком

Дивись як хтось,

Вбивається за тобою в доску

Ти це любиш, в твому стилі, плоско

Але поряд тебе буду не я!

Ти не почуєш моє ім"я!

Це просто ілюзія твоя

Фантазія твого життя

І не треба вигадувати

Бо нічого не було

Гуло твоє кіно

І то давно

Фільм де ти, в одноіменній ролі

Двоє героїв та не зійшлися їхні долі

Вона одна, ванна й літри крові

Не витримала болю

Мені всерівно, хто тобі потрібний

Я не став твоїм, і навіть подібним

Кому там бОльно

А хто давОльний..

Гарне кіно завжди закінчується Happy-end"ом

А твої стрічки, залиті бренді

Купилено на секонд-хенді..

Читать на Вьюи...