<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>

<rss version="2.0"
    xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
    xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
    xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/"
    xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
    xmlns:georss="http://www.georss.org/georss">
	<channel>
		<title>Viewy — социальная платформа</title>
		<link>https://viewy.ru</link>
		<description>VIEWY! Вьюи — это социальная платформа для ведения блогов и каналов обо всем на свете.</description>
		<language>ru</language>
		<managingEditor>mail@viewy.ru (Viewy Social Network)</managingEditor>
		<image>
			<link>https://viewy.ru</link>
			<url>https://viewy.ru/favicon/favicon-152.png</url>
			<title>Viewy — социальная платформа</title>
		</image>
			<item turbo="true">
				<title>С. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67547539</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67547539</guid>
				<pubDate>Fri, 04 Aug 2017 21:19:49 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Сегодня 4 августа. Нет, никакая не дата. А если бы и дата, ты все равно бы о ней забыл :) Так вот... <a href="https://viewy.ru/note/67547539">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Сегодня 4 августа. Нет, никакая не дата. А если бы и дата, ты все равно бы о ней забыл :) Так вот. 4 августа. Обычный день. Ты сейчас заканчиваешь тренировку. А потом приедешь за мной. 
Я хочу подарить тебе этот четырехавгустовский текст в твой день рождения. Если так случится, значит мы все сделали правильно. 
Если что (наверняка ко дню рождения это уже забудется), в этот день я приготовила индейку в медово-горчичном соусе и какой-то пп торт. А, сори, забыла, это ж надо в этот день говорить, какой ты молодец, а не я :) 
Знаешь, это прекрасный день. Как и все другие с тобой. Когда мы познакомились, я даже не думала, что все трансформируется в "нас". Кстати, слову "мы" тоже учишь меня ты. Временами ты казался мне то неисправимым эгоистом, то заядлым консерватором, и это меня раздражало. НО вместе с тем, я ни на секунду не переставала видеть в тебе потенциал. Потенциал моего мужчины. Я знаю, иногда ты в этом сомневаешься (я иногда тоже) )) ), но важное остаётся важным, а главное главным, а значит я смотрю на тебя и продолжаю улыбаться. Ты знаешь, почему. 
Я чувствую, как мы проростаем друг в друге, упражняемся в своих желаниях быть вместе (а иногда и не быть), как мы становимся мудрее, терпимее и созвучнее. И, знаешь, люди становятся невероятно сильным союзом, если хотят одного и того же. Я надеюсь, что это наш вариант.
Спешу дописывать этот текст, потому что ты приедешь за мной через 10 мин, а я, как всегда, не готова ;) 
Целую тебя прямо из этого текста. Твоя Я. Я твоя.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67547539">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67487244 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67487244</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67487244</guid>
				<pubDate>Mon, 26 Jun 2017 00:14:41 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Этот текст о других, о прочих: их было шесть
Ты не всех вспоминаешь, бумага - как чистый лист, ... <a href="https://viewy.ru/note/67487244">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Этот текст о других, о прочих: их было шесть</p>
<p>Ты не всех вспоминаешь, бумага - как чистый лист,</p> 
<p>Это просто игра, или просто такое нашествие</p>
<p>Или думай, что я - отчаянный пессимист</p>
<p></p>
<p>В том, что шесть - это парное, такое уже число</p>
<p>Что прошло мимо всех, кто только в него входил</p>
<p>Как же так тебя случайно, да пронесло?</p>
<p>Или ты не боролся? Или не победил?</p>
<p></p>
<p>Мне их жаль, ведь вывод - любовь к двоим</p>
<p>Это призрачно мало, практически чистый смех</p>
<p>Но лишь то, что ты называл своим</p>
<p>Было тем, что устойчиво не для всех</p>
<p></p>
<p>А теперь и я, снуясь и шутя размеренно</p>
<p>Размышляю о том, какой представляешь сам ты</p>
<p>Букву Л, с которою я уверенно</p>
<p>Отправляюсь в какой-то там круг по Данте</p>
<p>v22berega</p>
<p>C. 26.06.2017</p>
<p></p>
<p></p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67487244">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67460384 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67460384</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67460384</guid>
				<pubDate>Wed, 07 Jun 2017 00:15:57 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Здравствуй, мой прекрасный июнь. Сколько ты слышишь таких приветствий? Я думаю, можно считать уди... <a href="https://viewy.ru/note/67460384">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Здравствуй, мой прекрасный июнь. Сколько ты слышишь таких приветствий? Я думаю, можно считать удивительным тот факт, что с тобой здороваются столько людей. Все они очень разные, а ты у них один.</p>
<p>Здравствуй. Сколько раз я здоровалась с другими, а с тобой, похоже, не приходилось. Каждый раз, пытаясь анализировать себя со стороны в состояниях некой беспечности в происходящем, мне кажется, что вот оно, настоящее.</p>
<p>Так спокойно. Как будто идешь по берегу и куда бы ты не пришел - все время упираешься в море. В море спокойствия, понимания и отсутствия тревожности. Мне нравится утекать из под пальцев, растекаться, быть тихой рекой этих отношений.</p>
<p>Мне нравится быть такой с тобой.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67460384">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67288678 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67288678</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67288678</guid>
				<pubDate>Mon, 27 Feb 2017 00:39:28 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Всему в жизни можно найти обьяснение. Или нет. Отакот <a href="https://viewy.ru/note/67288678">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Всему в жизни можно найти обьяснение. Или нет. Отакот</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67288678">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67288613 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67288613</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67288613</guid>
				<pubDate>Mon, 27 Feb 2017 00:16:34 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Незаладилось все именно тогда, когда многое стало простым и понятным. Ты стал говорить практическ... <a href="https://viewy.ru/note/67288613">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Незаладилось все именно тогда, когда многое стало простым и понятным. Ты стал говорить практически на одном языке с людьми. А если и получалось как-то особенно, так это просто не выговаривал четко слова. Кожа как будто нарастает в три слоя, когда пытаешься защититься от любых минсовых температур. Больше не нужно обьяснять или смотреть в одном направлении, просто иди себе своей дорогой. Окунайся во все, чем стала для тебя жизнь. А жизнь стала.</p>
<p>Когда я забыла вплести себе в волосы эту тонкую ленту манящей беззаботности? Где то время, когда новенький не слишком старый, а как раз мужественный преподаватель присылал тебе сообщения с просьбами написать отзыв о фильме, а затем подмечал, что в тебе есть некое сочетание старого и нового и предлагал перейти на "ты"? Где эти молодые люди, которые выбегали за тобой из транспорта, чтобы познакомиться и удивиться тому, как можно за всю поездку ни разу не взглянуть в глаза? Где случайные прохожие, которые предлагали помочь с маршрутом в обмен на номер телефона?</p>
<p>Все остовилось. Перестало быть. Вместе с твоей легкостью.</p>
<p>И не потому что раньше платья и летящие блузочки, их никогда и не было, просто ты была парящей, не ищущей ничего и верившей в эти самые случайные встречи. Поэтому они и случались. Сейчас же дело в том, что за твоим стальным хладнокровием ничего не разглядеть. "Себя..сделав сама, сделала больно", как в песне любимой Земфиры.</p>
<p>Время становиться слабее..Учиться быть невесомее своих обязанностей и нарастающих задач. Учиться, если уже не получается просто так. Зачем мы все время становимся сильнее, чтобы потом идти от обратного? Это как знать, что можешь многое, но не хотеть.</p>
<p>Я выбираю воздух.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67288613">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67273629 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67273629</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67273629</guid>
				<pubDate>Mon, 20 Feb 2017 03:12:58 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Пожалуйста, не жалей о них, не жалей.
Только б всех отпустить, катится по миру врозь
Ты за эти ... <a href="https://viewy.ru/note/67273629">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Пожалуйста, не жалей о них, не жалей.</p>
<p>Только б всех отпустить, катится по миру врозь</p>
<p>Ты за эти года вжилась в пятдесят ролей</p>
<p>И никто пока не увидел тебя насквозь</p>
<p></p>
<p>Не жалей о них, милая, так убывает все</p>
<p>Чему время твердит об исчерпанности и сроке</p>
<p>Ты уже пришла к тому, что практиковал Басе</p>
<p>&#8230;Главное уместилось бы и в три стрОки</p>
<p><b> <i>v22berega</i> </b></p> 
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67273629">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #67146756 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67146756</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67146756</guid>
				<pubDate>Thu, 15 Dec 2016 02:42:02 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Вот ведь гордость моя - осиль ее. Я устала ее терпеть.
Мне не хочется больше сильною. Сиплым гол... <a href="https://viewy.ru/note/67146756">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Вот ведь гордость моя - осиль ее. Я устала ее терпеть.</p>
<p>Мне не хочется больше сильною. Сиплым голосом - не допеть.</p>
<p>Я взрываюсь в своих молчаниях, недописанных и прямых</p>
<p>Я не знаю, кому должна еще, если даже не брать взаймы.</p>
<p></p>
<p>И такая во всем усталость - сделал шаг, а как будто пять.</p>
<p>Я ведь только затем осталась, чтобы снова тебя терять.</p>
<p>v22berega</p>
<p></p>
<p></p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67146756">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #66233718 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66233718</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66233718</guid>
				<pubDate>Mon, 10 Oct 2016 20:16:46 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я больше не хочу идеализировать. Мне нужно мое несуразное счастье. Для чего они все появляются? К... <a href="https://viewy.ru/note/66233718">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я больше не хочу идеализировать. Мне нужно мое несуразное счастье. Для чего они все появляются? Как мимолетные увлечения, сменяющие друг друга.</p>
<p>Я хочу, чтобы ты оставался таким, каким я тебя увидела. Давай будем?</p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66233718">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #66166165 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66166165</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66166165</guid>
				<pubDate>Fri, 09 Sep 2016 01:01:11 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  Ты садишься напротив &ndash; и время меняет цвет
 Все молчанья становятся буквами, буквы растят... <a href="https://viewy.ru/note/66166165">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p class="MsoNormal"> Ты садишься напротив &ndash; и время меняет цвет</p>
<p class="MsoNormal"> Все молчанья становятся буквами, буквы растят слова</p>
<p class="MsoNormal"> ТЫ всегда знаешь больше, попросту твой ответ</p>
<p class="MsoNormal"> Это ни больше, ни меньше, чем вся моя голова.</p>
<p class="MsoNormal"></p>
<p class="MsoNormal"> Промолчать и ответить - равенство полюсов</p>
<p class="MsoNormal"> Все равно становлюсь нелепее с каждым из взглядов вниз</p>
<p class="MsoNormal"> Замыкаться &ndash; всего лишь двигать не тот засов</p>
<p class="MsoNormal"> Или знать, как вскарабкаться на карниз.</p>
<p class="MsoNormal"></p>
<p class="MsoNormal"> Для таких, как ты, я просто скандал и смерчь</p>
<p class="MsoNormal"> Вроде, весело, а вроде, пора лечить</p>
<p class="MsoNormal"> В этом клиника: явственно помнить речь,</p> 
<p></p>
<p class="MsoNormal"> Если ты молчишь</p>
<p class="MsoNormal"> <b> <i>V22berega</i> </b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66166165">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #65140361 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65140361</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65140361</guid>
				<pubDate>Sun, 18 Oct 2015 01:33:25 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ В любом случае ты оказываешься где-то посредние жизни и понимаешь: на чаше весов никогда не будет... <a href="https://viewy.ru/note/65140361">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>В любом случае ты оказываешься где-то посредние жизни и понимаешь: на чаше весов никогда не будет поровну, одна - всегда будет превешивать. Ты прекрасно знаешь: ничто не будет вечным, главное - иметь в себе силы с этим проститься. Перечитываешь отдельные строки, и так жалко себя становиться, будто танком тогда по тебе проехались. А никаким не танком, просто жизнь случилась, обычная такая, в которой хер поймешь, чего ждать завтра. А ничего не ждать. Ничего не ждать - бесценно. Бесценно и не получиться. Всегда будешь. Всегда.</p>
<p>Вот, казалось, влюбилась ты почти, и что? Первый раз в жизни почувствовала измену. Не физическую, а самую худшую версию - когда мыслями не с тобой. Когда ты ждешь его, не засыпаешь, а он приходит счастливый и улыбается. А что, счастье у человека, поздравлять надо, а ты сидишь такая напыженная, что не в тебе оно, это счастье. И хоть тебе этого никто не говорил, но ты так все чувствуешь, как будто с порога и прямым текстом. Так вот. Ложишься спать, отворачиваясь и понимаешь что такая автоматическая коробка передач - оскорбительно. И выгоняешь его наутро. Совсем не сложно. Даже слезы не больше пяти минут. И обиды-то до вечера.</p>
<p>А потом сразу (как по сценарию) хороший. Да такой, что на руках тебя носит и морды всем за тебя бьет, без повода, как положено. А ты начинаешь борзеть, на голову вылазить, тоже как положено. И он почему-то счастлив. И ты, вроде. Вроде.</p>
<p>А еще, бывает, вспомниться первая любовь. И, сука, так обидно станет, почему все так. Почему мозгов не было. Почему надо все это было просрать, а теперь видеть, как все твои подруги изменяют, прикрываюсь то моралью (мол, я молодец, своему рассказываю, честная), то ничем. Да и ты недалека от этого. И кого винить, кому плакаться, с какого момента все пошло к хуям? А потому что это весы такие, всегда не туда клонят, что в них ни положи, как не пытайся уравновесить. Все равно не сбалансируешь. Вот и взвешивай до конца жизни свои 53 кг нелепости. А то и больше.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65140361">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #63997983 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/63997983</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/63997983</guid>
				<pubDate>Thu, 05 Feb 2015 00:56:35 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я никогда еще не писала о подобном. Это не текст в рамках текста, это текст в рамках ощущений. Эт... <a href="https://viewy.ru/note/63997983">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я никогда еще не писала о подобном. Это не текст в рамках текста, это текст в рамках ощущений. Это для себя. Я знаю, что вернусь за ним именно сюда.</p>
<p>Я никогда не писала о страсти. Ответ прост: я просто не знала, что это. Было разное, но настоящую страсть не отличить от других чувств. При чем я только сейчас поняла: возбуждаться и чувствовать страсть - противоположные вещи. При возбуждении ты чувствуешь, как реагирует твое тело, а когда тебя накрывает страсть, ты перестаешь ощущать себя в принципе, есть какие-то рваные отрывки, эпизоды, ты теряешь процесс, но обретаешь глубину чего-то немыслимого. Чаще всего ее понимают в негативном контексте, мол нужно отличать любовь от страсти. Так вот, любовь красива со временем, страсть красива изначально. Страсть - это механизм, который невозможно остановить, если он запущен и невозможно запустить, если детали не подходят друг другу. Это то, что накрывает с головой и у тебя нет другого выхода, кроме как поддаться (даже если ты всю свою жизнь провела в библиотеке и твоя семья суровых нравов). Настоящая страсть не вульгарна, мне кажется, она носит не сексуальный характер, а какую-то энергетику, родство душ, как будто у твоего тела есть продолжение и ты его нашел.</p>
<p>У тебя кружится голова, без преувеличений. Это как при давлении или солнечном перегревании, какой-то час после ты передвигаешься одурманенный, туманный, плохо соображаешь и теряешь концентрацию. А потом память начинает взрываться отрывками. Когда он рукой обхватывает твою шею и со всей силой надавливает на нее, склоняя тебя к себе. Ты, как кошка, прогибаешься и прижимаешься всем телом к нему. Он целует тебя в шею, контролируя при этом, чтобы ты не могла пошевельнуться, выскользнуть. Другой рукой он обхватывает тебя за талию, скользя к животу, создавая какую-то собственную траекторию движения. Ты запускаешь руку в его волосы, кусаешь за ухо, пробираешься под свитер. Потом он зажимает тебя в проеме между дверью и сидением и налегает всем своим весом так, что тебе перехватывает дыхание. Ты задыхаешься в поцелуях, у тебя даже нет возможности глотнуть хоть немного воздуха, потому что он не отпускает тебя. Вас обоих не отпускает.</p>
<p>Ты больше ничего не помнишь, только эти обрывки. Только бы их и помнить.</p>
<p>И.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/63997983">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #63908989 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/63908989</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/63908989</guid>
				<pubDate>Wed, 28 Jan 2015 00:23:34 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я знаю, знаю, конечно же, наверное, это здорово
Сползать с постели под утро и караулить сны
У к... <a href="https://viewy.ru/note/63908989">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я знаю, знаю, конечно же, наверное, это здорово</p>
<p>Сползать с постели под утро и караулить сны</p>
<p>У каждого сердца- тень, у каждого взгляда - олово</p>
<p>Какой же сегодня день, какой по счету весны?</p>
<p></p>
<p>Ты знаешь, знаешь практически, наверное, это здорово</p>
<p>Ловить тебя в поворотах, прыгать по крышам, врать</p>
<p>Что через год с половиною - это почти до скорого</p>
<p>Что утро- всего лишь солнца привычка во сне вставать</p>
<p></p>
<p>Мы знаем, мы знаем, музыкой я буду служить опорою</p>
<p>Всем выцвевшим будням, праздникам, последним дням января</p>
<p>И ты напеваешь шепотом: "Люблю тебя. Это здорово"</p>
<p>И я допеваю строчку: "По правде не говоря"</p>
<p>V22berega</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/63908989">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Іздрик &amp;quot;TAKE IT&amp;quot;  </title>
				<link>https://viewy.ru/note/63720569</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/63720569</guid>
				<pubDate>Wed, 07 Jan 2015 10:44:25 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Ave Virgo! Це мабуть трохи смішно звучить і по- дурному виглядає &ndash; бо я ще не збираюся поми... <a href="https://viewy.ru/note/63720569">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Ave Virgo! Це мабуть трохи смішно звучить і по- дурному виглядає &ndash; бо я ще не збираюся помирати чи жити якимось особливо аскетичним життям &ndash; але скажу нині &ndash; ну, бо який сенс тягнути далі? &ndash; ти була моїм єдиним коханням. Справді смішно і по-дурному. Або давай так: якщо мені й судилося пережити почуття, надмір інформації про яке &ndash; лівої і правої &ndash; нам впарюють, і ми впарюємо одне одному споконвіку, від початку до кінця, так ніби нічого важливішого немає, так ніби нічим більше зайнятися, ніби ми прийшли на цей світ лише для того щоб кохати й кохатися, &ndash; так от, якщо мені й судилося пережити це відчуття, то я його пережив. А міг і не пережити. Як багато хто.</p>
<p>Мені пощастило. Я пережив і почуття і себе самого, я вижив, і зросту в мені тепер майже стільки, скільки в ялівцевому кущі за вікном. Але найважливіше, що все це пережила ти. Що не заламалася від моїх пристрасних істерик, не задихнулась у темницях куленепробивної хіті, не втонула в мутних сльозах чоловічого ідіотизму. Добре. Кажуть, ти десь далеко, десь там, де сонце. Добре.</p>
<p>Шкода. Шкода, що на фабриці, де ліплять і відливають людей, наші осяйні прозорі душі не відчищають від глини форм. Тому на початку ми так нагадуємо глиняних чоловічків. Дехто так і помирає, переконаний у власній глиняності. А з декого залишки форми опадають надто пізно, і тоді вже нема кому збігати за крейдою долі, аби переписати біографію одним коротким &laquo;ні&raquo;. З інших &ndash; надто рано, і тоді незастигла душа розпорошується в безлічі фатальних &laquo;так&raquo;. З мене воно злущується, злущується, люба, але я люблю падати, і обкачуюсь у глині заново, я падаю, мила, бо в мене така манера пересуватися. Я падаю, бо це гарантовано привертає увагу. Чи ж не на це свого часу звернула увагу ти? Знаєш, чого мені насправді шкода? Що я був таким придурком і замість тупо відриватися, пертися в нашому неймовірному, нірванному, задзеркальному, офігенному танці, замість зависати в твоїх обіймах, замість від&rsquo;їжджати від твоїх запахів, замість втикати, стирчати, гребти й не паритись я щось там пругався, шебуршав, тужився. Щось там ковбасився. Кумарився.</p>
<p>Боже мій! Там було 52 ночі і 51 день чистого, нерозбодяженого приходу! Якби я це знав, якби не боявся, що це якась бухгалтерська помилка, і що ось-ось з&rsquo;являться демони податкової і поставлять на лічильник. Якби я не лічив дні й секунди, якби не мурував поспіхом довкола тебе клітку, якби не обплутував тебе слизькою увагою, якби не діймав тебе своїми інфантильними сперматозоїдами&#8230; Знаєш, я ж міг зробити тебе щасливою. Якби не був переконаний, що любов &ndash; це камера попереднього ув&rsquo;язнення, де двоє бавляться в найтупіший різновид суспільного сексу. Якби бодай здогадувався, що кохання там, де не лише двоє люблять одне одного, але й люблять інших, і інші люблять двох і кожного зокрема, а ще двоє люблять свої особисті заморочки і свої подвійні придумки, і свою самотність і спільних птахів на стежці, і персональне зоряне небо в собі, і не в тому суть, що найбільше вони люблять одне одного, хоч і це правда, просто вони взагалі люблять, просто вміють любити і люблять любити, і Бог зводить їх докупи, бо любити завжди краще вдвох. Бо так це працює. Тож just do it, засранцю, just do it, це твій job, твоя карма, йофана. Робіть це, діти. Тіштеся. Це ваша справа, ваш бізнес, і ніякої іншої справи на цьому світі в вас нема &ndash; тільки любити одне одного і цілу решту, хоча коли яка вже там решта, коли ви поруч, то &laquo;решту залиште собі&raquo;. Не слухайте батьків, учителів, не вірте туристичним мапам. Не закарбовуйте в собі написи зі шкільних туалетів: туалетні стіни &ndash; це реальні скрижалі, це перша угода песпести, але ж не кров&rsquo;ю вона писана!</p>
<p>Чого ж ви не хочете бачити інших слів? Спішите облажатися, як облажався я? Щиро кажучи, облажатися не важко. Бо гасла на воротах Верони і шкільні транспаранти дуже подібні &ndash; кожен заплутається. Бо люди схильні, затіваючи поважну справу, конкретне підприємництво, карбувати над входом сакральне &laquo;Lasciate ogni speranza voi ch &lsquo;entrate&raquo;. А який же віст без надії? Навіть ґазенваґен без надії не функціонує. Мені взагалі здається, що людська доля якось задом наперед, через задницю писана. Бо який сенс приходити сюди дурним і немічним, а помирати ще дурнішим, ще безсилішим. Це там на горі щось наплутали. Бо якби ми зустрілися сьогодні, ти навіть не помітила б моєї присутності, а я б зробив тебе щасливою, бля буду. І ми б собі рухалися разом навспак, від смерті до народження, у тому напрямку, куди завжди прямує світло. Ми злітали й зотлівали б разом, щоб зустрітися не над цвинтарним гнойовищем, а в осяйному лоні любові, ти вже вибач за таку лексику, хуйзна, як це ще можна назвати.</p>
<p>Ну, от, а сталося, як склалося. Добре, що нікого не покалічило, що ніякий горацій передчасно в яшик не зіграв, і жодна джулія в стокротках ласти не забула. Те, що в нашій історії було трагіфарсом, незалежні спостерігачі визнали драмою, нас із тобою канонізували, а нашими 52 ночами і 51 днем доповнили підручники біології. Тепер ти розумієш, чому їм ніколи не вдається відловити кайф? Тепер ти розумієш, чому я провтикав наш шанс? Тепер ти бачиш, як усе чудесно склалося? Шкода. Шкода, що в цьому було забагато пристрасті. Бо в шкільних туалетах писало, що кохання &ndash; це пристрасть. Там навіть Ісусовий тріп названо страстями. А любов &ndash; це мир, і жодної шкоди. Однак немає сенсу плюскатись у плюсквамперфекті. І нема що з&rsquo;їжджати з теми: в мене були шанси зробити тебе щасливою, але шансів у нас не було. Я міг, а Воно не могло. Повір, це так, і нічого особистого. Мій глиняний чоловічок надто любив глину, аби полюбити тебе без неї. Мій глиняний чоловічок надто звик падати, а з тобою довелося б підніматися. У глиняних чоловічків кожне перше, справжнє, єдине кохання &ndash; чуже, бо в людей взагалі немає нічого власного.</p>
<p><b>Добре, що ти пішла. Кажуть, ти десь далеко. Зліва, де сонце. Добре. Дай тобі Боже здоров&rsquo;я і миру. Ти була моїм єдиним коханням. Це трохи смішно й по-дурному звучить, але це правда. Take it or</b></p> 
<p><b>leave. Vitatri te saltant! Ave, baby.</b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/63720569">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #63663913 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/63663913</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/63663913</guid>
				<pubDate>Sun, 28 Dec 2014 21:56:29 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я разучилась мыслить, учетность вести на строки
Мне не достает слагательства для твердого падежа... <a href="https://viewy.ru/note/63663913">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я разучилась мыслить, учетность вести на строки</p>
<p>Мне не достает слагательства для твердого падежа.</p>
<p>Истрачены все припасы, усвоены все уроки</p>
<p>И в некого оступиться, и некого удержать</p>
<p>Здесь связь барахлит, а творчество читает тайком Есенина</p>
<p>Но даты струятся празднично, несут всем в дома цветы</p>
<p>И я в белом платье в пятницу/в холодное воскресенье</p>
<p>Иду по проспекту, слушаю, как в небо кричат мосты</p>
<p>Возможность - синоним важному, летаю так близко к падаю</p>
<p>Дорога давно составлена из музыки, текста, фраз.</p>
<p>И я этим белым платьем уже никого не радую</p>
<p>И даже не знаю, зачем его выбрала в этот раз.</p>
<p>V22berega</p>
<p>28/12/14</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/63663913">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Когда хочешь плакать, а слез нет - это как? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/63092948</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/63092948</guid>
				<pubDate>Fri, 10 Oct 2014 01:48:17 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  <a href="https://viewy.ru/note/63092948">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/63092948">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62738799 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62738799</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62738799</guid>
				<pubDate>Mon, 25 Aug 2014 02:08:37 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я тогда был молод и плохо знал янки. Откуда я мог знать, что хвастливые речи &mdash; первый призн... <a href="https://viewy.ru/note/62738799">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я тогда был молод и плохо знал янки. Откуда я мог знать, что хвастливые речи &mdash; первый признак слабости, а те, кто способен на большие дела, держат язык за зубами.</p>
<p><i>Джек Лондон</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62738799">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62575513 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62575513</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62575513</guid>
				<pubDate>Tue, 05 Aug 2014 04:11:38 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Здравствуй, я знаю твое имя. 
Уходи немедленно. <a href="https://viewy.ru/note/62575513">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Здравствуй, я знаю твое имя. 
Уходи немедленно.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62575513">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62575511 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62575511</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62575511</guid>
				<pubDate>Tue, 05 Aug 2014 04:10:58 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я читала тебя пока не выдохлась, пока не стало холодно. <a href="https://viewy.ru/note/62575511">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я читала тебя пока не выдохлась, пока не стало холодно.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62575511">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62575492 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62575492</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62575492</guid>
				<pubDate>Tue, 05 Aug 2014 03:41:26 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Сорваться б на мат. Но на что его обменять?
Ты же знаешь, я уже не пишу, но ты поддаешь огня.
Г... <a href="https://viewy.ru/note/62575492">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Сорваться б на мат. Но на что его обменять?</p>
<p>Ты же знаешь, я уже не пишу, но ты поддаешь огня.</p>
<p>Год - разве мало? Достаточно, чтоб состариться даже при свете дня.</p>
<p>Я любила тебя. Что ж ты веменял прозу и все отнял.</p>
<p>Вот, успела все: закалила себя под сталь</p>
<p>Забрала ностальгию, чтоб ты от меня отстал</p>
<p>Исписала все истины, а истина-то проста:</p>
<p>Не приказывай тому, чего нет, восстать.</p>
<p>И ведь глупость не в том, чтоб этим его пенять</p>
<p>И не в том, что оружие есть, - нельзя его применять</p>
<p>Глупость в этом: хотеть все еще понять</p>
<p>Почему же ты начинаешься не с меня.</p>
<p>v22berega</p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62575492">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Почему случайные книги угадывают мою жизнь?  </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62565431</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62565431</guid>
				<pubDate>Mon, 04 Aug 2014 00:52:48 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мы вступили на дорогу, по которой никто из нас не хотел двигаться быстрее, чтобы, обогнав другого... <a href="https://viewy.ru/note/62565431">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мы вступили на дорогу, по которой никто из нас <b>не хотел двигаться быстрее</b>, <b>чтобы, обогнав другого, не нарушить гармонии</b>; даже теперь, поняв, что зашли не туда, мы оказались неспособны на крик, на движение руки к лампе, на какое-то живое движение, которое отменило бы бессмысленные церемонии, халат, и ванную, и "это ничего, не переживай, в другой раз будет лучше". Наверное, нужно было смириться сразу же, прямо тогда. Нужно было повторить вместе: <b>из деликатности мы сломали себе жизнь; поэт простил бы нам, если бы мы сами решили за себя.</b></p> 
<p><b>Кортасар</b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62565431">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62565414 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62565414</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62565414</guid>
				<pubDate>Mon, 04 Aug 2014 00:38:59 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мы оба, каждый по-своему, знаем, что произошла ошибка, недоразумение, действие которого возможно ... <a href="https://viewy.ru/note/62565414">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мы оба, каждый по-своему, знаем, что произошла ошибка, недоразумение, действие которого возможно приостановить, - но ни один из нас на это не способен. Мы оба уверены, что никогда не пытались судить самих себя - просто принимали все так, как оно складывалось, и не делали больше того, что получалось.</p>
<p>Кортасар</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62565414">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62565412 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62565412</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62565412</guid>
				<pubDate>Mon, 04 Aug 2014 00:38:11 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мы пишем вместе - так медаль имеет две стороны, которым не слиться никогда, которым лишь однажды ... <a href="https://viewy.ru/note/62565412">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мы пишем вместе - так медаль имеет две стороны, которым не слиться никогда, которым лишь однажды в жизни доведется свидеться в игре параллельных зеркал. Нам никогда не узнать доподлинно, <b> <i>кто из двоих острей ощущает своеобразную манеру отсутствия другого</i> </b></p> 
<p><b> <i>Кортасар</i> </b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62565412">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Сегодня Кортасар и его сборник рассказов </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62565407</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62565407</guid>
				<pubDate>Mon, 04 Aug 2014 00:36:38 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Любить - это больше, чем помнить или собираться помнить.
Кортасар <a href="https://viewy.ru/note/62565407">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Любить - это больше, чем помнить или собираться помнить.</p>
<p>Кортасар</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62565407">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62560473 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62560473</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62560473</guid>
				<pubDate>Sun, 03 Aug 2014 14:08:51 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ И вот, спустя год, он появляется в каком-нибудь из июлей, вчера, к примеру, или даже завтра. Как ... <a href="https://viewy.ru/note/62560473">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>И вот, спустя год, он появляется в каком-нибудь из июлей, вчера, к примеру, или даже завтра. Как непонятны остаются все, кто исчезает навсегда, чтобы потом неожиданно появиться, вернуться, проверить, как ты справляешься.</p>
<p>" Мужчины всегда возвращаются" - думаю, многие читали этот текст. Так вот, на удивление, как раз тогда, когда ты справляешься. Вы, может быть, даже срываетесь посреди ночи и едите на стадион, где ты не была с момента ваших последних встреч, который пропитан атмосферой лета и ночи. Даже разговариваете, как тогда: ты о свои книгах, он о своих незначительных переменах. Он улыбается, постоянно ухмыляется и смеется над тобой. Ты раздражаешься, делаешь вид, что не понимаешь, перестаешь рассказывать историю, вроде бы обижаешься. Вы так же легки и, я бы сказала, безвозвратны. Ты все помнишь, и даже не упускаешь возможности сказать об этом. Он помнит тоже, не упуская возможности об этом не говорить. Ты слушаешь его настолько внимательно, как, может быть, ни одна женщина. Даже хочется, чтоб он именно этой формулировкой и думал. Замечаешь в его глазах какое-то сожаление, то ли потому что хорошо было, то ли потому что хорошо сейчас. Вы разъезжаетесь под утро, ровно в то время, в которое разъезжались тогда. Какой-то период тебе не хватало именно этой встречи, чтобы успокоиться.</p>
<p>Знаете, удивительно. Они возвращаются, потому что, оказывается, хочется поговорить "с каким-нибудь умным человеком". Удивительно, если это оказываешься ты. Удивительно и спокойно.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62560473">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Абстрагируясь </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62365785</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62365785</guid>
				<pubDate>Sun, 13 Jul 2014 02:30:55 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мне совсем не хочется плакать. И это не слезы. Это мои молитвы
Эти стены из кирпича молчаливы - ... <a href="https://viewy.ru/note/62365785">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мне совсем не хочется плакать. И это не слезы. Это мои молитвы</p>
<p>Эти стены из кирпича молчаливы - ведут сражение с монолитом</p>
<p>Я не знаю, куда постучал, моя тень, как кофе на стол пролитый</p>
<p>Я принес тебе в рукаве это слово, его произносят слитно.</p>
<p>Ничего не поделаешь. Не скрыть, не спрятать за гаражи</p>
<p>Никому не всучить, удобно не уложить</p>
<p>Это слово настолько жжется, в руках только не держи.</p>
<p>Потому что тоже не будешь знать, как тебе с ним жить.</p>
<p>V22berega</p>
<p></p>
<p></p>
<p></p>
<p></p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62365785">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62331767 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62331767</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62331767</guid>
				<pubDate>Wed, 09 Jul 2014 02:35:55 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  Я знал стольких женщин в своей жизни, что, можно сказать, всегда был один. Слишком много - все р... <a href="https://viewy.ru/note/62331767">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><p class="MsoListParagraph"> <b>Я знал стольких женщин в своей жизни, что, можно сказать, всегда был один. Слишком много - все равно что никого</b></p> 
<p class="MsoListParagraph"> <i>"Свет женщины"</i></p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62331767">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #62331763 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62331763</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62331763</guid>
				<pubDate>Wed, 09 Jul 2014 02:34:00 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Она уже собралась идти дальше, и я испугался худшего: разойтись вот так, как воспитанные люди, со... <a href="https://viewy.ru/note/62331763">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><b>Она уже собралась идти дальше, и я испугался худшего: разойтись вот так, как воспитанные люди, соблюдая правила приличия</b></p> 
<p><b> <i>Ромен Гари "Свет женщины"</i> </b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62331763">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>K. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/62073791</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/62073791</guid>
				<pubDate>Sun, 15 Jun 2014 23:17:47 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Хочешь, на удачу монетку? Давай, бросай!
Этим временем вспоминаю о времени. Думаю написать.
Раз... <a href="https://viewy.ru/note/62073791">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Хочешь, на удачу монетку? Давай, бросай!</p>
<p>Этим временем вспоминаю о времени. Думаю написать.</p>
<p>Разуверившись в истинах, кто-то пришел спасать,</p> 
<p>Я не знаю по имени, но могу тебе показать.</p>
<p>Он умен. Допустим, физика, инженерия</p>
<p>Так уместна в речи только его манера.</p>
<p>Я не знаю, в чем различие Юпитера и Венеры</p>
<p>Ну а он ненавидит неточности/полумеры</p>
<p>Он пришел. И я стихом, написанным не ему</p>
<p>Вспоминаю, кому. А было ли хоть кому.</p>
<p>Теперь это лето. Ступающий на корму,</p> 
<p>Он машет фуражкой. Это лишь потому</p>
<p>Что солнце паркуется издавна у причала.</p>
<p>И как бы ты там не злилась и не ворчала</p>
<p>Он здесь. Подает тебе руку, чтоб ты встречала</p>
<p>Этот день. Каждый раз повторяющийся с начала.</p>
<p>v22berega</p>
<p>K.</p>
<p>16.06.14</p>
<p></p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/62073791">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #61966926 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/61966926</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/61966926</guid>
				<pubDate>Sat, 07 Jun 2014 22:20:28 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Полвека здесь не была. Не чувствую, что что-то потеряла. Но как будто всю себя пережила вместе с ... <a href="https://viewy.ru/note/61966926">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Полвека здесь не была. Не чувствую, что что-то потеряла. Но как будто всю себя пережила вместе с этим. Это как привыкнуть делать что-то, а потом резко обрубить все связующие нити.</p>
<p>Сначала клавиатура сломалась, теперь просто времени не хватает.</p>
<p>Изменений очень много, и все они в одном водовороте. Господи, спасибо за то, что я наконец-то перестала ныть и начала просто делать. Лишь иногда я позволяю себе пожаловаться на усталось, но в целом я знаю, что и для чего.</p>
<p>Есть еще важные моменты, которые я в себе отмечаю. Я утрачиваю какую-то способность все романтизировать, даже свои чувства. Мне больше не нравится читать стихи, они кажутся сопливыми, не хочется их писать, к каким-либо прогулкам отношусь спокойно, как способ развеяться. И даже если мне нравится мужчина, я настолько пытаюсь все контролировать, что не даю себе возможность окунуться. Потому что не надо. По крайней мере пока. Такое чувство, что все сможешь принять. Любой исход отношений.</p>
<p>Я чувствую, как эта реальность затачивает меня. Становясь сильнее, со мной становится все сложнее, но я ничего не хочу менять, потому что время необратимо, а тратить его на страдания/нелепые интриги и прочее я не хочу. Раньше была потребность просто в отношениях, внимании. Сейчас такая степень самоуважения, что это утрачивает былую значимость. Я не хочу соглашаться на маленькие любови. На маленькие подобия любовей. Пока я буду активно достигать всего, что запланировала, пусть мой мужчина подготовиться ко мне.</p>
<p>#жесткийпост #женщинасталь #чтопроизошлакудаделасьлирика</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/61966926">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #60622261 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60622261</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60622261</guid>
				<pubDate>Fri, 21 Feb 2014 02:02:00 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ История, успешно придуманная мной прошлым летом, была развенчана этой же зимой. Полгода, и ты сно... <a href="https://viewy.ru/note/60622261">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>История, успешно придуманная мной прошлым летом, была развенчана этой же зимой. Полгода, и ты снова <i>молода, весела, красива</i>. Три первые пришедшие на ум слова, они больше какие-то развлекательные, но отлично передают непринужденность моего теперешнего образа.</p>
<p>Чтобы жить скучно и однообразно (читаем: <i>нормально</i>), нужно всего лишь не влюбляться&#8230;..в мужчин. Во все остальное - пожалуйста: "все таки это Барроко?", "латте, будьте добры", "ну и что, что Цветаева бисексуальна", "буду на пол часа позже, город больно лабиринтный" и прочее. Только не в мужчин, пожалуйста.</p>
<p>Не страдать по кому-нибудь - это, конечно, всегда скучно, но ты в любой момент можешь перечитать свои утопические послания и повеселеть.</p>
<p>Повеселеть и ходить веселой до очередной истории. Потому что такое ощущение, что это мир <i>мужчин и влюбленных в них женщин</i>. А если наоборот, то это просто Маяковский вернулся, чтобы написать заключительное письмо Брик.</p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60622261">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #60622182 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60622182</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60622182</guid>
				<pubDate>Fri, 21 Feb 2014 01:07:04 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Слушай, мы столько мостов второпях разрушили,  На которых стояли, и в общем, на дно легли.  Твой ... <a href="https://viewy.ru/note/60622182">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Слушай, мы столько мостов второпях разрушили, <br> На которых стояли, и в общем, на дно легли. <br> Твой Муми Тролль надрывается из наушников: <br> &laquo;Это нормально. Это же по любви&raquo;.</p>
<p><i>Лола Льдова</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60622182">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>W значит Война </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60617429</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60617429</guid>
				<pubDate>Thu, 20 Feb 2014 18:22:35 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я живу в стране, которая разрушает сама себя изнутри. На самом деле нет ни правых, ни левых. Есть... <a href="https://viewy.ru/note/60617429">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я живу в стране, которая разрушает сама себя изнутри. На самом деле нет ни правых, ни левых. Есть только те, кто всегда прав и те, кто в любом случае левые. Левые все время хотят доказать свою правоту, но это неблагодарное дело: искать правду там, где ее давно выдумали до тебя. Выдумали и заставили в нее поверить. Сначала мы думали, что это наша правда, благородно оформленная в правильные слова и взятая из голов миллионов. Но эта правда отступает при первом же удобном случае, оказывается подлым притворством и скрытым мотивом. <br> Многие думают, что правда &ndash; это объединяться с одними в борьбе против других, но лицо врага неразличимо, если он так похож на того, кто говорит с тобой вверяющим голосом. <br> Мой народ &ndash; за себя. Очень хочется, чтобы за себя. Чтобы мы просили того, что нужно нам, а не том, о чем нас просят просить с трибун. Я верю, что он хочет слушать себя, понимать, в чем именно его воля. Мой народ так хочет бороться и настолько готов это делать, что ему не хватает лишь четко очерченного пути, но как только находится очередной Моисей, мы почему-то сразу становимся ведомыми. <br> Мы ступили на этот путь войны, и уже никто не свернет назад, потому что то, сколько пройдено и та цена, которая заплачена за количество погибших не даст разгоряченному сознанию принять это событие как факт. Да и собственно факта здесь остается мало. <br> Никто не знает, где крайняя точка, да и есть ли она вообще. И пока идет война - будут жертвы. И может быть вместо того, чтобы спрашивать, нормально ли такого огромное количество жертв, нужно спросить, нормально ли, что идет война? Только у кого спрашивать. И кто ответит. <br> Чудовищно несправедливо, что в эту игру престолов втянут народ. Народ, отдельные имена которого мелькают в сводке новостей, как очередные фиксированные смерти. Которых сегодня будет знать по имени вся страна, а через два года они просто станут жертвами таких-то и таких-то событий такого-то и такого-то года. Только как объяснять эту смерть родными и близким. Даже если она во имя (чего?). <br> Просто есть те, для кого все равно Валера ты или Сережа. Главное, чтобы они всегда оставались самыми главными буквами алфавита.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60617429">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Три важных пункта для себя из 100 указанных </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60497071</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60497071</guid>
				<pubDate>Wed, 12 Feb 2014 00:31:50 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  
  Мужчина отлично чувствует, к какой женщине можно обращаться с просьбами в последнюю минуту  ... <a href="https://viewy.ru/note/60497071">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><ul> 
 <li> Мужчина отлично чувствует, к какой женщине можно обращаться с просьбами в последнюю минуту </li> 
 <li> </li> 
 <li> По-настоящему сильные люди не объясняют, почему они хотят уважения к себе. Они просто не общаются с теми, кто не относится к ним с должным уважением. </li> 
 <li> </li> 
 <li> Как бы красива ни была женщина, одной только внешностью ей не завоевать уважения мужчины. Внешность привлекательна, но заводит мужчину только женская независимость. </li> 
 </ul></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60497071">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #60437991 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60437991</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60437991</guid>
				<pubDate>Sat, 08 Feb 2014 00:01:12 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Единственное, чего я никогда не делала: я никогда не держала и не держалась за мужчин в своей жиз... <a href="https://viewy.ru/note/60437991">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Единственное, чего я никогда не делала: я никогда <b>не держала и не держалась</b> за мужчин в своей жизни и считаю, что это правильная идеология.</p>
<p>Я не считаю их подлецами, изменниками и последними сволочами и благодарна каждому из них за опыт (с некоторых считывается: чувства). Я всегда с уважением говорю о каждом из них, и как ни парадоксально, со всеми могу поздороваться и встретиться при желании. Это все окольные пути, когда ты не можешь признаться себе, что и сам-то, в общем, не лыком шит, потому такие итоги. Ты встречаешься с теми, кого ты достоин, люди вокруг - это то, как ты себя оцениваешь, и расставание - итог, которому ты позволяешь случится, так или иначе. Мне хотелось бы верить, что ни один из моих мужчин не говорит обо мне гадостных и обидных слов, по крайней мере в лицо никто не позволил мне такого сказать, что уже хорошо.</p>
<p>Как так происходит?</p>
<p>Во-первых, просто нужно быть с каждым человеком максимально честным и готовить к тому, что от себя ожидать. Я старалась со всеми быть откровенной, не обещала того, чего не смогу выполнить и не говорила, если не чувствовала. Обиды начинаются оттого, что мы зачастую обманываем другого в его ожиданиях. Мы привыкли, что все время должны отдавать больше, быть за что-то благодарны, но в сущности, мы должны только то, что мы можем дать, при условии, что хотим. По итогу человек не будет шокирован невыполненными обещаниями или абурдностью проиходящего.</p>
<p>Второй момент. Максимально наслаждаться временем, проведенным вместе. Есть этот день, этот час и вот такие вы. Завтра будет все по-другому, и на твоем или его месте будет кто-то другой. Это ни плохо, ни хорошо, это просто есть. Извлекать из всего высшее наслаждение - главная цель времяпровождения двух людей, как я ее понимаю. Но мы все время хотим завтра, и чего хуже, будущего, поэтому никогда не улавливаем и не помним сейчас.</p>
<p>В третьих - благодарность. Я всегда говорю спасибо за все, что было. В любом случае - не бесследно. Несправедливо помнить и оставлять в осадок только плохое, обесценивая хорошее.</p>
<p>В общем, мужчины мои действительно мужчины. Кто-то просто был, кто-то был чем-то большим, кто-то был смыслом, кто-то - этапом. Все они в прошлом, и я их помню. Помню и не собираюсь никак это архивировать. Память ведь - удивительная вещь, просто нужно научится правильно ею распоряжаться и управлять. Я с улыбкой перебираю моменты всех встреч и невстреч, теперь - это просто отрывки, наброски, реплики, я приняла их всех в себе, как часть себя, а значит выполнила сложнейшую из миссий - уместила свое прошлое в крайних точках своего настоящего.</p>
<p></p>
<p></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60437991">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #60342674 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60342674</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60342674</guid>
				<pubDate>Sun, 02 Feb 2014 03:44:45 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Недавно прозвучал вопрос: " Зачем я, собственно, пишу все, что пишу?"
Нашла ответ у Бродского. П... <a href="https://viewy.ru/note/60342674">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Недавно прозвучал вопрос: " Зачем я, собственно, пишу все, что пишу?"</p>
<p>Нашла ответ у Бродского. Применимо не только к поэзии</p>
"Пишущий стихотворение, однако, пишет его не потому, что он рассчитывает
на посмертную славу, хотя он часто и надеется, что стихотворение его
переживет, пусть не надолго. Пишущий стихотворение пишет его потому, что
язык ему подсказывает или просто диктует следующую строчку. Начиная
стихотворения, поэт, как правило, не знает, чем оно кончится, и порой
оказывается очень удивлен тем, что получилось, ибо часто получается лучше, 
чем он предполагал, часто мысль его заходит дальше, чем он расчитывал. Это и
есть тот момент, когда будущее языка вмешивается в его настоящее.
Существуют, как мы знаем, три метода познания: аналитический, интуитивный и
метод, которым пользовались библейские пророки -- посредством откровения.
Отличие поэзии от прочих форм литературы в том, что она пользуется сразу
всеми тремя (тяготея преимущественно ко второму и третьему), ибо все три
даны в языке; и порой с помощью одного слова, одной рифмы пишущему
стихотворение удается оказаться там, где до него никто не бывал, -- и
дальше, может быть, чем он сам бы желал. Пишущий стихотворение пишет его
прежде всего потому, что стихотворение -- колоссальный ускоритель сознания, 
мышления, мироощущения. Испытав это ускорение единожды, человек уже не в
состоянии отказаться от повторения этого опыта, он впадает в зависимость от
этого процесса, как впадают в зависимость от наркотиков или алкоголя." <p><a href="https://viewy.ru/note/60342674">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Ижэн Ионеско &amp;quot; Бред вдвоем&amp;quot; </title>
				<link>https://viewy.ru/note/60015127</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/60015127</guid>
				<pubDate>Sun, 12 Jan 2014 23:03:08 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  "Плохо &mdash; это еще не самое худшее"  
 "Когда ничего не происходит, все происходит очень бы... <a href="https://viewy.ru/note/60015127">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><b> <i>"Плохо &mdash; это еще не самое худшее"</i> </b></p> 
<p><b> <i>"Когда ничего не происходит, все происходит очень быстро"</i> </b></p> 
<p><b> <i>"Я опережаю свое время. Я наряжаюсь для прекрасного будущего."</i> </b></p> 
<p data-n="536" class="book"> <b> "<i>-А если никто не выиграл и не проиграл?</i> </b></p> 
<p data-n="536" class="book"> <i> <b>- Наступает непрочный мир."</b> </i></p> 
<p data-n="536" class="book"> <i> <b>"Вот твой главный недостаток: когда мне холодно, тебе жарко, когда мне жарко &mdash; тебе холодно. Если одному жарко, другому обязательно холодно."</b> </i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/60015127">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Wishes </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59808873</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59808873</guid>
				<pubDate>Tue, 31 Dec 2013 03:06:03 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Хочется о важном, о пожеланиях.
"Ведь если пишется так, как и думать странно&#8230; " 
Самым лу... <a href="https://viewy.ru/note/59808873">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Хочется о важном, о пожеланиях.</p>
<p><i>"Ведь если пишется так, как и думать странно&#8230; "</i></p> 
<p>Самым лучшим предновогодним поздравлением, прочитанным мною, мне выдались слова Натальи Влащенко, главного редактора довольно престижного издания "Публичные люди": "Поступков всем&#8230; Когда у меня спрашивают, что делать, я отвечаю: любите. Всех, до кого можете дотянуться руками". Я бы добавила: любите даже тех, до кого не дотянуться. Это чуть ли не единственная возможность, которую мы все еще не утратили, я уверена.</p>
<p>Так мало осталось настоящего в этом мире. И если есть чувство: чистое, неконтролируемое, неподдельное, вулканическое, то под ним меркнет вся эта чудовищная бутафория! И ты становишься маленьким. Ты-маленький, а сердце большое, и имя твое начинается с буквы Л, и весь ты буква Л и еще пять. Давайте делать то, что мы умеем (а это мы все умеем). В это чувство подмешано много других, болезненных, но если мы начнем распознавать самое главное- счастье станет простым, как молитва. Я желаю всем любви!</p>
<p>Булгаков говорил: "Нет злых людей на свете, есть люди несчастливые". Пусть все несчастливые (надеюсь, таких немного) обретают состояние счастья. И поймут, что твое счастье не должно зависить от других-оно в тебе самом! Пусть никто никого не теряет. Близких, родных, чужих, некогда любимых, некогда разлюбивших, встреченных однажды или мозоливших глаза каждый день. Не теряйте никого, кто больше не вернется, просто потому что не сможет, просто потому что даже не узнает больше, что не смог.</p>
<p>Это Новый год, но старая жизнь. Можем написать себе <i>"с понедельника"</i> или <i>" в этом году уж точно"</i>.. Можем не говорить ничего. Можем идти. Или бежать. Или стоять на месте. Можем сами все решать. И все будет тогда, когда мы решимся. Мы: ты, я, он, она и они. И этой планеты хватит для всех. И времени тоже хватит для всего, что мы <b>действительно захотим успеть.</b> И вот, наконец возвращаясь к началу поста: поступков нам всем. Мужества менять то, что в наших силах и принять то, чего не в силах изменить. Пусть этот год будет значимым. <b>Обретайте себя истинного!</b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59808873">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59742610 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59742610</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59742610</guid>
				<pubDate>Thu, 26 Dec 2013 21:42:25 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Им казалось, что если все это кончится - то оставит на них какой-нибудь страшный след  западут гл... <a href="https://viewy.ru/note/59742610">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Им казалось, что если все это кончится - то оставит на них какой-нибудь страшный след <br> западут глазницы <br> осипнет голос <br> деформируется скелет <br> им обоим в минуту станет по сорок лет <br> если кто-то и выживает после такого - то он заика и инвалид <br> но меняется только взгляд <br> ни малейших иных примет <br> даже хочется, чтоб болело <br> <i> <b>но не болит</b> </i></p> 
<p><i>Полозкова</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59742610">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Междоусобные </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59699087</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59699087</guid>
				<pubDate>Tue, 24 Dec 2013 05:01:30 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ О тебе написано, все-таки, больше в книгах, чем в просторечиях.
Мне никак не приходит на ум не т... <a href="https://viewy.ru/note/59699087">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>О тебе написано, все-таки, больше в книгах, чем в просторечиях.</p>
<p>Мне никак не приходит на ум не трогать свои увечия,</p> 
<p>Но, ты знаешь, Катя, просто за то, чтоб услышать речь его,</p> 
<p>Я готова во всей этой памяти раны потом залечивать!</p>
<p>Эта жертвенность сторожит тебя и знает, когда приспустить собак.</p>
<p>Или ты отдашься всецело ей и будешь совсем слабак,</p> 
<p>Или тот, кто к тебе причастен, сам тебя пощадит</p>
<p>В самый легкий из способов: местом в своей груди.</p>
<p>И тогда уже точно все: из круга не выйти вон.</p>
<p>Это значит везде его слышать: тихий, нерезкий звон.</p>
<p>Это значит-никак, и ты навсегда засел.</p>
<p>В человеке, которого хочется насовсем.</p>
<p>Так непросто, Кать, возвращаться к месту, где ты стал нем.</p>
<p>Представляешь, там все война, но никто не проигрывает в войне&#8230;</p>
<p>Если вдруг вернуться, буду ли я вдвойне?</p>
<p>Или это все, что только хочется думать мне?</p>
<p>Я ищу, этот путь никак мне не постижим&#8230;.</p>
<p>И не то, чтобы ложь. Я стою спиной даже к этой лжи,</p> 
<p>Просто, веришь, все время думаю, что бегу или мы бежим</p>
<p>К самым важным. По итогу ставящим новые рубежи.</p>
<p><i>V22berega</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59699087">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59393950 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59393950</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59393950</guid>
				<pubDate>Sat, 07 Dec 2013 15:13:21 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Любила ли я когда-нибудь Мужчину Моей Мечты или просто привыкла к стараданиям? Мучительные терзан... <a href="https://viewy.ru/note/59393950">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><i>Любила ли я когда-нибудь <b>Мужчину Моей Мечты</b> или просто привыкла к стараданиям?</i> <i>Мучительные терзания в стремлении получить <b>невозможное.</b> </i></p> 
<p><i>Sex&amp;theCity</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59393950">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59385520 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59385520</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59385520</guid>
				<pubDate>Sat, 07 Dec 2013 03:05:46 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Тише бывает только в мавзолее.
Что происходит? Неужели я действительно перестала подвергать себя... <a href="https://viewy.ru/note/59385520">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Тише бывает только в мавзолее.</p>
<p>Что происходит? Неужели я действительно перестала подвергать себя самобичеванию?</p>
<p>Любое страдание длится ровно столько, сколько ты позволишь ему длиться. Но чтобы понять даже это, требуется хорошенечко пострадать и еще немного времени.</p>
<p>Все самые ужасающие реалити в нашей голове, в то время, как мир продолжает существовать без твоих эксцессов. И ничего не меняется по большому счету, кроме твоего самоощущения.</p>
<p>Как говорит мой отец, люди- скоропортящийся продукт. Но ты все равно купишь свое любимое молоко, даже если завтра его срок годности истекает. Потому что у тебя есть один день в запасе. Целый один день. И это заставляет нас испытывать себя на прочность и идти на риск.</p>
<p>Но риск порой оказывается совсем не риском, а просто симулякром (новое интересное слово, мне понравилось). </p>
<p>И в общем-то хватает тебя на все и на всех. И в дальнейшем хватит. просто не позволяй ничекму длится дольше, чем оно того заслуживает.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59385520">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59330124 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330124</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330124</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:50:39 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Це гaрне, похaпне слiвце, - problems, воно ознaчує i мaтемaтичну зaдaчку, i рaк грудей, i втрaту ... <a href="https://viewy.ru/note/59330124">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><b>Це гaрне, похaпне слiвце, - problems, воно ознaчує i мaтемaтичну зaдaчку, i рaк грудей, i втрaту любовi, в кожному випaдку десь зaвше iснує хтось, спроможний зaрaдити, професор, лiкaр, психоaнaлiтик, - якщо, звичaйно, мaєте чим зaплaтити, a якщо не мaєте, то вже якось поувихaйтеся, нaшкребiть по зaсiкaх борошенця, нiчого не вдiєш, життя - штукa коштовнa</b></p> 
<p><i>Забужко</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330124">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59330079 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330079</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330079</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:33:48 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ "Бiльше, нiж брaт, бо вiтчизнa i дiм.
(Руки голоднi, i губи голоднi). 
Жоден з нaс двох не поме... <a href="https://viewy.ru/note/59330079">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>"Бiльше, нiж брaт, бо вiтчизнa i дiм.</p>
<p>(Руки голоднi, i губи голоднi). </p>
<p>Жоден з нaс двох не помер молодим</p>
<p>Тiльки нa те, щоб зустрiтись сьогоднi"</p>
<p><i>Забужко</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330079">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59330074 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330074</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330074</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:32:17 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ "&#8230;Вiршi - вони, повторюю ще рaз, в рaзi хто не встиг собi зaнотувaти, - зaвжди вiд когось, ... <a href="https://viewy.ru/note/59330074">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>"&#8230;Вiршi - вони, повторюю ще рaз, в рaзi хто не встиг собi зaнотувaти, - зaвжди вiд когось, хaй би той хтось про те нi сном, нi духом"</p>
<p><b> <i>Забужко</i> </b></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330074">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59330065 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330065</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330065</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:29:03 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ "..В що сaм не провaлюєшся - нa безбaч, з головою, - нiколи твоїм не стaне"
Забужко <a href="https://viewy.ru/note/59330065">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>"..В що сaм не провaлюєшся - нa безбaч, з головою, - нiколи твоїм не стaне"</p>
<p><i>Забужко</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330065">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59330059 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330059</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330059</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:27:06 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ "Скiльки рaзiв ти любив?" - 
"Три, - рaхувaв, примкнувши повiки, - це четвертий", 
— "Щось зaбa... <a href="https://viewy.ru/note/59330059">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><b>"Скiльки рaзiв ти любив?" -</b></p> 
<p><b>"Три, - рaхувaв, примкнувши повiки, - це четвертий",</b></p> 
<p><b>— "Щось зaбaгaто, як нa одне життя, - aж три великi кохaння&hellip;"</b></p> 
<p><i>Забужко</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330059">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Як же доречно </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59330050</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59330050</guid>
				<pubDate>Wed, 04 Dec 2013 00:21:52 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Укрaїнський вибiр - це вибiр мiж небуттям i буттям, яке вбивaє, i цiлa лiтерaтурa нaшa горопaшнa ... <a href="https://viewy.ru/note/59330050">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><i>Укрaїнський вибiр - це вибiр мiж небуттям i буттям, яке вбивaє, i цiлa лiтерaтурa нaшa горопaшнa - лиш зойк привaленого бaлкою в обрушенiм землетрусом домi</i></p> 
<p>О. Забужко " Польові дослідження з українського сексу". Здавалось би, мала б бути зовсім не про те книга, але тут настільки відчутна самоідентифікація (яка зараз так доречна), що не можна не захопитися, проігнорувавши цитування.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59330050">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59269603 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59269603</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59269603</guid>
				<pubDate>Sun, 01 Dec 2013 02:03:32 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Он так ее мучит, как будто растит жену. Он ладит ее под себя &mdash; под свои пороки, Привычки, с... <a href="https://viewy.ru/note/59269603">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Он так ее мучит, как будто растит жену. Он ладит ее под себя &mdash; под свои пороки, Привычки, страхи, веснушчатость, рыжину. Муштрует, мытарит, холит, дает уроки.</p>
<p>И вот она приручается &mdash; тем верней, что мы не можем спокойно смотреть и ропщем. Она же видит во всем заботу о ней. Точнее, об их грядущем. Понятно, общем.</p>
<p>Он так ее мучит, дрючит, костит, честит, Он так ее мучит &mdash; прицельно, умно, пристрастно, Он так ее мучит, как будто жену растит. Но он не из тех, кто женится, &mdash; это ясно.</p>
<p>Выходит, все это даром: "Анкор, анкор", "Ко мне, ко мне, " &mdash; переливчатый вопль тарзаний, Скандалы, слезы, истерики, весь декор, Приходы, уходы и прочий мильон терзаний.</p>
<p>Так учат кутить обреченных на нищету. Так учат наследного принца сидеть на троне &mdash; И знают, что завтра трон разнесут в щепу, сперва разобравшись с особами царской крови.</p>
<p>Добро бы на нем не клином сошелся свет И все сгодилось с другим, на него похожим; Но в том-то вся и беда, что похожих нет, И он ее мучит, а мы ничего не можем.</p>
<p>&hellip;Но может быть, вся дрессура идет к тому, Чтоб после позора, рева, срыва, разрыва Она дорастет и станет равна ему, А значит &mdash; непобедима, неуязвима?</p>
<p>И все для того, чтоб отринув соблазн родства, Давясь слезами, пройдя километры лезвий, Она до него доросла &mdash; и переросла, И перешагнула, и дальше пошла железной?..</p>
<p>А он останется &mdash; треснувшая броня, Пустой стакан, перевернутая страница. Не так ли и Бог испытывает меня, чтоб сделать себе подобным &mdash; и устраниться, Да все не выходит?..</p>
<p><i>Дмитрий Быков</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59269603">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59248566 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59248566</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59248566</guid>
				<pubDate>Fri, 29 Nov 2013 23:19:08 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Есть какая-то грань, за которой все это кажется неуместным: &laquo;будьте любезны, сделайте одолж... <a href="https://viewy.ru/note/59248566">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Есть какая-то грань, за которой все это кажется неуместным: &laquo;будьте любезны, сделайте одолженье&raquo;. <br> А потом кто-то первым выходит из-под ареста, досрочно освобожденный от продолженья.</p>
<p><i>Кот Басё</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59248566">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>LETS_BE_BETTER: Личное – заметка в блоге #59190544 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/59190544</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/59190544</guid>
				<pubDate>Tue, 26 Nov 2013 22:48:44 +0300</pubDate>
				<author>LETS_BE_BETTER</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>LETS_BE_BETTER</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Нема нічого гіршого, ніж запізніле перше кохання &mdash; воно завжди видається останнім і справжн... <a href="https://viewy.ru/note/59190544">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Нема нічого гіршого, ніж запізніле перше кохання &mdash; воно завжди видається останнім і справжнім, справжнім і останнім. Ну, але це так, між іншим.</p>
<p><i>Іздрик</i></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/59190544">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
	</channel>
</rss>
