Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Читать на Вьюи...

Кожна людина схожа на страву.Тобто для приготування певної страви нам потрібні інградієнти.І кількість та пропорцію ми маємо чітко дотримуватись рецепту.Адже якщо ми добавимо забагато солі чи спецій або не якісні продукти, страва получиться просто жахлива і не смачна.Її звісно ніхто не захоче їсти і вона піде у смітник.

Так і з людьми.Коли ми малесенькі ми схожі на страву, яку готують.Готують нас звісно батьки.А як саме?А ось так.Вони навчаюсь нас доброті, чесності, відважності, розуму.Але з деяких батьків просто нікудишні кухарі.І своїх дітей вони пересолюють злом, ненавистю, жостокістю та образами.

І який можна зробити висновок?Пізніше, коли проходить час формування характеру, тобто приготування, ми на власні очі можемо побачити результат.Так звісно, деякі погані страви мають ну дуже апетитний вигляд.Так само, як і деякі красиві люди.Але коли ми пробуємо шматочок, ми його або ковтаємо у себе з кислим виразом обличчя або різко випльовуємо.

Так і з людьми.Ми тільки через деякий час дізнаємося їхню начинку, їхню справжню сутність.І деякі з свого життя просто викреслюють цих людей, а деякі ні.Але якщо ми не можемо викреслити людину зі свого життя ми стараємось змінити її характер.Але ж це марно!!!Ну скажіть, коли ви приготували борщ, а він вийшов якись жахливий на смак і від нього хочеться блювати, ви хіба будете досипати туди багато непотрібних спецій і овочів, щоб перебити той жахливий присмак чи запах?Я думаю, що хороша хазяйка такого би ніколи не зробила.Вона б вилила цей борщ у туалет і зварила б новий.(бідний чоловік. голодний мабуть залишився :) ).

Тому і людей гнилих потрібно викреслювати.На цій людині клин клином не зійшовся.Є в нашому світі ще ну дуже дуже багато інших людей.Тому це ваш вибір чи їсти не смачний борщ (а потім мабуть три дні з туалету не вилазити) чи всього навсього зварити новий.

І тому зараз я можу сказати, що наше виховання схоже на кухню, на приготування страви.І в більшості випадків приготування хорошої страви залежить від обстановки(чи чиста кухня, чи є санітарні норми), від продуктів(якісних та свіжих) та найголовніше від кухарів.І проведу паралель.Так і в нашому характері.Він залежить від: 1. Кухарі - Виховання наших батьків. 2. Кухня - оточуюче середовище, суспільство. 3.Продукти - наше самовиховання.

Тому ваша кухня..ойй..ваше життя у ваших і тільки ваших руках :)

P.S. тільки на намутіть там якоїсь фігні.І бажаю вам ніколи не виливати борщ у туалет ;)

І я забула дещо.Незначне, але забула.Є ще дещо.Людину можливо змінити, але якщо вона захоче сама цього.Ну ось коли ти спік пісочне печиво, ти викладаєш його на тарілку.Ну здається, що все.Печиво і смачне і гарне і просто чудове.Але є деякі люди, які роблять його ще кращим.Тобто посипають його злегка цукровою пудрою.Так і з людьми можна.Так, звісно, характер вже сформований, але ми можемо його трішки змінити.Присипати або цукровою пудрою(своєю добротою), або меленим перцем(злістю). Особисто я просто ненавижу молотий перець.А в мене у самої є дуже дуже великий мішок з цукровою пудрою(добротою) і кожну людину, з якою я спілкуюся протягом дня я посипаю трішки цією пудрою.Тому так.Якщо страва ще більш менш (ну тобто їсти можна, але без апетиту) може бути, то хороший кухар може завжди зробити її смачнішою.А поганий кухар просто жахливою.

Більшість людей зараз схожі на недопечене печиво.Тобто тісто майже готове, але ще сире.І як раз ці люди легко піддаються психологічному впливу зі сторони інших і ними маніпулюють, як шашками.І такі бувають.

Читать на Вьюи...

Я не закохана, я не кохаю і не люблю.Але я знаю, що якщо він щасливий то і я щаслива і мені нічого не потрібно.

Бути вихованої на засадах гуманізму та моральними принципани кінця 19 ст. дуже важко.Я через це страждаю.Багато хто мене просто називає дивною.Деякі дівчата казали, що хотіли би бути схожими на мене.Я вихована, як в дворянській сім'ї, де все має бути культурно, по правилам.Де дівчина-це втілення чогось ніжного, хорошого та люблячого.І я себе поводжу так.Я себе поводжу, як міс.І мені вже начхати, що за спиною кажуть, що я застаріла для 21 ст..І що вже не те століття.

Можливо манери і світогляд в мене чистого гуманіста.Але який нафіг гуманізм у наш час?Я як біла ворона.

Інколи мене настільки задовбують плітки моїх ровесниць щодо мене.Про мене вічно говрять.Обговорюють.Але кажуть, що їм начхати на мене.Так навіщо обговорювати.

Але характер і зовнішність в мене жахливі.Я маю дійсно занижену самооцінку.Я не поважаю себе.Я ненавиджу себе за те, що матюкаюсь.Хочу відвчитися від цього.Я якась погана.

Ось я в день думаю дуже багато про тих трьох друзів.Як вони там, що роблять, якв них справи, чи все добре і так далі.Але я впевнена, що про мене навіть ніхто не задумувався.Ну вот чесно, хто мене цінує?Мабуть ніхто.Я нікому мабуть не потрібна.Я взагалі впевнена, що про мене навіть мої ті три друга не думають, адже в них свої справи є.

Я біла ворона і мабуть тому мене ніхто ніколи не полюбить і помру я старушкою, яка буде сидіти на дівані з котом і дивитися індійські фільми(

Мене навтіь наврядчи поважають.В мене таке враження, що навіть я своїм тим трьом друзям остогидла і надоїла.Кароче заїбала.Мені здається, що одним дзвінком я нав'язуюсь.

Тому мені приходиться надагати сотні масок, щоб оточуючі не замічали, що я якась не така як вони.Хоча єдине, що я ніколи і ніякою маскою не сховаю, так це власну думку.Я висловлюю її завжди.І мені пофіг, якщо вам щось не подобається.Це незмінне.

Я хочу втекти.Від цілого світу.Від самої себе.Але куди б я не тікала, я завжди беру себе з собою.І це не змінити.Тому треба міняти напрямок життя в інше русло.

Світ ловив мене, та не спіймав.

Я заплуталась у власних думках і у власних почуттях.А деякі люди своїми діями, ще більше мене заплутують у павутині почуттів своїх.Я кінці з кінцями звести не можу.

Мені єдине цікаво.Мене що хочуть закохати у себе?Так?Чи що? Як це пояснити?

Ти вирішив злий жарт зі мною зіграти, як Жюльен Сорель з " Червоного та чорного"?Не роби так.Якщо це просто гра, то я швидко потсавлю їй кінець.А якщо ні, то будемо йти до фінішу.

Не можна грати з моїми почуттями.Я занадто емоційна, хрупка та ніжна для брехні.Можливо зовні я не подам навіть вигляду, що мене зламати.Але в душі я плачу.Я не винна, що така.Щодо почуттів я така.

Читать на Вьюи...

Я хочу все змінити.В мене було ну море, просто море друзів.Я зі всіма спілкуюся досі.Я кожного дня з кимось знайомлюсь.Кожного.Я можу завжди комусь позвонити і запросто піти гуляти.Це без питань.Але я не хочу нікому звонити.

За останній місяць я просто на всіх забила болт.І лишилося зі всіх всіх всіх моїх "друзів" тільки троє.Ось так в мене проходило відсіювання гнилих і жалких людей з мого життя.

Якщо мене хтось попросить допогти, я допоможу.Хай це навіть буде незнайома людина.Я дійсно допоможу, чим зможу.А ось цим троїм людям я ладна гори звернути.

Об мене так часто витирали ноги, що я вже стомилася.Я просто напросто стомилася.

В мене є ці три людини і все.Мені вистачає.Я їх ціную.І все.Це речення означає дуже багато всього.

Я дуж багато думаю про всякий бред і мені інколи здається, що в мене просто взірветься мозок.Тому я собі завела блог, де буду писати найголовніші думки, події та емоції від прожитого дня.А інші думки просто стирати.

Як сказав тато: "Ти, Каріна, пам'ятаєш тільки те, що ти хочеш пам'ятати."

І це дійсно так.Я буду до дрібниць пам'ятати тільки те, що я хочу.Інше мене не цікавить.

Зараз я слухаю Океан Ельзи.така назва цікава.Океан Ельзи.

Читать на Вьюи...

Я сегодня гуляла и случайно попала на танцы.Я смотрела, как танцует Олег и его друзья и просто была шокирована.Это круто.Я слышала музику и сама уже встать хотела и просто танцевать.В каждой клеточке моего тела был ритм.И я с восхещением на них смотрела.
Хоть они считают, что это так, разминочка, но было круто.

Я сидя в Чикене я опять подумала про балет.Я на него ходила, но бросила.И вот задумываюсь опять пойти.Это очень тяжело.Очень, но это будет воспытывать мое терпение, выдержку.

Мне было сегодня весело.И я просто очень рада, что познакомилась с новыми людьми.С танцорами.Они иначе смотрят на жизнь.Они живут танцами.Это прекрасно.

Я просто счастлива, что у меня есть такой Алежик в моей жизни.И каждую ночь ложась спать я благодарю за это.Он действительно хороший друг, и вообще как парень.У меня есть чему у него поучиться.И реально с ним я множество своих взлядов на жизнь разделяю.Ахахаахах.Я гуманитарий, а он технарь ;) )

Буду ему в макдаке карточшку фри продавать, когда он прийдет со своей работы ибо опять чинил какой-то домохозяке стиральную машину.Вот как мы себе это в шутку представляем.

Он очень много радости мне приносит в жизнь и сейчас настолько меня поддерживает, сам этого не подозревая.

Я дякую)

Читать на Вьюи...