Viewy — социальная платформа https://viewy.ru VIEWY! Вьюи — это социальная платформа для ведения блогов и каналов обо всем на свете. ru mail@viewy.ru (Viewy Social Network) https://viewy.ru https://viewy.ru/favicon/favicon-152.png Viewy — социальная платформа HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #57190671 https://viewy.ru/note/57190671 https://viewy.ru/note/57190671 Sun, 01 Sep 2013 14:33:59 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> ось прийшла та осінь. вчора, пам'ятаю, вночі ми з подругами чекали і спеціально сиділи до 00.00. а сьогодні вже вересень. скоро буде сухе опале листя, по якому я просто обожнюю ходити. цей хруст - доса наркотика для мене. знаю, що навчальний рік буде важким, але мені до чортиків хочеться сидіти за столом, пити гарячий чай чи навіть смачну та запашну каву, закутатись у плед і читати книгу чи писати уроки. чомусь хочеться затишку, якого зараз, на жаль, немає. мій затишок - холодні осінні дні, коли небо стає глибшим, коли воно відкриває свої шати для таких осінніх людей, як я. коли мені дозволено помаленько йти, вдихати це свіже, холодне, приємне осіннє повітря та думати. нескінченно довго думати про своє.

зараз, коли я включаю свою улюблену осінню музику, мені добре та спокійно. мені тепло. правда не фізично. гріється моя душа, мої думки, та навіть мої органи, коли я черговий раз ковтаю гарячий чай з лимоном.

завжди восени мене тягне до писанини. от як зараз. чомусь захотілось написати, навіть думок не було. відкрила сайт та й пишу собі все, що приходить до голови.

отож бажаю вам не прогавити осінню історію, а співжити із нею.

Читать на Вьюи...

]]> HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #57162732 https://viewy.ru/note/57162732 https://viewy.ru/note/57162732 Sat, 31 Aug 2013 15:27:46 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> через півгодини я піду до репетитора з історії.

знаєте що? мені неабияк страшно! я нічого не знаю. для мене це вперше.

побажайте мені удачі, будь ласка.

Читать на Вьюи...

]]> I CAME BACK. https://viewy.ru/note/57046678 https://viewy.ru/note/57046678 Tue, 27 Aug 2013 21:27:52 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Давно мене тут не було. Давно тут не писала, не викладала те, про що я думаю. Знаєте, а не було чого викладати. Сірість, похмурість, затьмареність. Думала, що вже не повернусь, проте мене повернуло сильне почуття - закоханість. Чи то симпанія. Ще не визначилась. Тепер у мене знову є натхнення, якого я так довго шукала. Тепер мої думки будуть лише про одне. Про неосмислену симпатію.

Так, знаю, що нічого не вийде, але ж спробувати ніхто не заборняв, так?

Читать на Вьюи...

]]> HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #55632751 https://viewy.ru/note/55632751 https://viewy.ru/note/55632751 Tue, 09 Jul 2013 18:35:58 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> бувають такі моменти, коли відчуваєш себе непотрібним. найбільше в такі моменти чекаєш, що ось зараз, якимось дивним чином, про тебе згадають потрібні люди і вирвуть тебе з лап цієї незрозумілої самотності, але нічого не відбувається; саме в ці моменти готовий все віддати, щоб тебе хоча б на хвилинку обняли.

Читать на Вьюи...

]]> HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #55632696 https://viewy.ru/note/55632696 https://viewy.ru/note/55632696 Tue, 09 Jul 2013 18:34:08 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> зараз так важко жити, а особливо молоді. зараз чомусь найбільшим "бунтом проти населення" стало не спати з ким попало, читати книги, займатись спортом і бути вихованим.
що ж біса таке робиться?
не розумію чому бальшість дівчат так сильно хочуть втратити цнотливість. це ж найбільше їхнє достоїнство, їхній скарб. чому б не зберегти таке сокровенне для свого єдиного? чому заради задоволення дівчатка віддаються? невже так важко "дотерпіти" і мати перший раз із законним чоловіком, який точно не покине, точно залишиться до кінця життя? напевне, я цього ніколи не зрозумію.
а книги? чому люди так косяться на тих, хто їх читає? так, деякі книжки є важкими для розуміння, деякі невдало написані, деякі нудні… але ж є і такі, які можуть захопити, чогось повчити, з яких можна почерпнути щось для себе. книги - це знання.
а спорт і вихованість?
що тут такого? підтримувати здоров'я і підтримувати його хіба не важливо? чи, можливо, палити і вживати алкоголь - це здоровіше, аніж їсти фрукти, овочі? чому люди не можуть цього усвідомити?
хіба так важко мати хороші манери, не вживати матів, бути ввічливим та культурним? та це ж наше "обличчя"! зрозумійте нарешті!

шкода, що таких людей все менше і менше… шкода…

Читать на Вьюи...

]]> HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #53100975 https://viewy.ru/note/53100975 https://viewy.ru/note/53100975 Sat, 20 Apr 2013 11:26:33 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> зі мною вітаються, мене питають як я, як поживаю, "як справи?", "як життя?". а що я? а я, коли хороший настрій, відповідаю, що все круто, в мене все добре.
але бувають такі моменти, коли я відповідаю "все нормально". хоча насправді все жахливо, все рушиться, всередині все розколюється, я задихаюсь. я просто сиджу в кімнаті і реву, як мала дитина, якій не догодили. і навіть причин на те ніби немає, але хочеться покинути цей світ або хоча би виїхати з міста і поїхати кудись далеко-далеко, щоб ніхто і не знав де я, що роблю, куди направилась. хочеться свободи. хочеться чогось нового, щоб навкого були незнайомці, так легше. легше довіритись незнайомій людині, розказати їй про своє життя і знати, що ніхто не буде більше знати цього. а навіть якщо і розкажуть, то боляче не буде, це ж незнайомці. а з друзями..з друзями все навпаки. розкажуть - серце кров'ю обіллється.

Читать на Вьюи...

]]> Лист від невідомої особи. https://viewy.ru/note/53100942 https://viewy.ru/note/53100942 Sat, 20 Apr 2013 11:25:30 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> «Так довго. Так довго ми спілкуємось. Так довго підтримуємо зв’язок, так довго підтримуємо один одного, але, здається, що прийшов кінець. А, можливо, тільки початок. Я не знаю. Зараз так важко сказати, стільки в голові, стільки думок, стільки проблем, просто каша якась. Я думала вже давно поставити крапку, але вона виходила з хвостиком, який говорив, що ще не кінець, ще не час. Чому? Бо занадто пізно хотіла все закінчити. Хотіла обірвати все, що було. І байдуже, що комусь буде погано, байдуже було на почуття всіх довкола… Так, погоджуюсь. Занадто егоїстично. Але чи був у мене інший вихід? Думаю, що так, але моя голова не хотіла його бачити, бо в тому випадку вирішувало серце. Просто ненавиджу, ненавиджу себе за те, що я вирішую все душею, а не розумом. Саме це мене і вбиває. Вбиває зсередини по малесеньких кусочках. І ось знову. Знову цей напружений момент. Чому зараз? Чому не через місяць? Чому зараз знову каша, каламуть, мул у голові? Чому?

Так страшно. Страшно втратити когось, наприклад, тебе. З ким потім ділитись таємницями, з ким радитись, кому говорити про проблеми, кому висказуватись, на кого викрикуватись? На саму себе? Ні. Я вже звикла до такого раціону життя, який у мене є зараз. І відвикнути від такої рутини, відвикнути від тебе…це щось страшне. Але і продовжувати це далі неможливо. Неможливо через невиправдані в майбутньому надії. Можливо, скажеш, що я дурна, егоїстична, неправа, багато втрачаю, але я не можу. Мені страшно залишитись одною, але краще вже існувати самотньою, ніж не виправдовувати чиїхось надій. Але всі ми люди. Ми маємо жертвувати. В моєму випадку краще пожертвувати дружбою, спілкуванням, але бути на віддалі, не продовжувати, не ламати чужі надії. Дійсно, краще вже так, ніж страждати ще більше…»

Читать на Вьюи...

]]> HALAKTIOMA: Личное – заметка в блоге #51580314 https://viewy.ru/note/51580314 https://viewy.ru/note/51580314 Wed, 13 Mar 2013 17:03:23 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> дуже часто людям здається, що вони знають про інших все на світі. здається їм, що знають про чуже минуле, про чужі переживання. але як? скажіть мені..як вони можуть знати? просто в голові не вкладається. вони не можуть нічого говорити поки не побувають в тілі тої чи іншої людини. ніколи не будуть знати що було насправді, ніколи не будуть знати достеменно що відчувала, що пережила та чи інша особа..ніколи..

Читать на Вьюи...

]]> 7.03.2013 https://viewy.ru/note/51580148 https://viewy.ru/note/51580148 Wed, 13 Mar 2013 17:00:00 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> 08.03.2013. – день, коли всіх дівчат вітають з так званим «їхнім святом». А навіщо? Щоб зробити для них щось приємне? Подарувати квіти? Не сперечаюсь, це приємно. Але що ж із тими жінками чи дівчатами, яких не привітали? Що з тими, кому кохана людина не подарує квітів, не скаже пару теплих та приємних слів? Тоді і настрою нема, і бажання усміхатись, і коханої людини теж немає…

Пройшло доволі часу від тоді, як ми почали зустрічатись. Були і сварки, і найщасливіші моменти у моєму житті. Ми розмовляли на різні теми, гуляли, мріяли, говорили про майбутнє, навіть про те, якими будуть наші стосунки в подальшому житті, наприклад, коли ми будемо вже в університеті. Навіть думали зняти окрему квартиру для нас та наших друзів. Ми так добре проводили час разом…Веселились, обіймались, дарували один одному найніжніші та найпристрасніші поцілунки.

А тепер не говоримо, не підтримуємо зв’язку. А чому? Невідомо. Просто в один прекрасний день ви перестали розуміти один одного. З одного цілого вийшли дві зовсім різні половинки. Йому, таке враження, було наплювати на мої почуття, на те, що я думаю, на те, що відчувала, на те, що коїлось у мене всередині. На все було наплювати. Через таку його байдужість мене всередині все просто поїдало. Було таке враження, що я просто випорожнена, що всередині велика чорна порожнеча. Тримати в собі це все просто неможливо було, тому страждала подруга, якій я просто виливала душу, з якою радилась, яку просто, як то кажуть, задовбала. Я знаю, що нервувала її своїми розповідями, новинами, емоціями, але більше не знала з ким можу поділитись…

І ось пік нервів, коли все життя розбите вщент. Один вечір вбив все хороше, але й надав сил і наснаги. Цей вечір перевернув мою душу, дав такий собі поштовх до «нового життя». Перегорнув аркуш, на якому є вдосталь місця, щоб розпочати все з початку, щоб замислитись: «А що мені насправді потрібно. Чи потрібне те кохання, яке так гарно оспівують поети, письменники, художники і прості люди? "
Вечір, коли в душу та в серце встромили кинджал. Коли сказали: «Це кінець». А все через що? Яка дурна причина…Така безглузда. В цей момент руки дрижали, серце калатало безперестанку. Та сльози не йшли, це був просто шок та крапля надії, що все ще буде добре. А дарма надіялась..дурепа. До певних слів я була просто нервова, напружена, але коли перед очима постала фраза «…а тепер мені все одно» - це просто не передати словами. Сльози самі полились рікою. Справді рікою. Зупинити їх було просто неможливо. На підставі тих емоцій, того пригнічення зуміла посваритись з дорогою мені людиною. Думала, що на цьому кінець. Але відкопала десь в куточку душі силу. Зрозуміла, що на цьому життя не закінчується, воно продовжується, ще стільки прожити потрібно…Тепер мною володіє «пофігізм» та крапля егоїзму. Нехай. Нехай люди відвертаються, якщо не зможуть прийняти мене такою, якою я стала, якою я вже є. Буде боляче, але я витерплю, я зумію…
Але знову ж таки чи не низько це? Не низько сказати про кінець в соціальній мережі? Невже я навіть на розмову вживу не заслуговую? Напевно ні…Ось вона – проблема ХХІ століття…

Читать на Вьюи...

]]> Брешуть.. https://viewy.ru/note/51580089 https://viewy.ru/note/51580089 Wed, 13 Mar 2013 16:58:58 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Всі кажуть, що потрібно говорити, коли ти скучив, коли тобі справді потрібна людина. Кажуть, що потрібно говорити про свої почуття, потрібно показувати свої емоції. Брешуть. Як же вони брешуть! Насправді картина зовсім інша. Ми говоримо, що ми скучили, а у відповідь тиша. Ми говоримо, що нам потрібна людина..навіть коли напишемо банальне повідомлення у соціальній мережі – у відповідь тиша…В той чи інший момент всередині, десь глибоко в душі виробляється «чорна діра», яка з кожним днем, з кожною такою відповіддю все збільшується і збільшується. Вона поглинає щастя, радість, усмішку..поглинає все хороше, все радісне, що було у нас. А натомість на нашому обличчі, в очах та в душі відображається смуток, розчарування, заклятий біль, який пронизує кожну клітину організму.
Говорити про почуття та показувати емоції кажете? А кому це потрібно? Хтось бажає бачити вашу радість, вашу усмішку? Та не знайдеться такої людини, окрім батьків та родичів. Нікому це не потрібно. Всім, як то кажуть, пофіг. Кажуть, що потрібно бути сильним у будь-якій ситуації. Але як тут бути сильним, якщо навкруги чужі люди? Навіть найдорожча з найдорожчих…і то віддалилась.

Читать на Вьюи...

]]> Хіба це все брехня? https://viewy.ru/note/51579937 https://viewy.ru/note/51579937 Wed, 13 Mar 2013 16:56:41 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Дійсно..прекрасне відчуття, коли ти знаєш, що маєш друзів на яких можна покластись, яким можна довірити все і при тому про це ніхто більше не дізнається. Це чудово, коли є людина, з якою ти можеш поговорити про все на світі. Коли можеш порадитись. Це просто прекрасно, коли друг може підтримати, може розрадити, коли ви можете поговорити з відкритою душею, коли немає жодних перепон. Це означає, що друг тебе цінує, що ти справді йому потрібен. Коли пригадуєш ясі ваші спільні моменти, які б вони не були: хороші, сумні, із сльозами на очах, із усмішкою на устах, - розумієш наскільки важливо мати таку людину.
Кажуть, що найкращий друг – мама. В дечому я згодна. Але хіба з мамою ти поділишся своїми почуттями так, як з другом по душі? Ні. Все рівно є таке, чого мамі сказати не можеш, тому що не хочеш або тому що соромно, або тому що не хочеш, щоб саме мама про це знала.
Та лише друзями, родиною тобі не обійтись. Запитаєте: «Чому?» Хм…а про кохану людину забули? Про ту єдину половинку, яка завжди зрозуміє і підтримає, яка може відчути, що ти стривожений, що з тобою щось не так. Яка буде з тобою ніжною, лагідною, буде по-справжньому кохати. Для кожної людини це є важливо. Та не кожен цінує таке ставлення. Бувають випадки, коли стосунки закінчуються зрадою. А з якою метою? Навіщо таке робити? Щоб показати яка ти королева чи який ти «красунчик»? Просто в голові не вкладається. Тоді навіщо були ті стосунки? Значить вони були, як кажуть, до одного місця. Навіщо було брехати в очі, казати, що кохаєш, а потім просто плюнути в душу людині? Тобі-то буде кльово, ти будеш з іншою «коханою» людиною. А він/вона буде страждати, думаючи, що ти так ніколи її/його і не кохав/-ла. Перш ніж будувати стосунки потрібно визначитись чи справді ти їх хочеш, чи не зруйнуєш їх потім.
Якщо ж продовжити тему дружби, то кохана людина по суті також є другом. Це просто особлива дружба між двома. Відчувається підтримка, сильне плече з поєднанням кохання. Це ж так прекрасно…
Кажуть, що кохання не описати словами. А дружбу? Хіба можна висловити свої дружні стосунки словами? Як на мене, це просто неможливо. Неможливо описати свої емоції, немає таки слів. Є лише міміка та очі. Інколи нашу міміку з поглядом легше зрозуміти, ніж думку. А тепер подумайте… Хіба це все брехня?

Читать на Вьюи...

]]> А все починається з дружби. [2] https://viewy.ru/note/49350368 https://viewy.ru/note/49350368 Wed, 23 Jan 2013 17:52:16 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> …Ти не знаєш що саме ти відчуваєш до нього: симпатія, захоплення? Невідомо. Відоме лиш одне, обоє хочете бути разом…

Пройшло стільки часу. І пройшов він не намарно. Хоч скільки ти всього пережила, скільки всього сталось, скільки нервів собі «з’їла», це все не намарно… А знаєте чому? Бо ти визначилась. Визначилась із рішенням, із тим, що відчуваєш до нього. І це зовсім не симпатія чи захоплення..це щастя. Таке солодке та заманливе. Воно просто обійняло тебе ззовні, а зсередини..зсередини обійняло несамовите почуття. Питають що з тобою, а ти не можеш пояснити. Це таке почуття, яке окреслити дуже важко. Коли в животі метелики, а в голові плутанина поміж якою лазять тараканчики. Це коли від одного його погляду серце просто завмирає. Коли від одного його дотику серце б’ється швидше, а метеликів у животі стає так багато, що стає аж лоскотно і появляється важкість у шлунку. Коли важко саме йому висказати що у тебе на душі. Коли біля нього ти стаєш не собою, а сором'язливою дівчинкою. Коли бажаєш його обійняти, але не можеш, бо думаєш собі: «А що скажуть інші?» Коли від одного його слова ти усміхаєшся і поводиш себе, наче дурненька. Це коли..коли просто неможливо описати все до кінця словами. Ви напевно вже здогадались, а може і хочете запитати: «Що це?» А я відповім. Це Кохання. Можливо, хтось скаже, що воно дитяче…можливо…але воно щире.
Тепер ти ніколи таке щастя не проміняєш..ні на що. Кажуть, що кохання в ранньому віці не буває. І ті, хто таке кажуть – помиляються. Всі люди різні. Всі мають свій темперамент, свій характер, свої почуття. Хтось ще не зрозумів що таке «кохати», бо не стикався з такими речами. А хтось навпаки покохав. І не хоче відпускати тої людини. Хоче радіти з нею. Говорити з нею. Обійматись з нею. Хоче просто бути поруч…

Читать на Вьюи...

]]> А все починається з дружби. https://viewy.ru/note/48589530 https://viewy.ru/note/48589530 Tue, 08 Jan 2013 11:55:55 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> А все починається з дружби. Правильно кажуть. З нормальної веселої розмови. Ну а потім, через деякий період часу розумієш, що не можеш жити без цієї особи, що прив’язаний до неї, не в прямому значенні цього слова. Зараз такий момент, який мені подобається найбільше – «вже не друзі, але ще не пара». Тоді, коли обоє соромляться, не знають як себе поводити: чи то оійняти, чи краще непотрібно. Це період, коли від кожного слова, погляду, дотику серце просто вискакує із грудей. Коли ви переписуєтесь, а тобі важливо, щоб він поставив цей бісовий смайлик «поцілуночок», бо невідомо чи справжні його почуття. Коли розумієш, що вже потрібно спати, але не можеш, бо переписуєшся з ним, бо тобі цікаво що він зараз робить, чим займається. А коли ви прощаєтесь, то бажаєте одне одному солодких снів. І справді тоді сняться найсолодші сни. Можливо, вони ніколи не здійсняться, але помріяти можна. А коли після довгої переписки ти чуєш його голос, то втрачаєш дар мови. Не можеш ні слова з себе видавити, ні слова…Але ви починаєте говорити про щось смішне і розмова іде як по маслу. Ви згадуєте моменти, які вас об’єднюють, які важливі вам обом. Але ти все ще не знаєш що він відчуває до тебе. Теж саме і про тебе. Ти не знаєш що саме ти відчуваєш до нього: симпатія, захоплення? Невідомо. Відоме лиш одне, обоє хочете бути разом.

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 8. https://viewy.ru/note/48589515 https://viewy.ru/note/48589515 Tue, 08 Jan 2013 11:55:35 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Частина 8.
Від імені Дженні:
Я прокинулась від промінчиків сонця. Сонечко..таке жовте, таке тепле. Хочеться просто усміхнутись. Я в своїй кімнаті. Чи це побачення – просто сон? Відчуваю чиюсь руку на своїй талії. Я легенько повернулась на інший бік. Переді мною його обличчя, сам він. Його волосся…таке густе та водночас м’яке. Губи. Вчора відчула смак його губ. Смакувала би їх кожний день кожну секунду. Сорочка. Така пом’ята, розхристана. Чомусь саме це мене так приваблює. Його руки. Сильні чоловічі руки. Сам він. Такий чудовий, милий, хороший, турботливий, такий прекрасний, такий МІЙ. «Хай спить», - подумала я собі. Тоді встала з ліжка та вже хотіла вийти з кімнати, як побачила мій ноутбук біля його спини. Невже дивився що там поки я спала? Відкривши його, одразу висвітлилась наша переписка зі Стівеном. Значить прочитав. Але стоп? Якого біса він рився в моїх особистих речах? Не зважаючи на те, що цей янгол, який буде зараз без крил, спить, я все ж його розбуджу. Він в мене зараз получить. Взявши в руки подушку я почала його бити зі всієї сили.
- Ей, ей, принцесо, ти що робиш? Ану іди сюди. – після цих слів він взяв мене за талію і перекинув через себе на інший край ліжка. Але це мене не зупинило. Я почала його пити в груди своїми маленькими рученятами. Він ж на це просто притиснув мене до себе і солодко поцілував. Боже, я втрачаю розум від цього поцілунку, втрачаю розум від нього. Ще трішки і я поїду далеко-далеко мізгами.
- Ти чого б’єшся, крихітко? – запитав він мене.
- А ти чого лізеш туди, куди тебе не запрошують? Чого читаєш мої переписки і взагалі риєшся в моїй особистих речах? – крізь зуби сказала я при тому пробувала визволитись з його міцних рук, але мені не під силу ця магія :).
- Вибач, я..я більше не буду так. – зробив невинний погляд.
- Пообіцяй, що це був перший і останній раз! – пригрозила я йому пальчиком.
- Обіцяю, кохана. – і він знову подарував мені солодкий поцілунок. – Ой, до мене дзвонять. Я вийду на секунду, добре?
- Звичайно – і поцілувала його в щічку.
Таааак, говорить він по телефону занадто голосно. Або просто стоїть близько до моїх дверей. ЩО? Я почула від нього «я ж казав, що це все задля популярності». Що? Що він сказав? То він вчора брехав мені? «Шер, сонце, я тобі чесно говорю, що це просто так». То ще й якась Шер є? Якого біса? Я зі всієї сили відкрила двері ногою і почала випирати його з дому. Ледве виштовхала на перший поверх. Глянула на Ді. Вона була в шоці. Тоді він кинув трубку і запитав: «Що біса такого відбувається?».
- Шер, це все для популярності. Знаєш, а я тобі вірила. Вірила і довіряла всією душею, а ти підступний і підлий. Щоб мої очі більше тебе не бачили! – і виштовхала його за двері. Все, що я почула вже за дверима – це: «Джен, ти не так все зрозуміла. Джен, Джен!». Він так ще кричав, можливо, хвилин 5, а потім пішов. Правильно, хай йде на всі чотири сторони. Не потрібен мені такий, який буде крутити шури-мури зі всіма спідничками. Ді все ще стояла з відкритим ротом і великими очима. Вона вже хотіла підійти, щоб мене заспокоїти, але одразу побігла до себе в кімнату давши знати, що я хочу побути наодинці. Я з розбігу впала на ліжко. Я не плакала, я просто була зла. Відкрила свій ноутбук, зайшла в Facebook. О, скільки сповіщень. А скільки людей хоче до мене долучитись. Ну, блін, звичайно, міс популярність на зв’язку. Я плюнула на це все. Хотіла вже виключити ноут, але до мене прийшло повідомлення…від Стівена. О-ля-ля.
Стівен: Привіт, Джен. Чув, що ви з Едом посварились. Співчуваю тобі. Не хочеш просто прийти і повеселитись на пляжній вечірці сьогодні ввечері? Розвієшся, розслабишся.
Джен: Привіт. Так, звичайно. Я прийду. А коли починається вечірка?
Стівен: О 19.00 починається. Все, що потрібно мати зі собою – майку, шорти, купальник та хороший настрій.
Джен: Ну це все я маю. Я обoв’язково прийду.
Стівен: Я буду чекати.
Ну що ж. Вечірка говорите? Тепер я вільна, так? Ну тоді вечірка буде на славу. Подивилась на годинник – 18.00. Ого…а часу то мало. Я швидко відкрила шафу, щоб вибрати собі одяг. Майка є, шорти є, мій улюблений рожевенький купальник є, ну а настрій точно є. Я тепер вільна, а отже пора розслабитись і не звертати уваги на обережність.

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 7. https://viewy.ru/note/48589488 https://viewy.ru/note/48589488 Tue, 08 Jan 2013 11:55:13 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Еда:
Я прокинувся від крапель дощу. Звідки в Нью-Йорку влітку дощ взявся? Тоді я вирішив, що тут нам робити вже нічого. Якщо захоче – приїдемо сюди ще. А Вона захоче :). Я подумав, що буде краще відвезти Її до Неї додому. Я взяв Її на руки, Вона одразу ж вчепилась своїми рученятами в мою сорочку. Боже, як мило…Все життя б так Її носив. Зараз Вона нагадувала мені янголя. Вона така беззахисна зараз. Така хороша…така Моя. Я легенько положив Її на заднє сидіння мого авто і ми поїхали. Я старався їхати помало, щоб Вона не прокинулась. Довіз додому, взяв на руки підійшов до дверей і подзвонив у дзвінок. Мені відкрила дуже сипматична дівчина. Саме та, яку я бачив при нашій першій зустрічі з Дженні.
- Дженні? А ти хто? А…Едвард…Ну проходьте. – сказала незнайомка.
Я мовчки заніс Джен у будинок. Дівчина показала мені в якому напрямку йти, щоб добратись до Її кімнати. Зайшовши, я легенько поклав Її на ліжко, а сам спустився донизу.
- То ти Ед, про якого мені розказувала Дженні? – запитала чорнява.
- Так, власною персоною :) – ми двоє усміхнулись.
- Ну я Діана, друзі звуть Ді – найкраща подруга Дженні. – сказала вона і простягнула мені руку на знак знайомства.
- Я Едвард, Дженні зве мене Ед – хлопець Дженні. – сказав я і зробив те саме.
Ми ще так посидіти, поговорили. Ну а потім я подумав піднятись до Неї і лягти біля Неї. Все ж таки на сон трошки хилить. Я ще раз зайшов до Її кімнати. Ліг поруч біля Неї…Яка Вона мила і хорошенька, коли спить. Так і хочеться обійняти, поцілувати, але не можу, бо не хочу Її розбудити. Подивився довкола. Кімната в ніжно-рожевих тонах. Таке враження, що тут живе маленька принцеса-барбі, а не доросла сімнадцятирічна дівчина. Але Їй це підходить. Кімната підкреслює Її ніжність…чи то навпаки…Ай. Вона моя принцеса і крапка. Тільки щойно помітив, як мене в спину щось тисне. Я став, а піді мною Її ноутбук. Хм…цікаво що там. Це не гарно, але хочеться подивитись чим хахоплюється моя принцесочка. Тільки-но відрик і опа! Моя фотографія на робочому столі…в плавках…Значить думає, що у мене хороше тіло. Це мені подобається :). Бачу папку «My photos. Don’t touch it». Оу, Її фото. Цікаво-цікаво :). Яка мила. А яка усмішка. А тут яка щаслива. А тут така мила, що зацілував би. Надіюсь, що мої думки ніхто не чує. А то я щось занадто ніжненьким став. Відкрив Facebook. І одразу ж висвітлилась її переписка із Стівом. ЩО? ВІН ВСЕ ЇЙ РОЗКАЗАВ? От покидьок. Стів, мені шкода твоїх зубів, ребер, хребта. Як шкода, що зовсім скоро ти буде в лікарні. Я закрив ноутбук. Притулився до неї і заснув. Надіюсь, що коли прокинусь, то ця переписка буде лише сном…

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 6. https://viewy.ru/note/48398608 https://viewy.ru/note/48398608 Fri, 04 Jan 2013 18:35:48 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Дженні:
Ммм…який він гарний, вишуканий, елегантний і ще можна багато прикметників добирати який він є. А які квіти, мої улюблені. Цікаво звідки він це дізнався? Але це все так романтично. Ось зараз ми їдемо, як він сказав до «найбільшого сьогоднішнього сюрпризу». Я вже не може дочекатись, щоб побачити що це таке він задумав. Ми вже їдемо пів години. Щось довгувато…
- Ед, ти що мене викрасти хочеш? Чого так довго їдемо?
- Ну, мила, нам ще трошки. А про ідею з викраденням…слухай, хороша ідея. – він усміхнувся, а я його легенько вдарила по плечу від чого його усмішка стала ще більшою і ще більш неповторнішою. За такий невеликий проміжок часу я в нього закохалась по самі вуха. І мені здається, що це взаємно, якщо слова Стіва – брехня.
- Ну ось, мила, ми приїхали. Але пообіцяй, що своїми враженнями поділишся зі мною, добре? Просто цікаво чи тобі сподобається це місце.
Я була, якщо чесно вражена такими словами. Що ж ТАКОГО від підготував для мене..для нас? Я вийшла з машини, розвернулась, а переді мною красувався будиночок біля озера…В мене просто відняло дар мовлення. Яка ж краса. Нарешті природа, а не цей загазований Нью-Йорк. Але як тут гарно…Невже така краса для нас двох? Лише для нас? Я просто вражена…Все, що я могла зробити – це міцно-преміцно обійняти Еда і сказати на вушко тихенько-тихенько: «Дякую тобі за цю красу». Він обійняв мене у відповідь і поцілував у маківку. А це мило :) .
- Я дуже радий, що тобі сподобалось. Але це лише перше враження, це лише обгорточка. Ходімо я тобі покажу його зсередини. – відповів хлопець.
Ми пройшли пару метрів до будинку. Сам будиночок був дивно побудований. Цим він і притягував. Сам по собі він був маленький, але дуже затишний. А от те саме місце, де ми мали бути удвох знаходить одразу ж біля будиночку. Це наче місток над потічком. Покриттям місту є дах із сіна. Під ним є диванчик, столик, ліжко для масажу. А от під містком на ланцюгах прикріплене таке собі гніздечко для закоханих. Там було багато подушок, а ще дві тарілки, два стакана, дві вилочки, дві ложечки і багато-багато всякої смакоти. Ось тут я зрозуміла де саме ми будемо з ним. Це надзвичайне місце. Я запам’ятаю його надовго. Ось ми залізли в те гніздечко. Поки я туди добиралась, встигла подряпати ногу. Ед одразу приніс бинт, перекис і обробив мою подряпину. Який ж він турботливий…
Протягом двох наступних годин ми їли, розмовляли, дуріли, кидались подушками. В двох словах – поводили себе, як малі дітки. І це мені подобалось. Тоді після цього всього ми просто лягли і дивились на зорі. Як романтично… Я згадала слова Стіва і аж здригнулась.
- Що сталось? Тобі тут не подобається? Може ми підемо в інше місце? – турботливо запитав Едді.
- Ні, ні все гаразд. Мені тут дуже подобається. Найголовніше, що ти поруч.
- Ні, я відчуваю, що щось сталось. Розкажи мені.
- Просто я сьогодні зранку із Стівом переписувалась і він мені написав…написав, що ти зі мною насправді лише через те, що я популярна. Сказав, що таким чином ти хочеш добитися піку популярності. А коли ти це зробиш, то покинеш мене. – після цих слів сльозинка покотилась по моїй щоці і приземлилась на його сорочку.
- Ах..Стів..Дженні, мила моя Дженні, я сказав це Стіву, бо не можу йому довіряти. Хоч ми вже довго дружимо, відкритись я йому не можу. Не можу і не зможу, бо знаю, що якщо знає він, знають всі. Тому сказав йому те, що перше в голову встрілило. Є лише одна людина, якій я починаю відкриватись. І це ти. Тільки з тобою я можу ось так спокійно поговорити. Тільки з тобою мені так добре. Не плач, вибач мені такому дурневі, будь ласка. Я обіцяю, що більше ніколи тебе не скривджу. Ніколи. Обіцяю. – сказав, витираючи своєю сильною долонею сльози на моєму обличчі. Він наблизився до мене ще більше і наші погляди зустрілись. Ми притягувались ще більше і більше. І ось між нашими устами відстань в 1 міліметр і він здолався. Ми злились у лагідному, чуттєвому і повним кохання поцілунку. Так ми говорили, лежали, обіймались та цілувались аж до ранку, а потім, як маленькі дітки позасинали.

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 5. https://viewy.ru/note/48398572 https://viewy.ru/note/48398572 Fri, 04 Jan 2013 18:35:19 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Дженні:
Отже, він запросив мене на побачення…Що? ПОБАЧЕННЯ? Це зараз сон чи реальність?
- Діііі, вщипни мене!
- Джен, з тобою все добре? До речі, що там твій Ед? – із зацікавленням мовила подруга.
- Вщипни кажу тобі, але не сильно! – після цих слів вона зробила те, що я її попросила.
- Ауч! Та ж не так сильно! Значить не сон, а реальність…YEEEEES!!! – почала я бігати по всьому дому, почала кричати, як навіжена. Яка ж я була рада…справді моїй радості не було меж…
- Ей, Дженні, вважай, бо ще щось зламаєш, або впадеш! Заспокойся, все добре. Ну так що там Ед? Як поживає? – спочатку Ді мене заспокоїла, а тоді запитала з такою цікавістю, ніби її справді хвилює моє особисте життя. В неї ж хлопця ще немає..Але я планую їй когось підшукати.
- Ем…та що тут казати…ДІ, МОЯ ДІ, ВІН ЗАПРОСИВ МЕНЕ НА ПЕРШЕ ПОБАЧЕННЯ! – і кинулась я в обійми моєї найкращої подруги. Вона як завжди пораділа за мене. І за це я її люблю. Люблю за те, що вона щира, щедра і дуже-дуже хороша.
Мої очі навернулись на годинник. Зараз 14:17. А мені потрібно о 18:30 вже бути готовою. Часу обмаль, потрібно збиратись. Перш за все я пішла в душ. Помила волосся, змила із себе ці всі емоції та водночас переживання, адже це моє перше побачення в Нью-Йорку. І перший хлопець на цьому материку. Хвилювання просто затьмарили мою голову. Адже це перший раз ми з ним будемо сприймати один одного не так, як завжди, а якось по особливому, будемо ближчими і «більше, ніж друзі». І так, душ – готово. 15:26. Хмм..ще є трохи часу. Пора вибирати плаття. І тут я застрягла. Застрягла на цьому рівні. В мене є стільки всього, а підібрати ну нічого не можу! Покликала Ді, щоб вона мені щось підказала.
- Ну ось дивись. Якщо це перше побачення, а це ще й літо, то потрібно одягнути щось легеньке і не дуже вульгарне. Ти ж ще молода, тобі потрібно підтримувати природну красу, а от я…Ех…Ось, думаю це буде ідеальне. І літнє, і кольорове, і тобі дуже личить.
- Дякую, дуже-дуже-дуже дякую, Ді. Справді. Спасибі тобі. – знову обійняла я подругу.
Так, вдягнулась, намалювалась, зачіску зробила, зуби про всяк випадок почистила тричі, поклала всі необхідні речі в сумку. 18:35. ЩООО?
- Все, Ді, я побігла!! Буду пізно або й взагалі зранку!
У відповідь мені подруга прокричала: «Удачі тобі! Я буду тримати за тебе кулачки!»
Від імені Еда:
Так-так-так. Вона погодилась! Який же я щасливий…Так, пора збиратись. Все як завжди: душ-одяг-зачіска-квіти. Я дізнався, що її улюблені – рожеві троянди. Замовив в Інтернеті цілий кошик, який налічує в собі 51 троянду. Обіцяли, що привезуть о 17:00. Як я на це надіюсь.
Тааак…17:30, а квіти ще не доставлені. А хвилювання…моє серце не може зупинитись битись таким швидким темпом. Всередині мене наче вогонь горить. Але не від злості, а від пристрасті, очікування і хвилювання. Ну ось дзвінок у двері.
- Доброго дня! Це ви замовляли 99 троянд?
- Доброго. Еммм…я замовляв 51. І ще одне: чому ви запізнились на цілу годину?
- Вибачайте, просто замовлень багато дуже. Переплутав. Я можу зараз поїхати і поміняти вам.
- Ні-ні. Мені 99 дуже підходить. Головне, що вони рожевого кольору. Дякую.
Я заплатив і зачинив двері. Ммм…як вони гарно пахнуть. Одразу про неї нагадують. Ой, забув про духи. 18:20. Ну все, з Богом. Я вийшов і направився до нашого пункту зустрічі.
Прийшов. Рівно 18:27. Якщо чесно, то люди на пляжі дуже дивно на мене дивились. Ну звичайно, стоїть собі посеред пляжу 20-тирічний хлопець із величезним кошиком троянд. Що тут дивного?
І тут я бачу її. Йде пришвидшеним кроком. Спішить. Як я вже хочу її обійняти, пригорнути і поцілувати…Вже наближається. Яка ж вона красуня у мене. Така витончена, струнка наче берізка. Бачу її – і на устах появляється усмішка від вуха до вуха. Ось, вже підійшла.
- Привіт, вибач за запізнення, я більше так не буду. – невинно промовила.
- Привіт. Та нічого, все гаразд, я сам недавно прийшов :) Ти дуже гарна…дуже! А це тобі невеличкий букетик :) . – простягнув я кошик.
- Нічого собі «невеличкий». Але такі гарні. Дякую, мені дуже приємно. – вона наблизилась до мене і поцілувала у щічку. Як це мило. І так ніжно…
- Але сюрпризи тільки починаються. Тому запрошую тебе до машини. – Ми підійшли до автомобіля і я, як справжній джентльмен, відкрив їй дверку, вона сіла, тоді я закрив, квіти поклав на заднє сидіння. Сів за кермо і ми рушили…Як я надіюсь, що їй сподобається це місце…

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 4. https://viewy.ru/note/48148381 https://viewy.ru/note/48148381 Sat, 29 Dec 2012 19:58:40 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Дженні:
Поки я гуляла з Едом та нашими тепер спільними друзями, я зовсім забула про Діану. Вона дуже хвилювалась. Це проявилось в тому, що вона мене шукала по всьому районі. І все-таки знайшла. Вона на мене накричала, щоб я більше так не робила, щоб повідомляла її куди і коли я йду, бо я ще мала і бла-бла-бла. Зараз вона нагадувала мені мою маму. Саме через такі докори я переїхала до моєї Ді. Ну цей раз їй прощається і це лише через те, що в мене дуже хороший настрій :) . Та недовго в моєму животі літали метелики. Після одного моменту там появилась тяжкість, в горлі комок, а на очах крапельки сліз. Саме зараз я маю намір розказати про цей болісний для мене момент.
Отже, як зазвичай, ввечері я люблю посидіти в Інтернеті, попереписуватись з друзями, поговорити в скайпі. І ось заходжу я на Facebook, а тут мені пише Стівен. І так, раніше він вже згадувався, але я хочу зараз детальніше про нього розказати. Стівен – мій практично найкращий друг. З віком він на пів року від мене старший. Ми з ним можемо говорити про будь-що годинами. Я знаю, що я йому подобаюсь, але це нашій дружбі не заважає. Ось наша переписка:
Стів: Привіт, маленька. Я не хочу тебе розчаровувати, але…
Я: Привіт, Стів. Що сталось? Розказуй вже і негайно. Ти ж знаєш, що я не люблю довго чекати, щоб почути якусь інформацію.
Стів: Хехе, так, знаю :). Якщо ти зараз стоїш, то краще сядь або взагалі ляж. Просто Ед…він не такий як ти думаєш. Він противний і підступний. Він хоче тебе використати задля популярності в коледжі…Розумієш мене?
Я: Що? Що ти написав??? Ти в своєму розумі? Він би такого ніколи не вчинив, НІКОЛИ.
Стів: Хочеш вір, хочеш не вір. Але потім щоб нічого мені не казала. Я попереджаю.
Я просто виключила нетбук, відкинула його в інший бік ліжка, а сама склалась в клубочок і думала…Думала над тим, що мені написав друг. Чи правда це? Чи можу я йому вірити? Чи Ед дійсно такий підступний, чи хороший і милий як він себе показав? Хоч в серці стало важко, але я все рівно не повірю. Я просто не можу повірити тому, що написав Стів. Це очевидно неправда. Він напевне таке написав через ревнощі, точно! Я вже хотіла вийти прогулятись, як почула, що хтось дзвонить…Номер невідомий…
Від імені Еда:
Придумав…Це місце чарівне. І вона буде ним дуже-дуже задоволена. Але тепер головне, щоб вона погодилась…Ой, я не маю її номера телефону. Де ж взяти? О, Кетрін точно знає, вона ж з нею в одній групі.
- Кетті, привіт. Це Ед. Пам’ятаєш такого?
- Так, звичайно. Чого телефонуєш?
- Слухай, не могла б ти мені дати номер Дженніфер Кріс?
- Ааа, Дженні? Записуй.
- Добре, дякую, па-па, з мене шоколадка.
- Чекатиму, удачі.
В одній руці її номер телефону, в другій мій мобільний. Дзвонити їй – руки трясуться. Але якщо я вже наважився на це, то потрібно довести справу до кінця… Набираю номер…Гудки-гудки-гудки…Коли ж вона підніме трубку? І ось я чую її голос, такий милий і чарівний, зовсім інший, ніж вживу.
- Алло. – а я не можу нічого сказати…як баба, чесне слово. Так, Едвард Хонакер, зберися.
- Привіт, Дженні, це Ед. Знаєш такого? – у відповідь смішок.
- Звичайно, що знаю. Звідки в тебе мій номер? І чому телефонуєш?
- А це секрет. Чого телефоную? А хочу тебе запросити в одну місцину ввечері. Ти не проти?
- Я тільки за, а то вдома вже не можу всидіти.
- Чудово! Тоді о 18.30 на місці, де ти вчора впала? – ми обоє засміялись.
- Окей. Я не запізнюсь, обіцяю :) .
- З нетерпінням чекатиму.
Вона усміхнулась і поклала трубку. А ось тепер найважча частина дня..чи то вже вечора..Потрібно хоч якось приготуватись до цього «першого побачення».

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 3. https://viewy.ru/note/48072917 https://viewy.ru/note/48072917 Fri, 28 Dec 2012 12:53:55 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Еда:
На днях грав я у пляжний волейбол. Стівен зі всієї сили кинув м’яч у воду, а діставати його прийшлося кому? Звичайно ж мені. Я завжди крайній. Ну і я побіг за м’ячем, поки його ще не забрав океан у свої глибини. Коли ловив його, напевне випадково набризкав водою на одну дівчину. Коли я підійшов ближче, щоб вибачитись, то не міг повірити своїм очам. Сама Дженіфер Кріс – найпопулярніша дівчина коледжу, в який я збираюся поступати восени. Вона мені, скажу чесно, сподобалась одразу. Але що коїться за цією обгорточкою я ще не вивчив. Ми познайомились. Але я помітив, що біля неї лежала ще одна дівчина з набагато гарнішою фігуркою. Саме такі, як вона мені подобаються. Але Дженні сказала, що вона спить. А шкода. Протягом наступних трьох днів я її зовсім не бачив. Ні Джен, ні її подруги чи то сестри, не знаю. Мене опанував чи то сум, чи то навіть не знаю що. Просто було велике бажання побачити Дженіфер. Вона мене чимось вразила. Напевне своєю посмішкою, очима, вимовою, сміхом, голосом…Ой, Ед, знову тебе опановують такі чари, як кохання. Головне цього разу не схибити. І ось! ОСЬ я її бачу. Вона біжить просто на мене. Чи хоче так обійняти чи просто у неї вже не все добре з головою? Хоча на рахунок другого варіанту…я більше до нього схильний, бо такий як я їй точно б не сподобався. І вона приземлилась. Прямо перед моїми ногами. Яка ж вона зараз мила, навіть якщо вся в піску. Старається витерти свій одяг…Така доросла, але всередині як дитина. Здається, я починаю вивчати начинку цукерки. Я запропонував їй прогулятись, дізнатись один одного краще. Ну…що я можу сказати…вона ЧУДОВА!!! Але сказати їй це я не можу, бо втрачу свій статус. А я за статусом гордий і крутий. І взагалі в Нью-Йорку мене знає багато народу. Маю дуже багато друзів тут. Тому в коледжі думаю, що пристроюсь. Ми так гуляли недовго, бо зустріли моїх давніх друзів. Ми всі привітались, вони також привітались і з Дженні. Ну звичайно, що вони знають її, хто ж її не знає :) . О ні, тільки не Стівен. Не люблю я його. Хоча ми дружимо, але відкритись я йому не можу. Та й взагалі я ще ніколи нікому відкритись не зміг. Дотепер. Але відчуваю, що Джен – це така людина, з якою мені добре, якій я зможу поділитись усім. І навіть своїм серцем, своєю душею і одним з двох колечок. Стів запитав мене що в мене з «міс популярність». Ну а я сказав те, що перше мені прийшло в голову. Сказав, що просто використаю її заради популярності. Як я надіюсь, що ці слова до неї не долетять.
Завтра, якщо буде можливість, я б хотів її запросити кудись ввечері. Але ще не знаю куди. Я з сім’ї небідної, але я не знаю такого місця, де їй би запам’яталось це перше побачення, якщо це так можна назвати, назавжди, на все життя. Хоча…придумав…

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 2. https://viewy.ru/note/48072883 https://viewy.ru/note/48072883 Fri, 28 Dec 2012 12:53:03 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> «…і сказав він: «Чи вийдеш ти за мене заміж?…».
– Ну давай скажи йому ТАК, скажи це! Іііі ЩО? Немає Wi-Fi? А як же фільм? Я його недодивилась…Сенс життя втрачений. Ну і як я тепер буду жити? Я ж не знаю що вона йому відповіла! – кричала я у домі, як скажена.
– Ей, Дженні, заспокойся. Це ж лише фільм, а не реальне життя. І взагалі ти щось тепер захопилась романтичними жанрами то книжок, то фільмів, то серіалів. Може ти закохалась? Ну…розказуй давай усе! – відповіла на мої гучні крики Ді.
– Та ні, нічого такого, справді. Просто чомусь захотілось такого подивитись, почитати… - говорила я крізь зуби, щоб не розказати найпотаємнішого. Зараз я розказувати про свою симпатію нікому не хочу, бо ще сама до кінця не впевнена чи симпатія це взагалі? Чи просто захоплення його зовнішністю і тілом?
Від того моменту, нашої зустрічі, нашого знайомства пройшло 3 дні. Весь цей час я просто дивилась фільми(як ви вже зрозуміли, це були мелодрами), серіали, читала книги(романи). Це мене так захопило, що я навіть уваги не звертала на свою подругу, на океан, на пляж. Все, що я бачила – це книга і ноутбук. І цей переривний момент у фільмі, розмова з Ді мене так розізлили і спантеличили, що я різко вийшла з дому, грюкнувши дверима. Все, чого мені хотілось зараз – освіжитись в прохолодному океані. Я так швидко бігла по піску, що ноги мені самі заплутались і я впала. А впала комусь прямо під ноги. І одразу думка в голові: «Головне, щоб це був не він!» Але як завжди думки мої були не на моїй стороні. Це таки був він. Зараз я виглядала, як повна дурепа з піском у волоссі.
– Ти чого так біжиш? Мало не забилась. – запитав він у мене, коли я підвелась.
– Ем..та я просто так хотіла по пляжу пробігтись. – ну а що я ще мала сказати? Не буду ж я казати, що я в депресії через те, що не відчуваю між нами взаємності. Після цих слів він просто усміхнувся.
– До речі, привіт, Джен. Я тебе не бачив вже 3 дні. Чому не приходиш? – запитав він мене так, ніби хотів наказати за щось. Це так мило…А яка в нього зморщечка між бровами. Він такий мі-мі-мі^^ Такий, ніби з якогось фільму…Так, Дженні, зберися. Ти в нього не закохана, не закохана, НІ…ВСЕ-ТАКИ ЗАКОХАНА!!
– Привіт, Ед. Та щось часу й не було. З друзями гуляла, до батьків їздила…
– Ну раз я тебе вже тут зустрів, то не хотіла б ти піти прогулятись, ближче познайомитись? – запропонував він. Ну звичайно ж я погодилась. Ми йшли вздовж Набережної. Під час нашої прогулянки він вибирав піщинки з мого волосся. Це було так мило. Я просто розтанула. Говорили ми про все на світі: про друзів, про коледж, про його сім’ю та мою, просто те, чим він любить займатись у вільний час. Отже, він – Едвард Хонакер із Сан Дієго, але живе тут, в Нью-Йорку. Старший від мене всього на 3 роки, 17+3 = 20 :). Батьки зараз в Маямі. Виникло питання «чому він не з ними?». Так як він мені пояснив, то в нього тут друзі і взагалі його життя лише в Нью-Йорку. Загалом я про нього тепер знаю більше, ніж про Ді :) . От до чого призводить кохання…Ось нам назустріч йшла компанія молодих людей, підлітків мого віку. Він пішов пришвидшеним кроком до них. Вони обійнялись, з дівчатами він привітався поцілунком у щічку. Ось вони ревнощі. Вже думала, що вони не прокинуться. Ось ту блондинку я просто зараз заколоти хотіла, коли вона полізла до нього обійматись. А взагалі я їх всіх знаю, ну знайома частково. Вони всі з мого коледжу. Ну а мене…ну а мене вони ясне діло знають. Я ж «міс популярність».
Після їхніх обіймів я почула від них усіх: «Привіт, Дженні! Як давно ми тебе не бачили. Як ти?» - Поки я говорила з дівчатами, Стівен(на 2 роки старший від мене) відійшов від нас і почав про щось розмовляти із Едом. Цього я вже не чула, а хотілось би.
Стівен сказав до Еда: «Чувак, ти що, хочеш собі так популярність дістати?». Ед: «Ну а як по-іншому мені це зробити? Вона взагалі не мій смак. Але задля авторитету в коледжі, так як я новенький, просто запропоную їй зустрічатись. Вона погодиться, я стану популярним, а тоді кину її». Стівен: «Я тобі не раджу так бавитись з нею. Ти ще не знаєш її характеру». Ед: «Вона ще не знає мого характеру і моєї чарівності».

Читать на Вьюи...

]]> І жили вони недовго, але щасливо. Частина 1. https://viewy.ru/note/48072847 https://viewy.ru/note/48072847 Fri, 28 Dec 2012 12:52:04 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> «…жили вони довго і щасливо…». Ох, ну завжди кінець розповідей, казок та книжок саме так закінчується. Ну чому в кінці не може бути кровопролиття, вбивство, смерть? Це ж набагато цікавіше, ніж всі ці поцілуночки-обнімашечки і щасливе та довге життя. Насправді ж не буває ідеального прекрасного життя, як його описують в книгах. Це самообман. Знову змарнувала час на чергову романтичку книгу. Наступного разу куплю детектив.
Ой, що це я про книги та й про книги. Пора мені вам розказати хто ж я така. Я Дженіфер Кріст. Друзі звуть Дженні. Мені 17 і я навчаюсь в коледжі. Але зараз навчання немає, тому що надворі літо! Нарешті літо! Я завжди любила теплі пори року. Особливо весну і літо. Кожного року, кожного літа зі мною щось ставалось. Так було завжди. Мабуть, і це літо не буде виключенням. Я вже настроїлась на зміни. В мене нема ні сестер, ні братів. Зате є кішка Ріна і подруга Діана. Діана приїхала сюди з Німеччини, з Берліну. Дуже хочеться туди поїхати якось, але вже тоді, коли я буду повнолітньою і незалежною від батьків, яким на мене начхати. Ми з Діаною живемо зараз разом, в її домі на березі океану. Тут дуже-дуже гарно. А який вид з вікна…Просто заворожуючий.
Напевне хочете знати чи маю я хлопця чи зустрічаюсь з кимось? Ні. Мене забрали від нього минулого року, коли ми переїжджали сюди. Ми кохали один одного 2 роки, навіть якщо ще були малими. Зате це було щире кохання, дитяче щире кохання. А зараз я живу в Нью-Йорку, де маю багато-багато друзів. Всі вважають мене найпопулярнішою дівчиною коледжу. Тому й не дивно, що біля мене завжди купа хлопців, яким я подобаюсь, адже зовнішність у мене не така вже й погана. Та й фігура ніби нічогенька. Але на тих хлопців мені начхати. Вони люблять лише за гарні очка, гарне личко і гарну фігуру. А любити потрібно за душу. В соціальних мережах я теж вже стала популярною, але ця популярність мене трішки нервує. Не люблю бути в центрі уваги. Ну так, мої батьки багаті, і в мене є багато брендового одягу. Але ж це неважливо! Важливо що сховане за цими речами.
- Хей, Джен, ти чого задумалась? Ходімо на пляж, поки ще тепло. – перебила мої думки Ді. Ах, забула сказати, що Діану я зву скорочено «Ді».
- Так, так, зараз переодягнусь в купальник і виходжу. – крикнула я. Хоча моїй подрузі 21, ми завжди можемо знайти спільну мову. У нас дуже багато спільних інтересів. Але вона більш така впевнена в собі, а я навпаки сором’язлива.
Ну ось пляж. Нарешті хоч сонечко мене почне зігрівати. Ми розляглись на середині пляжу. Я лежу, читаю чергову книгу, Ді ж в свою чергу слухає музику. І тут раптово на мене хтось бризнув водою. Моїй злості не було меж, справді. Ще й книгу захляпали. Я зняла окуляри, піднялась, щоб побачити хто насмілився мене потурбувати. І тут…
- Я дуже вибачаюсь, я не хотів, вибач мені! – сказав високий накачаний брюнет.
- Я..Ти..Я..Та нічого страшного, з ким не буває – сказала я, усміхнувшись. І тут я відчула, що мене понесло…Закохалась, як малявка :).
- Мене звати Ед, а тебе? – запитав хлопець. Я навіть не збагнула що саме він запитав. Він просто затьмарив мої очі. Які в нього красиві очі, губи, прес…Так, про що це я?
- Ей, ти тут? :) – запитав він ще раз, - як тебе звати? Ку-ку!
- Ой, я Дженіфер, друзі звуть Дженні. – відповіла я тихенько з усмішкою від вуха до вуха.
- Приємно познайомитись. А хто це поруч з тобою?
- Це моя подруга, Діана. – чого це він про неї запитав? Вона йому сподобалась, чи що?
Я хотіла вже штурхнути її, але помітила, що вона заснула.
- Вона спить – зніяковіло промовила я.
- Ясненько…А я тебе знаю. Ти вчишся в нашому коледжі в центрі, так?
- Так-так, саме так. Ти теж? Але я тебе там не бачила.
- Я буду там вчитись починаючи з цієї осені. А тебе я знаю, бо багато про тебе розказували…
- Ооо…напевно багато чого про мене наслухався. Напевно вже й чув, що я воджуся з кожним другим, що я самозакохана дурепа, чи не так?
- Ну є тут доля правди. – засміявся він, - але я думаю, що ти не така. Ну я надіюсь. Ой, мене вже кличуть. Мушу йти, було приємно познайомитись. До зустрічі, красуне. – сказав він і підморгнув.
Стоп! Що це було? Сон?

Читать на Вьюи...

]]> Хеппі Енд. https://viewy.ru/note/48072789 https://viewy.ru/note/48072789 Fri, 28 Dec 2012 12:50:37 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Він, грюкнувши дверима, виходить з дому. І ось я залишаюсь наодинці зі собою, з цими стінами, картинами, пустими кімнатами. Все, що я була в змозі зробити – сісти на диван. Я почала перебирати в голові всі спогади, що були пов’язані з тобою, з нами. Пам’ятаю, як ти добивався мене, як щовечора дарував квіти, пам’ятаю той момент, коли ти запропонував мені стати твоєю дівчиною, той момент, як ми почали жити разом. Як гуляли, дуріли, веселились і кохали…Пам’ятаю як кожного дня зустрічала тебе з роботи, годувала, прибирала за тобою. І це було приємно робити…для тебе. В голові зараз те, що ми робили разом, що ми любили. І тут моментально згадала, що ніколи не говорила як я тебе кохаю. «Що я наробила? Яка ж я дурепа!», - подумала собі. Я швидко вдягнула пальто, взула черевички і вийшла на засніжену вулицю. Хоч як сильно мені було холодно, я все-рівно зловила таксі, сіла, доїхала до будинку, де ти раніше жив. Тут завжди було трішки моторошно. Але саме ця вулиця, цей будинок мені нагадує про першу нашу зустріч. А цей аромат кави, що вирує в повітрі змушує просто прикрити очі і глибоко в душі усміхнутись, заспокоїти себе. Я не затримуючись ні на секунду, подзвонила в двері. Мені відкрив вже до болю знайомий хлопчина із темно-карими очима. Зараз вони були повні відчаю. Він здивувався, коли побачив мене. Вже хотів щось сказати, як я перебила його:
- Я кохаю тебе. Кохаю до останньої краплі крові в серці, до безкінечності. Просто кохаю.
Я не знаю що саме в цей момент він відчував, але, здається, він був щасливий. Він простягнув до мене руки, показуючи, що хоче обійняти. Обійняв, поцілував і сказав:
- Сонечко, ти мені так потрібна.
- І ти мені, коханий, більше всіх на світі.
Ми залишились в нього вдома, переглядаючи фільми, які нагадували нам про щось спільне, про наше з ним кохання.

Читать на Вьюи...

]]> Мрії здійснюються. https://viewy.ru/note/47778537 https://viewy.ru/note/47778537 Fri, 21 Dec 2012 21:26:47 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Дивлюсь на тебе і бачу перед собою постать ангела. Постать того, з ким я б хотіла провести все своє життя. Постать того, кого мої дітки будуть кликати «татком». А я буду радіти, буду щаслива. Але не все в цьому світі так легко, як нам здається. Одної миті хочеться причаїтись десь в куточку і поплакати, просто виплакати все, що назбиралось десь там в душі. Просто випустити ріки сліз, щоб ніхто і не знав про це. А буває таке, що хочеш цілому світові розказати як сильно його кохаєш, як сильно хочеш бути з ним, але стримуєшся, бо одразу думки в голову лізуть. Такі, як «а що подумають інші?». Так, всі кажуть, що на думку інших потрібно наплювати, але якщо зробив одну помилку, ослаб в якусь мить, всі будуть це тобі згадувати до кінця твого життя. Запевняю. Але ж так хочеться відчути смак саме такого життя…смак кохання. Та боюсь, що це невзаємно. Боюсь зробити перший крок, боюся підійти і просто поговорити. Боюсь…бо не зрозуміє. Просто посміється і піде. А я буду знову страждати. Але..потрібно зібратись з думками і сказати йому те, що думаю. От просто підійти і пояснити, сказати все як воно є насправді. І ось бачу його. Знову. Який він милий, високий, який бездоганний. Можливо бездоганний лише в моїх очах, лише для мене. Ось вже хочу підійти, але щось ніби відштовхує, ніби хтось ставить між нами перешкоду. І знову сумніви. Знову плач і крики. І який вже день заставляю себе сказати йому, але завжди щось мені заважає. Заважає невпевненість та слабкість.
Та одного дня ніби все змінилось. Змінилась я. Стала серйознішою, можливо, навіть дорослішою, але все ж кохаю його. Згадую як намагалась сказати йому. І усміхнулась сама до себе. Подумала, що зараз я це зроблю, точно. Зібралась з духом. Підійшла. Попросила відійти. Серце, таке враження, що зараз просто вискочить з грудей.
- Що ти хотіла? – запитав він. Блін, він напевне кудись спішить, а я його затримую… - Ну не бійся, кажи, я тебе не з’їм, можливо :) . – ці слова мене трішки заспокоїли.
- Я…я хотіла тобі дещо сказати, правда не знаю навіть з чого і почати… - я почала заікатись…Боже, як принизливо це виглядає, - я…ти мені вже давно подобаєшся, дуже давно, я просто не знала як тобі натякнути…ну ось, тепер ти знаєш. – сказала я і почервоніла. Стала червоною, як буряк.
Я чекала, що він щось скаже у відповідь, та не почула нічого. Просто тиша. Ледь стримую сльози…І тут за секунду часу я опинилась в його обіймах. Він поцілував мене у маківку, обійняв ще сильніше і тихенько на вушко сказав: «Я тебе кохаю. Давай будемо разом?»

Читать на Вьюи...

]]> Новорічна казка NEW https://viewy.ru/note/47778501 https://viewy.ru/note/47778501 Fri, 21 Dec 2012 21:25:54 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> P.S.:події відбуваються в Америці. А там такого, як 19 грудня немає. В них дарують подарунки на Новий Рік та Різдво.

Завтра вже новорічна ніч, а я ще нічого для нього не купила. Та й навіть не маю уявлення що йому потрібне. Не хочу дарувати якихось дрібниць. І ялинки ще вдома немає. Таке враження, що завтра нічого не буде, не буде свята, веселощів…Навіть новорічного настрою немає. Я просто сиділа на дивані і дивилась в одну точку, не відводячи погляду. Але «розбудив» мене всього лиш один дзвінок. Дзвінок від нього.
- Кохана, яку ялинку купити: велику, пухнасту і живу, чи високу, величезну і штучну?
Ну я завжди була проти вирубування лісів. Навіть хотіла вступити в організацію «Green Piece», тому моя відповідь очевидна.
- Штучну. А ще купи чогось солоденького :)
- Обов’язково, солоденька моя.
І тут я збагнула, що повинна просто летіти в магазин за подаруночками. По дорозі я подзвонила його найкращому другові, щоб запитати що саме він любить. Почувши його відповідь, я поклала трубку. І без iPad-у обійдеться…Проходячи повз магазини, почав падати сніжок. Маленькі сніжиночки літали у повітрі, наче танцювали вальс. Така чарівна погода…Прямо в цей момент перед собою я побачила гітару. Згадала, що гітара – його мрія ще з дитинства. Не дивлячись на ціну, я придбала його мрію :) . Повернувшись, я помітила, що коханий вже вдома. І тут паніка! Ну не сховаю я ж гітару у себе за спиною…Треба думати.
Я тихенько на носочках занесла подарунок до нашої кімнати, заховала під ліжко :) . Ну а куди ще? Спустившись вниз, я вже хотіла піти до коханого, обійняти його, але згадала, що я зайшла в будинок непомітно…Тому потрібно зіграти сценку приходу дружини додому. Я тихенько підійшла до дверей, відкрила і з грохотом закрила.
- Коханий, я вдома. Надворі так холодно.
- А що ти робила надворі? – із хитрою усмішкою сказав він.
- Ем..та просто так вирішила прогулятись. – зніяковіло відповіла я.
- Ти вдома вже як 10 хвилин! Від мене нічого не приховаєш, але я зроблю вигляд, що не бачив нічого :) – сказав він і вже за секунду я була в нього на колінках.
Його теплі, навіть можна сказати палаючі руки обпікали мою замерзлу шкіру. Так було приємно знаходитись біля нього, чути биття його серця, чути як він дихає, як говорить. Бачити як усміхається. Та найприємніше було бачити щастя в його очах. Іскорки радості так і вискакували з його очей. Поки ми так сиділи, ми зовсім забули про ялинку. А це моя найулюбленіша частина приготування до святкування. Поки мій коханий пішов до підсобки по іграшки, я подивилась що ж він такого солоденького і смачненького купив для мене. Заглянувши в кульок, перстень, про який я мріяла вже так довго…Ой, це ж подарунок для мене, подумала я собі. Тоді поклала все, так як було і чемно сіла на диван, очікуючи чоловіка з іграшками.
Вбирали ми ялинку під музику. Перші 2 години ми просто дуріли, як малі діти. А скільки фотографій наробили…Напевно я стільки за життя фотографій не мала. Як же мені з ним добре. Я його кохаю до нестями. Він – моє щастячко, яке я ніколи нікому не віддам. Після вбирання ялинки, ми просто лягли на підлогу. Ми просто лежали і мовчали. Він мене обійняв і пригорнув до себе. Думаю, що слова тут були зайвими.

01:00 – я прокинулась. Запитаєте навіщо? Щоб поставити подарунок під ялинку! Я легенько витягнула гітару з-під ліжка і направилась у вітальню. Зійшовши донизу, я побачила ще одну постать у темноті. Спершу я злякалась, та коли включила світло, зрозуміла, що це мій…мій коханий. Він усміхнувся, тримаючи подарунок для мене, і я у відповідь усміхнулась йому.
- Сонечко, я тебе так сильно люблю…я знаю як сильно ти хотіла саме цей перстень..тому купив його для тебе.. – він сказав, підійшов і одягнув цей перстень на безіменний палень правої руки. Тепер там красуються 2 перстні, які будуть асоціюватись з ним, з моїм коханим.
- Як би це по-дурному не звучало, не смійся, будь ласка! :) - сказала я.
- Добре, я обіцяю. – вже ледь стримуючи сміх сказав він. Ну звичайно, як тут не засміятись. Перед ним стоїть не намальована, розхристана, незачесана, сонна в піжамі дружина, ховаючи гітару у себе за спиною.
- Милий, я знаю про твою мрію ще з дитинства..і я вирішила втілити її в життя, придбавши тобі ось цей подарунок..я тебе дуже-дуже сильно кохаю і нікому не віддам, бо тепер ти мій навіки. З Новим Роком, коханий!
- І тебе з Новим Роком, малесенька моя. – він поцілував мене в маківку та обійняв так ніжно й легко, що я просто заснула в цих обіймах…

Читать на Вьюи...

]]> Ніколи не покидай мене. Пообіцяй. https://viewy.ru/note/46814154 https://viewy.ru/note/46814154 Sun, 02 Dec 2012 14:42:25 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Іду по пустих вуличках. Людей зовсім немає. Куди поділись?
Ми з тобою вже як 2 місяці в розлуці. Ми розійшлись, бо не могли знайти спільну мову. Були разом рік, а потім як хтось розрізав наше ціле на дві половинки, які вже ніхто склеїти не зміг. Допоміг притушити вогонь почуттів лише алкоголь, розпач, сльози та вірні друзі, які завжди підтримували мене в ці скрутні хвилини, коли в мене був зрив, коли я трощила все, що було з ним пов'язане. А тепер я просто йду, можна сказати, що прогулююсь перед сном. Надворі зима, новорічна ніч, а я просто йду одна, самотня, нікому тепер непотрібна по вуличці і згадую всі моменти, які нас пов'язують. І не зауважую який цей світ прекрасний. Не зауважую дітей, які ліплять снігову бабу, не зауважую будинків та ялинок, які прикрашені гирляндами, не зауважую щасливих сімей, які зараз сидять за святковим столом і чекають на прибуття Нового Року. Як сумно.
Я зупинилась, подивилась вгору. Падає сніг. Лапатий-лапатий сніг. Який же він чарівний. Закриваю очі…І вмить хтось взяв мене на руки і почав кружляти. Радість. Нарешті за стільки часу мене охопила радість. Після п'ятисекундного кружляння хлопець поставив мене на землю. Це був Він. Шок. Паніка. Це Він! Як знайшов мене? Чому тут появився? Все, що могла промовити - це:
- Ніколи більше не залишай мене, прошу. Ніколи. Пообіцяй. Обіцяєш?
- Обіцяю, кохана. Тепер ми назавжди будемо одним цілим. Назавжди.

Читать на Вьюи...

]]> Більше не знаю... https://viewy.ru/note/46814126 https://viewy.ru/note/46814126 Sun, 02 Dec 2012 14:41:54 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я більше не знаю що таке кохання. Мені таке поняття тепер незрозуміле і чуже. Я розівчилась кохати, а все через тебе. Через той біль, який ти причинив мені. Чи згадаєш? Чи вже так швидко забув? Чи забув як ми кожного вечора ходили в кіно, гуляли в нашому парку? Чи забув як кожної неділі проводили день в домашньому затишку, переглядаючи старі записи на касетах? Чи пам'ятаєш як називається твоя дитина? Ти забув…забув і більше ніколи не згадаєш, бо ти пішов. А я назад тебе не чекаю і не чекатиму ніколи.

Читать на Вьюи...

]]> Паралелі. https://viewy.ru/note/46783382 https://viewy.ru/note/46783382 Sat, 01 Dec 2012 23:01:39 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Сиджу, просто сиджу, а по тілу бігають мурашки… Запитаєте чому? А я й сама не знаю. Хоч це вже і пізня осінь, завтра зима, та вона все ж поглинула мене з головою. Заглибила мене кудись глибше, де панує спокій, відчай, безмірність думок. Тут же ж і живе поганий настрій, краплі сліз…Таке враження, ніби я між двома паралелями. Одна – звичайне повсякденне життя – школа, уроки, домашнє завдання. В школі є друзі, які завжди підбадьорять, з якими можна посміятись, поговорити, щось обговорити. Та коли я беру ручку в руку, кладу перед собою папір, я починаю занурюватись у зовсім інший світ. В ідеальний світ, де панує мир та спокій. Де не важливо хто ти і який в тебе статус, яке в тебе матеріальне становище, де ніхто не дивиться на тебе з підозрою, де немає нікого. Існуєш лише ти і твої думки та емоції. Ти може ними управляти, та деколи контроль втрачається і ти створюєш смішний чи навпаки сумний та відчайдушний образ. Коли створюєш його – передаєш йому свій настрій: веселий чи сумний. В першому ж ти не можеш втрачати контроль. Навіть коли тобі сумно чи боляче, ти все рівно повинен усміхатись, незважаючи ні на що, щоб потім не було такого як «що з тобою?», «можливо, я тобі зможу чимось допомогти?».

Читать на Вьюи...

]]> Лист до коханого... https://viewy.ru/note/46536702 https://viewy.ru/note/46536702 Mon, 26 Nov 2012 20:44:33 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> "Ти обіцяв. Ти обіцяв бути поруч завжди, кохати до нестями, обіцяв, що будеш в радості і в горі, що будеш поруч, коли я буду хвора поки смерть не розлучить нас. Але ти не витримав, ти пішов…Пішов назавжди. Чому? Чому ти покинув мене самотньою? А син…Він буде питати про тебе. А що я буду йому казати? Я не зможу без тебе…Не зможу…

Переглядаю наші спільні фото. Ти все ще усміхнений, такий хороший зеленоокий красень, який тримає однією рукою нашу дитину, а іншою мене за руку. А тепер…тепер я більше ніколи не відчую тепла твоєї руки, ніжності твоїх губ, легкості твого голосу. Знаєш, одні люди кажуть, що краще поплакати, щоб втамувати біль, щоб пригасло горе. Та я вже не маю сил плакати, не можу. Здається, що виплакала всю рідину, яка знаходиться в організмі. Інші кажуть, що потрібно шукати підтримки в друзів, родичів. Друзі відвернулись, дізнавшись про таку новину. Зазвичай вони мають підтримувати, але натомість кажуть: "Треба було свого чоловіка тримати за пазухою". Коли чую такі слова, просто хочеться взяти палюгу і відімстити негідникам за такі слова. Як? Як вони можуть таке говорити? Як вони можуть випустити такі слова зі своїх уст? Родичі…А що родичі? Вони зараз далеко. Звичайно, що мені хочеться зараз побути зі своєю мамою, поговорити з нею, та її нема…Нема та світі так, як нема тебе…Кохаю тебе, моє кохане вічно живе невмируще сонечко. "

- місяць по тому -

" І знову привіт, коханий. Мені вже краще. Синочок вже гарно тримає голову, усміхається. В нього такі ж зелені очі, як в тебе. Такий ж кирпатий носик. Навіть волосся такого ж кольору. Тепер я щаслива, що в мене є така людинка. Він завжди мені буде нагадувати тебе, завжди. Я стала сильнішою. Я почала молитися до Бога. Молитися щиро, вимовляючи кожне слово з розумінням, з відчаєм та прихованим всередині горем. І знаєш, молитви допомагають мені жити далі, незважаючи на всі перепони. Я вже не плачу, стараюсь усміхатись. Та все ж в квартирі пусто без тебе. Я сумую. Як би я хотіла бути зараз біля тебе. Нічого, ще трошки і мені кінець настане і порину в той чарівний і чистий край до тебе, до мого коханого. "

- рік по тому -

" Ми щасливі! Ой, щойно синочок вимовив твоє ім'я. Але…але як? Я твого імені ніколи не згадувати при ньому. Невже..невже це ти подав знак, що ти все ще тут, з нами? Що любиш нас і ніколи не покинеш. Невже ти став нашим ангелом хоронителем? Тепер я спокійно можу тебе відпустити. Я знаю, що ти з нами і тепер я спокійна "

Жінка підійшла до гробу свого чоловіка, зронила останню сльозу і поклала конверт поруч із запаленою свічкою. Син же поцілував надпис на гробу. Вони помолились, усміхнулись і пішли. Пішли шукати своєї долі.

Читать на Вьюи...

]]> IMAGINE. NIALL HORAN https://viewy.ru/note/46473349 https://viewy.ru/note/46473349 Sun, 25 Nov 2012 17:08:26 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]>

Від імені Найла.

Це літо я не забуду ніколи. Особливо день, коли ми познайомились. Це було на весіллі у Луї та Елеонор. Вони нас обох запросили. Ти була дружкою. Луї мені багато розказував про тебе і я хотів познайомитись з тобою. Він розказував, що ти дуже красива. Та коли я побачив тебе, не думав, що ти на стільки гарна…Ти була в милому рожевенькому платтячку на каблучках. Це плаття гарно і чітко підкреслювало твою бездоганну фігуру. А твої очі..вони сіяли від щастя. Усмішка не сходила з твого обличчя протягом цілого дня. Ось коли вже всі сідали за стіл, Луї і Елеонор подбали про те, щоб ми з тобою сиділи поруч. Спочатку ти навіть і не звертала уваги на мене. Ти постійно говорила із своєю найкращою подругою Елеонор, ви постійно з чогось сміялись. Але потім ти відволіклась і запитала чи я той самий Найл. Я так і подумав, що Луї їй вже все про мене розказав. Я тільки подивився на нього і він мені підмигнув усміхаючись. Ми почали з тобою говорити і ти ненавмисне зачепила стакан із шампанським. Якби не я, пляма від шампанського вже би давно красувалась на твоєму розкішному платті. Ти подякувала і мило усміхнулась. Заграла повільна музика і я запросив тебе на танець. Ну ж не цілий день за столом сидіти. Ти всяко відмовлялась, але все ж потім погодилась. Ми так танцювали аж до ночі. Тоді десь опівночі всі вирішили, що пора нареченій кидати букет. Ти не хотіла ловити, бо думала, що це не потрібне та й хлопця ти не мала. Але вже за мить букет опинився у тебе перед ногами. Ти підняла його і засоромилась. Я знав, що Елеонор це зробила навмисне. Ви ж найкращі подруги. Я зрозумів, що це доля і вирішив діяти. Я дарував тобі квіти, запрошував у кафе, водив у кіно, просто хотів зробити тебе щасливою. В один прекрасний день я запропонував тобі зустрічатись, і ти навіть не роздумуючи сказала «так». Я був на сьомому небі від щастя. А зараз ми стоїмо біля вівтаря і я вже не можу дочекатись, коли скажу тобі «так».

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 19. Остання. https://viewy.ru/note/46473299 https://viewy.ru/note/46473299 Sun, 25 Nov 2012 17:07:50 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Він імені Ненсі:
Боже, я не можу повірити своїм очам. Невже це він? Чи це вже мені привиджується? Я стала, почала підходити до брюнета. Ні, це дійсно був Зейн. Я не витримала. Підбігла і обійняла його щосили. Він відповів взаємністю на обійми. Знову той самий рідний запах, руки, легенька щетина. Ці очі. Ця усмішка. Цей погляд. Як же я за ним скучала. Як мені його бракувало. Хоча Гаррі був поряд, він не зміг до кінця замінити мені Зейна.
Він змінився. І зовнішньо, і внутрішньо. Тепер у його очах я бачу холод, таємничість. Ну а якщо про зовнішність, то він став ще красивішим. Нова зачіска, новий імідж. Чорні тони і сигарета в руці ролять його брутальним. Ну а що ж, хлопчик виріс, помужнішав. А ще й як похудав. Напевно там його не годували :). Він показав рукою, щоб ми пішли і присіли на «ту саму» лавочку.
Від імені Зейна:
Вона вдивлялась в мої риси обличчя, ніби хотіла розпізнати чи я це, чи хтось інший. Але за мить вона підбігла і обійняла мене так сильно, що мені здалось, вона хоче мене задушити. Я її обійняв навзаєм. Обійняв так жадібно, ніби востаннє мої руки торкаються її спини, талії, плечей. Вона заглянула в мої очі. В мене аж мурашки по тілу пройшлись. Я старався дивитись на неї із холодом, але мені це не вдалось. Ми пішли, щоб сісти на «нашу» лавочку.
- Зейн, де ти пропадав? Де ти був? Чому не дзвонив? Чому не писав? – вона почала мене розпитувати. Вона настільки з цікавістю і занепокоєнням говорила, що я не втримався і поцілував її. Так солодко і ніжно. Як я скучав за цим. Саме за такою миттю. За її губами, за волоссям, за очима, усмішкою. Просто за нею. Вона не сопротивлялась, а навпаки обійняла і відповіла на поцілунок. Так ми просиділи хвилин 20. Ми просто сиділи «в обнімочку» і говорили. Вона мені розказала про Гаррі. В ту мить я страшенно ревнував.
- Ненсі, будь ласка, зараз нічого не говори. Просто вислухай мене. Я знаю, що тоді тебе скривдив і не один раз. Тоді я знав, що ти мене вже не пробачиш і вирішив поїхати в інше місто. Далеко від Лондону, щоб забути все. Забути тебе, забути все, що між нами було. Пробувши там 8 місяців, я подумав, що це якраз було вдосталь часу. Я вирішив повернутись до хлопців. Але зустрівши тебе я згадав усе, усе, що між нами було. І тепер я просто не знаю що робити далі. Я просто в тупику.
Вона дивилась на мене із сльозами на очах. Я так не хотів, щоб вона плакала. Все, що вона зробила – це обійняла і прошепотіла «Я давно тебе пробачила. Я кохаю тебе безмежно і буду кохати до кінця своїх днів»
І тоді наші губи злилися в ніжному, наповненому коханням, поцілунку.
Що ж сталось зі всіма іншими:
Гаррі, коли почув, що я знову із Зейном, виїхав до іншої країни, змінив номер, ім’я та прізвище і знайшов там собі хорошу і гідну дівчину.
Мої батьки одобрили мій вибір, хоч хотіли, щоб я була з Гаррі.
Енні була з Ліамом. Вони були дуже хорошою та солоденькою парочкою.
Луї з Елеонор, Найл з їжею :) .
Ну а ми, а що ми. Ми з Зейном через 9 місяців одружились, я завагітніла. Зейн був таким радим, що просто носив мене на руках. В прямому значенні! В нас народився син. І я назвала його Гаррі.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 18 https://viewy.ru/note/46473232 https://viewy.ru/note/46473232 Sun, 25 Nov 2012 17:06:58 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Ранок. Літо. Надворі тепло і сонячно, що є великою рідкістю для Лондону. Збоку спить кохана людина. Що ще потрібно для повного щастя? Але напевно цього недостатньо, бо з самого ранку мені на душі якось неспокійно. Ніби щось гризе мене всередині. Я просто вирішила вийти на вулицю і прогулятись по ще сонним вулицям рідного міста. Я швиденько стала, одягнулась так, щоб Гаррі не прокинувся. Просто йшла, куди ноги вели. Бачу, а переді мною той самий Starbucks, де Зейн мені признався у коханні. І нахлинули спогади: «Я хочу тобі сказати, що закохався в тебе з першого погляду. Навіть якщо я нічого про тебе не знаю. Твої очі..вони прекрасні. Зараз ти дивишся на мене і я просто палаю. Твої очі..вони як зірочки, які світять без упину. А твоя посмішка. Вона така чудова, сяюча, зачаровує. Просто хочеться потягнутись, підійти ближче і поцілувати. Поцілувати так ніжно-ніжно.» А потім дорожезний ресторан, його будинок, ніч…
Іду далі. Бачу той самий бар, де він напився «в стєльку» і ми з Гаррі його забирали: «Він прошепотів: «Вибач, сонечко. Мені дуже шкода. Я Тебе кохаю.»
І що? Я знову почала плакати. Гірко плакати, згадуючи всі болючі і хороші моменти.
Проходжу повз парк. Так, той самий парк де я востаннє його бачила…Де до нас підійшла Сюзанна і почала молоти дурниці. Звідки я втекла і попала під колеса. Ну а потім, потім я Його не бачила. Ніхто про нього не згадував, не розказував. Та й я не хотіла зачіпати цю тему. Я сіла в цьому ж парку на лавочку, де колись сидіти Ми. Сиділа і просто вслухалась у кожен звук. Навкруги не було нікого. Так просиділа я хвилин, від сили 7. Потім я відчула, що крім мене тут поблизу є ще хтось. Я обернулась, а неподалік стояв високий смуглявий брюнет. Весь у чорному із сигаретою в руці. Він обернувся до мене. Не може бути…Не можу повірити своїм очам…
Від імені Зейна:
Пройшло 8 місяців. Думаю, що це було вдосталь часу для мене. Час повертатись в Лондон. Та й за хлопцями вже скучив.
7 годин, і я в Лондоні. В рідному Лондоні. Перше місце, куди я пішов – не дім, не кафе, щоб поїсти, а парк…парк, де я востаннє бачив її. І все ж скільки я зусиль не прикладав, я не перестав думати про неї, не перестав її кохати. Я багато чого переосмислив, змінився як зовнішньо, так і внутрішньо. Здається, що я трішки охолов у душі.
Я прийшов, став біля дерева і запалив сигарету. Неподалік в таку рань сиділа дівчина. При чому на тій самій лавочці, де ми колись із Ненсі сиділи. Я обернувся, щоб розгледіти хто вона така. Вона також обернулась до мене. В мене аж перехопило подих. Не можу повірити власним очам…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 17 https://viewy.ru/note/46473209 https://viewy.ru/note/46473209 Sun, 25 Nov 2012 17:06:43 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Зейна:
Ненсі вдарила мене по щоці так, що я чуть не впав. Вона просто втекла. А я стояв і дивився їй услід. Після цього вона мене точно не вибачить. Прощавай, моя мила Ненсі. Я буду скучати за тобою…
Я поїхав у зовсім інше місто. Далеко від Лондону, до свого батька. Ми з ним не дуже близькі, але на підтримку від нього завжди можу чекати. Я в Бредфорді. Моє рідне місто. Тут я надіюсь, що забуду її. Забуду її чарівний аромат, усмішку, сяючі від щастя очі…Та й Гаррі буде з нею. Йому я можу довірити все, навіть її. Добре, що це буде саме він, а не якийсь інший, який зможе її образити.
І ось SMS від Ліама «Не знаю де ти зараз. Надіюсь, що з тобою все добре. Ненсі зараз в лікарні. Ми всі про неї піклуємось. Якщо зможеш – відвідай її. Вона цього потребує.»
Ненсі..Моя Ненсі..В лікарні. А все через мене. Я не можу дивитись їй зараз в очі. Не можу і не знаю що їй сказати. Мені потрібно трохи часу, щоб подумати, подумати над всією ситуацією. Стоп! Але я тут, щоб забути її. Забути назавжди. Надіюсь вдасться. Про все це я сказав Ліаму. Попросив, щоб не говорив їй нічого. Щоб не нагадував про мене більше нічого і ніколи. І ще раз, прощавай, моя чарівна і кохана Ненсі.
*пройшло 8 місяців*
Від імені Ненсі:
Стільки часу пройшло. Мене виписали з лікарні, я закінчила школу на відмінно. Тепер думаю куди мені поступити. О, так, тепер я з Гаррі. Він завжди поруч, ніколи не відпускає мене від себе навіть на секундочку. Але мені це подобається :) . Він іноді так нервується, коли якийсь хлопець дивиться мені услід, звертаючи увагу на мою фігуру. Хоча і Гаррі так частенько робить, тому ми квити :). Живемо ми разом в домі, який купили нам наші батьки. Мама дуже рада, що я саме з Гаррі. Вона казала, що сама б із ним зустрічалась, якби була в моєму віці :). Та і його батьки раді, що він нарешті знайшов, як вони казали «свою єдину». Мені з ним добре. Затишно.
Ви задаєтесь питанням «а як же Зейн?». А я вам розкажу. На початках, як мене тільки виписали, я плакала, гірко плакала, згадуючи всі хороші, приємні моменти зв’язані з Ним. Але потім я плакала все менше і менше. І це завдяки Гаррі, який був завжди поруч і просто не давав мені думати про Нього.
Ось так і живемо. Але відкрию секрет, що це ще далеко не вся історія…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 16 https://viewy.ru/note/46473185 https://viewy.ru/note/46473185 Sun, 25 Nov 2012 17:06:25 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Він підійшов, і легенько поцілував у носик.
- Не так поцілуй. Не вдавай із себе дурня. – промовила я.
- Я не можу цілувати ту, яка не є моєю і ніколи нею не стане.
- Ти впевнений в цих словах? Я тобі зараз, одному тобі розкажу все, як воно є насправді. Так, я закохалась в Зейна з першого погляду. Він завжди підтримував, був біля мене. Незважаючи на ту ніч, він був зі мною завжди милим, добрим, ніжним. Але я ніколи до кінця йому не довіряла. Це все було для мене якимось дивним. Чому я, чому все так швидко відбувається? Та ніч, а потім ще й та дівчина…
- Ця дівчина – Сюзанна. Вона вже давно з ним «спить». Вони були разом і під час вашого з ним зустрічання. А це означає, що він тобі зраджував практично кожної ночі. Мені прикро. Я хотів тобі про це сказати, але бачив як сильно ти його кохаєш. – перебив він мене.
- Будь ласка, не перебивай. Я знала, що він мені зраджував. Думала, що все мине, що він зрозуміє свою помилку. Але, на скільки я зрозуміла, він хотів ще й мене затягнути до ліжка…А ти..ти дійсно той, який мені потрібен. Милий, добрий, чесний, вірний, терплячий, завжди можеш зрозуміти і підтримати. І це я говорю зараз не тільки в тому плані, що ти для мене лише друг. Ти – хтось більший для мене. Я сама не знаю чому це зараз говорю, але ти мені починаєш подобатись все більше і більше. Ти ніколи не відступаєш, а він… Він боягуз, раз не міг прийти і поговорити зі мною, не міг заглянути в очі після всього. Просто втік…
І він поцілував мене. Поцілував не так, як Зейн, а по-своєму. Так по-своєму ніжно і по-своєму пристрасно одночасно. І знаєте, мені сподобалось. Можливо, мені судилося бути саме з Гаррі, з милий, добрим Гаррі?
Від імені Зейна:
Сюзанна. Так невчасно. «- Кого я бачу! Ну привіт, красунчику. Чому не подзвонив? Ти ж обіцяв. Нам тоді було так добре, пам’ятаєш? Ти казав, що цю ніч запам’ятаєш на все своє життя. О, то це вона – твоя Ненсі, через яку ти мене просто «вишвирнув» із свого дому? Вона тебе не вартує. Напевно у вас ще нічого не було, чи не так?»
Ненсі вдарила мене по щоці так, що я чуть не впав. Вона просто втекла. А я стояв і дивився їй услід. Після цього вона мене точно не вибачить. Прощавай, моя мила Ненсі. Я буду скучати за тобою.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 15 https://viewy.ru/note/46473164 https://viewy.ru/note/46473164 Sun, 25 Nov 2012 17:06:10 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я бігла додому незважаючи на машини, дороги…І тут удар. Все темно. Нічого не бачу, не чую. Відчуваю тільки, що мене страшно болить голова і мене кудись везуть.
Прокинулась я від різкого світла. Боже, як боляче. Голова просто розколюється. Очі відкрити хочу, але не можу, бо немає сили. Спочатку ледь відкрила одне. Побачила білу палату. А це означає, що в лікарні. Але що сталось? потім відкрила друге око. Біля мене сидить мама і плаче. З другої сторони стоять хлопці. Всі, окрім Зейна…Де ж він? Чому не приїхав? І знову відчай…
- Донечко, все буде добре. Я знаю, що ти мене зараз чуєш. Все буде добре! – говорила мама зі сльозами на очах.
- Мам, я знаю. Вибач мене за все. За всі дурниці, які я зробила. За все. Пробач мені. Мам, можна я зараз наодинці поговорю з хлопцями?
- Так, звичайно. Я почекаю на коридорі.
Вони стояли всі бліді і дивилися на мене. Гаррі сидів спершись руками на коліна і тримаючи голову в руках. Вони мовчали, просто дивились. Тоді я не витримала і порушила тишу.
- Де він? Чому його немає?
- Він не зміг..Не зміг приїхати і дивитись тобі в очі після того випадку в парку. Він хоче знайти потрібні слова, зібратись з думками і вирішити що йому робити далі. – сказав Ліам, беручи мою руку в свою. – Від вчорашнього дня його вдома не було. Трубку не бере. Ми також починаємо переживати. Думаю, зараз він десь в іншому місті.
- Ненсі, ми тебе дуже полюбили за цей час. Тому будемо завжди поруч. Якщо щось буде потрібно, ти кажи. – сказав Найл і усміхнувся. Ліам і Лаї покивали говоловами «а-ля ми згідні з Найлом». А Гаррі все сидів у такій позі. Він мовчав, дивлячись в підлогу.
- Дякую вам, хлопці. І я вас дуже полюбила за цей час. Тільки де Енні, ви не знаєте?
- Вона захворіла, і лікується вдома. Обіцяла, що як тільки зможе – приїде. – сказав Луї.
- Думаю, що тобі слід зараз поговорити з Гаррі. – слова Ліама просто всадили мені кинджал в серце. Про що я буду з ним говорити? Знову про те, що він мене любить, про те, що він зробить мене щасливою, що я не заслуговую на такого як Зейн? І я не помилилась. Перша репліка, яку він сказав – це:
- Ось до чого не привело. А я тобі казав, що він на кожному кроці зраджує, спить з ким попало. Задовольняє лише свої потреби, думає лише про себе. Егоїст.
- Але тоді чому він так довго вибачався? Чому постійно був поруч, намагався все виправити?
- Та тому що ти йому була потрібна тільки для…..Ну ти сама зрозуміла. Він ніколи не буде тебе кохати так, як покохав я. – він сказав це і вже хотів виходити з палати, як я сказала: «Поцілуй мене, Гаррі».
- Що? Що ти сказала? А як же твій Зейн?
- Просто поцілуй мене, прошу.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 14 https://viewy.ru/note/46473147 https://viewy.ru/note/46473147 Sun, 25 Nov 2012 17:05:56 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> — Чувак, тільки ти мені допоможеш в цій справі. – сказав Гаррі до Ліама.
- Га? Я тебе слухаю.
- Я..я не знаю як сказати..я хочу бути з Ненсі. Але Зейн…порадь мені щось…
- Гаррі, заспокойся вже. Чи ти не бачиш, що вона щаслива поруч із Зейном. В її очах ти просто друг, з яким вона може весело провести час. Вони тільки-тільки помирились, а ти знову хочеш зробити так, щоб вона стала нещасною?
- Ні! Такого я не хочу точно. Все рівно я буду кохати її. Буду посміхатись при ній, не даючи знати, що мені боляче. Я буду старатись. – відповів кучеряшка. Ліам лише усміхнувся і вдарив Гаррі по плечі рукою.
«А він молодець. Добре, що зрозумів все. Але йому, напевно, зараз боляче…Дуже боляче…» промайнуло в мене в голові. Тут хтось поставив руки мені на талію. Від несподіванки я розбила тарілку.
- Ой, я не хотіла. От я незграба. – я швиденько присіла і почала збирати те, що залишилось від розбитої посудини. До мене приєднався Зейн. Ми швиденько все прибрали, поміж тим обіймаючись, переглядаючись та усміхаючись один одному. Висновок: ми, як малі дітки :)
- Не хочеш прогулятись? – запитав мене коханий.
- Звичайно. Свіже повітря – це те, що мені зараз просто необхідне.
Ми пішли в парк. Спочатку просто сиділи і говорили ні про що. Потім почали веселитись, бігати, співати. На нас дивилися усі, як на психічно хворих людей, але нам було не до того. Ми були щасливі. Та це щастя тривало не довго.
Зейн за секунду побілів на обличчі. На ньому просто було написано «тільки не це, тільки не зараз». Я обертаюсь, а на зустріч нам іде якась брюнетка. Ще й усміхається і махає рукою Йому. Я стояла в повному шоці.
Ось вона підійшла.
- Кого я бачу! Ну привіт, красунчику. Чому не подзвонив? Ти ж обіцяв. Нам тоді було так добре, пам’ятаєш? Ти казав, що цю ніч запам’ятаєш на все своє життя. О, то це вона – твоя Ненсі, через яку ти мене просто «вишвирнув» із свого дому? Вона тебе не вартує. Напевно у вас ще нічого не було, чи не так?
Тут я не витримала. Я обернулась до Зейна, вдарила його по щоці і щосили побігла додому. І знову сльози, сльози, сльози…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 13 https://viewy.ru/note/46473123 https://viewy.ru/note/46473123 Sun, 25 Nov 2012 17:05:35 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> На ніч я залишилась в домі хлопців. Спала в вітальній на диванчику. Вже зранку мене розбудив поцілунок. Я так не хотіла вставати. Але сильні руки вмить підняли мене. І ось я зараз в когось на руках. До болю знайомий змішаний запах парфумів і сигарет, знайомий ритм серцебиття. Так, це був він. Мій коханий. Мій найдорожчий хлопчик у світі. Мій дух, яким я живу. Моє повітря, яке я вдихаю і чим довше затримую в собі, щоб не випустити. Мій сильний, хороший і такий звабливий Зейн. І знову смак його губ. В цьому поцілунку було вкладено стільки кохання, ніжності та почуття провини. Я привідкрила очі. Переді мною були очі Зейна. О ці його очі…А усмішка…Я просто розтаяла. Не втрималась і поцілувала його з новою силою. Так жадібно, ніби його заберуть від мене через декілька секунд. Після поцілунку ми обоє усміхнулись. Він все ще тримав мене на руках. Ось воно…Щастя! «Кохана, я ще досі злий на себе через ту ніч і через вчорашнє. Вибач мене, будь ласка. Я не знав що роблю. Я тебе дуже сильно кохаю і не хочу втратити. Хочу бути з тобою вічно.» - прошепотів він мені на вушку. Як це було мило. «Я пробачаю тобі. І зради, і всі непорозуміння, що були між нами. Тільки якщо ти пообіцяєш, що таке було востаннє.»
«Обійцяю, сонечко» - почула я у відповідь. «Кохаю тебе, мій звабливий хлопчику» - прошепотіла я і ми пішли на кухню, щоб поснідати. Ліам приготував омлет із салатом + апельсиновий сік. Їжачок підмигнув мені, натякаючи на те, що я зробила правильний вибір, що послухала своє серце. Гаррі ж дивився на мене з усмішкою, але я відчула, що вона не була щирою. В ній була щіпка гіркоти, яку від мене приховати просто не можливо. Я вмію розпізнавати, де людина поводить себе із щирістю, а де просто старається буди щирою, напружується, щоб догодити. Звичайно, що йому було не приємно дивитись на нас із Зейном. Я його прекрасно розумію. Але хай і він зрозуміє мене. І хай поважає мій вибір і моє рішення.
Після сніданку я позбирала весь брудний посуд і почала його мити. Під час цього заняття я нечайно підслухала розмову Ліама і Гаррі…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 12 https://viewy.ru/note/46473109 https://viewy.ru/note/46473109 Sun, 25 Nov 2012 17:05:20 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Ми приїхали. В будинку не було нікого. Ну чому ж тут дивуватись, всі інші в школі. Поки Гаррі ніс Зейна в ванну, щоб змити з нього бруд, я вирішила прогулятись по будинку ще раз. І знову кімната Найла. Тепер, вдень, я можу розібрати хто саме на плакатах. Це Демі Ловато. Ну як же ж я одразу не здогадалась :) . Він ж від неї просто в захваті :) . Вид з кімнати заворожуючий. Багато дерев із пожовклим листям, поруч маленький ставочок. Так би й вічно дивилась на цю красу. Я обернулась. Переді мною відкрився шлях прямо до кімнати Зейна. Я зайшла всередину. І одразу ж спогади. Спогади про те, що він зробив. І сльози. Ну скільки я вже можу плакати? Надоїло! Потрібно взяти себе в руки, зібратись з думками, і бути сильною. Як фізично, так і морально.
- Хей, як ти? – я почула голос Гаррі.
- Ммм, добре, - схлипуючи і витираючи сльози сказала я.
- Не плач, чуєш? Він не вартує твоїх сліз. Ніхто не вартує твоїх сліз. Твої очі мають мути сухенькими, щоб всі бачили які вони прекрасні, карі, бездонні. Як вони ваблять і заворожують. У них можна побачити зірочки, які вилітають, коли твої вії то опускаються, то відкриваються. – сказав він, і почав наближатись до мене. Я бачу яким поглядом він дивитисься на мене. Це закоханий погляд. Він став впритул, почав наближатись до моїх губ, вже майже торкнувся, але я його відштовхнула. Я не хотіла переходити дружню планку. Так, він милий, добрий, хороший, смішний, ніжний, але він ніколи не замінить мені Зейна. Ніколи не буде таким «поганим хлопчиком», таким пристрасним і ніжним водночас. І я ніколи не буду дивитись на нього так, як на Зейна. Мені здається, йому не сподобалось те, що я його відштовхнула.
- Ну чому? Ну чому завжди Зейн? Що в ньому є такого, чого немає в мені? Зачіска? Я можу зробити таку саму! Одяг? Я можу вдягати, так як і він. Куріння? Я можу почати курити! – він вже просто верещав на мене. В той момент мені було жахливо неприємно образливо і страшно. Такого Гаррі я ще не бачила.
- Не потрібно стригтись, міняти стиль, курити. Ти мені подобаєшся таким як ти є, Гаррі. Але кохаю я іншого. Будь ласка, змирись з цим. Я не хочу сваритись, не хочу тебе втратити. Я хочу і надалі так добре проводити з тобою час, як сьогодні. – я підійшла, заглянула йому в очі й поцілувала в носик.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 11 https://viewy.ru/note/46473088 https://viewy.ru/note/46473088 Sun, 25 Nov 2012 17:05:05 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Гаррі:
Мені подзвонив Зейн. Ну на його дзвінок я точно не чекав.
Гаррі: «Так? Що сталось?»
Зейн: «Стайлс, Ненсі буде моєю! І ти нам не помішаєш бути разом»
Гаррі: « Зейн, ти п’яний! Що ти верзеш? Де ти зараз?»
Зейн: «В барі біля школи. Навіть і не думай приїжджати!»
Він ще щось там говорив, але я вже цього не розібрав.
- Ненсі, мушу йти. Зейн знову забагато випив і сам додому точно не добереться.
- О Боже! Я поїду з тобою. – сказала вона перелякано. Здається вона стала переживати за Зейна. З чого б це? Так швидко пробачила йому і зраду, і вчорашню ніч?
Ми швиденько вийшли з її дому і «рвонули» до того бару. Ми зайшли, побачили Зейна, який там все «крушив і метав» в прямому сенсі цієї репліки. Було видно, що він всю біль виявляє саме через гнів та алкоголь. В деякій степені мені його шкода.

Від імені Ненсі:

В барі я побачила як він все громив, пив, пив і ще раз пив. Видно, що йому боляче. Боляче за вчинок, який зробив. Я підбігла до нього і взяла його обличчя в свої руки. Він дивився на мене. Хоча пройшов всього лиш один день. Але я скучила за ним. Настільки скучила, що пробачила і зраду, і ту ніч. Я знаю, що йому шкода, що він ненавмисне. Я просто обійняла його. О цей запах його парфумів змішаний із алкоголем і запахом сигарет. Що? СИГАРЕТ? Він курить? Чи почав курити через вчорашнє? Мій Зейн, мій рідний і коханий Зейн. Як же я його люблю. Люблю всім своїм серцем, всією душею. Я не можу його відпустити. Ось і його руки на моїй талії. Він прошепотів: «Вибач, сонечко. Мені дуже шкода. Я Тебе кохаю.» І в цей момент сльози вивільнились з мого організму. Вони лились довго, поки нас не розірвав Гаррі й не забрав Зейна в машину.
Я попросила поїхати разом з ними до них додому. Вони одобрили моє прохання.
По дорозі я думала чи правильно зробила, пробачивши смуглявого. Все таки, якщо людина справді кохає, вона може пробачити будь-що. Гаррі…О ні, він дивився на всю цю картину в барі…Що тепер робити? Що мені робити? З однієї сторони пристрасний і такий звабливий Зейн, а з іншої милий, приємний і смішний Гаррі. Роздертись на дві частини я просто не можу. Я потребую третьої особи, з якою я можу нормально поговорити, яка щось порадить. І тут я говорю не про Енні, а про Ліама. Про мого найкращого друга Ліама; хорошого, доброго, розуміючого.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 10 https://viewy.ru/note/46473075 https://viewy.ru/note/46473075 Sun, 25 Nov 2012 17:04:50 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я була приємно вражена. Усмішка з мого обличчя ще довго не сходила. Не знаю чому, але в цей момент мені захотілось, щоб Гаррі був моїм хлопцем. Я його впустила, квіти поставила у вазу.
- Вау, а у тебе затишно. – сказав Стайлс.
- Не так, як у вас, але дякую :)
- Ну, що будемо робити? – з єхидною посмішкою сказав він.
Я його легенько штовхнула і ми засміялись.
- Чому ти сама вдома?
- Батьки на 3 дні поїхали до бабусі, ну а мене не взяли, в мене ж школа і т.д. – із смішною мімікою сказала я. – Може чаю чи кави? Чи подивимось якийсь фільм?
- Фільм, фільм! :) – почав сміятись і скакати Стайлс по всій кімнаті. Я не витримала і «заржала».
- Ну, тоді подивимось якусь комедію на твій смак.
Він вибрав «Американський пиріг». Чомусь я навіть не сумнівалась, що він вибере саме цей фільм. Це в стилі Гаррі. Ми всілись на дивані перед телевізором. Десь на 15-тій хвилині комедії він обійняв мене. Я до нього пригорнулась. Не знаю чому я це зробила. Це вже якось в мене рефлекторно.
Я чула биття його серця. Воно було надзвичайно швидким. В людей зазвичай часто б’ється серце або коли вони хвилюються, або коли вони є біля людини, в яку закохані. Невже я подобаюсь Гаррі? Якщо так, то здається, що це взаємно…Я не хочу сказати, що я якась повія, що йду від одного до іншого. Просто мені добре з ним, приємно. І тим більше із Зейном в нас нічого серйозного не було і тепер точно вже не буде. Після того вчинку він для мене став огидним. Від одної думки про нього мене нудить. А Гаррі веселий, добрий, милий. Коли я пригорнулась до нього, він усміхнувся і обійняв мене ще сильніше. Стало так тепло, затишно. Цей затишок час від часу переривав скажений сміх. Все ж таки комедія :).
Від імені Гаррі:
Я вирішив з пустими руками до дівчини, яка мені подобається не йти. По дорозі заїхав у магазин і купив 31 білу троянду. Коли вона відкрила мені двері, вона була явно в шоці. Все ж вона мене запросила досередини, квіти поставила у вазу. Запропонувала переглянути фільм. Ну а я не відмовився. Вибрав свій улюблений – «Американський пиріг». Спочатку ми просто сиділи і дивились на дивані, потім все ж я насмілився її обійняти. Я не був впевнений в наступних її діях. Але, на щастя, вона пригорнулась до мене. Моє серце почало настільки швидко битись, що я думав, що воно просто вирветься з грудей. Вона усміхнулась. Яка в неї ангельська посмішка…Я усміхнувся теж. Мені хочеться сказати їй, що вона мені подобається, але думаю зараз не час. Після того випадку із Зейном їй просто потрібне сильне плече. І цим плечем буду я.
Він імені Зейна:
Школа…Її немає, Гаррі теж. Ну все ясно..вони напевно зараз десь разом гуляють, веселяться..Ось і Енні. Піду запитаю, можливо, вона знає де Ненсі.
- Привіт, Енн. Не знаєш де Ненсі?
- І вітатись з тобою не хочу. Що ти з нею зробив?! Навіщо? В мене просто немає слів. Тепер вона тебе боїться! Думаєш вона тобі це пробачить? І не надійся, Зейн Малік. Просто тримайся на відстані від нас обох.
Я просто обернувся і пішов. Сльози на очах…Пішов куди тільки ноги вели. Мені наплювати на школу, на уроки. Мені треба подумати і придумати що робити далі. Як мені повернути мою Ненсі. По дорозі я зайшов в бар. Я замовив подвійне віскі. Випив раз, другий, третій, четвертий…і пішло-поїхало. Коли я був вже зовсім п’яний, я подзвонив до Гаррі. Він підняв трубку:
- Так? Що сталось?
- Стайлс, Ненсі буде моєю! І ти нам не помішаєш бути разом! – леть повертаючи язика сказав я.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 9 https://viewy.ru/note/46473055 https://viewy.ru/note/46473055 Sun, 25 Nov 2012 17:04:32 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я ще досі не можу собі пробачити. Що я накоїв..Як я тепер маю перед нею вибачатись? Я піднявся і побіг вниз, щоб поговорити з нею. Але її не було..
- Де Ненсі? – запитав я.
- Поїхала з Ліамом додому від тебе подальше. – не обертаючись сказав Гаррі.
Надіюсь завтра я її ще побачу.
Від імені Ненсі:
- Дякую, що підвіз, передай Гаррі, Найлові і Луї, що мені було весело з ними провести час.
- Ти забула про…
- Не називай цього імені при мені більше ніколи. – перебила я його і вийшла з машини.
Я зайшла в дім. Всі вже спали. Я тихенько піднялась по сходах до своєї кімнати, закрила двері, і, як зазвичай, повалилась на ліжко. Подивилась на годинник – 00:47. О, ні! Я знову не зробила домашнього завдання. Але мені зараз було не до нього. Я хотіла просто поплакати, випустити зі себе весь цей біль, але сльози просто не хотіли текти. Але як він міг так зі мною вчинити? Невже це все лише, щоб затягнути мене в ліжко? Не можу цьому повірити…Все, що я зараз можу зробити – це подзвонити Енні. Довгоочікувані гудки… «пі..пі..пі» і ось вона підняла трубку:
- Тобі не спиться?
- Енні, вибач, що так пізно, але я мушу з кимось поговорити зараз.. – сказала я. І тепер я просто дала волю сльозам. Вони лилися безперестанку.
- Ненсі? Що сталось? Чому ти плачеш? – незважаючи на сон, подруга миттю прокинулась і стурбовано запитала мене.
- Він…він…я не можу…він в його спальні…і потім Гаррі… - заплакано говорила я.
- ЩО? Він з тобою щось зробив погане? Ще й потім Гаррі? Обоє? О Боже….. – шоковано говорила подруга.
- Ні, він не встиг нічого зі мною зробити. Гаррі захистив мене. І все, що я можу сказати..це те, що я більше ніколи не буду з Зейном. Особливо після цієї ночі.
- І що ти тепер робитимеш?
- Не знаю…буду ще думати над цим. Добренько, Енні, дякую, що вислухала, солоденьких тобі снів :)
- Дякую, дорогенька, взаємно.
І я повісила трубку.
Знову в роздумах…Гаррі…Але чому саме Гаррі ще й так швидко піднявся і забрав від мене Зейна? Цікаво що він йому сказав…
Ранок…7:40…так не хочеться йти до школи. Спускаюсь вниз, а на столі записка «Ненсі, дорогенька, ми з татком поїхали на 3 дні до бабусі. Будь чемною. Люблю тебе, твоя мамуся». Ну ось, і знову я одна. А мені зараз так не хочеться бути наодинці. І тут мені спало на думку подзвонити Гаррі. І знову гудки..
- Хееей, Ненсі, чого так рано? Щось сталось? – сказав радісно кудряшка.
- Ем..привіт, я сьогодні не піду до школи, думаю ти розумієш чому..тому може ти приїдеш до мене? Але якщо тобі потрібно терміново до школи, то…
- Ні-ні, я вже лечу до тебе :) – перебив мене Гаррі.
- Чекаю.
Через 10 хвилин пролунав дзвінок у двері. Я відкрила. Переді мною стояв Стайлс(Гаррі) із букетом білих троянд і усміхався на повну…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 8 https://viewy.ru/note/46473030 https://viewy.ru/note/46473030 Sun, 25 Nov 2012 17:04:13 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я швидко підвелась і побігла вниз по сходах до вітальної.
- Ненсі, що сталось? Чому ти кричала? – стурбовано запитав Ліам.
- Зейн…він…О, Боже…. – і я почала плакати.
Ліам обійняв мене і сказав, що все буде добре, що він ненавмисне. Сказав, що Зейн ще не навчився себе контролювати. Що він до того ще не мав постійної одної дівчини, з якою ходив на побачення, з якою гуляв в парку, просто веселився і добре проводив час. Що в нього зразу все доходило «до ліжка». А потім він їх просто кидав. Казав, що не знає їх.
Ми з Ліамом здружились за цей час. Говорили ми з ним так ще довго. Знаєте, я відчула, що можу йому довіритись. Відчула його своїм найкращим другом, з яким можу поділитись всім на світі.
- Знаєш, я тобі хочу дещо сказати. Цього хлопці ще не знають, бо сказати їм я не можу наважитись, а з тобою мені добре спілкуватись і відчуваю, що можу тобі довірити все на світі.. – сказав їжачок.
- Я тебе уважно слухаю. – відповіла я.
- Ми розійшлись із Дані. Вона сказала, що не може зі мною бути через те, що вона старша, більш зріла, ніж я.
- О Боже! Мені так шкода…Правда…Ви були такою хорошою парою! – сказала я із співчуттям.
- Та ні, не в тому справа. Просто мені сподобалась Енні. І я не знаю що мені тепер робити.
- Що робити..ДІЯТИ! Ти їй теж небайдужий. Тому, думаю, що у вас все вийде. Як то кажуть «дерзай» :)
- Дуже дякую тобі, Ненсі. А на рахунок Зейна не переживай!
- Справа в тому, що я тепер не знаю чи зможу бути з ним…Ти кажеш, що він постійно водить дівчат і спить з ними. А якщо це було і під час нашого «зустрічання»? Тоді це вже зрада. А зраду я не пробачаю. І не пробачу ніколи!
- В деякій степені ти права. Роби так, як вважаєш за вірне. Якщо щось, звертайся, завжди буду радий поговорити, порадити :) – сказав він із усмішкою на вустах. Я усміхнулась у відповідь.
- Відвези мене додому, будь ласка. – попросила я його.
- Звісно, ходімо.
Від імені Зейна:
Це був незабутній вечір для мене, для Ненсі також. Ми веселились, говорили, співали. Тоді я запропонував їй поїхати до мене додому. На думці я такого (як завжди) нічого не мав, але блін… Вона погодилась. Ми приїхали, вона була в приємному шоці. Ну звичайно, таку реакцію мала кожна дівчина, яку я приводив. Ми випили кави, з’їли торта. Тоді вирішили подивитись фільм. Моя дівчинка вибрала «Клятву». Фільм хороший, але мені було не до нього. Я постійно дивився на Ненсі..мою Ненсі! Я обіймав її, пригортав, цілував..спочатку у лоб, тоді в очі, потім в носик, губи..тоді перейшов на шию. Яка вона солоденька. А яка була прекрасна і пристрасна в цьому коротенькому платтячку. Так і вабила до себе. Але вона відштовхнула мене. Що це могло означати? Що я роблю не так? Чи вона про Стівена згадала? Сьогодні вночі вона забуде його назавжди.
Поки вона гуляла по дому, я подзвонив її мамі і сказав, що вона залишиться сьогодні у нас, щоб не хвилювалась. Мати погодилась.
Тоді я зайшов до себе в кімнату і побачив її. Вона роздивлялась все навкруги. Я впритул підійшов до неї і почав цілувати шию, плечі, почав кусати її за мочку вуха. Здається вона все зрозуміла і впала на ліжко. Я повис над нею, продовжував цілувати шию, рукою я піднімався все вище і вище по її нозі. Але вона чомусь відштовхнула мене. Тоді я трішки розізлився і взяв її дві тендітні ручки в свою одну й продовжував робити те, що робив до того. Їй це не сподобалось і вона почала висмикувати руки, тоді сильно закричала і до кімнати вбіг Гаррі. Він миттю відчепив мене від неї. Вона підвелась і швидко вибігла з кімнати.
- Що ти робиш, придурку? Навіщо? Навіщо на першому ж побаченні? Тепер ти навіть можеш не розраховувати на неї.
- Я..я не знаю що зі мною сталось. Це вже як рефлекс, я не міг себе зупинити, я жадав її. Вона мене вабила. – відповів я із сльозами на очах. – Гаррі, що мені тепер робити? Вона мені цього не пробачить!
- Друже, от якраз я тобі нічого радити не буду!
- Чому? Ми…ми ж найкращі друзі! – із здивуванням запитав його я. - Не одному тобі вона сподобалась. – сказав він і вийшов з кімнати, залишивши мене одного-однісінького.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 7 https://viewy.ru/note/46473001 https://viewy.ru/note/46473001 Sun, 25 Nov 2012 17:03:48 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Ми під’їхали до його дому, в мене щелепа відпала… Який він шикарний, просто величезний! Як він там не загубився? Ми зайшли всередину. І що я побачила? Нас зустріли решта хлопців. Вони дуже зраділи, коли побачили мене. Ми привітались і вони почали розпитувати нас із Зейном де ми були, що робили. Я ж розказала про ресторан, про чудесно проведений час з ним. - О, це так романтично. – сказав Луї. – Не пам’ятаю коли ти останній раз був таким романтиком. - Одразу ж в спальню з дівчиною йшов. – тихенько до Луї сказав Гаррі. Навіть якщо він це сказав тихо, в мене слух хороший, я почула. Я була в шоці. Мене переповнював страх і шок. А що, якщо і мене він поведе в спальню? Що тоді? Мені всього лиш 16. Мати статеві стосунки я хочу мати тільки пісня весілля! Це для мене ціль життя..Мені зараз дійсно страшно. Ми, як і пообіцяв Зейн, попили кави, з’їли тортик. Найлові дістався найбільший кусочок, він ж у нас обжорка :). Після нашої перекускими вирішили подивитись фільм. Вибір був за мною. Ну що ж..після такого вечору я хотіла подивитись якусь мелодраму, щось плаксиве про кохання. Вибрала я фільм «Клятва». Як завжди, сльози у мене текли рікою. Але теплі і рідні руки зігрівали мене і витирали сльози, його губи постійно цілували мій носик, щічки, лоб, очка, губи. Тоді він плавно перейшов до шиї..Я зрозуміла його наміри і легенько відштовхнула. Я обернулась, всі хлопці вже дрімали, лише ми обоє ще сиділи і додивлялись фільм. Тоді Зейн сказав:
- Не хочеш залишитись у нас? Вже пізно.
- Що я скажу мамі? Вона буде хвилюватись!
- Нічого страшного, я їй подзвоню і все поясню. Добре?
Я не знала що відповісти. З одного боку я хотіла залишитись тут, в його домі, роздивитись кожний куточок, кожну кімнату, а особливо ознайомитись з його кімнатою..але з другого боку я хотіла додому, я боялась, що зі мною буде те, що сказав Гаррі. Я занепокоїлась, але сказала:
- Добре, але обов’язково повідом мою маму! І скажи це їй ти, бо я не зможу їй сказати все як є.
- Заради тебе я зроблю все, що ти захочеш. – з усмішкою сказав хлопець.
Поки Зейн дзвонив мамі, я бродила по кімнатах цього дому. Підійшла до дверей, де був намальований величезний бюргер. Як я і думала, це була кімната Найла. Я зайшла. Всі стіни були обклеєні портретами одної дівчини. Я не могла розгледіти кого саме, бо в кімнаті була повна темрява. Тоді я обернулась і напроти Найлової кімнати були двері, на яких було написано ZAP. Одразу ж було зрозуміло, що це кімната мого коханого(так як в нього є тату на руці з цим надписом). Я зайшла всередину. Вона була ось такою: (https://www.ua.all.biz/img/ua/catalog/1280886.jpeg). Все в чорно-білих тонах. Так як він любить. Тут хтось підійшов ззаду, обійняв мене за талію, поцілував у шию. По мені пробіглись мурашки. Було приємно і ніяково водночас. Він продовжував мене цілувати, обіймати. Тоді я ненавмисно впала на ліжко. Через секунду він вже був наді мною. Його гарячий подих просто обпікав мою шию. Тоді його рука все вище і вище підіймалась по моїй нозі. Тоді, коли він зайшов вже задалеко, я його відштовхнула, але він був сильнішим, ніж мені здавалось. Він взяв мої дві руки в свою одну і продовжував робити те, що робив до того. Коли це все не входило в жодні рамки, як закричала настільки голосно, на скільки могла. На мій крик прибіг Гаррі. Він включив світло, він стояв в повному шоці.
- WTF? Що ти робиш, придурку? – запитав він у Зейна, відпихаючи його від мене. Як добре, що в будинку були інші хлопці. Мені навіть важко уявити що могло би бути далі…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 6 https://viewy.ru/note/46472983 https://viewy.ru/note/46472983 Sun, 25 Nov 2012 17:03:30 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Від імені Ненсі:
Ось і ранок..Сонячний вівторок. Знову школа..Так не хочеться туди іти, бачити обличчя цих учителів, однокласників. Але стоп! Ні-ні, треба швидше збиратись і йти у будівлю муків( :D) найперше, щоб побачити мого милого хлопчика із шоколадними очками. І ще треба Енні побачити. Цікаво, чому вона мені вчора не подзвонила? Можливо, щось сталось? Так хочеться розказати їй про вчорашній день…
Я прийшла до школи, підійшла до Енні:
- Привіт, як ти? Чому не подзвонила вчора? Я переживала…
- Привіт, чудово..Та я й сама забула. Втомилась вчора. Не зважаючи на те, що вчора був перший день, домашнього завдання було вдосталь. – відповіла сонно подруга.
Ось цей момент.Як я за ним скучала. Через вчорашній день, вчорашній вечір я забула про домашнє завдання!
- А я вже думала, що з тобою щось сталось. Ем…я зовсім забула про домашнє завдання!
- Як? Що ти такого робила? Ану розказуй :)
Тут ззаду підійшов Зейн, обійняв мене і поцілував..так ніжно поцілував. Його губи такі ніжні, м’які..Цілувала б його до кінця свого життя. І знову ці метелики, їх ще більше стало :) Енні стояла, як вкопана, з витріщеними очима і відкритим ротом.
- Тепер я розумію чим, чи краще сказати ким ти була вчора занята. – і ми всі твоє почали сміятись.
Тут до нас приєднались й інші хопці. Ми почали сміятись, говорити про вчорашній день.Я помітила, що Енні сподобався Ліам. Вона так на нього зачаровано і з закоханими очима дивилась..це було так мило. Але в нього є дівчина..Не хотілося б, щоб все пішло на спад.
Я розказала подрузі під час уроків і всього шкільного дня про понеділок, про Starbucks, про те, що було пізніше, про поцілунок, признання Зейна. Вона так раділа за мене..Для мене це було дуже важливо. Ось що означає – рідна душа. Моя Енні..Про дівчину Ліама я їй так і не сказала..Після того, як вона мені розказала, що закохана в нього ще з 7 класу, я просто не змогла сказати..
Коли прийшла додому, просто впала на ліжко. Ніби нічого складного в школі не було, а я вже так стомилась. Я почала думати..думати про все, а особливо про вчорашній день. І знову ці думки про те, що це все неспроста, можливо, це обман. Але його слова були такими щирими. Я не можу примусити себе вірити йому до кінця. Не можу…
Мої думки перервав телефонний дзвінок, це був Зейн, я підняла трубку.
Зейн: «Привіт, принцесо, як ти після сьогоднішнього виснажливого дня?»
Я: «Привіт ще раз, зайчик. Я добре, тільки трішечки втомилась. А ти як?»
Зейн: «Чудово! Я б хотів тебе запросити в одне місце. Ти не проти?»
Я: «О! Що за місце? Звісно, що не проти! З тобою хоч на край світу»
Зейн: «Це поки що секрет. Я зайду за тобою о 16.30, окей?»
Я: «СТОП! Звідки ти знаєш де я живу?»
Зейн: «Я хороший переслідувач :) »
Я: «Ах ти ж!) Добренько, чекаю на тебе, цілую»
Зейн: «Люблю тебе, сонечко».
І він кинув трубку. Насправді мені було дуже цікаво куди він хоче мене запросити. Що це за місце? Я швиденько зібралась. Вдягнула своє улюблене біле плаття вже взулась і тут дзвінок в двері. Нікого не було вдома, тому відчиняти прийшлось мені. Як я і думала це був Зейн..мій Зейн.
- Ти така гарна в цьому платті! – з усмішкою в усі 32 зуби сказав смуглявий.
- А що, в чомусь іншому я страшненька? – серйозно, ледве стримуючи сміх сказала я.
Ми почали сміятись, а потім він поцілував мене, вже не так ніжно, як в школі, він додав до поцілунку більше пристрасті. Як я тоді…
Ми сіли в його машину. По дорозі я заснула.
Мене розбудили слова Зейна:
- Ну що, спляча красуне, ми приїхали!
Він, як справжній джентльмен відкрив мені дверку і я вийшла(як королева :D). Я просто охнула від шоку! Це був один з найдорожчих ресторанів Лондону! Цікаво, у скільки це все йому обійдеться?
Ми, як виховані люди, повечеряли в цьому шикарному закладі. Ми були вихованими, але це не заважало нам сміятись, жартувати, співати пісень. Після чарівної вечері, яку я запам’ятаю на все своє життя, він запропонував поїхати до нього додому. Щоб я подивилась який в нього будинок.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 5 https://viewy.ru/note/46472968 https://viewy.ru/note/46472968 Sun, 25 Nov 2012 17:03:13 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я зайшов у кафе останнім, після Луї з Елеонор. Ми всі сіли за один великий столик. Переді мною були 2 вільних місця. Біля Найла і біля Ненсі. Звичайно, що сів я біля моєї майбутньої дівчинки. А що мені втрачати?
Від імені Ненсі:
Всі зайшли, а Зейн залишився стояти на вулиці. Здається він про щось задумався. Цікаво про що. Так люблю дивитись на нього, коли він в роздумах. Він дивиться в одну точку, не бачачи що робиться навколо нього. Його погляд. Від одного його погляду в мене в животі прокидаються метелики і літають зі швидкістю світла. Як би я хотіла зараз залізти до нього в голову і дізнатись про що він думає. Чи не про нас із Стівеном? Чи не ревнує? Цим питанням я задаюсь вже протягом останніх 15-ти хвилин. І тут він заходить і сідає біля мене..І знову ці метелики, здається, що їх стало вдвічі більше. Я ледь усміхнулась, він це побачив та усміхнувся у відповідь. І так..зараз я сиджу між Зейном і Стівеном. Знаєте, це трошки не звично, коли ти сидиш між своїм колишнім хлопцем, до якого в тебе немає почуттів, але в нього почуття ще залишились (так як кинула його я) і хлопцем, від чийого погляду в тебе все всередині перевертається.
Від імені Зейна:
Я сів біля неї, біля моєї принцеси. Вона усміхнулась. Я не стримався і усміхнувся у відповідь. Ця її солодка усмішка..як би я хотів її поцілувати, але не впевнений чи подобаюсь їй я. Ще й цей Стівен. Хто він такий? Чому постійно мовчить? Цікаво-цікаво..
- Стівен, а розкажи про себе. – вилетіла фраза з моїх уст.
- Ну я колишній хлопець Ненсі. Ми з нею зустрічались 2 роки. Ці роки були незабутніми для мене та й, мабуть, для Ненсі також. – відповів він.
Він ще щось говорив, але я це чув як «ргщеронщтицкщл…». Головне слово тут «колишній». І я знову усміхнувся. Я повернувся, щоб подивитись на Ненсі й побачив, що в неї щоки червоні-червоні. Я не зрозумів чому. Всі хлопці мило спілкувались із Ственом. Я вирішив не гаяти часу і запропонував Ненсі поговорити наодинці:
- Ненсі, давай відійдемо, я хочу з тобою поговорити, якщо ти звичайно не проти.. – зніяковіло сказав я. Я себе ще ніколи так не почував. У мені всередині все горіло. Я хотів їй як швидше все розказати: що я відчуваю до неї, що кохаю її.
- Так, звичайно. Чому б і ні.
- Знаєш, коли я запросив тебе погуляти, я наперед домовився з хлопцями, щоб вони прийшли з дівчатами. Тоді я би був один, ти би була одна і в нас би щось вийшло, але тут я побачив, що ти йдеш з хлопцем і все зрозумів…
- Ти не так все зрозумів! – її тонкий і пронизуючий голос перебив мій хрипкий.
- Будь ласка, не говори зараз нічого. Давай спочатку вискажусь я. – вона кивнула – Але коли я почув, що він твій колишній..це..це як бальзам на душу. Я хочу тобі сказати, що закохався в тебе з першого погляду. Навіть якщо я нічого про тебе не знаю. Твої очі..вони прекрасні. Зараз ти дивишся на мене і я просто палаю. Твої очі..вони як зірочки, які світять без упину. А твоя посмішка. Вона така чудова, сяюча, зачаровує. Просто хочеться потягнутись, підійти ближче і поцілувати. Поцілувати так ніжно-ніжно.
- То поцілуй… - почув я у відповідь.
Я підійшов до неї, одну руку поставив їй на талію, іншу на щічку. Спочатку торкнувся її губ, а тоді поцілував так ніжно, ніби боявся, що вона зламається чи розсиплеться. Вона поцілувала мене у відповідь. Та цей поцілунок вже був більш пристрасним, з любов’ю.
Усі ті, що були навколо нас, почали щось кричати і аплодувати. А ми просто дивилися один на одного і усміхались, як малі дітки, тільки закохані…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 4 https://viewy.ru/note/46472955 https://viewy.ru/note/46472955 Sun, 25 Nov 2012 17:02:58 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Він дивився на нас із Стівеном так, ніби хотів застромити нам ніж в спину. Мене цей погляд лякав. В цьому погляді було стільки злості, жорстокості. Я просто хотіла обернутись і піти. Але інші хлопці почали з нами знайомитись і це трішки розвіяло як то кажуть «напряжонку».
- Я Ліам, - сказав хлопчик із зачіскою «а-ля їжачок». – А це моя дівчина – Даніель.
- Я Найл, - промовив блондин. – Це моя подруга Ніккі.
Я зрозуміла не всі слова, бо він говорив із набитим їжею ротом.
- Я Луї. І я люблю свою дівчину Елеонор :) . – сказав він з усмішкою. – Найл, досить їсти! Ще й при знайомстві, обжорка мала.
Луї взяв в нього сандвіч і з’їв його сам :)
- Ну я голодний, полосатік! Мені потрібна їжа. Ану віддай! Це мій! – підстрибував Найл до руки Луї. Це було так смішно, що я не втрималась і засміялась..не просто засміялась, а як то кажуть «заржала».
- Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?
- Та що ти! Звичайно, що ми не проти.. – саркастично крізь зуби промовив Зейн.
Я вдала вигляд, що не почула його слів..Але невже..невже він ревнує? Він навіть мене не знає! І я його практично не знаю…Поживемо – побачимо.

Він імені Зейна:
Ми з хлопцями і їхніми дівчатами стояли біля домовленого місця і чекали на Ненсі..на чарівну, милу, хорошу і трішки незграбну Ненсі. Я її взагалі не знаю. Не знаю скільки їй років, чи є в неї брат чи сестра, не знаю хто її батьки, не знаю навіть в якому вона класі. Все, що я знаю – це її ім’я. Ненсі – Надзвичайна, Енергійна, Ніжна, Солоденька, Ідеальна. Я закохався в неї з першого погляду. Але вона..я їй напевно не подобаюсь. Або ж вона приховує свої почуття. І ось я бачу її. Стоп! Вони йде з якимось хлопцем? Що? Що це за хлопець? Вона нічого не казала про хлопця! Хіба це її хлопець? Ну звичайно. Як я не додумався, що в такої красуні може не бути хлопця. От я телепень. Все, настрій зіпсутий до кінця дня, а то й і до кінця тижня..Я спеціально попросив, щоб хлопці прийшли з дівчатами, а я прийду сам, щоб потім вона була зі мною, як пара. А вийшло так, що я третій лишній. Навіть не знаю що тепер робити.
Ось вони вже підійшли. Я дивився на них з болем, і злістю..Я хотів просто прикінчити того ідіота. Як там його звати..Стівен, чи як. Та нема різниці. З ним ми точно не подружимось. Н І К О Л И! Я ревную! Ревную до останньої краплини крові в моєму тілі.
Всі познайомились і ось пролунала її фраза: «Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?»
Що ж я міг відповісти крім цього: «Та що ти! Звичайно, що ми не проти..» Так, я це сказав з образою, акцентуючи на тому, що йому тут не місце. Після моєї фрази вона мені зазирнула в очі. Ці її очі…я в них тону. Вони такі заворожуючі. Такі, як і мої – карі. Вони бездонні, чарівні, пронизуючі. Вона глянула і одразу ж відвернула погляд, дивлячись кудись в далечінь. Думаю, вона вже зрозуміла що я мав на увазі. Як мені хотілось саме зараз прокричати на весь світ, що кохаю її. Що хочу бути з нею, хочу тримати її за руку, за талію, що хочу її цілувати і пригортати до себе вічно.
Поки я стояв у роздумах, я не помітив, як всі вже зайшли у кафе. Я пішов за ними..що ж мені ще залишається робити. Надію я втрачати не буду. Я буду її добиватись..не зважаючи на те яка буде ціна. Я хочу бути з нею! Подивимось хто переможе в цьому парі.

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 3 https://viewy.ru/note/46472935 https://viewy.ru/note/46472935 Sun, 25 Nov 2012 17:02:37 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я просто стояла, як вкопана, і думала..Думала над словами Енні. А може дійсно вони щось задумали? Щось погане? Вони ж старші на рік і всяке може бути. Але жорстоких людей вони не нагадували. Вони були смішними, красивими, в хорошій фізичній формі.
Я прийшла додому, кинула сумку на ліжко і, як зазвичай, включила комп’ютер і поринула у світ Інтернету. Зайшла в Twitter і побачила, що у мене поповнились підписники. Дивлюсь, а там Zayn Malik. Я не могла повірити моїм очам. Я була така рада, що почала стрибати на ліжку, кричати, голосно співати якусь пісню, поки не зайшла мама до моєї кімнати.
- Донечко, з тобою все добре? – запитала стурбовано матуся.
- Так, все добре, просто…ем…в мене з’явились нові друзі..нарешті! - з усмішкою мовила.
Мама усміхнулась і вийшла. Ви напевно запитуєте «де ж тато?». Татусь постійно на роботі. Я його практично не бачу. Лише в неділю..і те це велика рідкість. Але я його дуже люблю..і він мене теж :)
Після криків, пісень і шоку я вирішила подзвонити Енн.
- Привіт, ти не повіриш тому, що я тобі зараз скажу!
- Ненсі? Що сталось? Щось серйозне? Кажи вже! – з нетерпінням прокричала подруга.
- М е н е д о л у ч и в З е й н в т в і т т е р і. – по буквах сказала я.
- WOW! Рада за тебе! А нічого ще не писав?
Тільки Енні це сказала і тут +1 повідомлення від Нього – «Привіт Ненсі. Як ти? Не хочеш погуляти? Сьогодні гарна погода. Чекаю з нетерпінням на відповідь.»
- АААА! Енн! Він написав! Це просто..Таке відчуття..Не можу описати..
- Ну все, ти попала :) Мушу бігти, я тобі подзвоню пізніше.
- Окей, чекатиму дзвінка. – і я поклала трубку.
Що ж йому написати? Я мушу стримувати свої емоції..мушу..не хочу одразу ж показати, що він мені подобається. Не хочу дати волю почуттям.
Ненсі: «Хееей. Добре, я не проти. Де і коли?»
Зейн: «Біля Starbucks о 16.00. Ок?»
Ненсі: «Окей ;) »
Зейн: «Ти не проти, якщо будуть ще й мої друзі?»
Прочитала. Паніка. Мені дійсно було страшно. Я одна і п’ять старших хлопців. Тут щось не так, але, можливо, це самонавіювання?
Ненсі: «Ні, не проти, буде весело»
Зейн: «Чудово. До зустрічі»
Всього 1 година. ЩО? ОДНА ГОДИНА? Я НЕ ВСТИГНУ! Я, як ошпарена, швиденько побігла в душ, переодягнулась, закинула все необхідне в сумку, вийшла з дому і вже майже дійшла до пункту призначення, як хтось підбіг і закрив мені очі руками. Я повернулась. Це був Стівен. Стівен – мій колишній..як однокласник, так і хлопець, але ми з ним у хороших стосунках.
- Що ти тут робиш? – запитала я. Ти ж живеш в іншому кінці Лондона.
- Переїхав. Там був не дуже хороший район для проживання. – відповів хлопець із усмішкою на вустах. – Куди так прямуєш?
- Друзі запросили погуляти. Не хочеш разом з нами?
- Чудова ідея! Нові знайомства – це те, що я люблю.
Ми прийшли..така картина перед очима:
Луї, Найл і Ліам стоять в обнімочку з якимись дівчатами. Гаррі не було. А Зейн стояв один. Коли ми підійшли, він подивився на мене так, ніби я йому зробила щось погане. Я побачила біль і злість в його очах. Що б це могло означати?

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 2 https://viewy.ru/note/46472915 https://viewy.ru/note/46472915 Sun, 25 Nov 2012 17:02:20 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> Я ревіла, можливо, хвилин 15. Безперервно. Енн втішала мене як тільки могла. Але спроби були марними. Я в перший же день зганьбилась перед найпопулярнішими хлопцями школи (навіть якщо я не знаю їхніх імен, а вони не знають мого імені). Ганьба! Що про мене подумають?
- Енні, а як їх всіх звати? – промовила я, витираючи сльози.
- Чорнявого Зейн, кучерявого Гаррі, із зачіскою “а-ля їжачок” – Ліам, блондила Найл, а хлопця в полосочку – Луї. Я про них не дуже вже й так багато знаю. Ми навіть особисто не знайомі. Вони, як на мене, занадто горді, щоб знайомитись з такими дівчатами як я.
- Гм…цікаво-цікаво… - пробурчала собі під ніс я.
Ми вийшли із вбиральні й попрямували до шкільного подвір’я, щоб трішки прогулятись. Я тільки відкрила двері, як вдарилась головою об чиїсь сильні чоловічі груди. Це був чорнявий Зейн здається. Він мені мило усміхнувся і промовив:
- Вибач, що хлопці з тебе насміхались. Мені дуже шкода, правда. Ти тут новенька, так?
У мене просто відняло дар мови. У моєї подруги теж. Ми просто стояли і нічого не говорили, навіть не поворухнулись. Ми стояли, як вкопані. І тут мене осяйнуло:
- Ой, та нічого страшного. Я сама вина. Так, сьогодні мій перший день тут і він запам’ятається мені ще надовго :)
І ми троє почали сміятись.
- До речі, мене звати Зейн.
- Я Ненсі, а це моя подруга – Енні. – говорила я крутячи навколо пальця пасмо волосся. Ці його шоколадні очі..сяюча усмішка..сильні руки. Все, я закохалась з першого погляду. Стоп! Але я ще не знаю який він насправді. А можливо це підстава? Може це якийсь новий прикол? Не буду сприймати все близько до серця.
- Дуже приємно. Ходімо, я познайомлю вас із своїми друзями. Ви не проти? – промовив смуглявий.
- Ні. Думаю, що це не дуже хороша ідея. – перебила наш діалог Енні. – Нам вже час іти додому.
- Можливо, іншим разом. – сказала я з посмішкою від вуха до вуха. Хлопець із шоколадними очима лише усміхнувся у відповідь.
Енні взяла мене за руку і відвела в сторону:
- Що ти робиш? Що це було за «та я сама винна»! Будь гордою і сміливою! Не піддавайся почуттям. Не думаю, що це все просто так. Вони явно щось задумали, подруго. Я впевнена в цьому. – із серйозним виразом обличчя помалу, не спішачи сказала Енн.
І знаєте, я задумалась над цими словами…

Читать на Вьюи...

]]> Почуття назовні. PART 1 https://viewy.ru/note/46472620 https://viewy.ru/note/46472620 Sun, 25 Nov 2012 16:58:13 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]> — Донечко, вставай, а то запізнишся!
- Ну мам, ну ще хвилиночку! Будь ласка… - промовила я сонним голосом.
- Вставай-вставай! Буде дуже не гарно, якщо ти запізнишся в перший день в нову школу. – відповіла мама.
Я неохоче встала з ліжка, пішла в душ, привела себе в порядок, одягнулась, закинула всі необхідні речі в сумку і побігла в нову школу. Тепер, мабуть, потрібно щось про себе розказати. Мене звати Ненсі. Мені 16. У мене невеликі карі очі, русяве волосся до плечей, фігура спортивна. Сама за національністю українка, так як і мама, а тато у нас англієць. Тому в свої 4 роки я вже жила в Лондоні. Це надзвичайно чарівне місто. Воно переповнене різними кафешками, пі-церіями, стильними магазинами. Я з першого погляду закохалась в нього. Сама по собі я тихенька і скромна дівчинка. Не люблю гулянки і голосну музику. Люблю затишок, тишу, люблю бути наодинці, тому друзів у мене не дуже вже й так багато.
Ось і осінь. Пора йти в школу. Як я вже казала, батьки перевели мене в нову, дорожчу школу. Не знаю навіщо вони це зробили. Хоча мені все рівно. Друзів я і так не мала в колишній школі. Може хоч тут знайду рідну душу.
Пролунав дзвінок на перший урок – математику. Ну що ж, прийдеться помучитись. Коли я зайшла у клас, було лише одне вільне місце біля одної дівчинки. Я сіла поруч.
- Привіт, мене звати Ненсі. – промовила я до своєї сусідки.
- Хееей, я Енні. Ти, я бачу, новенька. Потрібно буде тебе всьому навчити, все показати. – з усмішкою відповіла дівчинка.
- О, я вже не можу дочекатися :) .
Цілий урок ми говорили про щось своє. Про моду, одяг, дружбу і навіть зайшла тема за хлопців.
- Ось, бачиш тих п’ятьох хлопців? Он там стоять. – запитала Енн.
- Так-так, бачу. Такі з вигляду нічогенькі. – сказала я, закусивши губу.
- Вони в нашій школі найпопулярніші. За ними бігають всі дівчата. Інколи навіть автографи беруть.
- Ох, але ж гарненькі. – промайнуло в моїй голові. Я так задивилась, що перечепилась за камінь і впала. Звичайно ж ці красунчики обернулись і почали сміятись істеричним сміхом. Я швиденько встала і побігла в сльозах у туалет. Нова подруга побігла за мною…

Відгуки і коментарі сюди: https://ask.fm/calmofmysoul

Читать на Вьюи...

]]> Hi. https://viewy.ru/note/46472408 https://viewy.ru/note/46472408 Sun, 25 Nov 2012 16:55:06 +0300 HALAKTIOMA HALAKTIOMA nonadult Общество Читать на Вьюи... ]]>

Всім привіт.

Тут я буду писати так звані фанфи чи імейджини.
Imagine - коротка видумана історія про кохання чи дружбу (частіше образ ідеального кохання)
Фанф - це той же ж імейджн, тільки набагато більший за обсягом.

+ цитати.

Надіюсь, що вам сподобається.

Відгуки і коментарі сюди: https://ask.fm/calmofmysoul

Читать на Вьюи...

]]>