<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>

<rss version="2.0"
    xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
    xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
    xmlns:media="http://search.yahoo.com/mrss/"
    xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
    xmlns:georss="http://www.georss.org/georss">
	<channel>
		<title>Viewy — социальная платформа</title>
		<link>https://viewy.ru</link>
		<description>VIEWY! Вьюи — это социальная платформа для ведения блогов и каналов обо всем на свете.</description>
		<language>ru</language>
		<managingEditor>mail@viewy.ru (Viewy Social Network)</managingEditor>
		<image>
			<link>https://viewy.ru</link>
			<url>https://viewy.ru/favicon/favicon-152.png</url>
			<title>Viewy — социальная платформа</title>
		</image>
			<item turbo="true">
				<title>Давайте обсудим женщин? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67410613</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67410613</guid>
				<pubDate>Sat, 06 May 2017 14:43:36 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Что в вашем понимании делает женщину счастливой?
В последнее время я задумываюсь над всею этой "... <a href="https://viewy.ru/note/67410613">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Что в вашем понимании делает женщину счастливой?</p>
<p>В последнее время я задумываюсь над всею этой "литературой" в паблосах, и должна согласиться, что женщине нужно понимание. Это по-началу всем важны внешность, голос, одежда, а потом за что начинают любить? Только в случае, если ты можешь рассказать все и тебя поймут.</p>
<p>Понимание слишком трудная вещь. Особенно когда 1 с Венеры, а 2 с Юпитера. Чем дальше идут отношения, тем труднее заставить себя слушать то, что мог краем уха уже слышать. И ни обещания, ни золотые горы не сделают тебя счастливей - только понимание, когда ты пытаешься оъяснить причины своей грусти, или почему ты хочешь, что бы с тобой советовались.</p>
<p>Вообщем, с этим моментом я разобралась.</p>
<p>А теперь расскажите вы: что делаеть если понимания нет?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67410613">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>криза  </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67395203</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67395203</guid>
				<pubDate>Wed, 26 Apr 2017 22:10:52 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я пам'ятаю, що свій перший щоденник я завела, коли була в депресії.  Звісно, що під поняттям "деп... <a href="https://viewy.ru/note/67395203">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я пам'ятаю, що свій перший щоденник я завела, коли була в депресії. <br> Звісно, що під поняттям "депресія" розуміти? У мене, напевно, просто криза.</p>
<p>Криза відсутності надмірного спокою. Стрес. Недовисипання.</p>
<p>Я терпіти не можу світ, ось що я думаю.</p>
<p>Я не ненавиджу світ, але такий період у житті, коли я знесилена і хотілось би бути безвідповідальним. Так у школі я прогулювала уроки і вважала це за кримінал. В університеті це ж буденність, не здивуєш.</p>
<p>Виявилось, гроші - не щастя.</p>
<p>Мені знову хочеться писати. А в своєму житті я коли почала писати і пити, то це тривало 2 роки і я досі жалію про деякі речі. Так що подаруйте мені мене назад нормальну.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67395203">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Добавте солоду - 3 ложки, щоб вийшло 2 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67335717</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67335717</guid>
				<pubDate>Thu, 23 Mar 2017 21:37:04 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Напевно, знову починаю писати на блозі, коли сум бере гору. Сюди би добре вписалась мелодія Rag'n... <a href="https://viewy.ru/note/67335717">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Напевно, знову починаю писати на блозі, коли сум бере гору. Сюди би добре вписалась мелодія Rag'n'Bone Man - Skin. Моя проблема у тому, що я знову збилася із шляху. Воостаннє це було в 10 класі, що тяглося надто довго. А зараз мене ранить мій світ: я ніколи так пристрасно не хотіла отримати "час" - у мене його немає. Ймовірно, я надто знесилена. Прокидаєшся о 6:30 через страх не встигнути виконати обов'язки, а потім досипаєш так до 7. Мені треба 7 хвилин, щоб дійти у поспіху до метро і я не встигаю ні про що подумати. Я перестала помічати дерева. На роботі у розмовах, як установлена система, звичка. А на навчання - так питання перед семінаров бачу. Тим більше, що я терпіти не можу XX століття, так що у мене це лише відбиває інтерес.</p>
<p>Є єдина важлива річ, але це 1 раз на тиждень - лекції В.І.Ульяновського: його легенди, загадки і спогади змушують мене ворушити мізками, які давно сплять. Інколи я висуваю безумні версії, які не мають основи, але який азарт, який солод! Добавте мені в життя його ще. Оскільки "просиш вершину, а отримуєш середину", то прошу 3 ложки, що вийшло 2. Хоча 3 роки назад я строго пила 3 ложки.</p>
<p>У мене, звісно, є мрія побачити світ, але друга - це стати вченим, справжнім вченим середньовіччя. І захоплювати студентів так, щоби вони ще таки вірили в освіту. А то поки КНУ на 3 курсі мене розчарував зовсім.</p>
<p>Я надто меркантильна - Саня був правий. Я ставлю зараз перед собою, як правило, мету щось придбати. Але хіба у цьому щастя?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67335717">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>та сама дієта </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67136714</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67136714</guid>
				<pubDate>Sat, 10 Dec 2016 17:39:30 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Більше сидіти на ній не хочу. І не буду. І вже давно закинула, лол.
Отакі-от справи із бабами. О... <a href="https://viewy.ru/note/67136714">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Більше сидіти на ній не хочу. І не буду. І вже давно закинула, лол.</p>
<p>Отакі-от справи із бабами. Один день нещаслива, бо треба скинути кіло. На другий день подайте суші. А на третій - дай вино.</p>
<p>Короче кажучи, я захворіла з вівторка і до сьогодні хворію. Добре, що хоч температура зійшла, бо то взагалі був капець.</p>
<p>Але треба шукати позитивні сторони! І справді скинула трохи: талія тепер знову 60, бедра навіть стали 89. Ще би 2-3 кг, і була би щаслива.</p>
<p>Любі, забудьте за дієти</p>
<p>Давайте закажимо крабів із пивом:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67136714">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>щось загубилося. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67124584</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67124584</guid>
				<pubDate>Sun, 04 Dec 2016 23:59:04 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ прийшла зима, так що в мене починається хандра. Я знову усім не задоволена, все мені не так і нещ... <a href="https://viewy.ru/note/67124584">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>прийшла зима, так що в мене починається хандра. Я знову усім не задоволена, все мені не так і нещасливо. То фігура, то обличчя, довжина волосся, одяг, лінь - все треба змінювати. А щось загубилося і я не відчуваю, щоб особливі моменти траплялися. Короче, сумую за минулою весною, зимою, і все таке. Найстрашніше, це загубити себе. Але я не можу похвалитися, що зараз я в своїй тарілці.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67124584">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Д-дієта. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/67124579</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/67124579</guid>
				<pubDate>Sun, 04 Dec 2016 23:55:17 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Так-от, з цим навчанням і роботою, я забула за себе&#8230; і поправилась. Сантиметри рушили і теп... <a href="https://viewy.ru/note/67124579">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Так-от, з цим навчанням і роботою, я забула за себе&#8230; і поправилась. Сантиметри рушили і тепер мені соромно. Короче, я не хочу зірватись і надіюсь втратити цього разу до 31 грудня близько 3-4 см. в бедрах. Д-означає дієта, так що всі ці 26 днів я буду сидіти на дієті, а результати фіксуватиму тут.</p>
<p>І я дуже надіюся, що не зірвуся!</p>
<p>Перший день - морква/яйця/апельсин/яблука/чай. Хоч би витримати, хоч би протриматись.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/67124579">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Прокинутись чи заснути? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66557537</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66557537</guid>
				<pubDate>Sat, 05 Nov 2016 21:46:17 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Не хочу перетворюватися на суху жіночку. Робота - навчання - знесиленна в дім. Нехай минає час, а... <a href="https://viewy.ru/note/66557537">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Не хочу перетворюватися на суху жіночку. Робота - навчання - знесиленна в дім. Нехай минає час, але життя лишатиметься повне романтики. В принципі, стабільність - це добре, але згадати б скільки всього було раніше. Сюрпризи, емоції, зміни, повна енергії і спонтанності. Хотілось би знову розцвісти, але як, коли зараз вже пізня осінь? Не хочу знати про приємні речі лише в спогадах, хочу їх відчувати зараз. Правду кажучи, опинитись би зараз за вечерею при свічках чи прокинутись зранку, а тут сік, квіти і там ще щось, не знаю, що там має бути. Не хочу, щоб життя перетворилось в буденність, не хочу зістарітись.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66557537">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>а якщо не чекали? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66258373</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66258373</guid>
				<pubDate>Sun, 23 Oct 2016 00:49:56 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Є надто багато категорій спогадів, яких не забути. Вони здаються кращими від інших, неповторними,... <a href="https://viewy.ru/note/66258373">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Є надто багато категорій спогадів, яких не забути. Вони здаються кращими від інших, неповторними, вони ситні і все ж, їх мало. Надивились мелодрам типу 'Із 13 в 30', 'Вибач за любов' і тепер хочеться, але не можеться. Хочеться ніжностей, романтичних випадків і невимушеного кохання. Не можна ж забути мурашки по тілі чи те, що не минає глибоко всередині. Хоча інколи здається, що краще не згадувати - а що, якщо пам'ятаєш лише ти? Додати би собі сміливості. Прийти. І поцілувати, знаючи, що це доречно, що це потрібно, що тебе чекали.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66258373">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>я гасну </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66235909</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66235909</guid>
				<pubDate>Wed, 12 Oct 2016 00:03:54 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Таки важливо усвідомлювати наскільки ти сильний чи на скільки тебе вистачить: навчання, робота, 2... <a href="https://viewy.ru/note/66235909">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Таки важливо усвідомлювати наскільки ти сильний чи на скільки тебе вистачить: навчання, робота, 2 год.на семінар і немає мене більше. Я так мало бачу потрібні лиця. Я нервую. Я гасну.
 Жінці важливо цвісти. Коли не квітне, то сумує. Не вміємо ми бути байдужими: у такі будні хочеться уваги, щоб за тобою подивлялися і питали чи жива. Ще солодше, коли за тебе турбуються, а не як цілий день - турбуєшся ти. Страшно бути недолюбленою, але що поробити, коли ти вже безсилий, щоб старатись вражати?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66235909">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>як бути щасливою </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66230080</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66230080</guid>
				<pubDate>Sun, 09 Oct 2016 00:23:21 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Хто знає, може ви знали мене раніше; у класі так 10. Це був рік мого найвищого пілотажу, активног... <a href="https://viewy.ru/note/66230080">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Хто знає, може ви знали мене раніше; у класі так 10. Це був рік мого найвищого пілотажу, активного самообману і надмірної мрійливості. Окрім тоді солодких, мені самій незрозумілих моментів, був ще впевнений розгляд майбутнього: гроші гріють, бо дають можливість висунутись в люди; дарують стабільність і квартиру, щоб не задумуватись над матеріальним благополуччям, дають подорожі, щоб набратись досвіду і зрозуміти, що треба Україні. Я мріяла стати кимось для України, а стала наївною прив'язаною дівчиною із симптомами любові. Але стосунки - така важка річ. Я потребую так багато, що стають неможливими пояснення. Мене водять за ніс мої ніжності і потреба уваги, романтичні моменти, ситими якими я не буваю. В кінці кінців, ця довбана мелодрама грає на моїх почуттях, через що так хочеться сюрпризів, незапланованих діалогів, тривалістю більш ніж пів години і вірою в мене. Я так багато хочу, а вмію лише вимагати. Як можна бути щасливою, коли така нестерпна?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66230080">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>не  той народ, не та влада </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66230043</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66230043</guid>
				<pubDate>Sun, 09 Oct 2016 00:07:16 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ В українців є стереотип все робити на гірше. Ми так вміємо жалітись і страждати, а от обрати влад... <a href="https://viewy.ru/note/66230043">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>В українців є стереотип все робити на гірше. Ми так вміємо жалітись і страждати, а от обрати владу - те, навчитись чого в нас можливості історично не було. Мені сподобалась лекція Надтоки на спец-курсі, що і правда: українці завжди досягали змін виступами, а населенню притаманна військова демократія - не російська риса, і не європейська. Ми втратили в 14 ст.правлячу династію, обожествленного монарха і до сьогодні намагаємось підлаштуватись під інші розпорядки замість того, щоб сприйняти свою особливість. От і результати: на пості президента - черговий бізнесмен без грама честі, з мізками окупанта і без свободи слова для нас. От серйозно,, як можна очікувати від Порошенкахуєшенка покращень, коли для нього найбільший рівень реформ - це перейменування міст і зміна свят. Сором і срам. Його зустріч 6 жовтня в КНУ зі студентами - це награна сцена із підготовленими питаннями довіреним людям. І до того ж, посилає студента в АТО через 3р. А що, він хоче війну розтягнути ради прибутків? Як людина може мати честь, коли так просто дістає 2 млн.для вступу на пост президента? Майновий ценз - показник відсталості. Навіть більшовики до Установчих зборів були демократичніші. Не країна, а обман. Я хочу змін!</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66230043">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>все хочу...а не дарують </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66186714</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66186714</guid>
				<pubDate>Sun, 18 Sep 2016 00:19:16 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ 




 <a href="https://viewy.ru/note/66186714">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c635102/v635102376/3e3/rGcDobmSt4Q.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c635102/v635102376/3fd/Wvbs95yOVGk.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c635102/v635102376/406/_jNIJL2BOpQ.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c635102/v635102376/3dc/qh_3cDc_XBw.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c628222/v628222626/21c2d/vKdvEz4Fh6o.jpg" /></p>
<p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66186714">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>КУДИ Я ВИТРАЧАЮ СТИПЕНДІЮ? ПФФФФ... </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66182149</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66182149</guid>
				<pubDate>Thu, 15 Sep 2016 23:25:44 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ 

 <a href="https://viewy.ru/note/66182149">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c836620/v836620094/2ce/74Np38sSGD8.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c836620/v836620094/275/XyOOkfmdwd8.jpg" /></p>
<p><img itemprop="image" src="https://pp.vk.me/c604522/v604522094/382b9/E-F6nziHlCI.jpg" /></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66182149">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>2 і 3, крапка </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66057585</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66057585</guid>
				<pubDate>Fri, 22 Jul 2016 20:15:06 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ І от якщо "цей друг" здивував мене змінами переливання світла в своїх очах, то 2 історія була мом... <a href="https://viewy.ru/note/66057585">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>І от якщо "цей друг" здивував мене змінами переливання світла в своїх очах, то 2 історія була моментальна і реакція тривала секунди. Уявіть собі пару (а в житті таких ви навіть знали): двом по 18, любові краю немає, познайомились з батьками, живуть з батькам, день і ніч разом, на 18-річчя (Birthday) він навіть покликав її заміж. Крч, скрізь ваші фото, всі знають до моменту, поки оп, за секретними причинами, розлучаються, ділять друзів, видаляють телефони/колишні смс/ ненавидять один одного, кидаються каблучками. Така історія годилась би для сюжету детективу Донцової або А.Крісті, але, на жаль, вміщується у фразу " Від любові до ненависті - один крок". Чи як там? Прикро, я хотіла би, щоб злість їх минула, бо коли справді любиш - прощаєш до останнього. Може не любов?</p>
<p>3 історія і крапка коротша: це щоб навпаки, підняти вам настрій. Оскільки у мене купа селенна братів і сестер, то хоч і без імені, але скажу, що це сталось з моєю сестрою. Уявіть звичайну пару, яка зустрілась ⇥ полюбилась ⇥ познайомились з батьками ⇥ скрізь разом ходять, їздять ⇥ вирішили одружитись. (Здається, скоро; цікаво, мене запросять?). І дивина мені в одному: вони були сотні років знайомі до цього, але закохувались у інших, цілували інших, не відкривали сердець. Між іншим, поставлю крапку: любов існує - вона в житті; в книжках - лише трагедія, попередження помилок.</p>
<p>Любіть один одного, як я люблю котів: 3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66057585">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>FALSE-LIFE: Личное – заметка в блоге #66054513 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/66054513</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/66054513</guid>
				<pubDate>Thu, 21 Jul 2016 14:37:08 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Всі історії про кохання - це сумні історії. Ви ж ніхто не любите простого людського щастя; ніхто ... <a href="https://viewy.ru/note/66054513">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Всі історії про кохання - це сумні історії. Ви ж ніхто не любите простого людського щастя; ніхто не пише книг про звичайні будні закоханих пар. Причина тому: ви або садісти, або мазахісти. Один мій друг (назву його другом за стільки років знайомства) обпалився об дівчину з якою зустрічався всього пів року: вона йому зраджувала. І бачили би ви ці карі очі, які колись чи то блищали, чи то повні енергії, а сьогодні - впевнено говорять про те, що запросто готові прожити життя самотньо, тільки щоби не довіряти жінкам. Але що про нього напишеш? Просто зрада. Ввечері розповім Вам ще 2 історії цього тижня. Ви таке любите, тому чекайте, прихильники любовної літератури в 3-х рядках.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/66054513">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Росія надто близько:) </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65990258</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65990258</guid>
				<pubDate>Thu, 23 Jun 2016 12:51:26 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Росія надто близько, як сусід; а ще ближче, як екзамен. Три екзамени вже за спиною: історія серед... <a href="https://viewy.ru/note/65990258">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Росія надто близько, як сусід; а ще ближче, як екзамен. Три екзамени вже за спиною: історія середніх віків була цікавою - я читала, знаю, довести не дуже вийшло і ну його. Я щаслива, що там 4, враховуючи неприємну Стефанію і суб'єктивність Котлярова, який мене розчарував. Але тепер я знаю 6 жінок Генріха VIII і #ржунемогу, Єлизавету І і її піратську політику з Дрейком; знаю сонети Мікеланджело і люблю його розпис Сікстинської капели; сміюсь з бастарда Еразма Ротердамського, який так і не зміг; читала короткі тіпа "балади" Леонардо і його винаходи-задумки (лев, який йде, а потім падає - розсипаються квіти, ах). Здала Рубеля, де варно-кастова система була легкою на екзамені і мій конспект мені в допомогу. Люблю свої конспекти, ахахах:3. На новій історії, зі 150 питань, 96 балів. Краса прям. Трохи предвзято думаю, але приємно. Сокирко мені сподобався тим, що він не нав'язується (на спец-курсі він завжди мав 1000 прикладів на будь-який випадок, не ставив предвзято бали за відвідування, а оцінював роботу) і що він покровитель нашої кафедри, лол. Плюс до того, я навчилась писати статті енциклопедичні. Моя перша - "чоботарство"- думаю, пройшла добре.</p>
<p>А от завтра екзамен з історії Росії. Я любила цей предмет, мені було цікаво дуже у 1 семестрі з Панаріним, який все це шарив, і зараз з Мельничуком, правда, який часто ставив кінцевий бал за симпатіями. Ну то таке. Головне, завтра добре написати і сесія здана. Правда, так довго. Половина університетів вже вільна, а ми ще на практику в архів. А я хочу не в архів, а за кордон і на море. Взамін, 25 червня трохи додому до Артура. А поки, Росія близько, треба перечитати свій товстенький шахматний зошит:3 <br> Гарного вам дня. Не згоріть, будь ласка, під палючим сонцем, або навпаки: своєю красою не спаліть його.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65990258">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Денечко щастя заповнене сіллю. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65979392</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65979392</guid>
				<pubDate>Sun, 19 Jun 2016 01:51:35 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Любите ви чи нейодовану, чи йодовану сіль, а хоч якась та й буде на дні вашого щастя. Людина стар... <a href="https://viewy.ru/note/65979392">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Любите ви чи нейодовану, чи йодовану сіль, а хоч якась та й буде на дні вашого щастя. Людина старіє, напевно, коли усвідомлює свою участь - опосередковану. Вас люблять по-різному: хтось рідко та міцно, хтось постійно і слабко; гірше, коли ж ви кохаєте довго і по-справжньому - швидко набридаєте. Участь в стосунках і ваше значення вимірюється вами ж. Ніхто і не помітить момент, коли ви усвідомили, що з вами через звичку, або ви потрібні, коли сумно. Чим щасливіші разом - тим солоніші хвилини по окремності. Тим гіркіше розуміння самої ситуації: ви без когось вже не можете і хвилини, а вони ще можуть. От де відкладаються соляні поклади: ви боїтесь відпустити людину, бо знаєте, що знову до голови повернуться роздуми над вашим значенням у житті любого. А не як він думає: пестощі. <br> Чи так вже мені хочеться, щоб любов довели?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65979392">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Ну все, демони, йдіть додому </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65938633</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65938633</guid>
				<pubDate>Sat, 04 Jun 2016 00:24:50 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Такий поганський рік. Диявол опікується?
Мені не подобається, як я живу. Такий складний семестр,... <a href="https://viewy.ru/note/65938633">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Такий поганський рік. Диявол опікується?</p>
<p>Мені не подобається, як я живу. Такий складний семестр, важкі предмети і виснажливими будуть екзамени. А відволіктись немає на що. Мені вже який день крутиться в голові той магазин із фарбами - ну чому це все не моє? ну чому я не можу собі це все придбати і малювати, малювати, малювати??? Мрії коштують дорого.</p>
<p>Ми святкуємо др Васі і Царя. Нехай у цьому та другому світі п'ють багато пива і будуть щасливі. Вон Васілісі принесли якісь незвичайні квіти, то хоч квітами можна помилуватись.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65938633">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>FALSE-LIFE: Личное – заметка в блоге #65913884 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65913884</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65913884</guid>
				<pubDate>Wed, 25 May 2016 02:04:40 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ У людей є дурна звичка звикати і обезцінювати те, що вони мають. Я вже не кажу про втрату смаку в... <a href="https://viewy.ru/note/65913884">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>У людей є дурна звичка звикати і обезцінювати те, що вони мають. Я вже не кажу про втрату смаку волі, належних предметів та речей, які ми вважаємо обов'язковими. Така ситуація і з людьми. Нам варто не забувати, що мати когось любого серцю - хоч і велика радість - та те, що легко дається, легко і втрачається; це треба цінувати і показувати.</p>
<p>Ми, прокидаючись, думаємо, що ж таке зробити, щоб нагадати про себе. А так хочеться не нагадувати. Є виключне бажання прокидатись від заклику; прокинувся - а ти вже у когось в голові - скоріше, ніж встигла згадати сама; а згадана ним - то отже і вартісна</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65913884">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Ви відчували спрагу? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65890974</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65890974</guid>
				<pubDate>Mon, 16 May 2016 00:36:01 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ У мене буває, що я не можу втамувати спрагу, поки не знайду величезний стакан чистої холодної вод... <a href="https://viewy.ru/note/65890974">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>У мене буває, що я не можу втамувати спрагу, поки не знайду величезний стакан чистої холодної води. Гірше у мене з ситуацією, коли спрага у мене від нестачі мого Місяця. Коли у нього справи, або коли він тут, от сидить збоку, а мені так мало. Чим же втамувати цю спрагу? Ви коли-небудь відчували подібне? <br> Це відбирає у мене сил і радощі. Втрата енергії якась. Так хоч не помирають: коли людина йде серед дощового дня і падає, бо відчувала спрагу мов в пустелі?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65890974">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Місяць, що поряд тої зірки </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65838938</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65838938</guid>
				<pubDate>Wed, 27 Apr 2016 23:40:15 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Давно не зберігала повідомлень, а тут - " найяскравіша зірка на небі". Хто не розтане? Я просто д... <a href="https://viewy.ru/note/65838938">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Давно не зберігала повідомлень, а тут - " найяскравіша зірка на небі". Хто не розтане? Я просто давно не писала тут, але й про що писати?</p>
<p>Мій місяць охороняє моє зіркове світло: він обіймає, цілує, ніжить, тішить, носить круасани в 11 вечора з шоколадом і корицею, веселить, коли сяйво гасне. Мій місяць такий особливий. Хочу, щоб отак і прожили все життя разом серед мільярдів цих оточуючих космічних світил.</p>
<p>Щодо буденності, то стало трохи лінь: семінарів і справді особисто мені цікавих все делалі менше. І скоріше всього не через те, що воно все так нудно, а через відсутність конкретних умов виконання семінарських занять, або відсутності етикету/старання викладача продемонструвати історію із її всіма фішками і т.д. Легче стає пропустити і сухо перездати матеріал. Ах, яка ж я нудна стала:3</p>
<p>Знаєте, я весь час щось хочу і не маю міри: дайте довге волосся, курсову завершену, 50 кг ваги, стильний одяг, гроші, але я сама не знаю чого конкретно б мені. Це щодня в метро Льва Толстого, бачачи троянди, різновиди тюльпан і букетів, я не можу зупинитись на чомусь одному і хочу і те, і се, і те, і се, і те ще&#8230; Але це ж молодість: постійна ненаситність.</p>
<p>Я постійно обіцяю собі, що літом знову почну писати твори, але відчуваю, що я почала втрачати ідеї, фантазію, що раніше приходила до мене в вагоні метро. Невже я сохну, як і мій гумор? Залишається лише доросла жирна тітка?</p>
<p>Щоб там не було, Коран каже, що будуть праві і ліві, станеться те, що має бути, тому поки у мене є місяць, що поряд тої зірки, я у безпеці:333</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65838938">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>такий складний 2016 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65823937</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65823937</guid>
				<pubDate>Sat, 23 Apr 2016 11:04:01 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Не люблю, до речі, парні роки.  Минуло лише 4 місяці, а я вже хочу 2017.  Ці всі курсові, які дос... <a href="https://viewy.ru/note/65823937">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Не люблю, до речі, парні роки. <br> Минуло лише 4 місяці, а я вже хочу 2017. <br> Ці всі курсові, які досліджувати насправді можна місяцями, зосередившись лише на ній; чи семінари, де здебільшого викладачів цікавить особисте ставлення, аніж їх вміння зацікавити тебе у своїй "атмосфері"; ця постійна нестача грошей, невиправні борги; і найгірше в цьому році - моє здоров'я: постійна нізвідкілля температура, мерзлячка, страшна нестача сил. Я не роблю - я витягую із себе сили на те, щоб щось виконати. У мене є бажання, але заважає постійне ламання кісток, чи підвищений тиск, надмірне серцебиття, погані думки. Неначе не живу, а змушую себе це робити. <br> Приємних моментів теж поменшало. Минула весна була солодша. А ця, плаксива якась. Я, звісно, як завжди накручую себе і згадую тіткин гороскоп, що 2016 буде найскладнішим для Дів. Ну, і справді не йде. Мені хочеться депресивно закритись в пустій кімнаті і не виходити, поки мені не стане легче. А воно не стає! <br> Я так змучилась. Напевно, я не готова до світу? Ні приємних моментів, ні радощів, ні сюрпризів !хороших, а не поганих. Загалом, нічого немає. <br> Є якесь розчарування у тому, ким я є зараз; є розчароване питання:я прокинусь завтра?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65823937">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>не людські почуття </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65769213</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65769213</guid>
				<pubDate>Mon, 04 Apr 2016 01:11:22 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Не знаю як так, але мені здається, що я не можу насититись. На роботі він чи вдома, пише або ні, ... <a href="https://viewy.ru/note/65769213">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Не знаю як так, але мені здається, що я не можу насититись. На роботі він чи вдома, пише або ні, п'є чай поряд чи просто в себе - мене зриває від його недостачі. Наскільки це не людські почуття вам не передати. Я що не роблю/кажу/іду, моя енергія мисленно йде на думку про те, що я хочу постійно бути поряд з ним. Веду до того, що будь це та любов про яку раніше читала в книжках, тоді я перечиталася і охопила усі можливі симптоми, бо без нього себе я уявити більше не можу.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65769213">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Виноградів </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65732508</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65732508</guid>
				<pubDate>Wed, 23 Mar 2016 23:36:47 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Коли поїзд від'їхав від Львова, наступною зупинкою став Виноградів Закарпатський або як звався ра... <a href="https://viewy.ru/note/65732508">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Коли поїзд від'їхав від Львова, наступною зупинкою став Виноградів Закарпатський або як звався раніше - Севлюш. "Виноградів" назву самі розумієте. І справді, у кожному приватному секторів ріс виноград. Місто достатньо старе (можливо, ще до Іштвана V існувало в 10-12 ст. ?) і належало угорцям. Саме тут і розмістилась феодальна резиденція на пагорбі міста - Углицький, або Канківський замок.</p>
<p>Приїхали ми о 4 ранку, вийшовши, побачили лише будинки, колії, і калюжі. Звісно, ще 2 пси до нас пристали і провели нас аж до самого центру. По місту ми ходили пішком. Перші вулички були із угорською бруківкою, будинок в будинок, без воріт чи будь-яких заборів. На багатьох хатах досі залишилися угорські мотиви: зображення лаврових листків або виноградної лози. Лише з одного боку видніється Чорна гора, де на підніжжі і знаходитиметься Углицький замок. Від кріпості лишились лише декілька мурів та збоку залишки бійниці і каплиці. Цікаво, що люди і справді тягнуть камені до себе у двір і огороджують ними територію - не бережуть. В той час, коли туди приїжджають іноземні учні класу 8-го і слухають уважно не лише екскурсовода, якого я не розуміла, а і ведуть себе акуратніше. Не охороняється замок і державою, там лише знак на 3 мовах, щоби відвідувачі були вихованішими. Що цікаво, навпроти замку - бідний дворик, де голосно і брудно "мекали" козочки.</p>
<p>Місто всі інші свої історичні залишки "розташовує" в центрі навпроти ринку: Вознесенська церква XV ст., 6-10 різних пам'ятників (є навіть Б.Хмельницькому), Францисканський монастир, місцевий фонтан з викарбовуванням на 6-8 мовах та ще монастир. Особливо красива Вознесенська церква - реформаторська наче б то. Вона знизу нагадує ракету. Входів є аж 2, але попасти всередину було неможливо - церкви у будні закриті чомусь. Зі східного боку фреска у вікні із зображенням голуба. А над парадним входом є герб роду Перені, якщо не помиляюсь. До речі, Палац Перені тепер якась міська рада чи то міністерство освіти міста, але воно у занедбаному стані. Жовтий палац правда таки красивий, також зверху герб. І багато вінків сербських.</p>
<p>Люди там дуже добрі. Нам підказували дорогу, між собою хто знайомі просив один одного, щоб допомогли нам. Ми поїли у барі в жіночки на ринку, яка говорила чи то венгерською, чи то румунською мовою зазвичай, але для нас була мадярська-українська. На 50 грн. ми наїли домашньої смачної їжі і зарядили телефони. Так, люди мені дуже сподобались.</p>
<p>Виноградів - цікаве місто. Всі знають історичні пам'ятки, але не всі охороняються. Зокрема, табличка про охорону Вознесінської церкви ще з часів УРСР. Ми пробували пів дня, але нам сподобались як і венгерські вивіски, так і ментальність населення.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65732508">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Львів-Виноградів-Мужієво-Ужгород-Невицьке. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65684461</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65684461</guid>
				<pubDate>Thu, 10 Mar 2016 01:00:58 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Наша подорож із Олександром тривала протягом 3 днів + 2 ночі. Доречно буде сказати, що у поїзді м... <a href="https://viewy.ru/note/65684461">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Наша подорож із Олександром тривала протягом 3 днів + 2 ночі. Доречно буде сказати, що у поїзді ми і справді не досипали, але самі місця мали контраст: розпіарене туристичне місто - українське місто-смт - венгерсько-українське село - порубіжне місто - село, що колись було містом. Скрізь своя атмосфера, люди, місця. У Львові дивували храми, у Виноградові - реформаторські церкви, залишки Канківського замку посеред дворів, у Мужієво - храм 12-13 століття, де у селі і самі не знають, що і де, чи це треба захищати, в Ужгороді - атмосфера вуличок і теплий душ + митрополія греко-католицька, а у Невицьке - штучні водоспади р.Уж і чудовий замок на горі. Це була прекрасна подорож, яку я раджу усім! Тільки візьміть побільше грошей і спробуйте поекономити у Львові. <br> Викладаю поки фото з 1 дня, бо у Львові багато чудових місць. Згодом по трішечки викладатиму наступні дні. <br> Що ж, якщо ви у Львові: випийте какао/кави із цукерками в Майстерні Шоколаду. Це обійдеться вам у грн 50-70, але той смак цукерок лишиться у голові на довго. Храми всі, як правило, серед центральних вуличок, потрібно лише оглядатись і заглядати у дворики, або ж скористайтесь GPS. Старайтесь у Львові їсти економно - там на кожному розі атмосфера змушує кудись зайти, а гроші ж треба! У Львові багато місць можна обійти пішком. За період перебування з 4:04 до 20:40 ми з Сашою скористались трамваєм всього 2 рази: білет для студентів по 1 грн. при наявності студенського. Все ж, пішком ходити цікавіше. Без сумнівів підніміться на башню у костелі Ольги і Єлизавети (це коштуватиме вам 10 грн), і на ратуші (10 грн) - побачите місто зверху. Недолік Львову: занадто туристичне, люди майже не штовхаються - їх так багато.</p>
<p>Повірте, Львів вартий вашої уваги! Трохи пізніше розповім про Виноградів-Мужієво, а ви поки насолоджуйтесь фото, що є. <br> Добраніч:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65684461">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>луна и устрица </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65633021</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65633021</guid>
				<pubDate>Wed, 24 Feb 2016 01:58:21 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Саме так називається одна із притч Леонардо да Вінчі із Флоренції. Креветку пожер краб, який вико... <a href="https://viewy.ru/note/65633021">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Саме так називається одна із притч Леонардо да Вінчі із Флоренції. Креветку пожер краб, який використав зручний момент - побачення закоханої креветки і небесного - місяця. Мораль: не варто ділитись із оточуючими усіма сокровенними емоціями. <br> У мене ж почуттів не вистачає. Декілька днів всього, а мені перед очима бігають картинки; ці слайди скрізь і переслідують мене де б я не була. Не те, щоб світ змінився; ймовірно, просто ще не осмислила. І знову чомусь новий порив скованості почався. Знову я відчуваю, мов ворота мене справжньої трохи закрились. Одного разу я ж не замкну їх на ключ? <br> Що вам сказати цікавого? Мені довподоби історія Відродження, жарти влучні "екстрасенса" Василини (Lol), волосся Дарії Кондратюк, простота окремих людей і інколи сором на обличчях оточуючих. Раніше я втягувала людей в діалоги, а тепер поглинаю їх особливості. <br> Вчора бачила вперше фіолетові тюльпани. Я не прихильник тюльпан, але мушу звернути вашу уваги, що виглядають вони холодно і чомусь нагадують мені "білу ворону". Я люблю білих ворон. <br> За стіною шумить 426. Ці геологи не соромляться кричати, слухати музику і бухати о 2:50, як і селянська війна 874-884 у Китаї змушує мене читати незрозумілі фрази. Так і життя біжить, а мені 18 і я усвідомлюю, що не стала тим, ким хотіла. <br> Скоро 8 і 13 березня. Мамі і бабусі/сестрі/тьоті потрібно буде відправити пакунок із подарунками. Жіноче свято все-таки - 8 березня. На 13 я і сама не уявляю тепер, як краще і що зробити. Мені хочеться зробити приємно, я хочу вразити, нагадати, скільки пристрастей було протягом цілого довгого, насправді, року. <br> Моя група, група №1. Я відмежовую два поняття, бо між собою вони далекі. Не знаю, що зі мною не так, або з цими особистостями, але ніхто з них не відчуває себе другом і не шукає, в принципі, друзів. Я чомусь надто звикла до теплого колективу, й щось забула, як посиніла від холоду моя рука на семінарі СІТ. <br> Будьте другом світу, і світ рано чи пізно підримає тебе. Добраніч, коти:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65633021">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>besame mucho </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65602029</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65602029</guid>
				<pubDate>Tue, 16 Feb 2016 01:03:11 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ І який же гарячий океан, в якому у обіймах тонеш. " Цілуй мене багато-багато", бо мені все мало. ... <a href="https://viewy.ru/note/65602029">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>І який же гарячий океан, в якому у обіймах тонеш. <br>" Цілуй мене багато-багато", бо мені все мало. Важко сказати, що змушує мене сумувати і вигадувати легенди, що приносять мені відчай; легко сказати, що робить мене щасливою - він. Особливо відчутно, що я його вже одного разу відпустила додому. Тепер щоразу страшно, що він піде на довго, чи на цілих 15 днів. <br> Відстань змусила не лише засумувати за ним, а знову зрозуміти цінність людини і наших стосунків. У цьому світі ми з вами часто губимо те, що любимо. А не варто. Потрібно цілувати більше і палкіше, поки є час, поки у вас є шанс бути поруч. <br> От і я хочу бути близько; а вам бажаю цю близькість отримати та міцно тримати у поцілунках, ніжні ви мої:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65602029">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Обережніше, бажання здійснюються </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65568705</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65568705</guid>
				<pubDate>Sat, 06 Feb 2016 20:03:34 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Приїхала я додому - дякую, хочу назад. Простіше бути тихим та спокійним в пустій кімнаті і скидат... <a href="https://viewy.ru/note/65568705">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Приїхала я додому - дякую, хочу назад. Простіше бути тихим та спокійним в пустій кімнаті і скидати далі зайву вагу, аніж бути тут, де читають моральні нотації про те, що ти не той, ким маєш бути. А ще гірше, коли тобі 18, а ти майже в усьому сповіщаєш батьків. Чому я повинна залежати від них, якщо вже пора та минула. <br> Надіюсь, що напишу ще висновок і сторінки 3 курсової. Звісно, надії помирають останніми, але поки мені лінь. <br> Дорога була надто складна: 4 мозолі на руках, синяки на ногах від валізи, болить спина і все, що можна. І заснути в поїзді не змогла. Все, хочу назад в Київ, і гроші. Лол, в принципі, цього достатньо, щоб реалізувати всі плани. <br> Ладно, так і завершились 8 днів самотності, і все, що я зрозуміла: 1) таракани в гуртожитку непереможні; 2) Саня, я люблю тебе так сильно, як нікого не любила. Мій ненаситний мед, постійно мало.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65568705">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Day 5-6. Привіт, страхи. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65558564</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65558564</guid>
				<pubDate>Thu, 04 Feb 2016 02:42:01 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Ну день 5-6 минув із питанням про те, що я захворіла. Не буду уточнювати чим і як, бо я сама пост... <a href="https://viewy.ru/note/65558564">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Ну день 5-6 минув із питанням про те, що я захворіла. Не буду уточнювати чим і як, бо я сама поставила собі діагноз, лол. Лікуюсь я антибіотиками, тому кружиться голова, піднімається температура, ломить ноги. Для профілактики мені пригодився би "Панкреатин", але його немає, а про хворобу деталей немає для інших.Це не смертельно і не небезпечно, просто все залежить від того чи воно таки мине. <br> В архів і інститут рукопису треба платити, а я як начеркала 22 стр. курсової, так вони собі і стоять - більше не хочу чомусь. Що робите ви, коли самотні? Я прибрала на полицях і в тумбі з книгами: завтра винесу 4 пакети сміття, яке набралося в ході прибирання. Правда буде певно 5, бо треба помити холодильник. Ще речі до пралки. Що ще? Нічого особливого. Дивлюсь " Сімпсони" - десертий сезон - 1 і останній. Далі я буду просто преглядати цей справді моральний мультфільм. Якщо у вас є інша думка, то спочатку перегляньте всі серії, друзі. <br> У мене лишилось 0,26 копійок. Я купила мінеральної води, бо у мене болів живіт, а обезболююче пити з антибіотиками не можна. Мені тут дуже сумно. Взагалі стало сумно. Я стаю дедалі замкнутішою. Чомусь суспільство мені не таке привітне як до вступу в університет. Ще й наступний семестр поганий - стільки важких предметів. Постійно думаєш, якби це лишитись на стипендії та з грошима, яких теж немає. <br> Хочу додому, а додому 5. Напевно, почну збирати валізу. Не люблю сідання в поїзд, процес цей весь остогид, але хочу опинитися вдома. <br> Оскільки вже 4 ранку, то, добраніч вам, друзі. Бережіть себе від біди:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65558564">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Day 3-4. ¡Buenas tardes! </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65548474</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65548474</guid>
				<pubDate>Mon, 01 Feb 2016 17:13:49 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Точно, я сплю так, що на вулиці вже день.  Не писала вам 31, але і цікавого нічого не було. У мен... <a href="https://viewy.ru/note/65548474">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Точно, я сплю так, що на вулиці вже день. <br> Не писала вам 31, але і цікавого нічого не було. У мене досі 7 грн. І я жру так мало, а ні сантиметра не скинула. Що за муть? <br> Нарешті я починаю вливатись в курсову. За промисли у мене вже є 2 сторінки, лол. Щодня знаходжу масу нової літератури, а от джерел лише меншає. Я списала блокнот якоюсь фігньою, намагаючись вибрати грамоти, а їх всього 5 підійшло. Книга на 569 сторінок виявилась прочитаним непотрібом, бо нічого з того мені не пасувало. Зато в одній із грамот писало "пес(да) к" і в дужках автори " Так писало в рукописі!". Дотепники :) <br> Я не могла сьогодні зовсім заснути. Лягла аж опів на 7 і спала до 14 години. Боже, я проспала архів. А тепер мені ще треба 2 рідкісні книги в бібліотеці М. Максимовича. Лол. <br> А ще, я так відвикла, що є люди. Вам смішно (мені теж), а я ніколи не була сама 5 днів. Просто сама, тому коли тпер хтось іде по гуртожитку, я панічно здригаюсь. Думаю, цим людям в цей момент дуже смішно. <br> А ще, мені треба альбом і нові фарби. Я найшла багато малюнків, які хочу намалювати, але вже нікуди їх ліпити. <br> Отак минають дні. Питання лиш: де моя П'ятниця?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65548474">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Day 2. Me gusta la musíca. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65540989</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65540989</guid>
				<pubDate>Sat, 30 Jan 2016 21:08:47 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Ну, коротше кажучи, день трохи кращий, ніж 1 - я плакала чуть-чуть і то через пісню, яку слухала.... <a href="https://viewy.ru/note/65540989">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Ну, коротше кажучи, день трохи кращий, ніж 1 - я плакала чуть-чуть і то через пісню, яку слухала. В іншому загалі, вночі я нарешті сіла писати курсову. І знаєте, що сталось? Я нарешті написала титулку, аахахх. І назви заголовок також. А ще, у мене за курсовою, вистрелила свічка. Точно, вибухнула і спалила мій файлик. Слава богу, через файлик не згорів мій пропуск в інститут рукопису НБУ. Було би смішно, лол. <br> Знову я заснула опів на 6 ранку і то через те, що ввімкнула на фоні "Сімпсоны". А ще, глянула " Последний охотник на ведьм". Мій відгук? Він Дізель і справді тут не паше, і де довбаний цьомчик з відьмою? Отак завжди - ні в житті, ні в фільмі цьомів немає. Сумно аж. <br> Була в новусі і завдяки попередженню Сані, сьогодні використала усі бонуси з карти Ахахах, ще - 10 грн = 21 грн. і скількись там копійок у мене залишилось до 5 числа. Знаєте, якщо навчусь і зможу цих 7 днів на 60 грн, то так робитиму постійно і зможу нармас економити стіпуху на різні мілкі витратити. Я купила йогурт і насіння, ага. Доїла плов. Надіюсь, я схудну за цей тиждень. Хочу знову свої 60-90. <br> Рятує лише музика. Я слухаю всяку муть, намагаючись читати ледь знайдені джерела (я про те, що он з прочитаного видання мені пригодилась ОДНА СТОРІНКА З ДВОХСОТ блін). Ну ладно, хулі нам? <br> О. майже не забула. сьогодні сиділа на вікні (боліла голова. тому дихала через відкрите вікно повітрям) як тупа пісс**сссдааааа. Ну це щоб виглядало не геть матюком, лол. В Києві все розтануло. <br> Сьогодні я задумувалась лише над одним: в комплексі квартир - "сонячній брамі" - на тій криші 15 чи 20 поверху видно пів Києва? <br> А як ваш день?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65540989">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Day 1. Without you. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65536406</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65536406</guid>
				<pubDate>Fri, 29 Jan 2016 19:58:33 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Даремно ви розкидуєтесь бажаннями про те, щоби отримати волю: пуста кімната, воля від інших, жити... <a href="https://viewy.ru/note/65536406">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Даремно ви розкидуєтесь бажаннями про те, щоби отримати волю: пуста кімната, воля від інших, жити сам - коротше кажучи, залишитись самі-самотні. Ці ваші вигуки настільки недоречні. Мій перший день не лише без Олександра, а й без людей зовсім здається найкращим прикладом самотності. <br> Вночі ще приходив одногрупник, здається, щоб посидіти, бо йому сумно, але у мене були закриті двері - я собі плакала сама. Як в принципі, і сьогодні, коли мій мені подзвонив. Його знесилений голос за 16 годин дороги і короткотривала розмова змусила мене за декілька секунд розревітись, як дурна. Ще дня не минуло, а я вже з розуму сходжу&#8230;. Та що там, скочуюсь зі швидкістю пулі вогнепального мушкета XV ст - в 240 м/с. <br> Я не могла так довго заснути через звичку, що ми з ним щось дивимось. А коли заснула опів на 5 ранку, то 4 рази переставляла будильник з 10 аж на 13:10. Тепер нагадую свого хлопця, який завжди так робив, а я не розуміла. <br> А коли встала, то ще годину збиралася в КНУ ім. Т.Шевченка. Ну як, поки збиралася, то додивилася 3 сезон " Симпсоны". За сьогоднішній день я говорила лише пару фраз Воробцю, що іду в КНУ, телефонна розмова з Сашею і мамою, а також короткі фрази " Доброго дня. Мені відношення в історичний архів", " Я заберу заяву в понеділок в деканаті", " Доброго дня, я за відношенням в інститут рукопису", " Це моє тепер?Дякую. До побачення!", " Дайте, будь ласка, на 10 грн. медових" (До речі, ці 7 днів я буду жити на 67 грн, з яких вже 8 пішло не жетони, 17 на поповнення інтернету, 10 на медові пряники). Повірте, яким чином ви би мене не судили, в день ви говорите в десять раз більше, ніж я сьогодні. І що? Світ, здається, без діалогів дуже самотнім. Навіть почала трохи говорити сама з собою. <br> З мамою ми говорили хв.3, де на питання, що я їла - я сказала, що зварила зранку плов. Плов я зварила щойно, лол, до 8 вечора в бій йшла мівіна і пряники. <br> На вулиці від спогадів за милого майже не розплакалась при всіх, через що у мене зачервоніли щоки. Лише спроба втриматись, щоб не згоріти з сорому, змусила мене втримати все в собі. Тоді ж я прислухалась до співу птахів. У Києві все розтануло, скрізь калюжі. Вони нагадають мені мене з Сашою, коли ми лише починали зустрічатись і я пригала по ним, кличачи його. Знаєте, було тоді так тепло, хоч й холодно. Я стрибала, змушувала його грати в "ладошы", а потім довгі поцілунки, обійми з його величезною балановою курткою. Зараз от пишу, сидячи в його кофті, яку ношу як сукню. Знали би ви, як я його люблю. <br> В цілому, якби не сімейні " Сімпсоны", я би зійшла з розуму. Насправді, коли поряд справді немає суспільства, ти стаєш нещасним. Щастя - це коли тебе або оточує один коханий, або 7 млрд. простих людей. Справжня самотність, про яку ви мрієте, це години спогадів і суму. Виключно суму і холодного чаю.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65536406">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Спи собі сама, коли мене поряд нема </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65533285</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65533285</guid>
				<pubDate>Fri, 29 Jan 2016 01:30:56 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ І я не знаю, як він відпускає мене із самого вокзалу. Я не змогла відпустити його навіть від метр... <a href="https://viewy.ru/note/65533285">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>І я не знаю, як він відпускає мене із самого вокзалу. Я не змогла відпустити його навіть від метро&#8230;і за день до від'їзду також. Вже пройшло 3,5 години, як він поїхав, а я досі плачу. У кімнаті надто пусто і самотньо, коли його немає поряд у нашому "місці". З ким мені засинати? З ким готувати їсти і дивитись фільм/мультфільм? Хто в кінці кінців проситиме мене не плакати, коли в "Грі Престолів" помре ще один персонаж? Кому мені робити 2 чашки чаю? <br> Я прокинулась зі страхом небезпеки, яка ставала все ближче. Цілий день я прощалась із ним і не змогла. В метро я плакала і розуміла, що навіть уявити собі не могла, як це бути на його місці - не прощатись сам, а погоджуватись на прощання. Ти просто дивишся, як твоя радість іде/їде. І мені сумно. Котру годину сиджу і чекаю " От він покурить і прийде до мене під тепле одіяло", а він не йде. І нарешті ти розумієш, що не прийде, що він вже далеко. <br> Я проплакала всю дорогу до кімнати, а усвідомити, що завтра я його не побачу - не змогла. Ніколи не думала, що так важко прощатись ще до вокзалу. Ці ваші поети і любові не знали, якщо описували сцени прощання в книгах коханих так просто.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65533285">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Хто здав сесію? </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65505154</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65505154</guid>
				<pubDate>Fri, 22 Jan 2016 12:54:32 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я здала сесію. Що ж, краще ніж минулого року: 5 екзаменів - чотири 5-рки. Навіть по українській е... <a href="https://viewy.ru/note/65505154">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я здала сесію. Що ж, краще ніж минулого року: 5 екзаменів - чотири 5-рки. Навіть по українській етнології 98 зі 100, що страшно класно. Ну і 83 по середнім вікам, але 4 також добре для моєї стипендії. Короче кажучи, ця сесія чудова: у Каті без перездач, у Васі також чотири 5 і Лєра повернулась на стипендію. Що ж, плідний початок року. <br> Тепер на носі курсова робота і недостача стипендії у витратах. А ще, Даша отримала подарунок від Святого Миколая і здається була дуже щаслива, хоч із запізненням. Я не знаю хто був її Санта, але я щаслива бути замість нього. Принаймні, добро повинне бути в цьому світі, як і маленькі приємнощі від аноніма, про якого вона не дізнається. <br> Що ж, успіху вам, любі.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65505154">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>моя емоційність </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65500302</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65500302</guid>
				<pubDate>Thu, 21 Jan 2016 00:40:49 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Світлана Павлівна сказзала, що я дуже емоційна. Що це і не погано, але варто "захопитись історією... <a href="https://viewy.ru/note/65500302">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Світлана Павлівна сказзала, що я дуже емоційна. Що це і не погано, але варто "захопитись історією". " Борисенко, напевно, дуже хотів бачити тебе на своїй кафедрі, але ти обрала нас, " - сказала вона і мені було приємно. Коли ти добиваєшся і в кінці кінців отримуєш симпатію викладача, який тебе ненавидів, стає страшно приємно. Це стимул стати кимось. Її очі у той момент нагадали мені Світлану Анаталіївну Вознійчук до якої я би зараз дуже хотіла сходити і почути, що в неї все добре. Я люблю її не як вчителя світової літератури, а як жінку, духовну людину, наставницю і віру. Вона моя особлива "віра" у мої можливості. І що може бути краще? <br> Спец-курс я здала на 92. Мені від того приємно, бо я дуже вчила історіографію міста-Русі. Надіюсь, історія України дасться мені і одного разу я стану вченим, який зможе розповідати історію своїм студентам і бачити спалахи вогню в зіницях. <br> А моя емоційність, каже Юренко С.П., може мені і не пошкодити, але треба вміти нею керувати. Знаю, що я така. Можливо, мені подобається такою бути? Бути, бо це справжня я.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65500302">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>і якщо сонце таки станцює зі мною танго, обіцяю згоріти із справжнью насолодою. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65486807</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65486807</guid>
				<pubDate>Sun, 17 Jan 2016 12:58:29 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[  <a href="https://viewy.ru/note/65486807">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p></p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65486807">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>amor non celantur </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65466696</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65466696</guid>
				<pubDate>Tue, 12 Jan 2016 09:35:23 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Любов не приховати, але що робити, коли ти і не намагався?  Мій чоловік викликав у мене страшне в... <a href="https://viewy.ru/note/65466696">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Любов не приховати, але що робити, коли ти і не намагався? <br> Мій чоловік викликав у мене страшне відчуття задоволення. По-перше, я була щаслива, зійшовши із поїзда і побачивши як на зустріч іде Саня. Якою б інтимною ця замітка не була, але губи здалися такими м'ягкими, як і в принципі шкіра, і чорняве грубе волосся. Немає таки пристраснішого почуття, ніж йти поряд з людиною, яку не бачив близько 13-14 днів, а так скучив. <br> Ще приємніше він зробив мені увечері. У мене ніколи не було романтичної вечері, ніхто ніколи мені її не влашовував. Тепер мені така романтика запам'ятається назавжди, адже на перший раз мало того, що було смачно і дорого: креветки, іспанське вино, а й те, що він поставився до мене з увагою, діставши до столу гриби, які я страшно люблю і вино було іспанським, як я вчу іспанську, і пожарив моє улюблене м'ясо із огірками в соєвому соусі. Не забуваємо про вишневі свічки. Приємність моїх почуттів просто забігала за позначку 180, а я навіть не сиділа в машині, тим більше, не їхала по трасі. Загалом, щастя, значне щастя, це мені принесло. <br> Я справді хотіла розповісти за таку "зустріч" після 2 тижнів примусової розлуки і чесно кажучи, мені так подобається бути щасливою, коли він поряд. <br> Я люблю тебе, Поздній:3</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65466696">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>10 маленьких важливих дрібниць </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65450663</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65450663</guid>
				<pubDate>Fri, 08 Jan 2016 15:18:49 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Бачили би ви сніг, що осідає серед лісу Карпат і тане, і милує красою.  Я хочу сказати, що 10 січ... <a href="https://viewy.ru/note/65450663">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Бачили би ви сніг, що осідає серед лісу Карпат і тане, і милує красою. <br> Я хочу сказати, що 10 січня чекаю, мов ще одного чуда природи. Я люблю приємні зустрічі не менше ніж зимовий зелений ліс із прекрасним смаком повітря. Зачарована. Тільки не Десна, а я. <br> Десять маленьких дрібниць в сумі є великим скарбом, скарбом. який чекає мене в Києві.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65450663">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Nosce te ipsum* </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65442368</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65442368</guid>
				<pubDate>Wed, 06 Jan 2016 14:12:35 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Я зовсім не стала тою, ким мрія бути. Замість того, щоб утекти від постійного руху до тиші, цю ти... <a href="https://viewy.ru/note/65442368">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Я зовсім не стала тою, ким мрія бути. Замість того, щоб утекти від постійного руху до тиші, цю тишу я перетворила в спосіб життя. Мені від дня до дня стає сумніше. Чи це 2016 буде пустим чи то мені просто так лінь. В будь-якому випадку, я розгублена зараз і не знаю, чого хочу чи що шукаю для щастя. <br> Я прокидаюсь і знаю, що за вікном ліс, зелений-зелений. Сиджу і розумію, що маю декілька невиконаних справ, але і виконувати їх чомусь не маю мотивації. Я мов така, що хочу бути ніким. І це ймовірно найслушніший момент, щоб пізнати самого себе* і визнати, що я втратила і що я хочу. Не знаю хто я. Чи це я починаю втрачати саму себе і свої віри у що-небудь - здійснення мрій, думки, випадковість - я все стаю якась, які всі оточуючі дорослі - людиною-роботом, яка вимагає, споживає, викидає; правда, людяноті та світла стає лише менше. Я перестаю радіти порам року, атмосфери в метро, в лісах, в деревах, що тепер стають просто живим організмом. Скажіть мені, що почало і коли змінюватись, що я перестала розуміти саму себе? Слізьми ситуація лише гірше, мало щастя й від того.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65442368">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Cum tacent, clamant </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65419052</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65419052</guid>
				<pubDate>Wed, 30 Dec 2015 17:25:24 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Що ж, за цей тиждень в'їлись мені в голову декілька подій. І хоч я не залишала вам записів, мовча... <a href="https://viewy.ru/note/65419052">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Що ж, за цей тиждень в'їлись мені в голову декілька подій. І хоч я не залишала вам записів, мовчачи, мені було про що закричати - коли мовчать, кричать - принаймні так стверджує Цицерон. А чи брехав він? Не зважаючи на той факт, що давньою латиною його ім'я звучить як " Кікерон" (Cicеron), під цього римського діяча "nomen est omen" не підійшло, як би не втішав нас Плавт у своїй роботі " Перс". Ну, ну, досить історії, буду чесною, мені сумно, від того, що у Ніни рак. Я знаю її як веселу, життєрадісну представницю циганського роду - вона сповнена їх темпераменту, душі, хвилюючого характеру. Вона мов танець. Contra spem spero, що у нас лікарі помилились і це не 4, а 3 стадія раку шлунку. Хочу, щоб всесвіт врятував її, щоб врятувало будь-що у що ви хоч трішки вірите. Вона ж гідна цього. <br> Довго мене бомбардувало від того, що Даша не отримала подарунок на Санту таємного.Ще гірше, що знаючи це, староста не відчула організаційної незручності і не віддала ці богом непотрібні нікому з групи, окрім неї, печені, як маленьку дрібничку вічно доброзичливій Дарині. Якщо у мене будуть гроші, коли ми приїдемо на екзамени, я куплю їй яку-небудь новорічну дрібничку. Прикро, що про цей інцидент я дізналась вже перед самим від'їздом. <br> Нестача у мене зараз фінансова. При чому, вона на мене тисне. Хочу якомога швидше із нею розібратись. В кінці кінців, скоро екзамени, які теж не дають мені й думки залишити на те, що я маю право відпочити. А ще курсова, і тема дослідження її виключно в архівах. Всі ці кепські справи на моїх плечах змушують їх боліти. Звісно, винен і сколіоз, але формальна зайнятість давить камнем. <br> Було і приємне. Скоро в Карпати, хоча правда кажучи, я не дуже хочу. Також я намалювала геометричного котика собі в гуртожиток, і сестра - Настя - дала малюнок вуглем на стіну туди ж. Побавилась з котом і цуценям Жулею, що зігріло моє самотнє серце без тварин. А от серденько, переповнене коханням, у мене відпочило поряд з милим всього 2 дні. Знову хочу до Олександра. Мені мало проведеного часу, фільмів. їжі, магазинів, сну. Дайте мені більше милого!</p>
<p>Nocte consilium, тому може підкаже мені, що робити з собою далі, але зараз я відчуваю лише вагому знесиленість та сум.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65419052">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>nil admirari </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65388586</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65388586</guid>
				<pubDate>Mon, 21 Dec 2015 20:34:24 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ — Горацій сказав, а я не підтримую. Точніше, погоджуюсь, але правила не дотримуюсь.  Тиждень поча... <a href="https://viewy.ru/note/65388586">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>— Горацій сказав, а я не підтримую. Точніше, погоджуюсь, але правила не дотримуюсь. <br> Тиждень почався 50/50. Наче б то і болі від того немає, а ніби й сумно і розчаровано бачу ситуацію. " Нічому не дивуватися", а я все ще дивуюсь. Тільки, як правило, собі. Я ж знаю, що від себе очікую - очікування не збуваються; знаю, що можу якісно - виходить у пів сили. Сковорода казав " бери вершину - отримаєш половину" і воно у мене якось так є. Але як інші цієї вершини дістаються? Я була за І-ІІ кроки до бажаних результатів. Мені від того і сумно. <br> Не менше я дізналась на перерві. " Ти думаєш в групі вже немає людей, які тебе не люблять? Є" - фраза, яку я знала і до цього, але мозаїками огорожувалась до моменту, поки мені не сказали це у вічі. Що ж це у мене за конфлікт із суспільством? Звідки така неприязнь? Я втратила уміння спілкуватись з людьми після покидання учнівського парламенту? Бог мені суддя, так? А може і не Бог? <br> Я би нічому не дивувалася: знаю про суспільство і її склад, про її стадо-культуру, про те, хто і ким стане/є. Але все одно залишається основна загроза моєму світові: я сама. Не знаю ж хто я.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65388586">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Cum grano salis </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65382611</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65382611</guid>
				<pubDate>Sun, 20 Dec 2015 01:55:30 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мені від того і сумно, що у мішечку подій є лише щіпка солі. А чого нового?  З Днем Миколая Вас. ... <a href="https://viewy.ru/note/65382611">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мені від того і сумно, що у мішечку подій є лише щіпка солі. А чого нового? <br> З Днем Миколая Вас. Миле тепле свято було привідом до сюрпризів і гарно проведеного часу. З дівчатами ми купили тортик "Золоті Ворота", а ввечері я прокинулась від сну - прийшов Миколай у виді Дяченка, одногрупники ще Гончаренко і Дубовінський. Мов у дитинство потрапила, але ж приємно. <br> На жаль, життя стало надто буденним. Нудно мені! Раніше було краще. Хочу місяців 5 назад. І сесія на цьому тижні, а там і додому. 2015 не намагався мені дуже запам'ятатись - я багато пропустила. Надто знесилена, щоби ще вчитись і уміти. Я хочу, але змучена ж. З щіпкою солі я так і ходжу туди-сюди, а результату немає - я тону у нерадості. Мені би приємних моментів.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65382611">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>молочний шлях. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65362463</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65362463</guid>
				<pubDate>Mon, 14 Dec 2015 01:01:21 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ і моє небо всипане тісно зірками, що формують молочний шлях.  а я лежу знизу, на ліжку з тобою, і... <a href="https://viewy.ru/note/65362463">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>і моє небо всипане тісно зірками, що формують молочний шлях. <br> а я лежу знизу, на ліжку з тобою, і дивлюсь на всю цю красу уже протягом 9 місяців. І ми досі разом. Не зважаючи, що почалось це 13 у п'ятницю, я все ще люблю тебе, і навіть сильніше. Надіюсь, літом ми таки подихаємо морським повітрям, а то я мрію-намрію. А поки що, хочу бути поряд і берегти тебе, хочу бути твоєю схованкою від світу, твої сонцем і серцем. Хочу й надалі любити тебе, любий.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65362463">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>Про інтер'єр кімнати. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65333400</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65333400</guid>
				<pubDate>Sun, 06 Dec 2015 02:15:03 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мені трохи від того сумно, що мрію-планую, а у мене того дизайну кімнати немає й не буде. Я зовсі... <a href="https://viewy.ru/note/65333400">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мені трохи від того сумно, що мрію-планую, а у мене того дизайну кімнати немає й не буде. Я зовсім змучена від відсутності вихідних і постійної праці над тим, що мені вбивають в голову на заняттях. Ану, ввімкніть аварійку! Пожежників сюди - змийте це все. Скоро вже і сесія, заліки = страждай скільки сили стане, а мені навіть не буде за то винагороди: спокою. "Додаткові елементи" як стандартний декор перед фоном, інколи виводять мене: я би може у ті дні і поїхала додому, бо мене насправді саме це "оздоблення" виснажує найбільше. <br> Від того моєї любові не менше! Просто як мені насолоджуватись бароковими стінами, на яких висять картини із зображенням буденних оргій? Вульгарність же. Мені сумно, через те, що я так вимріювала та окреслювала ці стіни, і сама хотіла відповідати їх вигляду, а вони будуть утиснені у відношенні 2:3. У цих стінах "після ремонту" продовжуватимуться мої дні як "до ремонту", бо суть у процесі була саме - прибрати ці прикраси, звести до пристрасного мінімалізму, який би не сковував мої танці любові у межах кімнати, де я тепер не рухатимусь, а контролюватиму стан навколишніх "елементів". Я знаю, що ви не розумієте. Зате я&#8230;</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65333400">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>слон і поганий день. </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65258663</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65258663</guid>
				<pubDate>Mon, 16 Nov 2015 20:09:21 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Чули анекдот про книгу в різних країнах про слонів?  Ніби ж починалось добре, не зважаючи на моє ... <a href="https://viewy.ru/note/65258663">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Чули анекдот про книгу в різних країнах про слонів? <br> Ніби ж починалось добре, не зважаючи на моє відчуття, що день не задасться: приїхала нормально, дійшла в метро, сама довезла сумку, невідомий геолог заніс мені її до кімнати, помила холодильник, помила весь непотрібний посуд з банками, винесла сміття, лягла на 2 години спати. <br> А потім, на філософії, згадала І курс І семестр - екзамен з археології: ну якого чуда люди як люди, а мені попався знову варіант з питаннями, відповідей яких у мене не було? Мда, мені би варіант Віки. Потім, інтуїція підказувала мені варіант "а" та біс божий щось мене оповив і я собі не довірилась і була переконана, що " стійкість" - істина. В секундах дізналась, що це неправильно. <br> Та і на латині в мене зір не дуже - я нічого не могла побачити, і читання не пішло, як в людей. Короче кажучи, дірьмо день (аналогів слова не знаю). <br> Не хотілось і не хочу я зараз нічого, окрім втекти кудись. Скільки можна мріяти про втечу?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65258663">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>FALSE-LIFE: Личное – заметка в блоге #65240002 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65240002</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65240002</guid>
				<pubDate>Thu, 12 Nov 2015 01:01:34 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мені на серденьку не легше - камнем тягне щось до землі. З чого б це? Та й без причини? Просто не... <a href="https://viewy.ru/note/65240002">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мені на серденьку не легше - камнем тягне щось до землі. З чого б це? Та й без причини? Просто невдала мить, година, день, в кінці кінців, тиждень не мій. Чи то мене буденність поглинула, і вивернула лише кісточками фруктів - відходів, що по собі немічні, хоча коли би полити, посадити, нарешті, правильно доглядати та звертати увагу, можуть бути джерелом нового життя - вдалих, реалізованих в життя ідей. Моїх чи, принаймні, чужих. <br> Та я майже жаліюсь. Як завжди, пишу, коли мені щось не так: мало балів, мало уваги, мало грошенят, мало доступних насолод, мало теплих моментів, мало успіху, мало доречних фраз і любові. Мені, як би, нудно. Стає все так однаково, якась іскра-надія на щось особливе серед цієї буденності зникає, і розумію, що ця осінь не моя - мало тепер теплого листя і теплих людей для співбесід. <br> І я не знаю, що зі мною. У мене просто надто "нічого", щоби хоч щось розповісти. Теплого чаю Вам до ліжку, і якщо "нічого", то хоча би яскравих сновидінь.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65240002">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>FALSE-LIFE: Личное – заметка в блоге #65209774 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65209774</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65209774</guid>
				<pubDate>Tue, 03 Nov 2015 18:44:55 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Мов скажена. Постійно надіюсь, що остання, бо лишають на десерт, а виявляється, я лише марокконсь... <a href="https://viewy.ru/note/65209774">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Мов скажена. Постійно надіюсь, що остання, бо лишають на десерт, а виявляється, я лише марокконська "рожева" чаша до обіду. <br> Що є джерелом моєї неуважності? Коли моя незграбність переборола особистість, а чи то просто недовистачало матеріального вульгаризму, щоб породити в мені ще один різновид матерії - свідомість. <br> І мене чомусь досі ранить те, чого ні побачити, ні почути, ні намалювати. Варто було би навчитись жити, а не виходить: десь спіткнусь, десь загублюсь. А найгірше, це те "невидиме", чого немає, але воно цим лише збільшує своє " ні, я є". Адже може бути гірше? Я не можу пожалітись на те, чого ніхто не бачить, на те, чого не існує. І все ж, шкрябає щось. <br> Я не можу знайти джерела біди.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65209774">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>7 місяців поряд </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65131666</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65131666</guid>
				<pubDate>Fri, 16 Oct 2015 01:06:20 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Час біжить так швидко, я не встигаю. Хоча, важко перевести погляд на годинник, коли перед очима -... <a href="https://viewy.ru/note/65131666">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Час біжить так швидко, я не встигаю. Хоча, важко перевести погляд на годинник, коли перед очима - твоє щастя. <br> Варто визначити, що ця людина робить мене щасливою, береже та піклується за мій порядок в душі та тілі. Неначе ось він - мій сад із квітами, що цвіте, пахне, оточує мене. Відсвяткували 7 місяців разом о 1:48 ночі. В точностях до хвилин. І як можна не втонути у ньому? <br> А на цій ноті, я розповім про нові відкриття. Будучи разом, мало того, в контексті прогулянки по торговому центрі, я вдруге спробувала суші і закохалась в них. Вони такі смачні! На ніч 13 жовтня я з Васілісою робили торт, тому маленький каприз ми зустріли із солодощами. Добре, коли так. <br> І ще раз, чому я люблю засинати разом!? Бо немає в цей момент страху, що зараз йому прийдеться встати і піти, а то розставання ще ціла ніч і про біду я подумаю аж зранку&#8230; до якого ще далеко.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65131666">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>FALSE-LIFE: Личное – заметка в блоге #65131655 </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65131655</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65131655</guid>
				<pubDate>Fri, 16 Oct 2015 00:54:10 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ — Чому у тебе такі депресивні пости?  - В цьому суть осені.  На вулиці надто холодно аби я не сум... <a href="https://viewy.ru/note/65131655">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>— Чому у тебе такі депресивні пости? <br> - В цьому суть осені. <br> На вулиці надто холодно аби я не сумувала. Я за це люблю осінь: більше адекватності, опущена голова до низу, проте спокійніше дивлюсь і справді бачу ! реальність. Ту саму, яка є - об'єктивна. Правда цієї осені мені не вистачає вина: червоного, напівсолодкого. Я не пила місяць другий&#8230; <br> А коли прокидаєшся зранку, то нарешті відчуваєш, хто тебе любить - ліжко. Повітря світу надто холодне і байдуже, а тебе захищає лише тепле ліжко. Моя гаряча захисна оболочка. <br> Ви губились коли-небудь? То саме восени вам не прийдеться знаходитись. Будь ласка, хочете? - то зупиніть час; хочете? - дійте повільно і нерішуче; хочете? - страждайте; хочете? - задавайте важкі запитання. Тепер у вас є чудова відмовка "осінь прийшла". <br> Так багато переваг. <br> За що я люблю осінь? За дзеркало переді мною.</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65131655">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
			<item turbo="true">
				<title>ти - слабак </title>
				<link>https://viewy.ru/note/65097170</link>
				<guid isPermaLink="true">https://viewy.ru/note/65097170</guid>
				<pubDate>Thu, 08 Oct 2015 00:41:27 +0300</pubDate>
				<author>FALSE-LIFE</author>
				<enclosure url="https://viewy.ru/core/images/note.jpg" type="image/jpeg"/>
				<dc:creator>FALSE-LIFE</dc:creator>
				<media:rating scheme="urn:simple">nonadult</media:rating>
				<category>Общество</category>
				<description>
                <![CDATA[ Ви можете відібрати у нас душу своїми регілійними сектами, а тіла не відберете. Можна відібрати у... <a href="https://viewy.ru/note/65097170">Читать на Вьюи...</a> ]]>
            	</description>
				<content:encoded>
				<![CDATA[ <p>Ви можете відібрати у нас душу своїми регілійними сектами, а тіла не відберете. Можна відібрати у нас тіло, але ми не впадемо духом. Ви - суспільство, що диктує нам свої рамки і, зустрічаючи диверигента, клопочетесь про жорстоке покарання, але ви надто слабкі, щоб відібрати у нас головне - свободу. <br> Я, можливо, не вписуюсь у ваші рамки. Мені зовсім не подобається, що деякі мої одногрупники брудні і омиті потом невігластва.У моєму світі немає такого: люди привітливі один одного і не думають лише про отримані бали; в цьому світі люди піклуються про щастя інші. В моєму світі люди - це Люди. І скільки б ляпасів мені не давала поведінка окремих представників іншої планети, я вірю, що одного разу і вони зрозуміють, що розумний насправді той, хто вміє бути вічливим із ближнім. <br> Я, можливо, не веду себе так, як те варто. Не буду вибачатись, що люблю дивитись на людей і їх розмови з іншими, виділяти контури обличчя незнайомців, божеволіти зі смаком підібраного одягу та взуття, насолоджуватись грою кольорів, родимками і довгим волоссям у дівчат. Мені подобається все те, про що мені розповіли книги, а не кожен з вас, штап, кальками&#8230; <br> Досить дивуватись, що існують неподібні вам. Вони завжди були і будуть, поки є книги і світ природи, де панує наочно-образне відчуття. Краще задумайся, хто ти, той самий, що становить мільярдну армію однакових солдатиків. А окремо від них, самостійно, хто ти?</p> <p><a href="https://viewy.ru/note/65097170">Читать на Вьюи...</a></p> ]]>
				</content:encoded>
			</item>
	</channel>
</rss>
