Viewy — социальная платформа

Вы помните, Вы всё, конечно, помните, Как я стоял, Приблизившись к стене, Взволнованно ходили вы по комнате И что-то резкое В лицо бросали мне. Вы говорили: Нам пора расстаться, Что вас измучила Моя шальная жизнь, Что вам пора за дело приниматься, А мой удел - Катиться дальше, вниз. Любимая! Меня вы не любили. Не знали вы, что в сонмище людском Я был как лошадь, загнанная в мыле, Пришпоренная смелым ездоком. Не знали вы, Что я в сплошном дыму, В развороченном бурей быте С того и мучаюсь, что не пойму - Куда несет нас рок событий. Лицом к лицу Лица не увидать. Большое видится на расстоянье. Когда кипит морская гладь - Корабль в плачевном состояньи. Земля - корабль! Но кто-то вдруг За новой жизнью, новой славой В прямую гущу бурь и вьюг Ее направил величаво. Ну кто ж из нас на палубе большой Не падал, не блевал и не ругался? Их мало, с опытной душой, Кто крепким в качке оставался. Тогда и я, Под дикий шум, Но зрело знающий работу, Спустился в корабельный трюм, Чтоб не смотреть людскую рвоту. Тот трюм был - Русским кабаком. И я склонился над стаканом, Чтоб, не страдая ни о ком, Себя сгубить В угаре пьяном. Любимая! Я мучил вас, У вас была тоска В глазах усталых: Что я пред вами напоказ Себя растрачивал в скандалах. Но вы не знали, Что в сплошном дыму, В развороченном бурей быте С того и мучаюсь, Что не пойму, Куда несет нас рок событий... Теперь года прошли. Я в возрасте ином. И чувствую и мыслю по-иному. И говорю за праздничным вином: Хвала и слава рулевому! Сегодня я В ударе нежных чувств. Я вспомнил вашу грустную усталость. И вот теперь Я сообщить вам мчусь, Каков я был, И что со мною сталось! Любимая! Сказать приятно мне: Я избежал паденья с кручи. Теперь в Советской стороне Я самый яростный попутчик. Я стал не тем, Кем был тогда. Не мучил бы я вас, Как это было раньше. За знамя вольности И светлого труда Готов идти хоть до Ла-Манша. Простите мне... Я знаю: вы не та - Живете вы С серьезным, умным мужем; Что не нужна вам наша маета, И сам я вам Ни капельки не нужен. Живите так, Как вас ведет звезда, Под кущей обновленной сени. С приветствием, Вас помнящий всегда Знакомый ваш Сергей Есенин.

CHAMOMILE18 — Tue, 13 Nov 2012 21:23:01 +0300

Читать на Вьюи...

Константин Симонов Жди меня, и я вернусь. Только очень жди , Жди , когда наводят грусть Желтые дожди, Жди , когда снега метут, Жди , когда жара, Жди , когда других не ждут , Позабыв вчера. Жди , когда из дальних мест Писем не придет, Жди, когда уж надоест Всем, кто вместе ждет. Жди меня, и я вернусь, Не желай добра Всем, кто знает наизусть, Что забыть пора. Пусть поверят сын и мать В то, что нет меня, Пусть друзья устанут ждать, Сядут у огня, Выпьют горькое вино На помин души... Жди. И с ними заодно Выпить не спеши. Жди меня, и я вернусь, Всем смертям назло. Кто не ждал меня, тот пусть Скажет: - Повезло. Не понять, не ждавшим им, Как среди огня Ожиданием своим Ты спасла меня. Как я выжил, будем знать Только мы с тобой,- Просто ты умела ждать, Как никто другой.

CHAMOMILE18 — Tue, 13 Nov 2012 21:20:49 +0300

Читать на Вьюи...

Які ж це були атлічні туси! То все життя в них було. Скільки алкоголю випивалося, скільки скурювалось, скільки душевних розмов і повільних танців в кухні. Вже трошки п’яні, ми танцювали на дивані, пили в ванні самбуку, хтось ховався і курив на сходах. Хтось вибігав за поповненням алкоголю в сусідню будку, хтось тримав комусь волосся над умивальником. В когось розборки, хтось плакався в плече, хтось цілувався в вітальні на дивані. Хтось когось на щось розводив, хтось звонив мамі і казав, Та всьо нормально, от скоро будемо лягати спати, а двіж тільки починався. Хтось вже домовлявся з ким буде спати, а хтось просто падав де було ближче і тішився з того. Ми співали 5-nizzy, старались читати Емінема. Хтось комусь казав як він його не любить і потім пили за то. І всі рідні, всі вкупі, спали одне на одному. І так всім круто, і чути тільки як там за стіною цілуються або кажуть Та перестань, та нє, та не зараз.Хтось навіть цілувався з людиною, якою щойно познайомився. І ми жарили картоплю з корицею і їли її, і запивали це пивом і коньяком, і сміялись, багато сміялись. І господарі хати спали на підлозі, і ми грали чувачі на щелбани, і реготали, а брат сварив, бо за стіною мала дитина живе, майте совість.І спали так мило, вкупочці, одне біля одного, четверо на ліжку. Могло бути що навіть з незнайомою людиною. Пацани рішали свої проблеми, дівчата ходили в туалет. Хлопці багато курили, дівчата окремо пили в кімнаті. Розмови вдвох про всяке, і обійми. Ми їли салати вночі, бо не спалось і хотілось їсти. Курили в туалеті братові сигарети і топили їх в унітазі. Лягали спати зранку і всіх будив чийсь дурний вигук. І так всім круто було. Ото було життя. Це були туси в Ірки, ми відривались як могли.

CHAMOMILE18 — Tue, 13 Nov 2012 15:38:26 +0300

Читать на Вьюи...

CHAMOMILE18: Личное – заметка в блоге #45489399

CHAMOMILE18 — Tue, 06 Nov 2012 15:52:41 +0300

В усіх творах повторюється приблизно одне і те саме. Якщо людина добра, то вона завжди добра, в усіх проявах і жодного разу за весь твір не зробить ніякої пакості. А сволота завжди залишається сволотою , може замилити очі, посміхатись, але зробити своє. І ми завжди більше любимо того добрягу, навіть не думаючи чому одним все, а іншим нічого. І чому той такий чесний завжди, а той підступний.Чому якщо чоловік добрий, то він і кремезний, і сердешний, і сміливий і всі, які тільки можна найкращі якості є в ньому. І порятує, коли б що, і плече своє підставить і порадує. А щодо жінки, то взагалі ідол. Він може бути довгий час самотній, або то вдівець, або ще якась біда, і він до жінок не ласий. Але через довгий час йому таки сподобається якась молодиця, але в них полюбому буде стояти щось на шляху. Вони довго терпітимуть, але з годом доля їм всміхнеться і вони будуть разом. І всі жінки за ним бігають поводочком, і лише та одна, яка не бігає він собі ту вподобає і жадатиме її. І яка б жінка до нього не загравала, або й таки брала його штурмом, він навіть не подивиться в її бік, і ще почне виховувати, яка вона безвстидна і йди одягнися. А його обраниця не дурітиме від нього, але поважатиме, і не розумітиме за що їй таке щастя, що вона, простачка, без гроша в кишені, має таке щастя. Всім йому догоджатиме, але не вихвалятиметься, що вона заполучила такого красеня. І половина жіноцтва її проклинатиме, бо вкрала такого чоловіка, а половина тішитиметься, бо вона заслужила і не пропадати ж такому чоловікові, бо ж без застосування того(нуу того) і машина глохне . І хлоп буде не хлопом. І житимуть вони прекрасно, і господарка найкраща в селі, і вони двоє чесні, і все по правді та по Божій милості.
А є повна протилежність цьому позитивному героєві. Підступний, заздрісний, єхидний чоловік. Якого ніхто не поважає, бо сам того заслужив, але корчить з себе велике цабе і за то його недолюблюють, ба ненавидять. Але він криком, силою і покараннями хоче доказати, який він всемогутній і поклоняйтесь мені усі. В більшості він має якусь владу, і досить таки немалу, і має деякі права на людей. Може їх спочатку милувати, а коли того не хочуть, то заставляти і навіть бити. Завжди притикає своєю посадою, і просить, щоб до нього звертались на Ви і тихенько, і не пхали до нього свої брудні руки і називали Товаришем. І ми завжди дивуємось як можна бути такою зміюкою, бо ж християни так не роблять і щоб ти горів у пеклі, сволото підступна, щоб тобі життя не було, і проклинають триповерховими матами . Але він собі живе, і досить так незле. Має що їсти-пити, в що вдягнутись і все, чого душа забажає. Але коли помре, то ніхто навіть на похорон не прийде, або, чого кращого, скажуть, що так йому треба, скоріше треба було.
І так практично в кожному творі, в більшій або в меншій, але є. І ми сприймаємо як воно є, і хоч ми знаємо риси кожного, все одно нам цікаво читати і ми насолоджуємось книгою.
Хіба в окремих є так що нема розділу: ось добрий чоловік, а ось поганий. Автор перемішує його добрі справи з поганими, як то є в житті, бо ж кожен не святий і робить то добрі, то погані речі.

Читать на Вьюи...

І ти починаєш говорити російською...Ти навіть писати добре не вмієш нею, але вже пишеш. В тебе вдома спілкуються українською, але вконтакті ти пишеш русским языком.Нааааашо? Крутіше? Це ж дебільництво. Я розумію якщо"погнати" з чогось, я сама таке практикую, але писати спасыби спасибо милая!! отвечаю мальчики і тому подібне. Я мовчу. Нашо фоткатись на витягнуту руку? Вже постав таймер на 10 секунд, відійди і нормально сфоткає. Будь нормальною. Нашо фоткатись вдома в шапці і в майці? Я одна не розумію логіки? Нашо якщо в друга стоїть картинка якоїсь моделі або актриси писати Мм ти так змінився красавчік. Почуття гумору, та? Придурки. Р.S. Але в кожного має бути фотка в дзеркалі або на вебку!)

CHAMOMILE18 — Fri, 02 Nov 2012 15:13:26 +0300

Читать на Вьюи...

Слава Україні! Ви ж так вітались, правда? Ти загинув ще навіть коли моїх прапрапредків не було. Ти саме загинув, а не помер. Допомогли. Я приходила сьогодні на твою могилу.Охайна така, чиста. За нею доглядають, і за могилками твоїх друзів теж. Вони всі на Янівському цвинтарі, рядочок в рядочок. На кожній росте мірта,її на Великдень освячують. Можливо, щоб тобі було тепліше,я поклала лампадку. Але на твоїй могилі не пише чия це, навіть не пише Невідомий стрілець, та й впринципі яка різниця. Я вас всіх поважаю однаково.Я навіть бачила могилку Івана Мартинюка, це твій друг був? Може це мій якийсь давній родич, хто-зна. Ми сьогодні всім університетом ходили до вас. Була служба Божа, говорив Ігор Калинець,це громадський діяч, наш ректор теж мав слово. Вони вас дуже поважають і вдячні вам. Та ми всі вам вдячні. Було справді холодно, осінь ж, але ми слухали про вас. Ти вже прости всі трохи крутились і не слухали вашу історію, бо змерзли,але нам її багато раз розказували,то ми все знаємо. Одному хлопчику стало погано, він дуже побілів і ледь тримався на ногах. Ми трошки прикрасили ваш куток, понаставляли лампадок. Стало тепло і гарно. Нам по третьому колу розказали вашу історію, історію цвинтару. І ти знаєш, в нас зараз не те, що нема таких як ви, ми навіть не надіємось хоч на схожих на вас. І це цілком свідомо, ми просто реально дивимось на речі. В нас зараз взагалі нереальне твориться на Україні,за яку ви загинули. Вам б було соромно за нас. Та нам самим соромно, але ми просто плачемось собі в рукав без радикальних змін. Але давай не про це. Я б не хотіла, щоб ти це знав. Я просто хотіла подякувати всім твоїм друзям і тобі окремо. Можливо на моїй могилі теж не буде писати хто тут похований, ну й що? Зате мене пам’ятатимуть, тебе мало того, що пам’ятають, а й поважають. Це головне. Низький уклін. P.S. Я скажу чесно, що я нечасто приходитиму до тебе, бо я вчусь, туди,сюди, діло молоде, ти ж знаєш. Я запам’ятала де твоє місце, 3 рядок зверху 4 місце справа. Чекай гостей!

CHAMOMILE18 — Thu, 01 Nov 2012 21:20:35 +0300

Читать на Вьюи...

Мені з тобою було дуже добре, справді.Ми зустрічали твоїх гостей як сім"я.Я допомагала тобі по дому, готувала їсти,коли твої батьки поїхали.Я твій дім знаю вже на пам"ять, що де лежить і чиї це тапки. Ми знайомі з половиною твоєї родини, це також незле. Вони навіть добре про мене говорять. А як ми спали разом? Без того всього, просто дуже тепло було, гарно.Я це згадую з великою ніжністю.Коли ти сидів за комп"ютером, я сідала ззаду тебе і ми цикали разом.

CHAMOMILE18 — Tue, 30 Oct 2012 17:50:06 +0300

Читать на Вьюи...

А може і ні

CHAMOMILE18 — Tue, 30 Oct 2012 17:09:36 +0300

Якийсь таки слід по тобі є, незначний, але все ж таки… Мені казали "Тобі такого треба", ага, дуже, нашо. З тобою було важко, але весело. Там нічого по суті і не було, одні фільми і робота. Я навіть, щоб написати від душі, час від часу дивлюсь твоє фото, а потім знов пишу.Заряжаюсь, так сказати.Якби я бачила тебе десь на вулиці, я б навіть уваги не звернула, а так..Життя заставило :)

Ми не сварились, але гризлись, просто конфліктували, але без сварок, ми обходились кількома словами і все. Того було достатньо. Мене дратувало, що ти дуже вредний, я така ж, але ж збоку краще видно.Так і жили.

Але тепер я б на вулиці просто привіталась і все, без емоцій, вже пройшло.

Я спочатку аж кипіла від тебе, але Женщины они такие) Перегоріла. А може і ні, але поштовху нема)

І я вся така бла бла бла ніжна хвилина і тра та та) фу) Бабська натура дається взнаки.

Читать на Вьюи...

Сергей Есенин Ты меня не любишь, не жалеешь, Разве я немного не красив? Не смотря в лицо, от страсти млеешь, Мне на плечи руки опустив. Молодая, с чувственным оскалом, Я с тобой не нежен и не груб. Расскажи мне, скольких ты ласкала? Сколько рук ты помнишь? Сколько губ? Знаю я — они прошли, как тени, Не коснувшись твоего огня, Многим ты садилась на колени, А теперь сидишь вот у меня. Пусть твои полузакрыты очи, И ты думаешь о ком-нибудь другом, Я ведь сам люблю тебя не очень, Утопая в дальнем дорогом. Этот пыл не называй судьбою, Легкодумна вспыльчивая связь,— Как случайно встретился с тобою, Улыбнусь, спокойно разойдясь. Да и ты пойдешь своей дорогой Распылять безрадостные дни, Только нецелованных не трогай, Только негоревших не мани. И когда с другим по переулку Ты пройдешь, болтая про любовь, Может быть, я выйду на прогулку, И с тобою встретимся мы вновь. Отвернув к другому ближе плечи И немного наклонившись вниз, Ты мне скажешь тихо: «Добрый вечер...» Я отвечу: «Добрый вечер, miss». И ничто души не потревожит, И ничто ее не бросит в дрожь, — Кто любил, уж тот любить не может, Кто сгорел, того не подожжешь.

CHAMOMILE18 — Wed, 24 Oct 2012 13:34:21 +0300

Читать на Вьюи...